Постанова

від 13.04.2023 по справі 200/9802/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року справа №200/9802/21-а

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антіпов М.О., за участі представника відповідача Кісіль Р.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Приватної установи «Санаторій Металург» та Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року (повне судове рішення складено 08 листопада 2021 року у м. Слов`янську) у справі № 200/9802/21 (суддя в І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом Приватної установи «Санаторій Металург» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання скасувати суму пені, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Приватна установа «Санаторій «Металург» звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі ГУ ДПС у Донецькій області) про:

- визнання протиправними дій щодо нарахування пені з орендної плати за землю на суму 414 430,79 грн;

- зобов`язання скасувати нараховану суму пені з орендної плати за землю в сумі 414 430,79 грн;

- визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення про визнання податкового боргу з орендної плати за землю за січень-березень 2016 року в сумі 337 961,73 грн безнадійним;

- зобов`язання прийняти рішення про визнання податкового боргу з орендної плати за землю за січень-березень 2016 року в сумі 337 961,73 грн безнадійним та списати безнадійний податковий борг з орендної плати за землю за січень-березень 2016 року в сумі 337 961,73 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що ним, як юридичною особою 12.02.2016 була подана податкова декларація з орендної плати за землю за 2016 рік, в якій самостійно нараховано орендну плату за 2016 рік в сумі 1351 840,72 грн.

Зазначав, щостаттею 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 рокуплатники орендної плати з юридичних осіб, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції звільнені від її сплати, тому позивач подав уточнений розрахунок 09.02.2017 про зменшення податкових зобов`язань на суму 1 013 878,99 грн, який був прийнятій контролюючим органом, про що свідчать відповідні квитанції.

Однак, при внесенні даних уточнюючих розрахунків з орендної плати за землю відповідачем уточнюючі розрахунки визнано як сплату та на суму уточнених податкових зобов`язань нараховано пеню в сумі 414 430,79 грн.

Станом на 01.01.2017 в особовому рахунку позивача значиться заборгованість з орендної плати за землю в сумі 337 961,73 грн, яка станом на 23.07.2021 є податковим боргом підприємства.

Зауважив, що відповідно до положень 102.1 статті 102 Податкового кодексу України заборгованість з орендної плати за землю в сумі 337 961,73 грн за 2016 рік є безнадійним податковим боргом і підлягає списанню.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Донецькій області щодо неприйняття рішення про визнання податкового боргу приватної установи «Санаторій «Металург» з орендної плати за землю за січень-березень 2016 року в сумі 337 961,73 грн безнадійним.

Зобов`язано ГУ ДПС у Донецькій області прийняти рішення про визнання податкового боргу з орендної плати за землю за січень-березень 2016 року в сумі 337 961,73 грн безнадійним та списати приватній установі «Санаторій «Металург» безнадійний податковий борг з орендної плати за землю за січень-березень 2016 року в сумі 337 961,73 грн.

У іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про визнання протиправними дій щодо нарахування пені з орендної плати за землю на суму 414 430,79 грн та зобов`язання скасувати таку пеню є передчасним, з огляду на неврахування судом низки ключових обставин справи, які не були досліджені та оцінені судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення. Фактичні обставини, на які посилався позивач, жодним чином не були оцінені та проаналізовані судом, який фактично самоусунувся від аналізу обґрунтування протиправності бездіяльності податкового органу.

Просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача податковий орган висловив згоду з висновками суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ГУ ДПС у Донецькій області зазначило, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивачем 19.02.2016 самостійно узгоджено податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2016 рік згідно поданої декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) на суму 1 351 846,92 грн, в якій задекларовано до сплати щомісячно грошове зобов`язання в сумі 112 653,91 грн. Відповідно ІКП позивача зобов`язання з вказаного податку своєчасно сплачені не були. 09.07.2017 позивач подав до контролюючого органу уточнюючу декларації за 2016 рік, зменшивши розмір зобов`язання до 337 961,73 грн (за січень-березень 2016 року рівними частинами в розмірі 112 653,91 грн щомісячно).

Зазначає, що згідно даних ІКП з орендної плати з юридичних осіб позивачем сплачувався податковий борг.

Відповідно до п.131.2 ст. 131 ПК Українипри погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Таким чином, вказана норма передбачає обов`язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу.

Отже, сплата підприємством грошового зобов`язання зараховувалась в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, а сума задекларованої орендної плати з юридичних осіб за січень-березень 2016 року в розмірі 337 961,73 грн є погашеною та в ІКП позивача не обліковується, тому вимоги в частині зобов`язання списати борг з орендної плати за земельні ділянки за 2016 рік є безпідставними.

Відповідач просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги податкового органу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача. Представник позивача до суду не прибув.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Приватна установа «Санаторій «Металург» (код ЄДРПОУ 25096509) значиться як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.9-12).

Позивач перебуває на податковому обліку відповідача, про що зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

12.02.2016 позивачем була подана податкова декларація з плати за землю за 2016 рік, в якій самостійно нараховано орендну плату в сумі 1351 840,72 грн з щомісячної сплатою 112 653,39 грн (а.с.13-15).

09.02.2017 позивачем подано уточнений розрахунок про зменшення податкових зобов`язань на суму 1013 878,99 грн., зменшивши розмір зобов`язання до 337 961,73 грн (за січень-березень 2016 року рівними частинами в розмірі 112 653,91 грн щомісячно), який був прийнятий контролюючим органом, про що свідчить квитанція № 2 від 09.02.2017 (а.с.16-18).

При цьому, як зазначав позивач, орендна плата за 2016 рік в сумі 337 961,73 грн ним не була сплачена, і станом на 01.01.2017 в особовому рахунку за ним значиться заборгованість з орендної плати за землю саме за 2016 рік, яка станом на 23.07.2021 є безнадійним податковим боргом.

Вказані обставини не є спірними між сторонами та підтверджуються даними ІКП позивача з орендної плати з юридичних осіб (а.с.84-148).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюютьсяПодатковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами п.57.1 ст. 57 ПК Україниплатник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вимогами підпункту14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК Україниорендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (пункт288.1 статті 288 ПК України).

Пунктом286.2 статті 286 ПК Українипередбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченомустаттею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Згідно до пункту286.1 статті 286 ПК Українипідставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Підпунктом288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК Українивстановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Базою оподаткування земельним податком, зокрема, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України).

Таким чином, ПК України зобов`язує надавати платників земельного податку звітність та своєчасно сплачувати вказаний податок.

Судами встановлено, що позивачем самостійно узгоджено податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2016 рік згідно поданої декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) на суму 1 351 846,92 грн, в якій задекларовано до сплати щомісячно грошове зобов`язання в сумі 112 653,91 грн.

09.07.2017 позивач подав до контролюючого органу уточнюючу декларації за 2016 рік, зменшивши розмір зобов`язання до 337 961,73 грн (за січень-березень 2016 року рівними частинами в розмірі 112 653,91 грн щомісячно).

Стосовно вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення про визнання податкового боргу з орендної плати за землю за січень-березень 2016 року в сумі 337 961,73 грн безнадійним та зобов`язання прийняти рішення про визнання податкового боргу з орендної плати за землю за січень-березень 2016 року в сумі 337 961,73 грн безнадійним та списати безнадійний податковий борг з орендної плати за землю за січень-березень 2016 року в сумі 337 961,73 грн, слід зазначити, що підпунктом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК Українивизначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Окремо в ІКП позивача з орендної плати з юридичних осіб боргу з орендної плати за землю за січень-березень 2016 року в сумі 337 961,73 грн, який позивач просив визнати безнадійним, не значиться.

