Постанова

від 04.04.2023 по справі 337/3997/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 04.04.2023 Справа № 337/3997/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН № 337/3997/21 Головуючий у І інстанції: Кучерук І.Г.

Провадження № 22-ц/807/537/23 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Крилової О.В.

секретар: Ільїна Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Саланської Ілони Любомирівни на рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 23 листопада 2022 року та на додаткове рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 22 грудня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг Енергія» до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2021 року ТОВ «Маг Енергія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги.

В обґрунтування позову зазначено, що 26.12.2018 року між ТОВ «Маг Енергія» та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір № 026 про надання поворотної фінансової допомоги.

Згідно умов Договору про надання фінансової допомоги Позикодавець зобов`язувався надати Позичальнику поворотну фінансову допомогу в сумі 400000 грн., а Позичальник зобов`язувався повернути її Позикодавцеві в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Договором передбачено, що допомога підлягає поверненню протягом 365 днів з моменту її отримання.

Допомога надавалась в грошовій формі, шляхом перерахування на платіжну картку Позичальника. Позивач в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором про надання фінансової допомоги та перерахував Відповідачеві поворотну фінансову допомогу всього в сумі 400000 грн., платіжними дорученнями.

Відповідач лише частково виконав свої зобов`язання за Договором про наданий фінансової допомоги та повернув готівкою в касу Позивача фінансову допомогу всього в сумі 160500 грн.

За Договором про надання фінансової допомоги Позивачем було перераховано Відповідачеві поворотну фінансову допомогу в сумі 400000 грн., із якої Відповідачем повернуто Позивачеві фінансову допомогу лише в сумі 160500 грн., та до сьогодні залишається ще неповернутою фінансова допомога в сумі 239500 грн.

Відповідно до п.4.2. Договору про надання фінансової допомоги у випадку прострочення повернення допомоги, Позичальник сплачує пеню у розмірі 0,1% від розміру неповернутої суми допомоги за кожен день прострочення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми

Відповідачеві за порушення зобов`язань за цим договором нараховано Позивачем пеню всього в сумі 141614,50 грн., та 3 % річних в сумі 11639,54 грн.

Посилаючись на вищенаведені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання фінансової допомоги в розмірі основної суми заборгованості в 239500 грн., пені в 141614,50 грн., 3 % річних в 11639,54 грн., а всього 392754,04 грн., а також понесені судові витрати.

Рішенням Хортицького районногосуду м.Запоріжжявід 23листопада 2022рокупозов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг Енергія» заборгованість за договором № 026 від 26.12.2018 року про надання фінансової допомоги, в розмірі 392754,04 грн, що складається з: основної заборгованості в розмірі 239500 грн., пеня в розмірі 141614 грн. 50 коп., 3 % річних в розмірі 11639 грн. 54 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг Енергія» сплачений судовий збір в розмірі 5891,32 грн

Додатковим рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 22 грудня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг Енергія» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Саланської І.Л. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення Хортицького районногосуду м.Запоріжжявід 23листопада 2022рокускасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, стягнути з позивача на його користь судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника адвоката Саланської І.Л. зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у його клопотанні про зупинення провадження у справі до розгляду Ленінським районним судом .м Запоріжжя справи № 334/8509/21 за його позовом до ТОВ «МагЕнергія», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору № 026 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 26 грудня 2018 року правочином про розподіл дивідендів.

Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», у зв`язку з чим, неправильно розрахував пеню, яку належало стягнути з ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із додатковим рішенням, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Саланської І.Л. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить додаткове рішення Хортицького районногосуду м.Запоріжжявід 22грудня 2022рокускасувати та відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Маг Енергія» про стягнення витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника адвоката Саланської І.Л. зазначає, що суд першої інстанції неправильно оцінив докази витрат позивача на правову допомогу у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Маг Енергія» заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

15 лютого 2023 року до апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 в особі представника адвоката Саланської І.Л. про зупинення апеляційного провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 334/8509/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Маг Енергія», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання договору № 026 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 26 грудня 2018 року правочином про розподіл дивідендів.

13 березня 2023 року на електронну адресу апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 в особі представника адвоката Саланської І.Л. про повернення його клопотання про зупинення провадження у справі без розгляду.

