Ухвала

від 14.04.2023 по справі 509/250/23

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/250/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2023 року Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Панасенко Є.М., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду заяву першого заступника керівника Чорноморської окружної прокуратури Задоріна Є. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку в рамках цивільної справи № 509/250/23 за позовом Першого заступника керівника Чорноморської окружної прокуратури до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

19.01.2023 року перший заступник керівника Чорноморської окружної прокуратури Задорін Є. звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення, повернення земельної ділянки.

Ухвалою від 01.02.2023 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

12.04.2023 року до суду першим заступником керівника Чорноморської окружної прокуратури Задоріним Є.Ю. спрямовано уточнену позовну заяву відповідно до позовних вимог якої просив визнати незаконним та скасувати рішення Сухолиманської сільської ради від 08.12.2017 року № 765 «Про надання у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в селі Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області», яким затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0, 0500 га із кадастровим номером 5123784200:02:002:0658, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) розташованою за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права власності земельної ділянки за № 66378412 від 13.02.2023 року з одночасним припиненням права власності земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:№ 1453103951237) кадастровий номер 5123784200:02:002:0658 за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером: 5123784200:02:002:0658, на користь Таїровської селищної ради Одеської області; стягнути солідарно з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 8052,00 грн.

В даній уточненій позовній заяві зазначено також нового учасника справи в якості відповідача ОСОБА_2 , оскільки вказано особа є новим власником земельної ділянки, яка є предметом спору.

Ухвалою суду від 12.04.2023 року уточнену позовну заяву прийнято до провадження, крім того залучено до участі у справі нового власника земельної ділянки ОСОБА_2 в якості співвідповідача.

Також судом встановлено, що прокурором 12.04.2023 року також було подано і заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що рішенням Сухолиманської сільської ради від 08.12.2017 року № 765 «Про надання у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області» затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0, 0500 га із кадастровим номером 5123784200:02:002:0658, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) розташованою за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач на підставі вказаного рішення здійснила державну реєстрацію права власності зазначеної земельної ділянки.

За повідомленням Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю № 08-24/02-163 від 15.02.2021 установлено, що паспорт на даний водний об`єкт Сухолиманський ставок №3 не розроблявся. Згідно листа Одеської обласної державної адміністрації, за даними басейнового управління водних ресурсів Причорномор`я та нижнього Дунаю, Сухолиманський ставок №3 площею 14.1 га розташований на території Прилиманської (тепер Таїровської) селищної ради та належить до водних об`єктів місцевого значення, відноситься до малих річок та відповідно до ст 88 Водного кодексу України, ширина прибережної захисної смуги водного об`єкту Сухолиманський ставок №3, становить 50 метрів вздовж урізу води. В цій же прибережній захисній смузі водного об`єкту знаходиться спірна земельна ділянка, межі якої проходять по території с.Сухий Лиман, колишніх землях Сухолиманської сільської ради тепер Таїровської селищної ради. Відстань від межі земельної ділянки до урізу води становить 17 м.

В заяві вказано, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води ширино: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 га 25 метрів, для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га 50 метрів, для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів. Прибережні захисні смуги є природоохоронними територіями з режимом обмеженої господарської діяльності, в яких забороняється будівництво будь-яких споруд, розорювання земель, садівництво та городництво, та ін.

Таким чином, рішення Сухолиманської сільської ради від 08.12.2017 року № 765 прийнято з порушенням вимог ст 4, 85 Водного кодексу України, ст 58-60, 81,83 Земельного кодексу України, а тому таке рішення підлягає скасуванню в судовому порядку, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя.

На теперішній час земельна ділянка з кадастровим номером 5123784200:02:002:0658 площею 0, 0500 га належить на праві власності ОСОБА_2 . А тому, враховуючи, що договір дарування № 37 від 09.02.2023 року, як підстава для державної реєстрації майнового права, укладений на підставі незаконного рішення Сухолиманської сільської ради від 08.12.2017 року № 765 та підлягає визнанню недійсним, то керуючись абзацом 3 ч.3 ст. 26 ЗК України, одночасно підлягає припиненню право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5123784200:02:002:0658. Прокурор в інтересах держави просить накласти арешт на земельну ділянку, адже відчуження земельної ділянки у власність третім особам під час розгляду справи, що не є сторонами за даним позовом, унеможливить реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде укладене на користь позивача.

До вказаної заяви долучено інформацію з Державного реєстру речових прав щодо наявного права власності у гр. ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

У п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" судам роз`яснено, що позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно з п. 4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З поданих матеріалів справи слідує, що гр. ОСОБА_1 на праві приватної власності належала земельна ділянка загальною площею 0,050 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Сухолиманської сільської ради від 08.12.2017 року № 765 «Про надання у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області» затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0, 0500 га із кадастровим номером 5123784200:02:002:0658, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Разом з тим, як зазначено Чорноморською окружною прокуратурою, прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води ширино: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 га 25 метрів, для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га 50 метрів, для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів. Прибережні захисні смуги є природоохоронними територіями з режимом обмеженої господарської діяльності, в яких забороняється будівництво будь-яких споруд, розорювання земель, садівництво та городництво, та ін.

В заяві також зазначено, що факт порушення вимог земельного та водного законодавства на території Сухолиманської сільської ради в складі Таїровської селищної ради Одеського району підтверджується технічним звітом складеним сертифікованим інженером-геодезистом, інженером-землевпорядником.

Крім того, на підставі договору дарування від 09.02.2023 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0, 0500 га із кадастровим номером 5123784200:02:002:0658, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Право власності ОСОБА_1 на вказану ділянку припинено 13.02.2023 року, та на даний час власником є ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи, що договір дарування № 37 від 09.02.2023 року, як підстава для державної реєстрації майнового права, укладений на підставі незаконного рішення Сухолиманської сільської ради від 08.12.2017 року № 765 та підлягає визнанню недійсним, то керуючись абзацом 3 ч.3 ст. 26 ЗК України, одночасно підлягає припиненню право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5123784200:02:002:0658, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 150 ЦПК Українивизначено перелік видів забезпечення позову, у пункті 1 частини першої якої передбачено, що позов може забезпечуватись накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги предмет розгляду позову, вважаю вимоги заявника про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку є співмірними із заявленими позовними вимогами, та вважаю за необхідне її задовольнити, наклавши арешт, оскільки, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, а заходи забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 354 ЦПК України, п. 4 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме земельну ділянку загальною площею 0,050 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123784200:02:002:0658, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Роз`яснити заявнику, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Копію ухвали надіслати заявнику, заінтересованим особам, уповноваженим на виконання органам негайно.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, з негайним повідомленням суду про наслідки виконання.

Відповідно до ч. 1ст. 157 ЦПК України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий: Є. М. Панасенко