Рішення

від 05.04.2023 по справі 902/97/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" квітня 2023 р. Cправа № 902/97/23

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Зеленюк О.Л.

За участю представників:

Прокурора Кравчук О.Л., службове посвідчення №072227 від 01.03.2023;

позивача не з`явився ;

відповідачів1,2 не з`явились;

третьої особи 1 Ковальчук В.І., виписка з ЄДРЮОФОП та ФГ;

третьої особи 2 не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури (вул. Покровська, 5, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000) в інтересах держави в особі

Вендичанської селищної ради (вул. Соборна, 55, смт. Вендичани, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24032)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Агроленд" (вул. Максима Шимка, буд. 38, м. Вінниця, 21034)

до: Приватного підприємства "Спецземтехніка" (вул. Центральна, буд. 1, с. Немерче, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 23450)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027)

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про витребування земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

19.01.2023 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вендичанської селищної ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Агроленд" та Приватного підприємства "Спецземтехніка" про витребування у ТОВ "Глобал Агроленд" та ПП "Спецземтехніка" в комунальну власність Вендичанської селищної ради земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0400 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району (колишньої Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області).

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор вказує, що ОСОБА_1 безпідставно набув у власність спірну земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0400 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, та в подальшому відчужив її на підставі договору купівлі-продажу №372 від 23.04.2020 ОСОБА_2 , яка в подальшому відчужила земельну ділянку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Агроленд", при цьому останній передав спірну земельну ділянку в оренду Приватному підприємству "Спецземтехніка".

Так, за твердженням прокурора, набуття у власність спірної земельної ділянки здійснено поза волею держави як власника землі, тому така земельна ділянка підлягає витребуванню на користь держави.

Ухвалою суду від 23.01.2023 відкрито провадження у справі № 902/97/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 01.02.2023. Крім того, залучено до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_1 , а також витребувано у Головного управління Дергеокадастру у Вінницькій області належним чином завірені копії документів, на підставі яких ОСОБА_1 надано земельну ділянку з кадастровим номером 0522884600:10:003:0400 для ведення особистого селянського господарства.

08.02.2023 до суду від Головного управління Дергеокадастру у Вінницькій області надійшли пояснення на позовну заяву та витребувані ухвалою суду докази.

13.02.2023 від представника відповідача1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Агроленд" надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в якому поміж іншого представник просить перенести судове засідання на іншу дату.

Ухвалою суду від 13.02.2023 відкладено підготовче засідання на 06.03.2023, з підстав викладених у відповідній ухвалі.

06.03.2023 до суду від відповідача1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Агроленд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позову, крім того просить здійснити розгляд справи за відсутності його представника.

Від третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 06.03.2023 до суду надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності його представника та зазначено що не заперечує про закриття підготовчого засідання та призначення справи для судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 06.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/97/23 для судового розгляду по суті на 05 квітня 2023 р.

На визначену судом дату в судове засідання 05.04.2023 з`явились прокурор та представник третьої особи1, відповідачі та третя особа2 правом участі своїх представників не скористались, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином що стверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У визначений судом строк відзиву відповідача2 на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Прокурор заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області зазначила, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 05.04.2023 року судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи без її проголошення, зв`язку з неявкою у судове засідання представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

У позовній заяві прокурор зазначає, що набуття у власність спірної земельної ділянки здійснено поза волею держави як власника землі, оскільки видача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області спірного наказу не відповідає вимогам законодавства та інтересам держави.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Окрім того, прокурор стверджує що, витребування спірної земельної ділянки лише у співвідповідача ТОВ "Глобал Агроленд" не призведе до припинення незаконного володіння цією ділянкою з боку ПП "Спецземтехніка" та її повернення у фактичне володіння Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, оскільки це не буде ефективним та достатнім способом захисту.

Органом, який на даний час наділений правом власності та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Немерче, є Вендичанська селищна рада з урахуванням змін до Земельного кодексу України, які набули чинності 27.05.2021, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у власність територіальної громади в особі саме цього органу.

У відзиві на позовну заяву відповідач1 зазначає, що Наказ про надання у власність земельної ділянки є законним та відповідає діючому законодавству. Дану земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речового права на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно. Відповідно до ч.2 ст. 121 Земельного кодексу України передбачено розмір земельних ділянок шо передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю). Законодавець вказує, що громадянин може отримати більшу земельну ділянку за межами 2,00 га , що вказує, що ОСОБА_3 має право на збільшення земельної ділянки, що не заборонено законом і дає право ОСОБА_4 на отримання безоплатної другої земельної ділянки розміром 2,00 га. для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на викладене відповідач1 просить суд відмовити в задоволенні позову.

