Рішення

від 14.03.2023 по справі 344/18806/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/18806/21

Провадження № 2/344/392/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.

за участі секретаря Герлан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІОЛІТ-ІФ» до ОСОБА_1 , Рогатинської міської ради, з участю третіх осіб Товариство з обмеженою відповідальністю «Х-АДВАНС», Обслуговуючий кооператив «Гаражний кооператив «Соколи» про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що ТОВ «ІОЛІТ-ІФ» є власником земельної ділянки площею 6,2207 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2610190501:09:003:0118, згідно договору купівлі-продажу, укладеного з TOB «X-АДВАНС» від 30.07.2020 року. ТОВ «Х-Адванс» було власником вищевказаної земельної ділянки з 25.10.2012 року згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯМ №657804 від 25.10.2012 року. На даній земельній ділянці знаходиться гаражна стоянка автомобілів, яку влаштовано тимчасово згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №287 від 21.07.1998 року. Жодних рішень, чи документів дозвільного характеру на капітальну забудову вказаної ділянки іншими особами компетентними органами не приймалося та не видавалося, а встановлення гаражів на ній допускалося виключно на тимчасовій основі і без права реєстрації речових прав на них, як на об`єкти нерухомого майна та за умови сплату власнику земельної ділянки (землекористувачу) зацікавленими особами за фактичне користування гаражною стоянкою. Попри це, в супереч вимог чинного законодавства та без погодження з власником землі, 02.06.2016 року державним реєстратором Рогатинської міської ради Ольвачем Андрієм Володимировичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 29872144 про реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_1 ряд 2 за суб`єктом ОСОБА_1 . Про вищевказану реєстрацію позивачу стало відомо з інформаційної довідки №273313128 від 04.09.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ТОВ «ІОЛІТ-ІФ» вважає, що рішення про державну реєстрацію права власності третьої особи на об`єкт який встановлений без відповідної на те дозвільної документації (відведення для цієї цілі земельної ділянки та дозволів на будівництво чи реєстрації декларацій на початок будівельних робіт) на належній ТОВ «ІОЛІТ-ІФ» земельній ділянці, яка ніколи не виділялася для забудови, а ні заявнику, а ні гаражному кооперативу «Соколи», окрім того, що порушує права ТОВ «ІОЛІТ-ІФ» як землевласника, здійснена в супереч Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв`язку з чим, таке рішення підлягає визнанню недійсним з огляду на наступне. Згідно п. 41 Порядку (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (крім випадків державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 р.); 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки). Згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 та ч. 2 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі якщо подані документи не дають змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Згідно ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, виключно за рішенням суду та за умови надання їй відповідної земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно у встановленому законом порядку. Якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок. Згідно ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, а власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Аналогічно, ст. 391 ЦК України також прямо визначено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, в т.ч. усунення перешкод, які не пов`язані із позбавленням володіння як такого. Є всі підстави стверджувати, що оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняте всупереч вимог законодавства за відсутності відповідних для цього документів.

Надалі позивач подав до суду заяву про доповнення позову, відповідно до якої відповідно до п. 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 «У разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об`єкта нерухомого майна або об`єднання об`єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна, об`єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства. Згідно п. 21 цього ж Порядку «У разі проведення державної реєстрації прав без відкриття розділу в Державному реєстрі прав державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення цього Реєстру до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав вносить відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав». Частиною 7 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно в разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

