Ухвала

від 14.04.2023 по справі 904/666/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про розгляд заяви про відвід судді

14.04.2023 м. Дніпро Справа № 904/666/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський електро-механічний завод", м. Дніпро

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Локотранссервіс", м. Дніпро

про про стягнення 422 884,15 грн.

Суддя Колісник І.І.

Без участі представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський електро-механічний завод" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 422884,15 грн, з яких: 331200,00 грн - основний борг; 6027,84 грн - пеня; 9446,01 грн - 3% річних; 76210,30 грн - інфляційні втрати.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача-1.

Позовні вимоги до відповідача-1 обгрунтовані невиконанням зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати виконаних ремонтних робіт за договором підряду № 496-52-10 від 15.03.2021.

Позовні вимоги до відповідача-2 грунтуються на зобов`язаннях останнього як поручителя в межах договору поруки № 1102/22 від 11.02.2022 за своєчасне та повне виконання відповідачем-1 зобов`язань за договором підряду № 496-52-10 від 15.03.2021.

Ухвалою суду від 13.02.2023 (суддя Євстигнеєва Н.М.) відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Заперечуючи проти розгляду справи в господарському суді, відповідач-1 подав 21.02.2023 через підсистему "Електронний суд" клопотання про визнання дій позивача щодо об`єднання позовних вимог та залучення відповідача-2 до участі у справі такими, що спрямовані на зміну підсудності справи та є зловживанням правами у розумінні пункту 4 частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України, а також про повернення позовної заяви без розгляду (далі - клопотання).

Обгрунтовуючи подане клопотання, заявник посилається на пункт 14.2 (третейське застереження) договору підряду № 496-52-10 від 15.03.2021 про досягнуту угоду про вирішення всіх можливих спорів за цим договором постійно діючим регіональним третейським судом України при Асоціації "Регіональна правова група", що згідно з пунктом 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позову без розгляду.

Залучення позивачем до участі у справі відповідача-2 заявник вважає процесуальною дією, направленою на штучне об`єднання позовних вимог, з метою зміни підсудності справи.

При цьому заявник зазначає: він, як боржник, із поручителем не знайомі; жодних ділових або інших стосунків між ними немає; про укладення поруки йому стало відомо тільки з позову; укладення поручителем договору з кредитором без відома боржника і без наявності будь-яких відносин з боржником ("невідомий боржнику поручитель") є нетиповою діловою практикою, яка може свідчити про те, що договір поруки укладається з іншою метою, аніж забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

У відповідь на подане клопотання 31.03.2023 через підсистему "Електронний суд" позивач у справі подав пояснення, в якому доводи відповідача-1 вважає безпідставними та посилаючись на умови договору підряду зауважує на тому, що останній день оплати виконаних підрядних робіт за цим договором - 19.03.2022, а тому з урахуванням дійсного договору поруки відповідачі несуть солідарну відповідальність за несплаченою на сьогодні сумою заборгованості.

Ухвалою суду від 03.04.2023 у задоволенні клопотання відповідача-1 відмовлено. Того ж дня судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження з призначення справи до судового розгляду по суті на 25.04.2023.

Вмотивовуючи судове рішення про відмову у задоволенні клопотання відповідача-1, суд за наслідком правового аналізу статей 55, 124 Конституції України, статей 2, 13, 43 Господарського процесуального кодексу України не погодився з доводами відповідача-1 про те, що позивач, звертаючись з позовом до суду про стягнення заборгованості, діяв недобросовісно та допустив "зловживання правом", оскільки, будучи обізнаним про наявність заборгованості за договором підряду саме відповідач-1 з березня 2022 року уникає від сплати заборгованості.

10.04.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача адвоката Чапали Ю.О. надійшла заява про відвід судді Євстигнеєвої Н.М. від розгляду справи.

В обгрунтування поданої заяви адвокат Чапала Ю.О. зазначає, що суддя Євстигнеєва Н.М. в ухвалі від 03.04.2023 фактично надала висновок суду про те, що обставина, яка є предметом доказування у справі (наявність заборгованості відповідача-1 перед позивачем), визнається судом встановленою. Однак, такі дії суду на стадії підготовчого провадження суперечать завданню підготовчого провадження, визначеному главою 3 розділу Ш Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі статтею 237 Господарського процесуального кодексу України питання щодо того, чи мали місце обставини (факти), якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення, суд має вирішувати під час ухвалення рішення, тобто на стадії розгляду справи по суті.

Наведені обставини й викликають сумніви у заявника в неупередженості, об`єктивності судді Євстигнеєвої Н.М. у розгляді справи.

