Рішення

від 05.04.2023 по справі 922/1864/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.04.2023Справа № 922/1864/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 922/1864/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот-авто"

(Україна, 04073, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, буд. 21; ідентифікаційний код: 31360573)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінго-С"

(Україна, 61072, Харківська обл., м. Харків, пр-т. Науки, буд. 27 Б; ідентифікаційний код: 42404942)

про стягнення 146 303,38 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фокстрот-авто" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінго-С" (далі - відповідач) про стягнення 146 303,38 грн, з яких 60 984,38 грн заборгованості з орендної плати, 32 565,50 грн заборгованості з відшкодування вартості електричної енергії та експлуатаційних платежів, 8 629,64 грн пені, 23 259,32 грн 25 % річних та 20 864,54 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором оренди № 22-08/18 СБ-21 від 22.08.2018.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.10.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1864/22, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.11.2022 було передано матеріали справи № 922/1864/22 за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2022 справу № 922/1864/22 передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 прийнято справу № 922/1864/22 до свого провадження, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.01.2023.

У підготовче засідання 18.01.2023 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 22.02.2023.

06.02.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Підготовче засідання, призначене на 22.02.2023, не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 10.03.2023.

У підготовче засідання 10.03.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 10.03.2023 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.04.2023.

У судове засідання 05.04.2023 представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 05.04.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фокстрот-авто" (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінго-С" (орендар) було укладено Договір оренди № 22-08/18 СБ-21 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого власник передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення, що знаходиться в будівлі за адресою: м. Київ, пр-т. Степана Бандери, буд. 21. Загальна площа об`єкта оренди 367,05 кв.м, а саме приміщення, що розташовані на першому поверсі будівлі та позначені на плані БТІ під № 58 (частина приміщення, яка дорівнює 357,35 кв.м) та під №№ 74, 75 (загальною площею 9,7 кв.м).

Пунктом 4.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 26.06.2019 до Договору, строк дії Договору обчислюється з дня передачі орендарю власником об`єкта оренди за Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін та триває до 31.12.2019 включно.

22.08.2018 сторони підписали Акт приймання-передачі, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування об`єкт оренди загальною площею 367,05 кв.м.

28.01.2019 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої площу орендованого майна зменшено на 60 кв.м.

31.01.2019 відповідач повернув позивачеві частину нежитлового приміщення площею 60 кв.м, про що свідчить підписаний та скріплений печатками сторін Акт приймання-передачі (повернення).

Згідно з п. 5.2 Договору орендна плата за користування об`єктом оренди і земельною ділянкою за один місяць оренди розраховується, виходячи з щомісячної орендної ставки за 1 кв.м об`єкта оренди та індексується у спосіб, наведений у цьому пункті.

За умовами пунктів 5.3, 5.4 Договору орендна плата за перший та останній місяці оренди розраховується за правилами, викладеними у п. 5.2 цього Договору, та здійснюється шляхом 100 % оплати на поточний рахунок протягом 15 календарних днів з дати підписання даного Договору.

Орендна плата за наступні місяці оренди розраховується за правилами, викладеними у п. 5.2 цього Договору та проводиться орендарем шляхом 100 % попередньої оплати на поточний рахунок власника до 10 числа поточного місяця оренди (п. 5.5 Договору).

У п. 5.6 Договору визначено, що орендар, крім орендної плати відшкодовує власнику витрати на вартість використаної електричної енергії на підставі рахунків, виставлених власником протягом 5 календарних днів після одержання рахунка.

Орендар також відшкодовує власнику експлуатаційні платежі, у тому числі з послуг охорони, водопостачання та водовідведення, опалення, вивозу сміття та ін., на підставі рахунків, виставлених власником протягом 5 календарних днів після одержання рахунка.

Рахунки на відшкодування електроенергії, експлуатаційних платежів, у тому числі з послуг охорони, водопостачання та водовідведення, опалення, вивозу сміття та ін., надаються орендарю власником до 10 числа місяця, наступного за оплачуваним.

Відповідно до п. 9.2 Договору у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування орендної плати та/або відшкодування витрат власника за спожиті комунальні та експлуатаційні послуги, орендар сплачує власнику пеню в розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що у разі прострочення орендарем платежів за цим Договором, орендар сплачує власнику проценти за кожен день прострочення, виходячи з 25 % річних, нарахованих на суму заборгованості.

Позивач зазначає, що у період з серпня 2018 року по грудень 2019 року сума орендної плати за користування об`єктом оренди становила 1 007 484,38 грн, втім відповідачем було сплачено лише 946 500,00 грн. Вартість спожитих комунальних та експлуатаційних послуг відповідно до орендованих відповідачем площ становила 82 565,50 грн, а відповідачем було сплачено лише 50 000,00 грн.

27.08.2021 позивач направив відповідачеві лист, у якому просив погасити заборгованість в загальному розмірі 148 844,22 грн, а також підписати та повернути Акт від 31.12.2019 приймання-передачі приміщення загальною площею 307,05 кв.м.

Листом від 03.10.2022 позивач просив відповідача погасити заборгованість в розмірі 93 549,88 грн.

З огляду на те, що відповідач не погасив заборгованість, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 60 984,38 грн заборгованості з орендної плати, 32 565,50 грн заборгованості з відшкодування вартості електричної енергії та експлуатаційних платежів, 8 629,64 грн пені, 23 259,32 грн 25 % річних та 20 864,54 грн інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонам Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Суд встановив факт користування відповідачем орендованим майном - частиною нежитлового приміщення загальною площею 367,05 кв.м, в подальшому зменшену до 307,05 кв.м, що розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, пр-т. Степана Бандери, буд. 21, про що свідчать наявні у матеріалах справи підписані та скріплені печатками сторін Акт приймання-передачі від 22.08.2018 та Акт приймання-передачі (повернення) від 31.01.2019.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв`язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати та інших передбачених Договором платежів за весь час користування об`єктом оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на положення пунктів 5.5, 5.6 Договору, зобов`язання зі сплати орендної плати мало виконуватись відповідачем щомісячно до десятого числа поточного місяця оренди шляхом сплати коштів на рахунок позивача. Відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги мало здійснюватися відповідачем шляхом перерахування коштів на рахунок позивача упродовж п`яти календарних днів з дня одержання відповідного рахунка.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи рахунків-фактур, загальний розмір орендної плати у спірний період склав 1 007 484,38 грн, а вартість комунальних та експлуатаційних послуг, які підлягають відшкодуванню відповідачем, склала 82 565,50 грн.

Водночас, відповідно до банківських виписок по рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи, відповідачем було сплачено 946 500,00 грн за користування об`єктом оренди та 50 000,00 грн за спожиті комунальні та експлуатаційні послуги.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та з відшкодування вартості електричної енергії та експлуатаційних платежів в загальному розмірі 93 549,88 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8 629,64 грн пені, 23 259,32 грн 25 % річних та 20 864,54 грн інфляційних втрат.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування орендної плати та/або відшкодування витрат власника за спожиті комунальні та експлуатаційні послуги, орендар сплачує власнику пеню в розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже імператив частини шостої статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції нараховуються упродовж шести місяців саме від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено умовами договору.

Висновок про те, що початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору викладено також у постанові Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі № 3-120гс14.

В даному випадку, зобов`язання зі сплати орендної плати за останній календарний місяць спірного періоду - грудень 2019 року - мало бути виконано відповідачем до 10.12.2019, а зобов`язання з відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних послуг - протягом 5 днів від моменту отримання рахунка позивача, але з урахуванням абз. 3 п. 5.6 Договору - не пізніше 15.01.2020.

Відтак, нарахування пені з 08.10.2021 свідчить про не врахування позивачем положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 9.3 Договору сторони збільшили до 25 % розмір процентів річних за прострочення орендарем виконання грошових зобов`язань за Договором.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 25 % річних, суд не виявив у них помилок, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 93 549,88 грн заборгованості, 23 259,32 грн 25 % річних та 20 864,54 грн інфляційних втрат.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 334,66 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 146,34 грн залишається за позивачем.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12 000,00 грн суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правничої (правової) допомоги № І-144/28-07/21 від 28.07.2021, Додаткових угод № 1 від 28.07.2021 та № 2 від 19.01.2023 до вказаного Договору, рахунку-фактури № 290702 від 29.07.2021 та платіжного доручення №2198 від 10.01.2022 на суму 12 000,00 грн.

Відповідно до положень пунктів 1.1 - 1.4 Додаткової угоди № 1 від 28.07.2021 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № І-144/28-07/21 від 28.07.2021 Адвокатське об`єднання "Сол" взяло на себе зобов`язання надати позивачу правничу допомогу щодо стягнення на його користь з ТОВ "Грінго-С" грошових коштів за Договором, що включає формування правової позиції, збір доказів, складання та подання позовної заяви, представлення інтересів позивача під час розгляду справи у суді.

Пунктом 1.5 Додаткової угоди № 1 від 28.07.2021 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № І-144/28-07/21 від 28.07.2021 передбачено, що обов`язки адвокатського об`єднання, передбачені в пунктах 1.1 - 1.4 цієї Додаткової угоди, вважаються виконаними у повному обсязі з дня завершення розгляду справи судом першої інстанції.

Отже, наявність цього судового провадження та рішення суду про вирішення спору між сторонами є безпосереднім наслідком надання послуг за Договором про надання правничої (правової) допомоги № І-144/28-07/21 від 28.07.2021 та свідченням надання адвокатським об`єднанням та прийняття позивачем правничої допомоги вартістю 12 000,00 грн.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, втім, клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката не подав.

Оцінивши у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.

Водночас, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в розмірі 11 292,19 грн. Інша частина витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 707,81 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінго-С" (Україна, 61072, Харківська обл., м. Харків, пр-т. Науки, буд. 27 Б; ідентифікаційний код: 42404942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот-авто" (Україна, 04073, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, буд. 21; ідентифікаційний код: 31360573) заборгованість в розмірі 93 549 (дев`яносто три тисячі п`ятсот сорок дев`ять) грн 88 коп., 25 % річних в розмірі 23 259 (двадцять три тисячі двісті п`ятдесят дев`ять) грн 32 коп., інфляційні втрати в розмірі 20 864 (двадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн 54 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 334 (дві тисячі триста тридцять чотири) грн 66 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 292 (одинадцять тисяч двісті дев`яносто дві) грн 19 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 146,34 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 707,81 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.04.2023

Суддя О.В. Нечай