Судом встановлено наступне.

До Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшло клопотання ОСОБА_1 від 27.09.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

За результатами розгляду такого клопотання Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області видано наказ № 2-20283/15-19-СГ від 04.11.2019 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою".

До Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшло клопотання ОСОБА_1 від 27.11.2019 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га, яка розташована на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-5185/15-20-СГ від 02.03.2020 з урахуванням Наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-7582/15-20-СГ від 19.03.2020 «Про внесення змін до наказу» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0400, що розташована на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-5185/15-20-СГ від 02.03.2020 державним реєстратором Вербовецької сільської ради Мурованокуриловецького району 06.04.2020 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522884600:10:003:0400 за ОСОБА_1 (номер запису про право власності 36226717, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2068281205228).

23.04.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу №372 земельної ділянки з кадастровим номером 0522884600:10:003:0400, що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу.

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець в особі представника передає у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер: 0522884600:10:003:0400) в межах згідно з планом. Експлікація земельних угідь - площа земельної ділянки - 2,0000 га; у тому числі за земельними угіддями: рілля - 2,0000 га. На земельній ділянці, на площі 0,3337 га встановлено охоронну зону навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи, відповідно до інформації, яка викладена у витязі з Державного земельного кадастру, який виданий 14.04.2020 року за №НВ-0519180632020.

Згідно із п. 1.2. Договору місце розташування земельної ділянки - Вінницька область Мурованокуриловецький район Немерченська сільська рада.

Призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 1.4. Договору земельна ділянка перебуває у особистій приватній власності Продавця, так як набута ним (нею) у власність шляхом приватизації.

Право власності на земельну ділянку зареєстроване за Продавцем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.04.2020 року Пушкар О.М. , державним реєстратором Вербовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, номер запису про право власності - 36226717, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2068281205228, підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку є Наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-5185/15-20-СГ від 02.03.2020 року та Наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-7582/15-20-СГ від 19.03.2020 року «про внесення змін до наказу».

За змістом п. 2.1. Договору продаж здійснено сторонами за 10 000 грн. Продавець та Покупець розрахувалися до посвідчення цього договору. Покупець особисто передав зазначену суму Продавцеві.

Відповідно протоколу №2 від 03.02.2020 року Загальних зборів учасників ТОВ "Глобал Агроленд", зокрема прийнято рішення про прийняття, як внеску від ОСОБА_2 до статутного капіталу Товариства нерухомого майно, а саме 250 земельних ділянок загальною площею 500 га та вартістю 2 500 000 грн, в тому числі спірну земельну ділянку.

Згідно з Актом прийому-передачі майна №б/н від 13.05.2020 ОСОБА_2 передала вищезазначену земельну ділянку ТОВ "Глобал Агроленд" як внесок до статутного капіталу Товариства.

Відповідно до актуальної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, власником земельної ділянки кадастровий номер 0522884600:12:001:0052 є ТОВ "Глобал Агроленд" (код ЄДРПОУ 43347304).

04.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Агроленд" (Орендодавець) та Приватним підприємством "Спецземтехніка" (Орендар) укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер 0522884600:12:001:0052.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-9088/15-19-СГ від 05.06.2019 безоплатно вже надано із земель державної власності у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га кадастровий номер 0522883800:03:001:0196.

Надаючи правову кваліфікацію предмету спірних правовідносин суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до статей 81, 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із частинами шостою, восьмою та дев`ятою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у приватну власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Відповідно до частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-5185/15-20-СГ від 02.03.2020 з урахуванням Наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-7582/15-20-СГ від 19.03.2020 «Про внесення змін до наказу» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0400, що розташована на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-5185/15-20-СГ від 02.03.2020 державним реєстратором Вербовецької сільської ради Мурованокуриловецького району 06.04.2020 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522884600:10:003:0400 за ОСОБА_1 (номер запису про право власності 36226717, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2068281205228).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-9088/15-19-СГ від 05.06.2019 безоплатно вже надано із земель державної власності у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га кадастровий номер 0522883800:03:001:0196.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 на час отримання у власність спірної земельної ділянки (Наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №2-5185/15-20-СГ від 02.03.2020) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-9088/15-19-СГ від 05.06.2019).

Відтак, Наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-5185/15-20-СГ від 02.03.2020 з урахуванням Наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-7582/15-20-СГ від 19.03.2020 «Про внесення змін до наказу» суперечить актам цивільного законодавства, порушує інтереси держави в особі органу місцевого самоврядування, тому є незаконним.

З приводу необхідності заявлення позовних вимог про визнання незаконним або скасування відповідного наказу, з метою витребування спірної земельної ділянки у дійсного власника, судом враховано висновки Верховного Суду щодо належних та ефективних способів захисту порушених прав.

У випадку коли на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане недійсним або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98).

Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19).

Визнання незаконним Наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 94).

Тому, суд доходить висновку, що відсутність позовних вимог про визнання незаконним та скасування відповідного наказу не перешкоджає наданню правової оцінки у мотивувальній частині судового рішення, а також не обмежує прокурора у праві вимагати витребування земельної ділянки у неналежного володільця.

Наведені обставини у сукупності підтверджують, що повторне отримання у власність ОСОБА_1 землі сільськогосподарського призначення у межах безоплатної норми приватизації призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому наказ, яким затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку у власність особи, яка таке право вже використала, є незаконним.

З урахуванням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі 525/1225/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 706/1685/16-ц та від 27.10.2020 у справі № 381/375/19.

Щодо правових підстав для витребування земельної ділянки у нинішнього власника, з огляду на встановлену судом протиправність її вибуття із власності держави, судом враховано таке.

Статтею 14 Конституції України та статтею 1 Земельного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України зокрема встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Приписами ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 04.11.2020 у справі №327/1884/17).

У контексті частини третьої статті 16 ЦК України до позовів щодо захисту речових прав на нерухоме майно відноситься, зокрема, віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Зміст приписів ст. 387 ЦК України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення майна з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Стаття 388 ЦК України встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п. 147 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, п. 4 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №910/1809/18).

Тому, суд доходить висновку, що прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту інтересів держави.

Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Вендичанської селищної ради не оспорювались відповідачами, тому суд вважає надавати оцінку процесуального статусу прокурора у даному випадку надмірним формалізмом.

Суд також вважає за доцільне надати юридичну оцінку підставам у втручання на мирне володіння майном ТОВ "Глобал Агроленд", яке мало статус титульного володільця більше двох років.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми:

1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер;

2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями;

3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах.

Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (Рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), п.п. 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункти 40 - 43)).

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Передача земель державної (комунальної) власності у приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення (п.п. 187-189 Постанови ВП ВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

З урахуванням предмету спірних правовідносин, встановлених судом обставин та наведених норм права, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ТОВ "Глобал Агроленд" критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Крім того, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцевий набувач земельної ділянки може заявити до попередніх власників земельної ділянки (їх спадкоємців) вимоги про відшкодування здійснених витрат на утримання та збереження витребуваної земельної ділянки.

Також, кінцевий набувач, із власності якого витребовується земельна ділянка, не позбавлений можливості відновити свої права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких придбано земельну ділянку, про відшкодування збитків.

Підсумовуючи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог прокурора в частині витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Агроленд" на користь держави в комунальну власність в особі Вендичанської селищної ради земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0400.

З приводу позовних вимог про витребування земельної ділянки в орендаря ПП "Спецземтехніка", суд враховує наступне.

20.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Агроленд" (Орендодавець) та Приватним підприємством "Спецземтехніка" (Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області площею 2,0000 га., кадастровий номер 0522884600:10:003:0400 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2068281205228 (надалі земельна ділянка або об`єкт оренди).

За домовленістю Сторін Договір укладено строком на 7 (сім) років, який розпочинається з дати укладення Договору (п. 7 Договору оренди землі).

Крім того, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 26.05.2020 державним реєстратором Вербовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області Пушкар Оленою Миколаївною проведено державну реєстрацію договору оренди землі №б/н від 20.05.2020 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Агроленд" (Орендодавець) та Приватним підприємством "Спецземтехніка" (Орендар), індексний номер 52370565, інше речове право: право оренди земельної ділянки. Договір укладено строком на 7 років, який розпочинається з дати укладення Договору, з правом пролонгації з правом передачі в піднайм (суборенду).

Встановивши підстави для витребування земельної ділянки неналежного власника - ТОВ "Глобал Агроленд", суд доходить висновку, що наявні також підстави для її витребування від особи, якій спірна земельна ділянка передана в оренду - ПП "Спецземтехніка", яке є незаконним володільцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендар земельної ділянки безумовно є її володільцем, а відтак безпосередньо порушує права дійсного її власника.

Правовою підставою для такого витребування у орендаря є ч. 1 ст. 387 ЦК України, яка визначає таке право власника на витребування свого майна від будь-якого незаконного володільця, окрім добросовісного набувача.

Витребування спірної земельної ділянки лише у співвідповідача ТОВ "Глобал Агроленд" не призведе до припинення незаконного володіння цією ділянкою з боку ПП "Спецземтехніка" та її повернення у фактичне володіння Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Держаній реєстрації підлягає як право власності, так і похідні від права власності речові права на нерухоме майно. Разом із тим, внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову лише щодо останнього власника ніяким чином не може призвести до зміни чи скасування запису про похідні від права власності речові права на вказане майно, яким розпорядилася особа, яка не мала права цього робити, оскільки є володіючим невласником.

Таким чином, повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися.

Майно підлягає витребуванню у останнього набувача без необхідності визнання недійсними останніх правочинів щодо такого майна. При цьому витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

Отже, право оренди є похідним від права власності, витребування майна у комунальну власність від ТОВ "Глобал Агроленд" припиняє правомочності відповідача як власника землі та є підставою для витребування земельної ділянки у орендаря ПП "Спецземтехніка".

Аналогічна правова позиція зі схожими правовідносинами викладена у Постанові КЦС ВС від 17.11.2021 у справі № 672/386/20.

Право оренди - це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування цим майном. Орендар як володілець і користувач земельною ділянкою фактично утримує її у себе та використовує.

Таким чином, в порядку віндикаційного позову власник має право витребувати земельну ділянку від її орендаря, який набув це право на підставі укладеного з добросовісним набувачем договору оренди.

У ПП "Спецземтехніка" існує безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, а його дії з утримання земельної ділянки призводять до порушення майнових прав держави.

Крім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Також суд враховує, що позовні вимоги про витребування земельної ділянки в орендаря слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

Враховуючи, що судом задоволено первісну вимогу до власника земельної ділянки, держава в особі органу місцевого самоврядування вправі застосовувати інші засоби захисту своїх прав, з метою усунення перешкод у фактичному володінні земельною ділянкою, як складовою права власності.

Тому, суд вважає правомірними вимоги прокурора щодо витребування земельної ділянки в обох відповідачів.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Заперечення відповідача1 викладені у відзиві на позовну заяву оцінюються судом критично, оскільки спростовуються вище викладеними нормами законодавства та висновками до яких дійшов суд при розгляді даного спору.

Підсумовуючи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Вінницькою обласною прокуратурою сплачено судовий збір при поданні позовної заяви до суду - в розмірі 5368,00 грн, згідно платіжного доручення №3 (внутрішній номер 251415146) від 11.01.2023.

Разом з тим, за подання до суду позовної заяви про витребування у відповідачів земельної ділянки дана вимога має майновий характер та має розраховуватись від вартості земельної ділянки.

Вартість земельної ділянки відповідно до акту приймання-передачі майна від 13.05.2020 становить 57 181,82 грн.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на вартість земельної ділянки, прокуратура мала сплатити 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» становить 2 684,00 грн.

З огляду на викладене, за подання даного позову до суду надмірно сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн, який відповідно до п. 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" може бути повернутий з Державного бюджету за клопотанням особи, яка його сплатила.

З огляду на викладене розподілу між сторонами підлягає судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

В зв`язку з задоволенням позовних вимог витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на кожного з відповідачів у розмірі 1342,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13-15, 18, 42, 45, 46, 73, 74-80, 86, 91, 113, 118, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327, ГПК України, суд

УХВАЛИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Агроленд" (вул. Максима Шимка, буд. 38, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43347304) та у Приватного Підприємства "Спецземтехніка" (вул. Центральна, буд. 1, с. Немерче, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 23450, код ЄДРПОУ 35903829) на користь держави в комунальну власність Вендичанської селищної ради (вул. Соборна, 55, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04326589) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0400 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (колишньої Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Агроленд" (вул. Максима Шимка, буд. 38, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43347304) на користь Вінницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909909, вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21100) 1342,00 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з Приватного Підприємства "Спецземтехніка" (вул. Центральна, буд. 1, с. Немерче, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 23450, код ЄДРПОУ 35903829) на користь Вінницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909909, вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21100) 1342,00 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

5. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачу2 та третій особі2 рекомендованим листом та на відомі суду адреси електронної пошти: Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області - mohyliv-podilskyi@vin.gp.gov.ua, Вінницької обласної прокуратури - 05prokvin@gmail.com, Вендичанської селищної ради - radasekretar@ukr.net, ТОВ "Глобал Агроленд" - sss999s59@gmail.com, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області - vinnytsia@land.gov.ua .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 14 квітня 2023 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ПП "Спецземтехніка" (вул. Центральна, буд. 1, с. Немерче, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 23450)

3 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )