Рішення

від 03.04.2023 по справі 608/64/21

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2023 р. Справа № 608/64/21

Номер провадження2/608/56/2023

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого суду судді Парфенюка В. І.

з участю секретаря Южди Л.С.

представника позивача-відповідача ОСОБА_1

відповідача-позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Чорткові цивільну справу за позовом управління Державного агентства рибного господарства у Тернопільській області, перейменованого в управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Тернопільській області, до ОСОБА_2 , третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Чортківської міської ради Тернопільської області та Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства України та зустрічним позовом ОСОБА_2 до управління Державного агентства рибного господарства у Тернопільській області, перейменованого в управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Тернопільській області, третьої особи Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2021 року позивач управління Державного агентства рибного господарства у Тернопільській області звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Чортківської міської ради Тернопільської області, про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства України.

В позовній заяві позивач вказав, що 24 жовтня 2018 року о 22 год. 50 хв. громадянин ОСОБА_2 на водоймі загального користування біля м. Чорткова Тернопільської області здійснював незаконний вилов риби забороненими знаряддями лову - сіткою підйомною, форми «волок», чим грубо порушив правила рибальства, передбачені нормами чинного законодавства України, а саме: статті 52-1 та статті 63 Закону України «Про тваринний світ», пункту 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15 лютого 1999 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 року за № 269/3562. Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 15 листопада 2018 року в адміністративній справі № 608/2155/18 відповідача було визнано винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Внаслідок порушення природоохоронного законодавства України ОСОБА_2 було завдано державі Україна матеріальної шкоди за незаконний вилов водних біоресурсів, яка склала 7 735 гривень. З метою досудового врегулювання даного спору позивач направив на адресу відповідача претензію від 06 грудня 2018 року № 1-4-10/925-18/24 з вимогою про добровільне відшкодування збитків. ОСОБА_2 в добровільному порядку згадані збитки не відшкодовані. Несплата цих коштів може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, відтворення водних ресурсів і тим самим може завдати істотної шкоди екологічним та економічним інтересам держави Україна, а тому позивач змушений звернутися до суду із даною позовною заявою про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства України. Просить стягнути з ОСОБА_2 вказану суму матеріальної шкоди та на користь Управління державного агентства рибного господарства у Тернопільській області сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 102 гривні.

Ухвалою судді від 21 січня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В лютому 2021 року позивач управління Державного агентства рибного господарства у Тернопільській області подав доповнення до позовної заяви, а саме: банківських реквізитів, на які необхідно стягнути завдану шкоду та судовий збір.

В лютому 2021 року відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позовні вимоги заперечує, просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Зазначив, що в постанові Чортківського районного суду № 608/2155/18 від 15 листопада 2018 року відсутні відомості про розмір збитків, а також не роз`яснено, що відшкодування шкоди повинно проводитися в порядку цивільного судочинства. Крім того, вважає, що на момент звернення позивача з даним позовом ОСОБА_2 є особою, що не була піддана адміністративному стягненню в силу ст. 39 КУпАП, згідно якої якщо особа, піддана адміністративному стягненню протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Також нез`ясованим питанням вважає, чи значиться водойма, де здійснювався вилов риби в реєстрі рибогосподарських водних об`єктів, у чиїй власності (балансі) перебуває дана водойма, хто є власником (орендарем, користувачем) та чи заявляв які-небудь претензії балансоутримувач ставу до ОСОБА_2 .

Також в лютому 2021 року ОСОБА_2 подав суду зустрічну позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якій зазначив, що зі змісту постанови від 15 листопада 2018 року у справі № 608/2155/18 у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності відсутні відомості про розмір відшкодування збитків, про зобов`язання відшкодувати шкоду, а також відсутнє посилання на те, що відшкодування повинно проводитись в порядку цивільного судочинства. Також зі змісту постанови ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 85 КУпАП та накладено штраф в розмірі 340 гривень в дохід держави без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих водних ресурсів. Відповідач по справі 24 жовтня 2018 року вилучив у нього по Акту матеріальні цінності, сітка (волок), котра 30 жовтня 2018 року по приймальному Акту № 90 була передана на склад, що знаходиться в підпорядкуванні відповідача. Дані факти підтверджуються письмовими доказами, поданими самим відповідачем у справі № 608/64/21. За результатами розгляду справи № 608/2155/18 про адміністративне правопорушення рішення про конфіскацію та знищення вилученого у нього майна - сітки (волок) судом не приймалось. Відповідно, за правилами ст. 256 КУпАП, після розгляду справи відповідач зобов`язаний був повернути належне майно, яке ОСОБА_2 мав намір використати в господарстві. Однак, упродовж більше двох років належну йому сітку (волок) відповідач продовжує незаконно, без будь-яких правових підстав утримувати у себе, чим позивачу завдано матеріальної та моральної шкоди. Завдану матеріальну шкоду він оцінює в розмірі 5 000 гривень, а моральну шкоду - в розмірі 10 000 гривень. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких ОСОБА_2 як фізична особа зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього у формі посягання на його власність у вигляді тривалого незаконного утримування належного йому майна. При визначенні розміру відшкодування він виходить із засад розумності, справедливості. Просить визнати незаконними дії Управління державного агентства рибного господарства у Тернопільській області у формі посягання на його право власності у вигляді довготривалого більше двох років утримання належного йому майна сітки волоку, зобов`язати Управління державного агентства рибного господарства у Тернопільській області повернути належне майно сітку волоку та стягнути в його користь 15 000 гривень матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Чортківського районного суду від 22 лютого 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху у зв`язку з несплатою ним при подачі судового збору.

На підставі ухвали суду від 05 березня 2021 року за заявою ОСОБА_2 про усунення недоліків зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 його звільнено від сплати судового збору, так як він перебуває у скрутному матеріальному становищі.

В травні 2021 року від управління Державного агентства рибного господарства надійшла заява про залучення третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, так як водойма, на якій було вчинено адміністративне правопорушення ОСОБА_2 , знаходиться на території зазначеної селищної ради.

У вересні 2021 року ОСОБА_2 подав уточнену позовну заяву до управління Державного агентства рибного господарства у Тернопільській області, Державної казначейської служби України, Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, в якій вказав, що вважає, що позовні вимоги Управління державного агентства рибного господарства у Тернопільській області до нього, третьої особи - Заводської селищної ради Чортківського району слід залишити без розгляду, оскільки управління не має повноважень звертатись до суду із таким позовом. У зв`язку з тим, він заявив вимогу про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органу влади, відшкодування має здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому в якості відповідача він зазначив Державну казначейську службу України.

07 вересня 2021 року на підставі ухвали Чортківського районного суду Тернопільської області об`єднано в одне провадження справи за первісним позовом управління державного агентства рибного господарства у Тернопільській області до ОСОБА_2 , третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Чортківської міської ради Тернопільської області та Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства України, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до управління Державного агентства рибного господарства у Тернопільській області, Державної казначейської служби України, третьої особи Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Також ухвалою Чортківського районного суду від 07 вересня 2021 року постановлено розгляд цивільної справи проводити за правилами загального позовного провадження у зв`язку з тим, що від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він заперечує щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у зв`язку з необхідністю витребування цілого ряду додаткових доказів, допиту свідків, проведення підготовчого судового засідання, просить перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

У вересні 2021 року від управління Державного агентства рибного господарства у Тернопільській області надійшло заперечення щодо клопотання ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду та зустрічної позовної заяви. Клопотання не заслуговує на увагу, не відповідає дійсності та не підлягає задоволенню з таких мотивів. Управління Державного агентства рибного господарства у Тернопільській області (далі Тернопільський рибоохоронний патруль) є територіальним органом Держрибагентства. Повноваження Тернопільського рибоохоронного патруля поширюються на Тернопільську область, територію та акваторії водних об`єктів в межах районів діяльності. Тернопільський рибоохоронний патруль у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Тернопільський рибоохоронний патруль в районі діяльності та відповідно до покладених на нього завдань, з чітким дотриманням вимог чинного законодавства України та Положення про Управління: забезпечує організацію та здійснює державний нагляд (контроль) у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; складає протоколи про адміністративне правопорушення у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; визначає розмір збитків, завданих рибному господарству за затвердженими таксами; подає позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів. А тому вважає клопотання ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду безпідставним, і таким, що не ґрунтується на матеріалах справи, чинному законодавстві та суперечить судовій практиці Верховного Суду.