При цьому на час подання позову та розгляду справи судом першої інстанції як станом 30.06.2021, та і станом на 31.08.2021 у позивача була недоїмка 238602,66 грн, а пеня 414 617,78 грн (а.с.148).

Тому посилання податкового органу про те, що сума задекларованої орендної плати з юридичних осіб за січень-березень 2016 року в розмірі 337 961,73 грн є погашеною та в ІКП позивача не обліковується, не заслуговують на увагу.

Відповідно до приписів пункту101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України).

При цьому,пунктом 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню.

З урахуванням моменту виникнення податкового боргу позивача з орендної плати з фізичних осіб за січень - березень 2016 року, суд зазначає, що 1095 денний строк, який дає право податковому органу на стягнення, визначений устатті 102 Податкового кодексу Українисплинув, що зумовлює визнання означеного боргу «безнадійним».

Податковий кодекс України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силустатті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Аналогічного правового висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постановах від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16, від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16.

Механізм списання безнадійного податкового боргу визначено Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженимнаказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1844/24376 (надалі - Порядок № 577), пунктом 2.1 якого визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу (підпункт 3 пункту 2.1 Порядку № 577).

Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 3.2 Порядку № 577 визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

Пунктом 4.2 Порядку № 577 встановлено, що за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.

Згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку № 577 у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційних систем не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Отже, наведеними вище нормами податкового законодавства встановлено обов`язок податкового органу прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу у разі виникнення такого.

Верховний Суд у рішенні від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16 (№ К/9901/99/17) зазначив, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, передбаченіКонституцієюта законами України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення про визнання податкового боргу з орендної плати за землю за січень-березень 2016 року в сумі 337 961,73 грн безнадійним та зобов`язання прийняти рішення про визнання податкового боргу з орендної плати за землю за січень-березень 2016 року в сумі 337 961,73 грн безнадійним та списати безнадійний податковий борг з орендної плати за землю за січень-березень 2016 року в сумі 337 961,73 грн підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги податкового органу не спростовують висновків місцевого суду в цій частині, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Також, згідно ст. 6 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) встановлено, що на час проведення антитерористичної операції суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони: України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів Україні переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони Українці від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N405/2014.

Згідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» м. Маріуполь є таким, що включене до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Норми Закону № 1669-VIIє спеціальними у цих правовідносинах, оскільки саме ними скасований обов`язок позивача зі сплати плати за землю, починаючи з 14 квітня 2014 року.

При цьому, Верховний Суд неодноразово (зокрема, але не виключно, постанови від 30 листопада 2018 року у справі №805/3518/15-а, від 17 червня 2021 року у справі № 826/11385/17) наголошував, щостаття 6 Закону № 1669-VII мала пряму дію та не вимагала додаткового вчинення будь-яких дій (отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин тощо) для звільнення від сплати орендної плати за земельні ділянки.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2018 року у справі №805/3518/15-а констатував, що відсутність обов`язку сплати податкового зобов`язання виключає можливість утворення податкового боргу та відповідно формування контролюючим органом податкових вимог і стягнення ним самостійно визначених грошових зобов`язань.

Як вбачається з ІКП позивача, станом на 30.03.2014 недоїмка відсутня, як і на 29.07.2014 у зв`язку із розстроченням платежу (а.с.84). Протягом 2017-2018 років позивач не декларував зобов`язання за цим податком, про що до апеляційної скарги надав копії декларацій. При цьому в ІКП позивача також відсутні збільшення недоїмки після 09.02.2017.

Отже, нарахування недоїмки, як і пені пов`язано із періодом, протягом якого у позивача був відсутнім обов`язок здійснення плати за землю.

Як правильно зазначив місцевий суд в своєму рішенні, оскільки протягом спірного періоду позивач був звільнений від орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, тому це автоматично звільняло його від відповідальності (в даному випадку - від фінансової відповідальності у виді пені) за невиконання вказаних зобов`язань.

