Рішення

від 30.03.2023 по справі 202/7465/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/7465/20

Провадження № 2/204/37/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(д о д а т к о в е)

30 березня 2023 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Лавриненко В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі клопотання представниці відповідачки ОСОБА_1 - адвокатки Забари Альони Володимирівни про відшкодування судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом ТОВ «Авто Просто» в особі представника за довіреністю адвоката Сметанюка І.М. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про стягнення боргу.

16 лютого 2023 року у вказаній справі ухвалено рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Авто просто» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу залишено без задоволення.

14 березня 2023 року представницею відповідачки ОСОБА_1 - адвокаткою Забарою А.В., до суду подано клопотання про відшкодування судових витрат.

В обґрунтування заяви зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Оскільки у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, з позивача на користь відповідачки ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 гривень.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 270 ЦПК України, суд не вбачає необхідності викликати сторони в судове засідання, у зв`язку з чим, згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються на позивача.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу ОСОБА_1 у даній справі на підставі договору № 171 про надання правничої допомоги від 04 лютого 2021 року надавало адвокатське бюро «Альони Забари» в особі адвокатки Забари Альони Володимирівни (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3812 від 17 серпня 2018 року).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвокаткою Забарою А.В. надано акти наданих послуг: № 85 від 04 лютого 2021 року (про надання правової допомоги по справі на загальну суму 10000 гривень), № 84 від 20 квітня 2021 року (участь у судовому засіданні 20 квітня 2021 року - 1000 гривень), № 6 від 16 лютого 2023 року (участь у судовому засіданні 14 грудня 2022 року - 1500 гривень), № 25 від 14 грудня 2022 року (участь у судовому засіданні 14 грудня 2022 року - 1500 гривень) та № 83 від 25 листопада 2021 року (участь у судовому засіданні 25 листопада 2021 року - 1000 гривень).

Також адвокаткою Забарою А.В. надано суду додаткову угоду № 1 до вказаного договору від 04 лютого 2021, якою встановлено розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги у сумі 10000 гривень та, додаткову угоду № 32 до вказаного договору від 10 грудня 2022 року, якою сторони погодили зміну розміру адвокатського гонорару за участь в одному судовому засіданні по справі у розмірі 1500 гривень.

На підтвердження оплати правової допомоги у розмірі 10000 гривень, надано суду платіжне доручення № @2PL880642 від 04 лютого 2021 року.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Також, Верховний суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зробила висновок про законність включення «гонорару успіху» адвоката до судових витрат і наголосила на необхідності визначення сторонами розумних меж такого гонорару. ВП ВС виходила із того, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом і клієнтом, у межах правовідносин, між якими й може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. Суд зазначив, що в контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх сумірність із ціною позову та складністю справи.

Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи, заявлену позивачем ціну позову у розмірі 89595 гривень 13 копійок, співмірність та пропорційність понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, з урахуванням того, що у задоволенні позову ТОВ «Авто Просто» в особі представника за довіреністю адвоката Сметанюка І.М. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу, судом відмовлено, враховуючи обсяг наданих адвокаткою послуг, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість стягнення з позивача на користь відповідачки ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представниці відповідачки ОСОБА_1 - адвокатки Забари Альони Володимирівни, про відшкодування судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто просто» (03045, м. Київ, Столичне шосе, буд. 90; ЄДРПОУ 35509011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

В іншій частині клопотання відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Додаткове рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна