Рішення

від 03.04.2023 по справі 909/930/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.04.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/930/22Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Плесо Прут"

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

до співвідповідача: Державного підприємства "Укрриба"

до співвідповідача: Приватного акціонерного товариства "Тисмениця-Риба"

про визнання недійсним договору оренди державного майна та повернення гідроспоруд балансоутримувачу

за участю:

від позивача: Лазоришин Богдан Іванович,

від відповідача: Фальчук Марія Федорівна,

від співвідповідача ДП "Укрриба": Книш Олена Михайлівна,

від співвідповідача ПрАТ "Тисмениця-Риба": Фрич Віталій Іванович

встановив: Приватне підприємство "Плесо Прут" звернулося до Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, Державного підприємства "Укрриба" та Приватного акціонерного товариства "Тисмениця-Риба" з позовом про визнання недійсним Договору оренди гідротехнічних споруд № 20/22 від 29.09.2022, укладеного Регіональним відділенням Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, Державним підприємством "Укрриба" та Приватним акціонерним товариством "Тисмениця-Риба" та повернення на баланс Державного підприємства "Укрриба" гідротехнічних споруд, які обліковуються на балансі ДП "Укрриба".

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

28.11.2022 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 21.12.2022, яке суд постановив відкласти на 16.01.2023.

14.12.2022 від Державного підприємства "Укрриба" надійшов відзив на позов вх.№17136/22.

19.12.2022 від Приватного акціонерного товариства "Тисмениця-Риба" надійшов відзив на позов вх.№17362/22.

20.12.2022 від Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях надійшов відзив на позовну заяву вх.№17507/22.

16.01.2023 від позивача Приватного підприємства "Плесо Прут" надійшла заява вх.№827/23 про долучення письмових доказів, а саме Експертного дослідження Івано-Франківської Торгово-промислової палати №627/11 від 14.11.2022.

16.01.2023 суд постановив продовжити підготовче провадження на 30 днів до 28.02.2023 та відкласти підготовче засідання у справі на 06.02.2023.

06.02.2023 від ПрАТ "Тисмениця-Риба" надійшли письмові пояснення щодо Експертного дослідження (вх.№1918/23), які суд приєднав до матеріалів справи.

06.02.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 27.02.2023.

27.02.2023 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 20.03.2023.

20.03.2023 у зв"язку із клопотанням позивача вх.№4205/23 від 20.03.2023 суд відклав розгляд справи на 03.04.2023.

В судовому засіданні 03.04.2023 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди гідротехнічних споруд № 20/22 від 29.09.2022, укладений Регіональним відділенням Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, Державним підприємством "Укрриба" та Приватним акціонерним товариством "Тисмениця-Риба" з порушенням вимог ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.122 Земельного кодексу України, ст.51 Водного кодексу України, ст.1,14 Закону України "Про аквакультуру", ст.14 Закону України "Про підприємництво" (який втратив чинність 01.01.2004) та вимог ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

Вказав, що зазначені у спірному договорі гідроспоруди розміщені на земельній ділянці, яка перебуває у його користуванні, були у користуванні позивача до 2017 року, і всі зобов"язання щодо плати за користування виконувались в повному обсязі, а тому ПП "Плесо Прут" має переважне право на укладення договору оренди цих гідроспоруд. Зазначив, що з метою продовження договору користування спірними гідроспорудами провів та оплатив незалежну експертну оцінку цих гідроспоруд, а в грудні 2021 року звертався до відповідача щодо їх оренди. Однак Регіональне відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях позитивної відповіді не надало, про проведення аукціону не повідомило, натомість разом із ДП "Укрриба" уклали договір оренди з ПП "Тисмениця-Риба", що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та порушує права ПП "Плесо Прут" на здійснення господарської діяльності з риборозведення. Просив суд визнати вказаний договір недійсним та повернути спірні гідроспоруди балансоутримувачу ДП "Укрриба".