Отже, вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування пені з орендної плати за землю на суму 414 430,79 грн та зобов`язання скасувати нараховану суму пені з орендної плати за землю в сумі 414 430,79 грн підлягають задоволенню.

Однак, відмовляючи у задоволенні зазначених вимог, місцевий суд дійшов висновку, що при сплаті позивачем поточних податкових зобов`язань за 2017-2018 роки платіжними дорученнями сума сплати врахована в погашення податкового боргу попередніх податкових періодів, що не суперечить п.131.2 ст. 131 ПК України, тому вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування пенсії з орендної плати за землю на суму 414 430,79 грн та зобов`язання скасувати нараховану суму пені з орендної плати за землю в сумі 414 430,79 грн є безпідставними, оскільки даними ІКП з орендної плати позивача не підтвердилось нарахування пені, як зазначив позивач сумою уточненої декларації від 09.02.2017.

Проте, такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи та нормам діючого законодавства, про що зазначено вище.

Більш того, з матеріалів справи вбачається декларування позивачем зобов`язань зі сплати орендної плати за землю за 2014 - 2016 роки.

Так, позивачем самостійно узгоджено податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2014 рік згідно поданої 12.02.2014 декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) на суму 755 298,19 грн, в якій задекларовано до сплати щомісячно грошове зобов`язання в сумі 62 941,52 грн, а в грудні - 62941,48 грн (а.с.44-49).

24.01.2017 (а.с.39-43) позивач подав до контролюючого органу уточнюючу декларацію за 2014 рік, зменшивши зобов`язання на 537100,93 грн (на 33568,81 грн за квітень та на 62941,52 грн за кожен місяць з травня по грудень 2014 року).

Відповідно даних ІКП позивача з орендної плати з юридичних осіб на дату 24.01.2017 у позивача була наявна недоїмка в сумі 2881 461,07 грн (а.с.92), а після коригувань в зв`язку з поданням уточнюючого розрахунку 2344360,94 грн (а.с.96), тобто, відповідачем здійснено зменшення недоїмки саме на ту суму, на яку позивач зменшив зобов`язання поданим уточнюючим розрахунком на 537100,93 грн (з урахуванням зменшення на 0,8 грн а.с.92).

Також на вказану дату в ІКП існувала нарахована пеня в сумі 608,38 грн (а.с.92), а після нарахування відповідачем її розмір склав 63231,18 грн (а.с.96).

Отже, 24.01.2017 відповідачем нараховано позивачу пені в сумі 62622,80 грн.

Також позивачем самостійно узгоджено податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2015 рік згідно поданої 18.02.2015 декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) на суму 943 364,07 грн, в якій задекларовано до сплати щомісячно грошове зобов`язання в сумі 78 613,69, а в грудні - 78613,48 грн (а.с.55-61).

Далі, позивачем самостійно узгоджено податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2016 рік згідно поданої 12.02.2016 декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) на суму 1351 846,92 грн, в якій задекларовано до сплати щомісячно грошове зобов`язання в сумі 112 653,91 грн (а.с.13-15).

09.02.2017 (а.с.50-54) позивач подав до контролюючого органу уточнюючу декларацію за 2015 рік, зменшивши зобов`язання на 943 364,07 грн (на 78 613,69 щомісячно, а в грудні - 78613,48 грн).

В цей же день - 09.02.2017 (а.с.16-18) позивач подав до контролюючого органу уточнюючу декларації за 2016 рік, зменшивши розмір зобов`язання на 1013885,19 грн - до 337 961,73 грн (за січень-березень 2016 року рівними частинами в розмірі 112 653,91 грн щомісячно).