04 квітня 2023 року на офіційну електронну адресу апеляційного суду надійшло три клопотання ОСОБА_1 в особі представника адвоката Саланської І.Л.: про відкладення судового засідання; клопотання про зупинення апеляційного провадження до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 334/8509/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Маг Енергія», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання договору № 026 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 26 грудня 2018 року правочином про розподіл дивідендів; та клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що спір у цій справі належить розглядати у порядку господарського судочинства.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Саланська І.Л. наполягала на задоволенні апеляційної скарги, рішення Хортицького районногосуду м.Запоріжжявід 23листопада 2022рокута додаткове рішення Хортицького районногосуду м.Запоріжжявід 22грудня 2022рокупросила скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача адвокат Сердюк Р.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги та клопотань скаржника, рішення Хортицького районногосуду м.Запоріжжявід 23листопада 2022рокута додаткове рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 22 грудня 2022 року просив залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (т. 2, а.с. 152, 154).

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно дост. 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Крім того, апеляційний суд не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі для надання пояснень, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, отже підстави для розгляду справи з обов`язковою участю скаржника відсутні.

З урахуванням викладеного, оскільки скаржник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів, участь у судовому засіданні його представника, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), враховуючи відкладення попередніх судових засідань, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які не з`явились, відхиливши клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про зупиненнярозгляду справи,судова колегіядійшла висновкупро відсутністьпідстав дляйого задоволенняз огляду на таке.

Відповідно до положеньст. 251 ЦПК України,суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разіоб`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Колегія суддів зауважує, що предметом розгляду справи, рішення у якій переглядається, є стягнення заборгованостіза договором про надання поворотної фінансової допомоги № 026 від 26 грудня 2018 року, пені, трьох відсотків річних.

На думку апеляційного суду, наявних у цій справі доказів достатньо для того, щоб встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.

Крім того, слід зазначити, що скаржник звертався з таким клопотанням під час розгляду справи в суді першої інстанції та до апеляційного суду, зокрема. Так попереднє своє клопотання скаржник просив залишити без розгляду.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про зупинення апеляційного провадження.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, судова колегія дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зістаттею125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та № 29465/04).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ст. 19 ч.1 ЦПК України).

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспорюваними чи невизнаними.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 456/544/18.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Водночас,зі зміступозовних вимогвбачається,що позивачзвернувся досуду ізвимогою простягнення звідповідача заборгованостіза договоромвід 26грудня 2018року №026про наданнябезвідсоткової поворотноїфінансової допомоги,який булоукладено міжТОВ «МагЕнергія» тафізичною особою ОСОБА_1 .

Тож, у цій справі наявний спір про право цивільне - захист прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, що виникають із договірних відносин, адже предметом розгляду у цій справі є вимога про стягнення заборгованості за договором, укладеним між юридичною та фізичною особою, за умовами якого ТОВ «Маг Енергія» надала ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу в сумі 400000 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Отже, предмет позову, його підстави та суб`єктивний склад сторін у цій справі дозволяє зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами у справі, що переглядається, є цивільно-правовими і не належать до компетенції господарського суду, у зв`язку з чим, у задоволенні клопотання скаржника про закриття провадження у справі належить відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення представника скаржника, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Саланської І.Л. належить залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочином є найбільш розповсюджений юридичний факт, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин.

Згідно із ч.1 ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно із нормами ст. ст. 92, 97 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно дост.98ЦК Українизагальні збориучасників товариствамають правоприймати рішенняз усіхпитань діяльностітовариства,у томучислі із тих,що належатьдо компетенціїінших органівтовариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Відповідно до ст. ст. 28, 29, 30 Закону України «Протовариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства. Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Згідно з нормами ст. 82 ГК України, установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У частині першійстатті 527 ЦК Українипередбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Маг Енергія» є юридичною особою, та діє на підставі Статуту, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником якого та кінцевим бенефіціарієм з 05.06.2012, являється ОСОБА_2 (т.1 а.с. 46-50).

Наказом № 1-К від 19.11.2012, директором ТОВ «Маг Енергія» призначено ОСОБА_2 ( т.1 а.с.52).

19.12.2016 відбулась реєстрація зміни складу засновників (т.1 а.с. 46-50).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у переліку засновників ТОВ «Маг Енергія» вказані: кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_2 , а також ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (т.1 а.с.77-80).

25.11.2020, 26.11.2020, 08.12.2020, 09.12.2020 відбувались реєстрації змін складу засновників, кінцевого бенефіціарія, зміни установчих документів (т.1 а.с. 46-50).

25.12.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявою до загальних зборів учасників ТОВ «Маг Енергія» про надання поворотної матеріальної допомоги у сумі 400000 грн за сімейними обставинами (т.1 а.с.115).

З аналогічною заявою 25.12.2018 до загальних зборів учасників ТОВ «Маг Енергія» про надання поворотної матеріальної допомоги у сумі 100000 грн за сімейними обставинами, звернувся ОСОБА_3 (т.1 а.с.114).

Протоколом № 24 від 25.12.2018 року загальних зборів учасників ТОВ «Маг Енергія», постановлено надати учаснику ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу у розмірі 400000 грн., технічному директору ОСОБА_3 100000 грн. ( т.1 а.с.97).

26.12.2018 року, між ТОВ «Маг Енергія» та ОСОБА_1 укладено договір № 026 про надання поворотної фінансової допомоги у сумі 400000 грн., яка підлягає повернення протягом 365 днів з моменту її отримання (т.1 а.с.9).

На виконання договору № 026 від 26.12.2018 про надання поворотної фінансової допомоги, ТОВ «Маг Енергія» перерахувало на рахунок вказаний у заяві ОСОБА_1 від 25.12.2018 грошову суму в розмірі 400000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 927 від 27.12.2018, № 928 від 27.12.2018, № 930 від 28.12.2018 (т.1 а.с.10-12).

Факт надання ОСОБА_1 фінансової допомоги, також підтверджується випискою з рахунку ТОВ «Маг Енергія» (т.1 а.с.13-16).

ОСОБА_1 повернув фінансову допомогу відповідно до договору № 026 від 26.12.2018, на загальну суму 160500 грн, що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 21 від 06.09.2019, № 22 від 26.09.2019, № 23 від 07.10.2019, № 24 від 17.10.2019, № 25 від 18.10.2019, № 26 від 21.10.2019, № 27 від 22.10.2019, № 28 від 29.10.2019, № 1 від 04.02.2020, № 2 від 06.02.2020, № 3 від 10.02.2020, № 4 від 12.02.2020, № 5 від 06.03.2020, № 6 від 10.03.2020, № 8 від 08.04.2020, № 9 від 14.04.2020, № 10 від 07.05.2020, № 11 від 18.05.2020, № 12 від 20.07.2020 (т.1 а.с.17-31).

Рішенням одноособового учасника ТОВ «Маг Енергія» ОСОБА_2 від 19.11.2020, затверджено статут ТОВ «Маг Енергія» у новій редакції (т.1 а.с.34-45).

Відповідно до довідки Державної прикордонної служби України, ОСОБА_2 перетнув кордон України 26.12.2018 о 19 год. 18 хв. (т.1 а.с. 185).

Згідно зі статутом ТОВ «Маг Енергія», у редакції чинній станом на 26.12.2018, учасниками товариства є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , яким належить частка у статутному фонді, а саме ОСОБА_2 34%, ОСОБА_1 33%, ОСОБА_3 - 33% (т.1 а.с. 196-241).

Суд першої інстанції встановив, що предметом спору у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги.

З огляду на умови спірного договору, а також поведінку сторін, як при його укладанні, так і після, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у цьому випадку метою укладання договору № 026 від 26.12.2018 було надання і отримання поворотної фінансової допомоги у розмірі 400000 грн, яка була надана і частково повернута відповідачем.

Доводи апеляційної скарги, що наявні у справі докази не дозволили суду встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, є помилковими та спростовуються матеріалами справи.

Судом першої інстанції встановив, що з наданої фінансової допомоги в 400000 грн, ОСОБА_1 повернув 160500 грн. Не повернутою залишилась сума в 239500 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору про надання фінансової допомоги №026 від 26.12.2018, у випадку прострочення повернення допомоги, Позичальник сплачує пеню у розмірі 0,1% від розміру неповернутої суми допомоги за кожен день прострочення.

Згідно з розрахунком (т.1 а.с.5), пеня склала суму в 141614,50 грн.

Розрахунок, який суд першої інстанції взяв до уваги при ухваленні рішення, складенийз чіткимзазначенням конкретних сум і періодів нарахування. Натомість слід зауважити, що відповідачсвого розрахунку суду не надавав.

Відповідно до статті 624 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи скаржника про застосування до спірних правовідносин положень ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» в частині стягнення з нього пені апеляційний суд відхиляє, адже суб`єктами правовідносин, на які розповсюджується цей Закон, є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності, в той час як у спірних правовідносинах ОСОБА_1 виступає фізичною особою, отже, положення вказаного закону до правовідносин у цій справі не можуть бути застосовувані.

З тих же підстав апеляційний суд не приймає і доводів скаржника про скорочені строки відповідальності за невиконання зобов`язання, встановлені ст. 232 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в тому, що ОСОБА_1 не спростував належними доказами доводів позивача щодо отримання, використання, і не погашення у повному обсязі коштів фінансової допомоги, а тому позовні вимоги належить задовольнити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати,пов`язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України зокрема встановлено, що судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьоїстатті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу частин третьої, четвертоїстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятоюстатті 137 ЦПКвстановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостоюстатті 137 ЦПКобов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»)

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18)(офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf ).

Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі № 466/9758/16-ц та від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Поза як склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Ухвалюючи додаткове рішення у цій справі, думку апеляційного суду, суд першої інстанції з урахуванням приписів статей 137, 141 ЦПК України дійшов правильного висновку про стягнення судових витрат з відповідача, оскільки позивач довів свої витрати на правову допомогу належними доказами.

Так, розглядаючи заяву ТОВ «Маг Енергія» про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дослідив докази на підтвердження понесених товариством витрат на правову допомогу та правильно встановив їх розмір. Зокрема, в матеріалах справи наявний договір про надання правничої допомоги від 30.05.2022; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю представника ТОВ «Маг Енергія» - адвоката Сердюка Р.В., ордер, квитанція від 30.05.2022 про сплату 3000 грн.; додаткова угода від 17.08.2022, за умовами якої розмір та порядок обчислення гонорару адвоката, в суді першої інстанції у зв`язку з систематичними відкладеннями розгляду справи, сторони визначили фіксовану суму гонорару адвоката в 16000 грн; квитанція від 17.08.2022 на 13000 грн.; акт виконаних робіт від 17.08.2022.

При цьому,колегія суддіввраховує висновки,викладені впостанові ВерховногоСуду від26жовтня 2022року усправі №910/4277/21,у якій зазначено,що участьу судовомузасіданні являєсобою неформальну присутністьна ньому,а підготовкуадвоката доцього засіданнята узворотному напрямку,його очікуваннята безпосереднюучасть усудовому засіданні.Такі стадіїпредставництва інтересіву суді,як прибуттяна судовезасідання таочікування цьогозасідання єневідворотними тане залежатьвід волічи бажанняадвоката.При цьомуодночасно вчинятиякісь іншідії нашляху досуду чипід заломсудового засіданняадвокат неможе тавитрачає наце свійробочий час.Такі стадіїяк прибуттядо судута очікуванняє складовимиправничої допомоги,які вкомплексі зіншими видамиправничої допомогисприяють забезпеченнюзахисту правта інтересівклієнта.Отже час,який адвокатвитрачає надорогу дляучасті всудовому засіданні,-є складовоюправничої допомогиі підлягаєкомпенсації нарівніз іншимивитратами Атакож судвраховує висновки,викладені в постанові КАС ВС від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, у якій сторони дійшли згоди, про відсутність необхідності складання детального опису, оскільки гонорар адвоката встановлений у фіксованому розмірі, а отже є визначеним.

Таким чином, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, кількість судових засідань у справі, а також ту обставину, що сума судових витрат є пропорційною розміру задоволених позовних вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що схвалений судом першої інстанції розмір відшкодування витрат на правову допомогу відповідає принципам розумності та співмірності.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Тож,аналізуючи питанняобсягу дослідженнядоводів скаржниката їхвідображення воскаржуваному судовомурішенні,питання обґрунтованостівисновків судупершої інстанції,колегія суддіввиходить зтого,що усправі,яка переглядається,було надановичерпну відповідьна всіістотні питання,що виникаютьпри кваліфікаціїспірних відносин,як уматеріально-правовому,так іу процесуальномусенсах,а доводи,викладені вапеляційній скарзі,не спростовуютьвисновків судупершої інстанції.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстави для його скасування відсутні, у зв`язкуз чим,апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особіпредставника адвоката СаланськоїІ.Л.належитьзалишити беззадоволення,а рішенняХортицького районногосуду м.Запоріжжявід 23листопада 2022року тадодаткове рішенняХортицького районногосуду м.Запоріжжявід 22грудня 2022рокуу цій справі залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вособі представника адвокатаСаланської ІлониЛюбомирівни залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районногосуду м.Запоріжжявід 23листопада 2022року тадодаткове рішенняХортицького районногосуду м.Запоріжжявід 22грудня 2022рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2023 року.

Головуючий:

Судді: