Рішення

від 22.03.2023 по справі 911/2720/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2720/22

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Промекс 21» (61003, м. Харків, вулиця Кооперативна, будинок 28, код: 35589385)

до

Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49, код: 22927045)

про стягнення 629412,76 гривень,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Колмаков В.В.;

від відповідача: Гаврись Я.Б.;

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Промекс 21» (надалі по тексту - позивач/ТОВ «Промекс 21») про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (надалі по тексту - відповідач/ПАТ «Центренерго») заборгованості за договором про надання договірного забезпечення, як забезпечення виконання договору про закупівлю (поставку) товарів від 28.08.2021 № 121/32/з у загальному розмірі 629412,76 гривень, з яких: 485994,00 гривень основний борг, 128679,16 гривень інфляційні втрати, 14739,60 гривень 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від повернення грошових коштів сплачених позивачем на виконання вказаного вище договору в якості договірного забезпечення, внаслідок чого утворилась стягувана сума боргу, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/2720/22, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду 22.02.2023 та 23.02.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого останній заперечував пред`явленні позовні вимоги та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

До суду 02.03.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач заперечує проти доводів відповідача наведених у відзиві, а 15.03.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь.

Підготовче судове засідання у справі неодноразово судом відкладалося та остаточно ухвалою суду від 15.03.2023, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 22.03.2023.

В судовому засіданні 22.03.2023 в режимі відеоконференції приймали участь представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, а представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Промекс 21» (учасник) та ПАТ «Центренерго» (замовник) 28.08.2021 укладено договір про надання договірного забезпечення, як забезпечення виконання договору про закупівлю (поставку) товару № 121/32/з (далі - договір забезпечення), у відповідності до преамбули якого сторони уклали цей договір, як забезпечення виконання договору про закупівлю (поставку) товарів у відповідності із п. 6 розділу VI Тендерної документації та з метою виконання учасником в повному обсязі умов договору про закупівлю: 44160000-9 Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Елементи трубопроводів) (надалі іменується «Продукція»), укладеного за результатами електронної закупівлі (номер оголошення про проведення закупівлі: UA-2021-06-02-005879-c).

За умовами п. 1 договору забезпечення сторони дійшли згоди, що грошова сума у розмірі 5% від вартості договору про закупівлю, що становить 485994,00 гривень (надалі - договірне забезпечення) буде перерахована учасником замовнику за цим договором, до моменту укладання договору про закупівлю, (призначення платежу: забезпечення виконання договору про закупівлю (поставку) товарів (44160000-9 Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Елементи трубопроводів) номер оголошення про проведення закупівлі: UA-2021-06-02-005879-с).

Згідно п. 2 договору забезпечення договірне забезпечення не повертається учаснику, зокрема, у разі невиконання учасником зобов`язань щодо поставки продукції в обсягах та/або в терміни, зазначені в заявках замовника та умовах договору про закупівлю.

Пунктом 3 договору забезпечення встановлено, що замовник повертає виконавцю договірне забезпечення в наступних випадках: після виконання учасником договору про закупівлю; за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 Закону України «Про публічні закупівлі»; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

На виконання пункту 1 договору забезпечення учасником на користь замовника перераховано грошові кошти у розмірі 485994,00 гривень, із призначенням платежу обумовленим цим пунктом, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 28.08.2021 № 4674.

В подальшому 30.08.2021 ТОВ «Промекс 21» (постачальник) та ПАТ «Центренерго» (покупець) укладено договір про закупівлю (поставку) товарів № 121/32 (надалі - договір поставки), за яким постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору (пункти 1.1., 1.2. договору поставки).

Пунктами 2.1., 2.2. договору поставки визначено, що ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором. Ціни на продукцію визначаються в додатку до договору.

Згідно пунктів 3.1., 3.2., 3.3. договору поставки постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку до договору. Місце, строк (графік) поставки продукції визначається в додатках до договору. Фактичний об`єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід`ємною частиною даного договору. При цьому, покупець на підставі своїх письмових заявок, в межах запланованого в договорі обсягу продукції, має право перерозподіляти продукцію між вантажоотримувачами без додаткового погодження з постачальником.

У відповідності до умов пункту 5.3. договору поставки датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції, згідно пункту 5.5. право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.3. договору.

Умовами пункту 7.3. договору поставки на постачальника покладено обов`язок забезпечити поставку продукції у строки (графік), встановлені цим договором (пп. 7.3.1.)