Крім цього позивач подав суду заяву про доповнення позову, відповідно до якої серед поданих відповідачем документів, наявна довідка №72/01-04 від 31.05.2016 року з неправдивою інформацією. Гаражному кооперативу «Соколи» відомо, що земельної ділянки, площею 6,3201 га з кадастровим номером 2610190501:09:003:0033 не існує з 2008 року. 07.03.2008 між Вовчинецькою сільською радою та АТВТ "Родон" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 6,3201 га. 16.04.2008р. рішенням Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, анульовано державний акт АТВТ "Родон" №020829400003 на земельну ділянку площею 6,3201 га від 18.03.2008р. та зобов`язано його виготовити новий державний акт на земельну ділянку площею 6,2207 для обслуговування гаражної стоянки автомобілів та провести державну реєстрацію. 04.06.2008 АТВТ "Родон" на підставі рішення Вовчинецької сільської ради від 16.04.2008 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,2207га для обслуговування гаражної стоянки автомобілів. В подальшому, земельна ділянка площею 6,2207 по розподільчому балансу від АТВТ "Родон" була передана ТОВ "ІКС-Адванс", а від ТОВ "ІКС-Адванс" передана ТОВ "Х-Адванс", якому Вовчинецькою сільською радою видано Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серія ЯМ№657804 від 25.10.2012 року. На даний час, власником земельної ділянки площею 6,2207 га з кадастровим номером 2610190501:09:003:0118 є ТОВ «ІОЛІТ-ІФ» згідно договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ «Х-АДВАНС» від 30.07.2020 року. Про все вищенаведене, ГК «Соколи» відомо зокрема з справи №909/1345/14 (провадження в якій відкрито ще в 2014 році) за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області до Івано-Франківської міської ради, АТВТ "Родон", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ГК "Соколи", ТОВ "Х-Адванс", ТОВ"М.С."ЯК БЛАГО", ТОВ "ІОЛІТ-ІФ", про скасування рішення Вовчинецької сільської ради від 07.02.08 про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки площею 6,3201 га по вул. Вовчинецькій 225, с. Вовчинець Івано-Франківської міської ради в оренду АТВТ "Родон"; скасування рішення Вовчинецької сільської ради від 29.02.08, яким погоджено звіт про експертну оцінку земельної ділянки площею 6,3201 га по вул. Вовчинецькій, 225, с. Вовчинець Івано-Франківської міської ради; визнання недійсним договору оренди землі від 13.02.08 укладеного між Вовчинецькою сільською радою та АТВТ "Родон"; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.08 укладеного між Вовчинецькою сільського радою та АТВТ "Родон"; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2610190501090030118, виданий АТВТ "Родон" 04.06.08. В позові першого заступника прокурора Івано-Франківської області відмовлено повністю і рішення по справі №909/1345/14 набрало законної сили Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 року. Постановою Верховного Суду від 09.11.2022 року по справі №909/1345/14 Постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 залишено без змін. Проте, незважаючи на це, ГК «Соколи» видано довідку ОСОБА_1 за підписом голови кооперативу Лилика І.Г. з інформацією про те, що земельна ділянка площею 6,3201 га з кадастровим номером 2610190501:09:003:0033 надана в оренду ГК «Соколи» (договір оренди землі від 16.03.2006 року), не приватизована та знаходиться в комунальній власності м. Івано-Франківська. По-друге, щодо договору оренди землі від 16.03.2006 року, укладеного між ГК «Соколи» та Івано-Франківською міською радою. Повідомляємо, що даний договір був укладений терміном на один рік і закінчив свою дію ще 03.04.2007 року. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року по справі №909/538/13 залишену без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2014 року відмовлено в задоволенні позову ГК «Соколи» до Івано-Франківської міської ради про укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 16.03.2006 року про продовження терміну дії останнього. Відповідно, вказаним рішенням суду підтверджувався факт відсутності у ГК «Соколи», не кажучи вже про його членів, будь-яких речових прав на користування, а тим паче капітальну забудову відповідної земельної ділянки починаючи з 03.04.2007 року. Це також підтверджує те, що у 2016 році, ГК «Соколи» не були орендарями вказаної земельної ділянки і те, що інформація вказана в вищевказані довідці є неправдивою. По-третє, щодо необхідності подання документу що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Згідно Технічного паспорту на гараж, останній наче б то був збудований в 2006 році. Питання обов`язковості чи ні введення в експлуатацію новостворених об`єктів нерухомого майна право власності на які підлягає державній реєстрації вирішується в розрізі норм законодавства діючого на момент заявлення до реєстрації відповідних прав, які якраз і можуть передбачати ті чи інші особливості реєстрації об`єктів будівництво яких було завершено в той чи інший період. Проте, не містило жодних виключень з цього правила і законодавство чинне у 2006 році, змінювалися лише документи, що засвідчували прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (з 29.09.2004р. по 01.01.2009р. це був Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта затверджений органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та зареєстрований в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт; з 01.01.2009р. до 30.04.2011р. це був виданий Держархбудінспекцією та її територіальними органами Сертифіката відповідності; з 30.04.2011р. по сьогоднішній день це Декларація про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрована; Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами). Так, п.1.6 Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, прямо було визначено загальна вимога, згідно якої реєстрації підлягали права власності виключно на об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Жодних правовстановлюючих документів на право забудови відповідної земельної ділянки чи то ГК «СОКОЛИ», чи його членами ніколи не існувало, жодних дозволів на будівництво чи виконання будівельних робіт ними органами місцевого самоврядування не видавалося, як і не давалося нотаріальної згоди власника відповідної земельної ділянки на забудову останньої.