Відповідно даних ІКП позивача з орендної плати з юридичних осіб на дату 09.02.2017 у позивача була наявна недоїмка в сумі 2427 014,85 грн (а.с.97), а після коригувань в зв`язку з поданням уточнюючих розрахунків 470373,17 грн (а.с.109), тобто, відповідачем здійснено зменшення недоїмки на 607,58 грн меншу, ніж ту суму, на яку позивач зменшив зобов`язання поданими уточнюючими розрахунками на 1 956641,68 грн (943 364,07 грн + 1013885,19 грн = 1 957249,26 грн).

Також на вказану дату в ІКП існувала нарахована пеня в сумі 63 716,11 грн (а.с.97), а після нарахування відповідачем її розмір склав 396 371,10 грн (а.с.109).

Отже, 09.02.2017 відповідачем нараховано позивачу пені в сумі 332654,99 грн.

Разом 24.01.2017 і 09.02.2017 відповідачем нараховано позивачу пені в сумі 395277,79 грн (62622,80 грн + 332654,99 грн).

При цьому ані 24.01.2017, ані 09.02.2017 будь-якого погашення недоїмки (боргу) позивач не вчиняв, оплати не здійснював, що підтверджується відомостями ІКП. Відповідач не заперечував факту відсутності оплати боргу позивачем, проте, вважав подання уточнюючих декларацій погашенням податкового боргу, що на його думку, має наслідком нарахування пені. Така правова позиція ним викладена як у відзиві на позов (а.с.66), так і в запереченнях на апеляційну скаргу позивача.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що нарахування пені 24.01.2017 та 09.02.2017 відповідачем здійснено внаслідок прийняття уточнюючих декларацій від позивача, яким зменшено зобов`язання за 2014-2016 роки.

В той же час, подання платником податків у встановленому порядку контролюючому органу уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань чинним податковим законодавством не визначено як джерело погашення податкового боргу.

Аналогічний правовий висновок викладено в численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 16.01.2018 у справі № 805/9977/13 та від 23.01.2018 в справі № 810/2108/16.

При цьому на правову природу виникнення пені в спірних правовідносинах не впливає наявність запису про те, що борг минулих років зменшувався відповідно до рішення ОДПС про розстрочення (відстрочення) податкового боргу № 1 за податковим розрахунком земельного податку № 9082293517 від 24.01.2017 відповідно достатті 100 ПК України або що до вказаної дати борг позивача 2014 року (станом на 02.03.2014 року за позивачем рахувалась переплата) також зменшувався відповідно до рішення ОДПС про розстрочення (відстрочення) податкового боргу № 1 від 29.07.2014 згідностатті 100 ПК України.

З огляду наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги позивача є прийнятними, а рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо нарахування пені з орендної плати за землю та зобов`язання скасувати нараховану суму пені з орендної плати за землю на суму 414 430,79 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні частини позовних вимог, що відповідно до вимогст. 317 КАС Україниє підставою для скасування судового рішення в частині.

Відповідно до частини 6статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, позивачем сплачено судовий збір за подання позову судовий збір в сумі 4540,00 грн відповідно до платіжного доручення від 26.07.2021 № 640 і від 28.07.2021 № 641.

За подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 1000,00 грн за платіжним дорученням від 16.12.2021 № 776.

За результатом апеляційного перегляду апеляційну скаргу задоволено.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5540 грн.

Керуючись статтями 139, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватної установи «Санаторій Металург» задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі № 200/9802/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо нарахування пені з орендної плати за землю на суму 414 430,79 грн та зобов`язання скасувати нараховану суму пені з орендної плати за землю в сумі 414 430,79 грн.

У цій частині прийняти нову постанову, якою:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області щодо нарахування пені з орендної плати за землю на суму 414 430,79 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області скасувати нараховану суму пені з орендної плати за землю в сумі 414 430,79 грн.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187) за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватної установи «Санаторій «Металург» (код ЄДРПОУ 25096509) судові витрати з судового збору у розмірі 5540 (п`ять тисяч п`ятсот сорок) гривень 00 копійок.

У іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі № 200/9802/21 залишити без змін.

Повне судове рішення 13 квітня 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук