Рішення

від 13.04.2023 по справі 440/3288/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/3288/22Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до відділу управління майном комунальної власності району про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу управління майном комунальної власності району про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме просить:

- стягнути з Відділу управління майном комунальної власності Глобинського району Полтавської області на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 255833,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розпорядженням голови Кременчуцької районної ради з особового складу №43-к від 24.02.2021 позивача звільнено з займаної посади головного спеціаліста - бухгалтера відділу управління майном комунальної власності району Глобинської районної ради Полтавської області з 24.02.2021 у зв`язку з реорганізацією згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Повний розрахунок по заробітній платі з позивачем здійснено казначейством 07.02.2022, що є підставою для звернення до суду з позовом про стягнення компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3288/22. Вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом.

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 02.05.2022 №2/19 "Про призупинення надсилання поштових відправлень" з 02.05.2022 тимчасово призупинено надсилання поштовими відправленнями всіх документів, у тому числі процесуальних, та іншої кореспонденції суду.

Частиною першою статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.

З метою інформування відповідача про надходження позовної заяви до суду, а також про право на подання заяв по суті, оголошення про розгляд цієї справи було опубліковане на офіційному веб-порталі судової влади України.

Крім того, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 повторно витребувано від відділу управління майном комунальної власності Глобинського району Полтавської області засвідчені належним чином копії усіх документів, що слугували підставою для вчинення протиправних дій (бездіяльності), зокрема: письмові пояснення щодо здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні (із зазначенням дати та суми); довідку про розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 , визначеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Копія ухвали суду від 06.02.2023 у справі направлена відповідачу за адресою реєстрації, проте, відправлення повернуто на адресу суду із відміткою пошти: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частини одинадцятою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, судом вжито усіх передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідача про судовий розгляд цієї справи і відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином.

Суд розглядає цю справу на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Відділу управління майном комунальної власності району від 15.02.2005 №1 "Про призначення головного спеціаліста - бухгалтера відділу управління майном комунальної власності району" на підставі рішення конкурсної комісії від 15.02.2005 призначено головним спеціалістом - бухгалтером відділу управління майном комунальної власності району ОСОБА_1 ; присвоєно 15 ранг 7 категорії посад посадових осіб місцевого самоврядування.

Рішенням Кременчуцької районної ради Полтавської області від 17.12.2020 "Про початок реорганізації Глобинської районної ради Полтавської області шляхом приєднання до Кременчуцької районної ради Полтавської області" розпочато реорганізацію Глобинської районної ради шляхом приєднання до Кременчуцької районної ради, встановлено, що Кременчуцька районна рада Полтавської області є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Глобинської районної ради Полтавської області.

Рішенням п`ятої сесії Кременчуцької районної ради восьмого скликання від 18.02.2021 "Про ліквідацію юридичної особи "Відділ управління майном комунальної власності району" Глобинської районної ради Полтавської області" вирішено ліквідувати юридичну особу "Відділ управління майном комунальної власності району" Глобинської районної ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 26399465).

Розпорядженням голови районної ради з особового складу Кременчуцької районної ради №43-к від 24.02.2021 "Про звільнення ОСОБА_2 " звільнено ОСОБА_3 із займаної посади головного спеціаліста бухгалтера відділу управляння майном комунальної власності район Глобинської районної ради 24.02.2021 у зв`язку з реорганізацією згідно з пунктом 1 статті 40 (пункт 1 розпорядження); головному спеціалісту - бухгалтеру відділу управління майном комунальні власності району Глобинської районної ради ОСОБА_4 провести відповідні нарахування у відповідності до табеля обліку робочого часу і здійснити виплату за лютий місяць 2021 року, виплату компенсації невикористаних 20 (двадцять) календарних днів невикористаних щорічні основної та додаткової відпусток за період з 01.12.2020 по 24.02.2021 та вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України, у розмірі середньомісячної заробітної плати (пункт 2 розпорядження).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі №440/5689/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Кременчуцької районної ради, відділу управління майном комунальної власності району про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково. Стягнуто з відділу управління майном комунальної власності району на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати: заробітної плати за січень 2021 року в сумі 16263,75 грн, заробітної плати за лютий 2021 року в сумі 14601,84 грн, компенсації за невикористану відпуску в сумі 12173,91 грн, вихідної допомоги у розмірі 17494,38 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Наведене судове рішення набрало законної сили 02.11.2021.

У листі Управління Державної казначейської служби України у Глобинському районі Полтавської області від 16.02.2022 №01-19-08/109 зазначено, що 07.02.2022 Управлінням Державної казначейської служби у Глобинському районі Полтавської області відповідно до виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/5689/21 від 17.12.2021 з відділу управління майном комунальної власності стягнено заборгованість з виплати заробітної плати за січень 2021 року меморіальним ордером №1 від 04.02.2022 у сумі 16263,75 грн, заборгованість з виплати заробітної плати за лютий 2021 року меморіальним ордером №2 від 04.02.2022 у сумі 14601,81 грн, компенсацію за невикористану відпустку меморіальним ордером №3 у сумі 12173,91 грн та вихідну допомогу меморіальним ордером №4 у сумі 17494,38 грн.

Позивач, вважаючи, що з відділу управління майном комунальної власності Глобинського району Полтавської області підлягає стягненню компенсація за несвоєчасний розрахунок при звільненні, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Отже, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Аналогічні висновки щодо правозастосування у спірних правовідносинах викладені у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №400/3365/19, що враховується судом з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

Матеріалами справи підтверджено, що повний фактичний розрахунок з позивачем шляхом виплати на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі №440/5689/21 здійснено 07.02.2022.

Таким чином, загальна кількість календарних днів затримки розрахунку за період з 25.02.2021 (з наступного дня початок затримки розрахунку) по 07.02.2022 (згідно зі статтею 117 КЗпП України - по день фактичного розрахунку) становить 348 днів (лютий 2021 року - 4 календарні дні, березень 2021 року - 31 календарний день, квітень 2021 року - 30 календарних днів, травень 2021 року - 31 календарний день; червень 2021 року - 30 календарних днів, липень 2021 року - 31 календарний день, серпень 2021 року - 31 календарних днів; вересень 2021 року - 30 календарних днів; жовтень 2021 року - 31 календарний день; листопад 2021 - 30 календарних днів; грудень 2021 року - 31 календарний день; січень 2022 року - 31 календарний день: лютий 2022 року - 7 календарних днів.

Суд зазначає, що обрахування затримки розрахунку при звільненні повинно відбуватись в календарних днях. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 400/3365/19.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), відповідно до підпункту "л" пункту 1 якого визначено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що yарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи, що звільнення позивача відбулось 24.02.2021, її середня заробітна плата повинна обчислюватися з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі №440/5689/21 заробітна плата позивача за січень 2021 року складає 16263,75 грн, за лютий 2021 року - 14601,84 грн.

Отже, середньоденний заробіток складає 561,19 грн (16263,75 грн + 14601,84 грн )/55 (відпрацьованих календарних днів у місяцях) .

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить 195294,12 грн (348 днів * 561,19 грн (середньоденне грошове забезпечення).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 зазначила, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

Крім того, у вищезгаданій постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Водночас, виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі за провадженням №6-113цс16, та зазначила, що при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Тому Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16, про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

З огляду на наведені висновки Великої Палати Верховного Суду у справах №761/9584/15-ц та №821/1083/17 у постановах від 26.06.2019 та від 26.02.2020, відповідно, суд враховує такі фактичні обставини цієї справи.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі №440/5689/21 набрало законної сили 02.11.2021 та виконано відповідачем 07.02.2022.

Водночас, сума розрахованого судом середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 195294,12 грн, що в майже 3 рази перевищує суму основної виплати, на яку нараховані відповідні компенсація.

Беручи до уваги наведене, а також виконання відповідачем у відповідні строки рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі №440/5689/21 (набрало законної сили 02.11.2021), суд дійшов висновку щодо наявності підстав для зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 195294,12 грн до 54435,43 грн.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки сплати належних при звільненні сум та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки сплати належних при звільненні позивачу сум у розмірі 54435,43, з утриманням податків, зборів та інших обов`язкових платежів при виплаті.

Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем був сплачений судовий збір за подання адміністративного позову до суду у розмірі 2558,33 грн, що підтверджується квитанцією від 21.02.2022 №0.0.2469121996.1.

З огляду на заявлену в позові суму стягнення 255833,37 грн та часткове задоволення позовних вимог про стягнення 54435,43 грн, суд вважає за необхідне стягнути пропорційно на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 544,35 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до відділу управління майном комунальної власності району (тупик Лікарняний, 7, м. Глобине, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 26399465) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність відділу управління майном комунальної власності району щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки сплати належних при звільненні сум.

Стягнути з відділу управління майном комунальної власності району на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки сплати належних при звільненні сум у розмірі 54435,43 грн, з утриманням податків, зборів та інших обов`язкових платежів при виплаті.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу управління майном комунальної власності району (тупик Лікарняний, 7, м. Глобине, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 26399465) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані із сплатою судового збору, у розмірі 544 ( п`ятсот сорок чотири) грн 35 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.С. Канигіна