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначив, що процедуру щодо передачі в оренду гідротехнічних споруд провів з дотриманням всіх вимог законодавства, тому підстав визнавати укладений Регіональним відділенням Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, Державним підприємством "Укрриба" та Приватним акціонерним товариством "Тисмениця-Риба" договір оренди гідротехнічних споруд № 20/22 від 29.09.2022 недійсним немає. Просив суд у позові відмовити.

Позиція співвідповідача ДП "Укрриба" .

Співвідповідач проти позову заперечив, вказав що чинне законодавство не визначає чіткого порядку дій під час набуття права оренди на гідротехнічні споруди та водний об"єкт, пріоритетного значення кожного з цих об"єктів, тому спірний договір не суперечить нормам законодавства та не може бути визнаний недійсним з підстав, вказаних у позовній заяві.

Зазначив, що позивач у позовній заяві не вказав яким чином та якими діями ДП "Укрриба", як балансоутримувач державного майна порушило його права та інтереси.

Позиція співвідповідача ПрАТ "Тисмениця-Риба".

Співвідповідач проти позову заперечив, вказав що договір оренди гідротехнічних споруд № 20/22 від 29.09.2022 укладений за результатами аукціону, який не оскаржений, оскільки проведений відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначив, що позивач не може звертатися в суд з вимогою про повернення майна балансоутримувачу, так як сам балансоутримувач не вважає його право щодо гідроспоруд порушеним, оскільки добровільно на підставі договору передав їх ПрАТ "Тисмениця-Риба".

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом позову є вимога позивача про визнання недійсним Договору оренди гідротехнічних споруд та зобов"язання повернути майно балансоутримувачу.

ДП "Укрриба", як балансоутримувач, згідно з ст.6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.20 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМ України 03.06.2020 №483, на підставі листа Держрибагенства від 07.06.2022 №2-11.1-16/2071-22 прийняло рішення про включення Майна - гідроспоруд 20 ставів (Івано-Франківська обл., с.Марківці Тисменицької ТГ) до Переліку першого типу зі строком оренди 5 років та надало інформацію РВ ФДМ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях щодо потенційного об"єкта оренди відповідно до п.26 Порядку і просило відповідача включити це майно до Переліку першого типу (лист №07-05/45 від 08.06.2022).

Відповідно до наказу № 246 від 16.08.2022 "Про затвердження умов та оголошення про проведення аукціону на право оренди гідроспоруд 20 ставів (Івано-Франківська обл., с.Марківці Тисменицької ТГ), які обліковуються на балансі Державного підприємства "Укрриба", РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях затвердило умови проведення аукціону на право оренди державного нерухомого майна - гідротехнічних споруд 20-ти ставів. Зобов"язав відділ орендних відносин сформувати оголошення про передачу нерухомого майна в оренду на аукціоні та підготувати проект договору оренди державного майна; оприлюднити інформацію про умови оренди майна на сайті Фонду державного майна України; оприлюднити оголошення про проведення аукціону в системі PROZZORO.

Відповідно до наказу №282 від 12.09.2022 "Щодо затвердження протоколу про результати електронного аукціону №LLE001-UA-20220818-15584 на право оренди гідроспоруд 20 ставів (Івано-Франківська обл., с.Марківці Тисменицької ТГ), які обліковуються на балансі Державного підприємства "Укрриба", РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях затвердило протокол про результати електронного аукціону №LLE001-UA-20220818-15584, що сформований 02.09.2022 щодо передачі в оренду через аукціон державного нерухомого майна: гідротехнічних споруд 20-ти ставів, які розташовані за адресою: Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, с.Марківці Тисменицької ТГ (реєстрові номери з 25592421.29. ААЕЖАД064 по 25592421.29. ААЕЖАД083) та обліковуються на балансі державного підприємства "Укрриба" , згідно якого переможцем аукціону визначене ПрАТ "Тисмениця-Риба".

29.09.2022 Регіональне відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (орендодавець) та ПрАТ "Тисмениця-Риба" (орендар) та ДП "Укрриба" (балансоутримувач) уклали договір оренди державного майна №20/22 (далі-договір).

