Ухвала

від 12.04.2023 по справі 910/2532/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.04.2023Справа № 910/2532/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" про закриття провадження у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна"

про стягнення 11105,81 грн.

без виклику (повідомлення) представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" про стягнення 11105,81 грн. відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної у ДТП особи, не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

22.03.2023 через відділ діловодства та документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив про прийняття 24.02.2023 рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 11105,81 грн., що сплачене на рахунок позивача 27.02.2023 року. Таким чином, відповідач просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, повернути позивачу судовий збір, а в задоволенні решти судових витрат відмовити.

27.03.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, в якому позивач просив стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правову допомогу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Судом установлено, що відповідач здійснив виплату страхового відшкодування після подання 20.02.2023 позову до суду, що підтверджується платіжною інструкцією № 0227118385 від 27.02.2023 року.

Отже, надані сторонами докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України є підставою для закриття провадження у справі.

Згідно з частиною 3 статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Поряд із цим, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2147,20 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн., посилаючись на частину 9 статті 129 ГПК України та частину 3 статті 130 ГПК України.

У свою чергу, відповідач проти покладення на нього витрат позивача зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу заперечував, оскільки вважає, що не порушував жодних прав позивача. Так, відповідач наголосив, що позивач не звертався до нього із заявою про досудове врегулювання спору та на виплату страхового відшкодування згідно зі статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат позивача зі сплати судового збору в справі виходить із наступного.

Згідно з частиною 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною 4 статті 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 903/181/19, від 06.09.2021 у справі № 910/8775/20 вказано, що в частині 9 статті 129 ГПК України йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

Одночасно суд вважає помилковим посилання позивача на частину 3 статті 130 ГПК України, оскільки остання застосовується в разі відмови позивача від позову.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача витрат позивача по сплаті судового збору, оскільки судовий збір підлягає поверненню позивачу за його клопотанням на підставі пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Проте, позивач клопотання на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір" про повернення з державного бюджету судового збору не заявляв, відтак підстави для його повернення наразі відсутні.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування відповідачем 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, частина 5 статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відтак, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 910/7765/20.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката долучено копію договору про надання правової допомоги від 31.12.2020 № 1/20ю, додатку від 16.01.2023 № 1 до договору, додаткової угоди від 09.01.2023 № 2, розрахунок та попередній розрахунок витрат на правову допомогу, копію рахунку від 16.01.2023 № 3 на суму 7000 грн., акту надання послуг від 19.02.2023 № 3 на суму 7000 грн., платіжної інструкції від 17.01.2023 № 3713 на суму 7000 грн.

Відповідно до акту надання послуг від 19.02.2023 № 3 із розрахунком та рахунком від 16.01.2023 № 3 до договору про надання правової допомоги від 31.12.2020 № 1/20ю надання правової (правничої) допомоги в суді першої інстанції у фіксованій сумі гонорару по страхові справі № 32984 (страховий акт № 4590415082) за позовом ПрАТ «СК «Уніка» до ПрАТ «СК «Граве Україна» у фіксованій сумі гонорару становить 7000 грн.

Вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, що після звернення позивача 20.02.2023 до суду з даним позовом відповідач 27.02.2023 здійснив виплату страхового відшкодування в повному обсязі.

Одночасно судом прийнято до уваги, що загальна ціна позову складала 11105,81 грн., у той час як розмір гонорару адвоката позивача становить 7000 грн., що свідчить про необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору.

Відтак, суд з урахуванням обставин даної справи, зокрема ціни позову та повного погашення заборгованості відповідачем, враховуючи те, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, дійшов висновку не присуджувати позивачу всі витрати на професійну правову допомогу та стягнути 3500 грн., відмовивши в решті заявленої позивачем суми в розмірі 3500 грн.

Керуючись статтями 126, 129, 231, 233, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" про закриття провадження у справі задовольнити частково.

Клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" про закриття провадження у справі задовольнити частково.

Провадження у справі № 910/2532/23 закрити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65; ідентифікаційний код 19243047) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6В; ідентифікаційний код 20033533) 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В іншій частині клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" відмовити.

В іншій частині клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" відмовити.

Видати наказ.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Дата підписання: 12.04.2023 року.

Суддя К.В. Полякова