Рішення

від 13.04.2023 по справі 344/9145/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/9145/22

Провадження № 2/344/600/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Шамотайло О.В.

секретаря Устинської Н.С.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Дузінкевич Лілії Богданівни, Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер», Приватного підприємства «Група компаній «Інсе» про зняття заборони про відчуження нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом про зняття заборони про відчуження нерухомого майна.

В позовній заяві вказав, що його дружина у 1999 році отримала кредит, а в забезпечення виконання зобов`язань було укладено договір застави. Так, 10 червня 1999 року дружина позивача ОСОБА_3 уклала кредитний договір № 34 з Акціонерним комерційним банком «Західбудгазбанк», згідно до якого АКБ «Західбудгазбанк» надав їй кредит в сумі 7000 (сім тисяч) гривень до 12 грудня 2000 року. В забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань по кредитному договору №34 від 10.06.1999, 11 червня 1999 року між АКБ «Західбудгазбанк» і позивачем був укладений договір застави належної позивачу на праві власності квартири АДРЕСА_1 , посвідчений нотаріусом Дузінкевич Л.Б. 11.06.1999 р. за № Д-238. Всі свої зобов`язання перед АКБ «Західбудгазбанк» по кредитному договору № 34 від 10.06.1999 р. ОСОБА_3 виконала у повному обсязі протягом 1999 - 2000 років. В лютому 2022 року позивач звернувся до нотаріуса з метою розпорядитися належною йому квартирою АДРЕСА_1 , і довідався від нотаріуса, що на квартиру накладена заборона відчуження (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 6475563, зареєстровано 29.01.2008 10:41:08 за № 6475563 реєстратором: Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: повідомлення, ЗБ-92, 12.06.1999, ПН ОСОБА_4 . Будь яких майнових претензій до позивача або до ОСОБА_3 АКБ «Західбудгазбанк» не пред`являв та не має. Однак ОСОБА_3 своєчасно не отримала в банку довідку про погашення кредиту, та не звернулась до нотаріуса щодо зняття заборони на нерухоме майно, тому що не була обізнана з такими вимогами закону. На даний час АКБ «Західбудгазбанк» не може з метою зняття заборони відчуження нерухомого майна видати довідку або повідомлення нотаріусу про погашення кредиту, оскільки банк виключений з Державного реєстру банків. Так, листом від 03 червня 2022 року Національний Банк України на адвокатський запит повідомив, що :

- АКБ «Західбудгазбанк» 16.01.2004 р. був реорганізований шляхом приєднання його на умовах філії до ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» ;

- 24.12.2004 р. на підставі рішення № 295 АКБ «Західбудгазбанк» був виключений з Державного реєстру банків ;

- 13.03.2010 р. Правління НБУ прийняло постанову № 128 про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ВАТ СКБ «Дністер» ;

- 03.03.2012 р. прийнято рішення № 159 про виключення відомостей про ВАТ СКБ «Дністер» з Державного реєстру банків ;

- 02.04.2015 p. НБУ прийнято рішення про затвердження ліквідаційного балансу ВАТ СКБ «Дністер» ; непродані активи банку та перелік вимог кредиторів передано юридичній особі Приватному підприємству «Група компаній «ІНСЕ» ;

- кредитний договір від 10.06.1999 р. № 34, укладений з ОСОБА_3 , відсутній у переліку активів ВАТ СКБ «Дністер», переданих в управління 1111 «ГК «ІНСЕ»

Листами № 318 від 23.03.2022 р. та № 365 від 12.05.2022 p. TOB «Українське бюро кредитних історій» надіслало кредитну історію ОСОБА_3 , та повідомило, що договір № 34 від 10.06.1999 р. з АКБ «Західбудгазбанк» в її кредитній історії відсутній.

Листом № 02-19/В-23 99039 від 29.06.2022 р. начальник відділу ДВС у м. Івано-Франківську Р.Пахолік повідомив, що згідно до даних автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у Відділі ДВС у м. Івано-Франківську не перебувають та не перебували виконавчі провадження про стягнення боргу по кредитному договору № 34 від 10.06.1999 р. з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючих за адресою АДРЕСА_2 .

30.05.2022 р. на адресу ПП «Група компаній «ІНСЕ», якому рішенням НБУ від 02.04.2015 р. були передані непродані активи банку та перелік вимог кредиторів, був направлений адвокатський запит про наявність або відсутність заборгованості ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , по кредитному договору №34, укладеному між нею та АКБ «Західбудгазбанк» 10.06.1999 р.

Станом на день подання даної позовної заяви, відповідь на зазначений адвокатський запит від ПП «Група компаній «ІНСЕ» не одержана.

Таким чином, будь-яка заборгованість ОСОБА_3 по кредитному договору № 34 від 10.06.1999 р. з АКБ «Західбудгазбанк» відсутня, її зобов`язання по кредитному договору припинено його виконанням згідно ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України.

АКБ «Західбудгазбанк» же не виконав свого зобов`язання щодо звернення до нотаріуса із заявою про зняття заборони відчуження належної позивачу на праві власності квартири, і не може подати такої заяви у зв`язку з його припиненням.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до ст. З Закону України «Про заставу», застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Згідно ст. 28 Закону України «Про заставу», ч. 1 ст. 593 ЦК України, застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання.23 червня 2022 року позивач подав приватному нотаріусу Івано-Франківського міського нотаріального округу Дузінкевич Л.Б. та Першій Івано-Франківській державній нотаріальній конторі заяву, якою просив зняти заборону відчуження належної мені на праві власності квартири АДРЕСА_1 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 липня 2022 року приватний нотаріус Дузінкевич Л.Б. відмовила позивачу у знятті заборони відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора на подану позивачем заяву відповіді не надала.

В статті 41 Конституції України, ч.1 ст. 321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якого Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до закону № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.316, ч.1 ст.317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз`яснення про те, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, уставленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту (правовий висновок Верховного Суду України від 15.03.2013 р. у справі №б-26цс13).

Наявність чинної заборони відчуження належного позивачу на праві власності майна, після припинення забезпеченого заставою цього майна зобов`язання, порушує його право в повному обсязі користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд.

Після повного виконання ОСОБА_3 зобов`язань перед АКБ «Західбудгазбанк», припинення договору застави повинно було відбуватись без будь яких додаткових дій з боку боржника, адже саме на вигодоотримувача після виконання боржником своїх зобов`язань покладається обов`язок припинити обтяження, накладені з метою виконання кредитного зобов`язання.

Відповідно до п. 9 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації.

Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Відповідно до п. 5.1 Глави 15 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012року № 296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна, зокрема,

- при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики;

- при одержанні повідомлення про припинення (розірвання, визнання

недійсним) договору застави (іпотеки);

- за рішенням суду.

Пунктом 6 Глави 15 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій передбачена реєстрація зняття заборони відчуження та арешту майна. Про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Відповідно до ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк як юридична особа ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Станом на день подання цього позову, ВАТ СКБ «Дністер» знаходиться у стані припинення, але запис про його ліквідацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ще не внесено.

Отож позивач вважає, що після приєднання до ВАТ СКБ «Дністер» акціонерного комерційного банку «Західбудгазбанк» на правах філії, саме ВАТ СКБ «Дністер» повинен був подати нотаріусу повідомлення про погашення ОСОБА_3 кредиту по кредитному договору № 34 від 10.06.1999 р. та про зняття заборони на відчуження нерухомого майна.

Просить позов задовольнити та постановити рішення, яким зняти заборону відчуження з належної на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 6475563, зареєстровано 29.01.2008 10:41:08 за №6475563 реєстратором : Перша Івано-Франківська державна нотаріальна підстава обтяження : повідомлення, ЗБ-92, 12.06.1999, ПН ОСОБА_4 .

В судовому засіданні сторона позивача повністю підтримала вимоги позову та просила їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені були належним чином, жодних заяв та клопотань до суду не подавали, правом на відзив та заперечення не скористалися.

Заслухавши позивача та його представника, дослідивши позовну заяву та матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального права, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

24.11.1999 ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 згідно до договору купівлі-продажу квартири та свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.6-8).

В забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань по кредитному договору № 34 від 10.06.1999 p., 11 червня 1999 року між АКБ «Західбудгазбанк» і позивачем був укладений договір застави належної позивачу на праві власності квартири АДРЕСА_1 , посвідчений нотаріусом Дузінкевич Л.Б. 11.06.1999 р. за № Д-238 (а.с.9).

Листом від 02 червня 2022 року Національний Банк України (а.с.11-12) на адвокатський запит повідомив, що :

- АКБ «Західбудгазбанк» 16.01.2004 р. був реорганізований шляхом приєднання його на умовах філії до ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» ;

- 24.12.2004 р. на підставі рішення № 295 АКБ «Західбудгазбанк» був виключений з Державного реєстру банків ;

- 13.03.2010 р. Правління НБУ прийняло постанову № 128 про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ВАТ СКБ «Дністер» ;

- 03.03.2012 р. прийнято рішення № 159 про виключення відомостей про ВАТ СКБ «Дністер» з Державного реєстру банків ;

- 02.04.2015 p. НБУ прийнято рішення про затвердження ліквідаційного балансу ВАТ СКБ «Дністер» ; непродані активи банку та перелік вимог кредиторів передано юридичній особі Приватному підприємству «Група компаній «ІНСЕ» ;

- кредитний договір від 10.06.1999 р. № 34, укладений з ОСОБА_3 , відсутній у переліку активів ВАТ СКБ «Дністер», переданих в управління 1111 «ГК «ІНСЕ».

Листами № 318 від 23.03.2022 (а.с.16) та № 365 від 12.05.2022 (а.с.19) TOB «Українське бюро кредитних історій» надіслало кредитну історію ОСОБА_3 , та повідомило, що договір № 34 від 10.06.1999 р. з АКБ «Західбудгазбанк» в її кредитній історії відсутній.

Листом № 02-19/В-23 99039 від 29.06.2022 ( а.с. 22) начальник відділу ДВС у м. Івано-Франківську Р.Пахолік повідомив, що згідно до даних автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у Відділі ДВС у м. Івано-Франківську не перебувають та не перебували виконавчі провадження про стягнення боргу по кредитному договору № 34 від 10.06.1999 р. з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючих за адресою АДРЕСА_2 .

Наведене свідчить про відсутність невиконаних зобов`язань боржника перед кредитором по кредитному договору № 34 від 10.06.1999, однак на даний час АКБ «Західбудгазбанк» не може з метою зняття заборони відчуження нерухомого майна видати довідку або повідомлення нотаріусу про погашення кредиту, оскільки банк виключений з Державного реєстру банків, а відтак нотаріус позбавлений змоги вчинити зняття заборони відчуження нерухомого майна, яке було передано в заставу, як забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору № 34 від 10.06.1999.

Правовідносини, що виникли між сторонами під час виконання зобов`язань регулюються нормами ЦК УРСР, що були чинними на той момент.

Так, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться ( ст. 161 ЦК УРСР), виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і поручительством. Крім того, зобов`язання між громадянами або з їх участю можуть забезпечуватися завдатком, а зобов`язання між соціалістичними організаціями - гарантією (ст. 178 ЦК УРСР), В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону. Заставою може бути забезпечена дійсна вимога. Застава може мати місце також щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Відносини застави регулюються Законом України "Про заставу", іншими актами законодавства (ст.. 181 ЦК УРСР), Право застави припиняється: 1) з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; 2) в разі загибелі заставленого майна; 3) в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; 4) в разі примусового продажу заставленого майна (ст. 190 ЦК УРСР), Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо боржник видав кредитору в посвідчення зобов`язання борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути цей документ, а при неможливості повернення зазначити про це в розписці, що ним видається. Розписка може бути замінена написом на борговому документі, що повертається. Знаходження боргового документа у боржника посвідчує припинення зобов`язання, поки не доведено інше. При відмові кредитора видати розписку, повернути борговий документ або відмітити в розписці неможливість його повернення боржник вправі затримати виконання. В цьому випадку кредитор вважається таким, що прострочив (ст. 216 ЦК УРСР).

Наведене вище кореспондується і з нормами ЦК України, якими передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (згідно до ст. 599 ЦК України), а оскільки у відповідності до ст. 3 Закону України «Про заставу», застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання, з огляду на положення ст. 28 Закону України «Про заставу» та вимоги ч. 1 ст. 593 ЦК України, встановлено, що застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання.

Оскільки у суду, з огляду на наявні матеріали справи, відсутні підстави вважати, що забезпечене заставою зобов`язання не виконане, однак в зв`язку із виключенням кредитора з Державного реєстру банків відсутня можливість такого кредитора звернутися із заявою до нотаріуса про погашення позики,забезпеченої заставою, і з цих самих причин позивач та/або боржник не має змоги отримати та подати нотаріусу передбачені документи, необхідні для зняття заборони відчуження нерухомого майна, то наведене свідчить про порушення права власника заставного майна вільно розпоряджатися належним йому таким майном.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач обґрунтував свої вимоги тим, що заборона відчуження на майно порушує його права, захист якого передбачено статтею 41 Конституції України, статтями319,321,391 ЦК України , а також ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, якими закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Вирішуючи позов по суті, суд звертає увагу, що відповідно до положень ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких, згідно до пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За загальним правилом, передбаченим у ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають з приватноправових відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом положень в указаних нормах права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд має виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Підсумовуючи все наведене вище, суд вважає, що вимоги позову є обґрунтованими, підставними і такими, що підлягають до задоволення.

На підставі вищенаведеного, ст.ст.12, 13, 81,141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Зняти заборону відчуження з належної на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 6475563, зареєстровано 29.01.2008 10:41:08 за №6475563 реєстратором : Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: повідомлення, ЗБ-92, 12.06.1999, ПН ОСОБА_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 13.04.2023 року.

Суддя: Шамотайло О.В.