Ухвала

від 10.04.2023 по справі 496/2140/23

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/2140/23

Провадження № 2/496/1169/23

У Х В А Л А

10 квітня 2023 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідачів солідарно його користь суму грошових коштів в розмірі 5569280,00 гривень та судові витрати.

До матеріалівпозовної заявипозивачем долученозаяву прозабезпечення позову,в якійвін проситьсуд вжитизаходів забезпеченняпозову шляхомнакладення арештуна належні ОСОБА_2 :земельну ділянкуплощею 0,0918гектарів,кадастровий номер5121080300:03:001:1232,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна:2529243851100;житловий будинокпід АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна:2381874351210;земельну ділянкуплощею 1,00гектар,кадастровий номер5121080300:01:001:0304,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна:1872791351210.В обґрунтуваннянаданої заявипозивач посилаєтьсяна те,що отриманіу позикугрошові коштивитрачалися напридбання майнана ім`я ОСОБА_2 та натеперішній часіснує об`єктивназагроза,що щедо винесеннярішення поданій справі ОСОБА_2 може внестиналежне їймайно встатутний капіталновоствореного ТОВ«Станція технічногообслуговування «АВТО-ДІМ»в рахуноксплати внескуспівзасновником якоговона являється,де розмірїї часткиу статутномукапіталі дорівнює50%та складає675000,00гривень.Обґрунтовуючи своїпобоювання позивачзазначає,що зметою закриттявиконавчого провадження№ 67716596,боржником вякому являлась ОСОБА_2 ,суму боргув розмірі14806,50гривень 10.01.2022року занеї сплативпозивач.На думкупозивача данідії ОСОБА_2 унеможливлять виконаннярішення судупо данійсправі уразі задоволенняпозову,адже уразі внесеннянерухомого майнадо статутногокапіталу вінвтратить можливістьзадовольнити своїкредиторські вимогидо відповідачів,які єфактичним подружжям,за рахунокмайна ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.153ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без виклику осіб.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї письмові докази, суд вважає, що в заяві про забезпечення позову слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Статтею 124Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153ЦПК України поширюєтьсятакож наухвалу судупро забезпеченняпозову.При цьомувідповідно доч.3ст.149ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективногомеханізмузахисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Таким чином, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на позивача.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з відповідачів, з огляду на вищевикладені обставини.

Так, дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню, у зв`язку з необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст.150-153 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання ухвали.

Повний текст ухвали складено 10 квітня 2023 року.

Суддя О.П. Галич