Тому позивач просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 29872144 від 02.06.2016 року державного реєстратора Рогатинської міської ради Івано-Франківської області про проведення державної реєстрації прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1 на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, «Соколи» гаражний кооператив, гараж НОМЕР_1 , ряд 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 937534226101) за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_3 , припинити право власності №19635236 та закрити розділ Державного реєстру прав.

ТзОВ «Х-Адванс» подав суду заяву, відповідно до якої просив задовольнити позов та розглянути справу без участі представника.

Відповідач ОСОБА_2 подав заяву про застосування позовної давності до вимог позивача, оскільки позивачем оскаржено державну реєстрацію від 02/06/2016, а спори позивача з іншими власниками гаражів тривають протягом тривалого часу і тому позивачу відомо про спірність обставин щодо його прав на земельну ділянку.

Представник позивача подала суду заяву проти заяви відповідача щодо застосування позовної давності, оскільки рішення про реєстрацію речового права не публікується в періодичних засобах інформації, доказу направлення інформації про здійснену реєстрацію відповідачем суду не надано, обов`язку перевіряти факт реєстрації прав за відповідачем для позивача не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже жодна зі сторін спору не заперечила і не спростувала викладені позивачем обставини здійснення державної реєстрації, що оскаржена позивачем.

Таким чином єдиним аргументом відповідача проти позову є його заява про застосування позовної давності до вимог позивача. Відповідачем не спростовано аргументи і фактичні обставини, зазначені позивачем в його позові.

В ч. 2 ст. 43 ЦПК України вказано в якості обов`язку учасника справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

У свою чергу відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже саме на сторону відповідача законом покладено ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Спірну державну реєстрацію здійснено 02/06/2016.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В ч. 2 ст. 257 ЦК України вказано, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так позивач надав суду письмове пояснення, відповідно до якого інформація про державну реєстрацію прав відповідача на гараж на земельній ділянці позивача не підлягала публічному оповіщенню чи оголошення або будь-якій публікації. Таким чином позивач не міг дізнатись про відповідну обставину в будь-який із зазначених способів. Сам же відповідач не повідомив позивача про здійснення на його користь спірної державної реєстрації. При цьому позивачем доведено перед судом, що на час спірної державної реєстрації діяв визначений законодавством порядок реєстрації речових прав, який передбачав обов`язок подання реєстратору юридичних документів за їх видом і змістом, який позивачем та державним реєстратором було порушено.

Таким чином відповідачем не доведено перед судом, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки знав чи повинен був знати про спірну державну реєстрацію. Тому позивачем не пропущено строк загальної позовної давності за його вимогою до відповідача.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов`язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов`язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов`язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Таким чином саме на відповідача на підставі принципу змагальності цивільних процесуальних відносин покладено обов`язок на спростування доводів позивача щодо порушення його прав. Однак відповідач та його представник не подали суду будь-якого заперечення правових підстав позову, не подали розрахунку на спростування розрахунку позивача.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем доведено перед судом, що спірні відносини виникли саме через дії відповідача ОСОБА_1 , тому саме до його обов`язку належить компенсація судових витрат позивача.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

позов задовольнити;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 29872144 від 02.06.2016 року державного реєстратора Рогатинської міської ради Івано-Франківської області про проведення державної реєстрації прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1 на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, «Соколи» гаражний кооператив, гараж НОМЕР_1 , ряд 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 937534226101) за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_3 , припинити право власності №19635236 та закрити розділ Державного реєстру прав;

стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІОЛІТ-ІФ» 2270 гривень судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бородовський С.О.