Постанова

від 12.04.2023 по справі 280/4148/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 280/4148/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Прокопчук Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі удового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НЄФТЕК СІТІ ОІЛ" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року (суддя 1-ї інстанції Бойченко Ю.П.) в адміністративній справі №280/4148/22 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЄФТЕК СІТІ ОІЛ" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за 2021р.,-

ВСТАНОВИВ:

18.07.2022р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НЄФТЕК СІТІ ОІЛ про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році у розмірі 836551,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у Товаристві з обмеженою відповідальністю НЄФТЕК СІТІ ОІЛ за звітний період складає 348 осіб, отже середньооблікова кількість осіб з інвалідністю повинна складати 14 осіб. Водночас, у даного роботодавця за звітний період 2021 року працевлаштовано 4 особи з інвалідністю. Самостійно відповідач суму адміністративно-господарські санкції не сплачує, що і зумовлено зверненням до суду із зазначеним позовом.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року позов задоволено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована безпідставністю позовних вимог, посилаючись при цьому на те, що товариство виконало свій обов`язок щодо створення встановленої для нього кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та протягом 2021 до центру зайнятості направлялись звіти форми №3-ПН "Про наявність вакансій", в яких вказувалась наявність вакансій, створених для працевлаштування осіб з інвалідністю. Таким чином, відповідач вважає, що нарахування адміністративно-господарських санкцій є незаконним, оскільки відповідачем виконано усі вимоги щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю та проінформовано про їх наявність згідно визначених законодавством положень. З підстав неотримання судової кореспонденції про відкриття провадження у справі, товариство було позбавлене можливості надати докази суду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні з підстав не спростування відповідачем виконання нормативу працевлештування осіб з інвалідністю у 2021 році.

Сторони повідомлені про день розгляду справи.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю НЄФТЕК СІТІ ОІЛ (код ЄДРПОУ 43127829) зареєстроване в якості юридичної особи.

Відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подано Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік. У рядку 03 звіту відповідачем самостійно визначено кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності в Україні, у кількості 14 осіб.

Відповідно до рядка 02 Звіту за 2021 рік середньооблікова кількість штатних працівників відповідача, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, фактично за рік становить 4 особи.

Згідно звіту форми 10-ПОІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві осіб з інвалідністю менша, ніж установлена частиною 1 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.

Відповідачем до матеріалів справи не надано жодного доказу на підтвердження того, що ним вчинялися дії для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році, зокрема, не надано ані наказу по підприємству стосовно створення відповідних робочих місць, ані звіту форми № 3-ПН, що у 2021 році подавався у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316.

При цьому, згідно листа Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 28.04.2022 №12/19-898, у 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю НЄФТЕК СІТІ ОІЛ подавало звітність за формою 3-ПН лише у січні 2021 року, при цьому визначило кількість робочих місць для осіб з інвалідністю у кількості 6 місць.

Відповідач вищевказану суму адміністративно-господарських санкцій, у встановлений законом строк, не сплатив, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку, що відповідачем не вчинялися належні дії для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з статтею 18 Закону України ,,Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі - Закон №875-ХІІ), забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (ч.1).

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи (ч.2).

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3).

Згідно ч.1-3 ст.19 Закону №875-ХІІ, для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 (одного) робочого місця. При цьому, підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 цього Закону.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другої вказаної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

До того ж, слід зазначити, що за змістом ст.18-1 Закону №875-ХІІ, пошук підходящої роботи безпосередньо здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування.

На підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, наявність протипоказань за станом здоров`я особи для роботи на відповідній посаді, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 824/643/18-а та від 21.05.2020 у справі № 520/3919/19.

Відповідно до п.4 ч.3 ст. 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VІ «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та у повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Разом з цим, обов`язок підприємств подавати центрам зайнятості дані про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів саме щомісяця був встановлений Законом України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення», який втратив чинність 01 січня 2013 року, а тому до спірних правовідносин не застосовується. Отже, з 01 січня 2013 року періодичність подання звітів 3-ПН не була регламентована законом.

Вказане питання врегульоване з прийняттям Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (далі - Порядок № 316).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відтак, на момент розгляду справи, законодавець не покладав на підприємство обов`язок подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю. Натомість, існує обов`язок підприємств одноразово подавати форму 3-ПН, а саме не пізніше через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем здійснено у 2021 році інформування центру зайнятості, а саме відділу надання соціальних послуг в Соборному районі Дніпровського МЦЗ про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом подання звітності форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) щодо працевлаштування осіб з інвалідністю за сприяння Державної служби зайнятості України, вказуючи у розділі II мінімальні вимоги щодо посади, умов праці, освітньо-кваліфікаційного рівня осіб з інвалідністю, що підтверджується звітністю щомісяця. Копії звітів подано разом з апеляційною скаргою, які містять інформацію про прийняття таких.

Про направлення звітності форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) до міського центру зайнятості свідчать підписи відповідальної особи на такій звітності про їх прийняття із зазначенням дати.

Щодо висновків суду першої інстанції, з урахуванням поданої інформації позивачем, що відповідач подав звітність за формою 3-ПН лише у січні 2021 року, при цьому визначило кількість робочих місць для осіб з інвалідністю у кількості 6 місць, то така не відповідає дійсності, що підтверджено навіть відповіддю Дніпропетровського обласного центру зайнятості на запит товариства.

Так у листі Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 04.01.2023р. зазначено, що було подано інформацію на запит Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю листом від 28.04.2022 №12/19-898 про подання відповідної звітності зокрема і ТОВ НЄФТЕК СІТІ ОІЛ у 2021 році, інформація щодо останнього міститься під порядковим номером 129. Копію такої відповіді від 28.04.2022 №12/19-898 надано і товариству.

Позивачем копію листа Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 28.04.2022 №12/19-898 надано суду апеляційної інстанції.

Так відповідно до листа Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 28.04.2022 №12/19-898, у 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю НЄФТЕК СІТІ ОІЛ подавало звітність за формою 3-ПН щомісяця (з січня по грудень 2021р. включно) та створено 12 вакансій для осіб з інвалідністю молодший оператор 6 робочих місць та прибиральниця 6 робочих місць. Також відповідно до вказаного листа, центр зайнятості не направляв осіб до товариства для працевлаштування.

Таким чином робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем у 2021 році були створені, з урахуванням того що в сереньому у 2021 році у товаристві працювало 4 особи зі встановленою інвалідністю, а всього працювало у 2021 році 6 таких осіб, про що відповідачем до апеляційної скарги подані накази про прийняття на роботу та докази встановлення інвалідності працівникам.

Відповідачем в свою чергу подавалась скарга на адресу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю щодо надання суду інформації яка не відповідає дійсності, на яку фонд у листі від 24.01.2023р. №161 зазначив, що не всі аркуші відповіді центру зайнятості, які надійшли в електронному вигляді відкрились.

Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу особам з інвалідністю протягом 2021 року, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача або які були направлені переліченими у ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні органами до суду не надано.

Таким чином відповідач виконав обов`язок по здійсненню заходів зі створення робочих місць для інвалідів, покладений на нього законодавством, повною мірою. Зокрема, відповідач створив робочі місця для інвалідів та інформував центр зайнятості про наявність вакансій на підприємстві для інвалідів.

Отже, відповідачем вжито всіх необхідних заходів по створенню робочих місць для інвалідів і їх працевлаштуванню та дотримано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв особам з обмеженими можливостями у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано.

Враховуючи викладене, в діях відповідача відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідачем не було подано відповідних доказів суду, оскільки судова кореспонденція направлена на адресу товариства повернулась суду з позначкою вузла зв`язку: «адресат відсутній за адресою».

Проте суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості надати оцінку поданих доказів відповідачем, враховуючи приписи ч.2 та ч. 3 ст. 308 КАС України.

Враховуючи зазначене, судом першої інстанції не встановлено всіх обставин справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розподіл судового збору здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги 18822,42грн, а отже сплачена сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НЄФТЕК СІТІ ОІЛ" задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року в адміністративній справі №280/4148/22 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЄФТЕК СІТІ ОІЛ" (ЄДРПОУ 43127829) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (ЄДРПОУ 25005978) судові витрати в сумі 18822,42грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять дві гривні сорок дві копійки).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття (12.04.2023р.) та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяН.П. Баранник

суддяТ.С. Прокопчук