Згідно з п.4.1 об"єктом оренди є гідротехнічні споруди 20-ти ставів (Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, с.Марківці Тисменицької ТГ ).

Місячна орендна плата погоджена сторонами у п.9.1 договору і складає 350 грн 43 коп. без ПДВ.

Строк дії договору - період воєнного стану та 1 рік після його припинення чи скасування (п.12. договору).

Позивач вважає, що його право порушене, а договір суперечить вимогам ч.1 ст.203 ЦК України, оскільки зміст правочину не може суперечити інтересам держави і суспільства.

Щодо порушеного права, позивач зазначив, що він є користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 26255882900:04:003:0001) згідно договору оренди землі від 06.12.20011(а.с.33) та користувачем водного об"єкта - 24 ставів загальною площею 95, 8525 га, площею водного дзеркала 78,4499 га згідно договору оренди від 2011 року (а.с.49), тому ПП "Плесо Прут" повинно було бути орендарем спірних гідроспоруд.

Щодо порушення інтересів держави і суспільства позивач звернув увагу суду на той факт, що під час дії договору оренди державного майна №42/17 від 30.11.2017 (а.с.119), укладеного між РВ ФДМ по Івано-Франківській області та ПП "Плесо Прут", строк дії якого закінчився 30.10.2020, орендна плата за користування гідротехнічними спорудами 24-х ставів становила 5576 грн 30 коп. без ПДВ та є більшим у порівнянні із розміром орендної плати у спірному договорі, що на думку позивача завдає шкоди економічним інтересам держави та суспільства. У зв"язку із цим позивач змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вставлено у статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до п. 10 ст.1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями, зокрема є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна); балансоутримувачами є - щодо: нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлено рішенням представницького органу місцевого самоврядування - щодо об`єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено етапність передачі майна в оренду.

1. Етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає:

прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду;

внесення інформації про потенційний об`єкт оренди до ЕТС;

прийняття рішення про включення потенційного об`єкта оренди до одного із Переліків;

опублікування інформації про потенційний об`єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС;

розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду;

проведення аукціону на право оренди майна або передача об`єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.

2. Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією.

Особливості передачі в оренду комунального майна, передбачені цим Законом, додатково можуть визначатися рішенням представницьких органів місцевого самоврядування з урахуванням вимог і обмежень, передбачених цим Законом і Порядком передачі майна в оренду.

Приписами ст.51 Водного Кодексу України встановлено, що водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт.

Згідно з ст.1 Закону України "Про аквакультуру" гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.

При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди (ст.14 Закону України "Про аквакультуру").

Як вбачається із системного аналізу законодавчих норм зазначених вище, законодавець передбачив можливість передачі в користування гідротехнічних споруд не у комплексі із водним об"єктом. Отже, відповідач Регіональне відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях правомірно надав у платне строкове користування гідротехнічні споруди 20-ти ставків.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Висновок суду.

Суд встановив, що об`єкт оренди за спірним Договором оренди державного майна №20/22, належить до державної власності та перебуває на балансі ДП "Укрриба", тому Фонд державного майна України, його регіональне відділення норм чинного законодавства на момент укладення договору не порушив; дотримався етапності передачі майна в оренду; як власник майна визначив істотні умови договору оренди.

Право балансоутримувача спірним договором не порушене.

Позивач результат аукціону не оскаржував та не довів наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору оренди майна №20/22 від 29.09.2022 недійсним та повернення майна балансоутримувачу.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 4962 грн 00 коп., що підтверджується квитанціями №0.0.2735952766.1 від 10 листопада 2022 року та №84 від 25 листопада 2022 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд, враховуючи відмову в позові судовий збір в сумі 4962 грн 00 коп. покладає на позивача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у позові Приватного підприємства "Плесо Прут" до Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, Державного підприємства "Укрриба", Приватного акціонерного товариства "Тисмениця-Риба" про визнання недійсним договору оренди державного майна та повернення гідроспоруд балансоутримувачу відмовити.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.04.2023

Суддя Т. В. Максимів