Правовою підставою для відводу судді заявник указує пункт 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді). Також, посилаючись на статтю 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, практику Європейського суду з прав людини у справах "Білуха проти України", "Олександр Волков проти України", представник відповідача-1 акцентує увагу на важливості розгляду справи незалежним і безстороннім судом, для оцінки якої (безсторонності) використовуються суб`єктивні та об`єктивні критерії.

Ухвалою суду від 11.04.2023 (суддя Євстигнеєва Н.М.) заявлений відвід визнано необґрунтованим, у тому числі через відсутність доказів про наявність заяв судді чи то вчинків поза межами процесуальних дій під час судочинства, які б свідчили про його неспроможність забезпечити об`єктивний, неупереджений розгляд цієї справи.

У порядку статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання щодо розгляду заяви про відвід передано для вирішення іншим складом суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заявленого судді Євстигнеєвій Н.М. відводу визначено суддю Колісника І.І.

За частиною восьмою статті 39 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Матеріали справи дозволяють вирішити питання про відвід судді без повідомлення сторін.

ВИСНОВКИ СУДУ, НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

За змістом статей 38, 42 Господарського процесуального кодексу України право на відвід судді є одним із процесуальних прав учасника справи.

Підстави для відводу (самовідводу) визначені статтями 35, 36 цього Кодексу, серед яких інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (п.5 ч. 1 ст. 35 ГПК України).

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд погоджується із заявником, що в контексті викладеного дійсно важливим є прецедентна практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення Суду у справі Білуха проти України (п. 49), який вказав на те, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися не лише за суб`єктивним, а й за об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п.38).

Отже, у цьому відношенні неупередженість повинна бути очевидною в межах справи, що розглядається.

Оцінюючи доводи представника Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", суд приймає до уваги, що підставою для заявленого ним відводу стало допущене суддею мотивування під час постановлення ухвали від 03.04.2023 про відмову у задоволенні клопотання про визнання дій позивача щодо об`єднання позовних вимог та залучення відповідача-2 до участі у справі зловживанням процесуальними правами й повернення позовної заяви без розгляду.

За змістом статті 234 Господарського процесуального кодексу України ухвала повинна складатися із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частини. При цьому в мотивувальній частині мають бути зазначені мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Суд погоджується із заявником, що допущене судом в ухвалі від 03.04.2023 мотивування відсутності підстав для задоволення клопотання не є досконалим в аспекті стилістичного формулювання, що й викликало сумнів у заявника в неупередженості судді.

Разом з тим, за результатом дослідження матеріалів справи вбачається, що допущене суддею формулювання відповідає поняттям із прохальної частини позову, застосованих позивачем в обраному ним способі захисту - стягнення заборгованості та наведених у позові обгрунтувань, серед яких посилання на те, що "останній день оплати за актом приймання-передачі виконаних робіт № 9 від 17.02.2022 року - 19.03.2022 року" та прострочення боржником оплати (а.с. 2, 5).

Застосоване суддею в ухвалі від 03.04.2023 мотивування прийнятого судового рішення є наслідком оцінки доводів заявника лише в частині його клопотання про повернення позову без розгляду внаслідок зловживання позивачем процесуальним правом щодо об`єднання позовних вимог та залучення відповідача-2 до участі у справі.

З огляду на принцип превалювання дійсного змісту над формою документа, формулювання обгрунтувань в мотивувальній частині судового рішення, до якого вдався суд, само по собі не може впливати на розуміння його дійсного змісту й свідчити про завідому, передбачувану, сформовану суддею правову позицію у вирішенні спору з упередженим ставленням до відповідача-1.

За таких обставин, оцінюючи дії судді Євстигнеєвої Н.М., суд не вбачає ознак її упередженості за суб`єктивним критерієм.

Стосовно об`єктивного критерію, слід зазначити, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішальним у контексті цього критерію є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Так, у рішенні 15 жовтня 2009 року у справі «Мікаллеф проти Мальти» ЄСПЛ вказав, що «будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, §98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).

Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

З огляду на викладене, зазначені заявником підстави для відводу судді не є свідченням упередженості судді Євстигнеєвої Н.М. по відношенню до сторони у справі та відсутності у неї достатньої безсторонності для вирішення спору.

При цьому суд звертає увагу заявника на те, що за змістом статті 38 Господарського процесуального кодексу України право сторони на повторний відвід судді з підстав, які раніше не розглядалися, не виключається.

Крім того, порушення норм процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, або ухвалення судового рішення суддею, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обгрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою, є підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення (ст. 277 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 35, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про відвід судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 14.04.2023 та не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя І.І. Колісник