Щодо зустрічних позовних вимог управління зазначило, що 24 жовтня 2018 року о 22 год. 50 хв. громадянин ОСОБА_2 на водоймі загального користування біля м. Чорткова Тернопільської області здійснював незаконний вилов риби забороненими знаряддями лову - сіткою підйомною, форми «волок», чим грубо порушив правила рибальства, передбачені нормами чинного законодавства України, а саме: недотримання статті 52-1 та статті 63 Закону України «Про тваринний світ», а також порушення п. 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15 лютого 1999 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 за № 269/3562. Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 15 листопада 2018 року в адміністративній справі № 608/2155/18, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягненні у виді штрафу в розмірі 340 гривень в дохід держави без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих водних живих ресурсів. Під час складання постанови від 15 листопада 2018 року в справі № 608/2155/18 Чортківським районним судом в силу норм ст. 265 КУпАП не було вирішено питання щодо забороненого знаряддя лову - сітки підйомної форми «волок». В постанові зазначено - без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення, однак не зобов`язано Управління повернути знаряддя лову ОСОБА_2 , як помилково він вважає у зустрічній позовній заяві. Вилучене у ОСОБА_2 заборонене знаряддя лову підлягало конфіскації чи знищенню, оскільки заборонене знаряддя лову - сітка підйомна форми «волок», виходячи із чинного законодавства розцінюється як істотні негативні наслідки, оскільки вони не тільки суперечать вимогам закону (не відповідають самій меті правового інституту, - оборотоздатність об`єктів цивільних прав), а й надають можливість ОСОБА_2 і в подальшому займатися незаконним виловом риби забороненим знаряддям. У зустрічній позовній заяві позивачем ОСОБА_2 не наведено та не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджували б протиправну поведінку зі сторони Тернопільського рибоохоронного патруля та завдання йому матеріальної і моральної шкоди. Враховуючи наведене, управління просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Від Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області надійшов відзив на зустрічну позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, просять відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , посилаючись на те, що позивачем не надано доказів про вчинення відносно нього неправомірних дій з боку управління Державного агентства рибного господарства у Тернопільській області, а також доказів, які б підверджували факт пережитих ним душевних страждань.

29 вересня 2021 року ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області зустрічний позов ОСОБА_2 до управління Державного агентства рибного господарства у Тернопільській області, Державної казначейської служби України, третьої особи Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в частині позовних вимог до Державної казначейської служби України залишено без розгляду.

Також 29 вересня 2021 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-позивача ОСОБА_2 про залишення без розгляду позовної заяви управління Державного агентства рибного господарства у Тернопільській області про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства України.

29 вересня 2021 року за клопотанням відповідача-позивача ОСОБА_2 судом постановлена ухвала про витребування від управління Державного агентства рибного господарства у Тернопільській області оригіналів документів.

29 вересня 2021 року судом постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження в справі та призначення її до судового розгляду по суті.

В січні 2023 року від позивача-відповідача управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Тернопільській області надійшли письмові пояснення по справі, в яких управління звернуло увагу суду, що 06 грудня 2018 року за № 1-4-19/925-18/24 на адресу ОСОБА_2 направлялась претензія із проханням добровільної сплати завданої матеріальної шкоди Державі в розмірі 7735,00 гривень, відповіді на яку не отримали. Просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а зустрічну позовну заяву без задоволення, посилаючись на протиправність дій ОСОБА_2 , спричинення ним негативних наслідків природі внаслідок незаконного вилову риби забороненим знаряддям лову.

Представник позивача-відповідача управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Тернопільській області - Назарук Т. А., в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, а також відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 ..

Відповідач-позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Тернопільській області не визнають, просять відмовити у його задоволенні, а зустрічний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити в повному обсязі.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Чортківської міської ради Тернопільської області, Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської областів судове засідання не з`явилися. В ході розгляду справи подали заяву про слухання справи за відсутності представників, при вирішенні справи покладаються на думку суду за наявними матеріалами у справі.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 24 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 000369 про те, що останній 24 жовтня 2018 року о 22 год. 50 хв. разом з ОСОБА_4 на водоймі загального користування біля м. Чорткова здійснював незаконний вилов риби забороненими знаряддями лову - сіткою підйомною форми «волок», чим порушив ст.ст. 52-1, 63 ЗУ «Про тваринний світ», п. 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства.

За вказані порушення ОСОБА_2 постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 15 листопада 2018 року у справі № 608/2155/18 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 85 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Постанова суду набрала законної сили 27 листопада 2018 року.

Згідно з частинами 4, 6 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Таким чином, вина відповідача у вилові риби забороненим знаряддям доказуванню у даній справі не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту вилучення об`єктів лову (добування) від 24 жовтня 2018 року, який був складений головним державним інспектором «Рибоохоронного патруля» Василиком А. Я. в ОСОБА_2 було вилучено: щук - 7 шт. вагою 2,5 кг, плітку - 63 шт. вагою 2,15 кг.

Згідно розрахунку матеріальної шкоди до протоколу про адміністративне правопорушення № 000369 за вказану кількість незаконно виловленої риби ОСОБА_2 нанесено матеріальну шкоду в розмірі 7 735 гривень. Розрахунок проводився на підставі такси для обчислення розміру відшкодування шкоди заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2011 року № 1209.

Статтею 13 Конституції України, статтями 3-5 Закону України «Про тваринний світ» та статтею 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що об`єкти тваринного світу (в тому числі риби, ссавці, членистоногі, молюски та інші) знаходяться під охороною держави та належать до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Відповідно до вимог статей 27, 34 Закону України «Про тваринний світ», користувачі об`єктів тваринного світу зобов`язані використовувати тваринний світ у способи, що не допускають порушення цілісності природних угрупувань.

У порядку загального використання об`єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об`єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування.

В інших випадках любительське і спортивне рибальство здійснюються на праві спеціального використання об`єктів тваринного світу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів.

Відповідно до п. 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15 лютого 1999 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 за № 269/3562), забороняється лов водних живих ресурсів із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм.

За змістом ст. 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають такі повноваження, як здійснювати державний контроль (нагляд) за дотриманням правил використання, порядку придбання та збуту об`єктів тваринного світу в частині водних біоресурсів; давати обов`язкові до виконання письмові вказівки (приписи) про усунення порушень у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; перевіряти документи на право використання водних біоресурсів, зупиняти транспортні (у тому числі плавучі) засоби та проводити огляд речей, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, знарядь рибальства, добутої продукції та інших предметів; здійснювати державний контроль (нагляд) за дотриманням правил використання, порядку придбання та збуту об`єктів тваринного світу в частині водних біоресурсів; визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками; складати протоколи та розглядати в установленому законом порядку справи про адміністративні правопорушення у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Відповідно до вимог ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в незаконному вилученні об`єктів тваринного світу з природного середовища.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишньої природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року за № 6 (з наступними змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вимогами ст. 1193 ЦК України передбачено, що суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Згідно ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», п. 4.6. Правил любительського і спортивного рибальства, ОСОБА_2 зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані ним державі внаслідок порушення правил використання, незаконного вилучення об`єктів тваринного світу з природного середовища, незаконного використання заборонених знарядь та способів лову водних живих ресурсів у розмірі і порядку, встановлених чинним законодавством України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги управління Державного агентства рибного господарства у Тернопільській області підлягають задоволенню частково, зважаючи на матеріальне становище ОСОБА_2 , який на даний час не працює та не перебуває на обліку в Чортківській районній філії Тернопільського обласного центру зайнятості, пенсію чи будь-яку іншу допомогу від держави не отримує (довідка УСЗОЗ Чортківської міської ради № 120 від 24 лютого 2021 року), будь-якого доходу за період з 4 кварталу 2018 року по 4 квартал 2020 року не отримував (довідка № 38466 від 25 лютого 2021 року Чортківської ДПС), на утриманні має двох малолітніх дітей, його дружина є особою з інвалідністю по онкологічному захворюванню, а тому, приймаючи до уваги такі обставини та положення ст. 1193 ЦК України зменшує розмір відшкодування заподіяної шкоди до 4 000 гривень.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до управління Державного агентства рибного господарства у Тернопільській області, перейменованого в управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Тернопільській області, третьої особи Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд вважає, що у їх задоволенні слід відмовити з таких мотивів.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 посилався на незаконність дій управління Державного агентства рибного господарства у Тернопільській областіу формі посягання на його право власності у вигляді довготривалого, більше двох років, утримання належного йому майна сітки "волоку", просив зобов`язати управління Державного агентства рибного господарства у Тернопільській областіповернути належне йому майно сітку "волоку" та стягнути з відповідача завдану йому матеріальну та моральну шкоду в розмірі 15 000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Згідно ст.ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004, згідно з яким «охоронюваний законом інтерес» - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного права і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

У структурі законного інтересу виділяють два елемента: 1) прагнення суб`єкта користуватися конкретним соціальним благом; 2) звернення в деяких випадках за захистом до компетентних органів. При цьому, інтерес являє собою своєрідну спонукальну потребу, яка змушує потенційного учасника відповідних правовідносин діяти певним чином задля фактичної реалізації свого прагнення отримати конкретне благо, що у разі порушення, невизнання чи оспорювання призводить до можливості вдаватися до судової форми захисту у порядку цивільного судочинства.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до положень статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За змістом статті 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема, щодо раціонального і економного їх використання, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, виснаженню природних ресурсів та негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Згідно зі статтею 52-1 Закону України «Про тваринний світ» для добування об`єктів тваринного світу забороняються виготовлення, збут, застосування, зберігання отруйних принад, колючих, давлячих та капканоподібних знарядь лову, електроловильних систем (електровудок), електрогону, петель, самоловів, самострілів, вибухових речовин, пташиного клею та монониткових (волосінних) сіток (крім тих, що призначені для промислового лову), а також інших засобів, заборонених законом. Аналогічні вимоги закріплено пунктом 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15 лютого 1999 року, зареєстрованих Міністерством юстиції України 28 квітня 1999 року за №269/3562.

Порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою, зокрема, адміністративну відповідальність відповідно до закону (стаття 63 Закону України «Про тваринний світ»).

Так, статтею 85-1 КУпАП передбачено відповідальність за виготовлення, збут чи зберігання заборонених знарядь добування (збирання) об`єктів тваринного або рослинного світу, а також збут незаконно добутої продукції.

Аналіз наведених спеціальних правових норм у галузі охорони навколишнього середовища дає підстави для висновку про те, що незаконне зберігання сіток, які є забороненим знаряддям лову, є окремим видом правопорушення, за яке передбачена, зокрема, матеріальна відповідальність у виді відшкодування шкоди згідно визначених розмірів (такс).

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені ст. 41 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Цією статтею також передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Аналіз законодавства дає підстави для висновку, що абсолютність прав власника зовсім не означає, що ніхто і ніколи не може їх обмежити. Закріплений у пункті 1 частини 2 статті 319 ЦК України принцип, відповідно до якого дії власника щодо його майна не повинні суперечити закону, є загальним універсальним обмеженням прав власника.

Залежно від господарського значення об`єкта, потреб охорони державної безпеки, громадського порядку, прав та інтересів учасників цивільних відносин об`єкти цивільних прав поділяються на такі: а) вилучені із цивільного обороту; б) обмежені в цивільному обороті; в) вільно перебувають у цивільному обороті (ст. 178 ЦК України).

Віднесення об`єкта цивільних прав до категорії вилучених із цивільного обороту або обмежено оборотоздатних об`єктів зумовлене не лише властивостями самого об`єкта, який без належного контролю над ним може становити потенційну небезпеку для оточуючих, і потребою захисту приватних інтересів, а й необхідністю охороняти і захищати інтереси публічні, які можуть бути порушені у разі неконтрольованого процесу володіння, користування чи розпорядження такими об`єктами.

Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, крім іншого, винні в незаконному вилученні об`єктів тваринного світу з природного середовища; виготовленні, зберіганні, реалізації та застосуванні заборонених знарядь добування тварин.

Згідно зі ст. 52-1 Закону України «Про тваринний світ» для добування об`єктів тваринного світу забороняються виготовлення, збут, застосування, зберігання отруйних принад, колючих, давлячих та капканоподібних знарядь лову, електроловильних систем (електровудок), електрогону, петель, самоловів, самострілів, вибухових речовин, пташиного клею та монониткових (волосінних) сіток (крім тих, що призначені для промислового лову), а також інших засобів, заборонених законом.

Під час судового розгляду адміністративної справи не було вирішено питання про повернення власнику вилучених під час оформлення протоколу знарядь незаконного добування природних ресурсів, а саме забороненого законом знаряддя лову - сітки підйомної форми «волок».

Відповідно до ст. 29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.

Стаття 314 КУпАП передбачає, що виконання постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, здійснюється шляхом вилучення конфіскованого предмета.

За таких обставин вилучене у ОСОБА_2 заборонене знаряддя лову підлягало конфіскації чи знищенню, оскільки заборонене знаряддя лову - сітка підйомна форм «волок», виходячи із чинного законодавства розцінюється як істотні негативні наслідки, що суперечать вимогам закону (не відповідають самій меті правового інституту - оборотоздатність об`єктів цивільних прав).

Так, звертаючись до суду із зустрічним позовом позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів того, що саме він є власником сітки, яка була вилучена, і дане знаряддя лову не відносяться до заборонених. Відповідно позивач не обґрунтував законність, доброчесність та правомірність здійснення своїх прав щодо вилученого майна.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що 24 жовтня 2018 року о 22-й годині 50 хвилин ОСОБА_2 на водоймі загального користування біля м. Чорткова Тернопільської області здійснював незаконний вилов риби забороненими знаряддями лову - сіткою підйомною, форми «волок», то відповідно до положень ч. 3 ст. 16 ЦК України такі обставини є підставою для відмови в захисті прав позивача ОСОБА_2 , а саме задоволення його позовних вимог щодо незаконності дій управління Державного агентства рибного господарства у Тернопільській областіу формі посягання на його право власності у вигляді довготривалого, більше двох років, утримання належного йому майна сітки "волоку", зобов`язання управління Державного агентства рибного господарства у Тернопільській областіповернути належне йому майно сітку "волоку" та стягнути з відповідача завдану йому матеріальну та моральну шкоду в розмірі 15 000 гривень.

Частина третя статті 16 Цивільного кодексу України є самостійною визначеною законом підставою для відмови в захисті прав позивача за наявніості обставин, передбачених частинами другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Проте окрім вищенаведеної підстави для відмови в задоволенні позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне також зазначити наступне.

Згідно із частиною першою та другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня 992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до вимог Цивільного кодексу шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може настати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювана шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За змістом частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправність поведінки, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Проте в ході судового розгляду справи позивачем ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами наявність заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 5 000 гривень, протиправність поведінки відповідача, внаслідок якої позивачу спричинено матеріальну шкоду в вищезазначеному розмірі та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, а тому суд не має правових підстав задовольнити такі позовні вимоги позивача.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року в п. п. 3, 5, 9 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Виходячи з таких вимог закону, суд не вбачає підстав задовольнити позовні вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 10 000 гривень, в зв`язку з недоведеністю розміру такої шкоди, протиправності поведінки відповідача, внаслідок якої позивачу спричинено таку шкоду, а також причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

При цьому, наявність певних недоліків у діяльності посадових осіб органів державної влади сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Перевіривши наведені відповідачем-позивачем ОСОБА_2 доводи і даючи належну оцінку усім наданим сторонами доказам, суд приходить до висновку, що ним не доведено належними і допустими доказами порушення посадовими особами управління державного рибного агентства у Тернопільській області його права власності та спричинення йому матеріальної та моральної шкоди, про яку він вказує, а тому суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову за безпідставністю позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов управління Державного агентства рибного господарства у Тернопільській області, перейменованого в управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Тернопільській області, судом задоволено частково на суму 4 000 гривень, що становить 51,71% (4000 х 100 : 7735), то відповідно сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача-позивача на користь позивача-відповідача складає: 2 102 гривні х 51,71% (розмір задоволених позовних вимог) = 1086,94 гривень.

Згідно ч. 7 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідно до вказаної норми Закону судові витрати, пов`язані з розглядом справи за зустрічним позовом ОСОБА_2 слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 39, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», ст.ст. 22, 23, 1166, 1174, 1193 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 13, 76, 76, 81, 141, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов управління державного агентства рибного господарства у Тернопільській області, перейменованого в управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Тернопільській області (вул. Микулинецька, 111а, м. Тернопіль, 46005, код ЄДРПОУ 40605115) про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства України задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , збитки, завдані внаслідок порушення природоохоронного законодавства України в розмірі 4000 (чотири) тисячі гривень на рахунок спеціального фонду Заводської об`єднаної територіальної громади в особі Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області (реквізити: ГУК у Тернопільській області/отг смт. Заводське, код бюджетної класифікації 24062100, р/р UA698999980333129331000019701 в банку Казначейство України (ЕАП) м. Київ, код одержувача 37977599).

Стягнути з ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в користь управління державного агентства рибного господарства у Тернопільській області перейменованого в управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Тернопільській області, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 086 (одної тисячі вісімдесяти шести) гривень 94 копійок (отримувач Тернопільський рибоохоронний патруль, р/р UA208201720343110004000096621 в банку Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 40605115).

Відмовити за безпідставністю в позові ОСОБА_2 до управління Державного агентства рибного господарства у Тернопільській області, перейменованого в управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Тернопільській області, третьої особи Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи за позовом ОСОБА_2 , компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення -- 13 квітня 2023 року.

Суддя В. І. Парфенюк