Додатком № 1 до договору (далі - додаток) поставки, який є невід`ємною частиною договору, сторони погодили найменування, асортимент, кількість та ціну товару (продукції), а також строки поставки товару та інші умови щодо поставки продукції.

Так, згідно пункту 2 додатку загальна вартість продукції становить 9719880,00 гривень, втому числі ПДВ.

Пунктом 5 додатку встановлено, що строк поставки: протягом 60 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця, з можливістю дострокової поставки, з моменту укладання договору по 30.04.2022.

Строк дії договору по 30.04.2022 (пункт 9 додатку).

Згідно пункту 11.10. додатку письмові заявки надаються постачальнику з дотриманням наступних вимог: заявка надсилається постачальнику на поштову адресу (місцезнаходження), вказану у договорі, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення та з повідомленням про його вручення та електронною поштою на електронну адресу постачальника, вказану у договорі (пп. 11.10.1.).

Відповідач на підставі договору поставки сформував заявку на поставку продукції від 07.09.2021 № 23/2752, яку ним надіслано засобами поштового зв`язку на адресу постачальника.

У відповідь на сформовану відповідачем заявку позивач листом від 27.10.2021 № 147 повідомив про отримання ним заявки 23.09.2021, тож товар, що замовлений відповідачем, має бути поставлений не пізніше 22.11.2021. Тому, переважна більшість продукції буде поставлена орієнтовно з 05.11.2021 до 10.11.2021, решта - до 19.11.2021. Деталі поставки окремих партій продукції та іншу інформацію, необхідну для їх приймання, буде повідомлено додатково по мірі готовності продукції до відвантаження.

На виконання умов договору поставки та на підставі сформованої відповідачем заявки, позивачем здійснено на користь відповідача поставку товару 05.11.2021 на суму 1622280,00 гривень, 17.11.2021 на суму 1800180,00 гривень та 03.12.2021 на суму 3633660,00 гривень, що підтверджується відповідними актами-приймання передачі підписаних обома сторонами.

Отже, загальна сума поставленого позивачем товару на користь відповідача становить 7056120 гривень.

Позивач 29.11.2022 звернувся до відповідача із вимогою № 29/11-22, у якій, посилаючись на п. 3 договору забезпечення, ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та належне виконання ним умов договору поставки, зазначав про те, що ПАТ «Центренерго» мало не пізніше 10.12.2021 повернути 485994,00 гривень (прим. суду - договірне забезпечення), однак покупцем вказані грошові кошти повернуто не було. Тому з огляду на неповернення відповідачем грошового забезпечення позивачеві, останній вимагав невідкладно повернути суму договірного забезпечення у розмірі 485994,00 гривень, 124406,36 гривень інфляційних втрат та 14140,43 гривень 3% річних.

Факт надсилання вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у лист від 29.11.2022, а факт її отримання відповідачем в перебігу розгляду справи не заперечувався.

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом стало неналежне виконання відповідачем умов договору забезпечення щодо повернення договірного забезпечення у розмірі 485994,00 гривень, а також нарахованих на цю суму інфляційних втрат та 3% річних, які позивач просить суд стягнути з відповідача у судовому порядку.

Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач у своїх заявах по суті справи вказував, що за умовами договору поставки, поставка товару здійснюється на підставі письмових заявок покупця, яку останнім було сформовано на поставку товару на суму 7056120 гривень та надіслано засобами поштового зв`язку на адресу постачальника, яка ним була отримана 23.09.2021, тому, враховуючи умови пункту 5 додатку № 1 до договору поставки, поставка товару мала бути здійснена постачальником у строк до 22.11.2021. Проте, поставка частини товару згідно сформованої заявки покупця здійснена постачальником з порушенням строків її поставки, з чого слідує, що у відповідача відсутній обов`язок по поверненню договірного забезпечення.

Відповідач звертає увагу, що позивачем заперечень стосовно отримання ним заявки відповідача на поставку товару висловлено не було та додатково вказує, що факт отримання заявки відповідача саме 23.09.2021 позивач визнав у листі від 27.10.2021 № 147. До того ж, вказані обставини досліджувались в межах справи № 911/1607/22.

Окрім іншого відповідач посилався на те, що за умовами договору поставки та додатку до цього договору на позивача покладено обов`язок поставки товару на загальну суму 9719880,00 гривень, однак позивачем здійснено поставку товару на суму 7056120,00 гривень, що, на переконання відповідача, свідчить про те, що позивач не виконав своїх зобов`язань за договором поставки на суму 2663750,00 гривень, чим додатково підтверджується безпідставність заявлених позовних вимог.

Спростовуючи наведені аргументи відповідача позивач посилався на недопустимість наданих відповідачем доказів, які підтверджують надсилання на адресу позивача заявки на поставку продукції, а також доказів її отримання позивачем, оскільки у описі вкладення не зазначено номеру поштового відправлення, у штемпелі поштового зв`язку не зазначено найменування поштамту, відсутні ідентифікуючі ознаки працівника поштового зв`язку, який здійснював перевірку вмісту поштового відправлення, що свідчить про недотримання відповідачем в тому числі Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 щодо оформлення відповідних документів.

Таким чином, позивач вважає, що надані відповідачем докази на підтвердження надсилання та отримання позивачем заявки на поставку продукції не можуть братися судом до уваги, адже такі не дають можливості встановити зміст поштового відправлення за № 0505018735479, а відомості щодо руху вказаного поштового відправлення відсутні на сайті оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта», що свідчить про відсутність у матеріалах справи доказів щодо надсилання та отримання постачальником заявки на поставку продукції.

Позивач також зауважує, що у випадку порушення ним строків поставки товару, відповідач згідно п. 9.4. договору поставку наділений правом відмови від прийняття продукції, втім таким правом не скористався, зауважень щодо строків поставки продукції ним висунуто не було, про відшкодування збитків спричинених порушенням строків поставки до позивача не звертався, тож дії відповідача свідчать, що товар поставлений у відповідності до умов договору.

Серед іншого, позивач вказує на те, що відповідач не надсилав позивачу заявок на поставку решти товару на суму 2663760,00 гривень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовий інститут забезпечення виконання зобов`язання врегульований главою 49 Цивільного кодексу України, яка передбачає спеціальні заходи, що стимулюють боржника до належного виконання зобов`язання та забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов`язання боржником.

Так, згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (ч. 2).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Умовами договору забезпечення сторони передбачили випадки у яких здійснюється повернення забезпечення, а також випадки за яких таке повернення не здійснюється, зокрема пунктом 2 визначено, що договірне забезпечення не повертається учаснику у разі невиконання учасником зобов`язань щодо поставки продукції в обсягах та/або в терміни, зазначені в заявках замовника та умовах договору про закупівлю, а пунктом 3 замовник повертає виконавцю договірне забезпечення, зокрема: після виконання учасником договору про закупівлю; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

ТОВ «Промекс 21», як учасником процедури закупівлі, з метою виконання ним в повному обсязі умов договору про закупівлю сплатило на користь замовника - ПАТ «Центренерго» 485994,00 гривень забезпечення.

В подальшому 30.08.2021 ТОВ «Промекс 21» (постачальник) та ПАТ «Центренерго» (покупець) укладено договір поставки, за яким постачальник взяв на себе обов`язок поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами за вказаним договором, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які притаманні договору поставки та підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Доказів його розірвання чи визнання недійсним до матеріалів справи не надано, відтак є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар у строк, визначені договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем на підставі договору поставки у відповідності до умов пункту 3.3. договору поставки сформовано заявку від 07.09.2021 № 23/2752 на поставку продукції, яку позивач отримав 23.09.2021, про що повідомив у власному листі від 27.10.2021 № 147 адресованому відповідачу.

Щодо посилань позивача на те, що надані відповідачем докази, які підтверджують факт надсилання письмової заявки покупця оформлені з порушенням Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, то суд зазначає, що у даному випадку відсутні підстави для надання судом оцінки належності оформлення доказів надсилання на відповідність їх Правилам надання послуг поштового зв`язку, адже з огляду на визнання позивачем у власному листі отримання заявки саме 23.09.2021 дослідження питання належного чи неналежного оформлення доказів надсилання значення не має, а тому вказані доводи підлягають відхиленню.

У частинах 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами п. 3.2. договору поставки сторони погодили, що місце, строк (графік) поставки продукції визначається в додатках до договору, своєю чергою п. 5 додатку встановлено, що строк поставки: протягом 60 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця, з можливістю дострокової поставки, з моменту укладання договору по 30.04.2022.

Отже, враховуючи отримання позивачем 23.09.2021 заявки відповідача на поставку товару від 07.09.2021 № 23/2752, кінцевий строк поставки товару визначеного заявкою становить 22.11.2021.

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач поставку товару визначеного заявкою на поставку остаточно здійснив 03.12.2021, що в перебігу розгляду справи ним не заперечувалось.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

Отже, під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Натомість невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (виконання зобов`язання з певними недоліками, дефектами). При неналежному виконані боржник виконує обов`язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом.

Аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1867/18, від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19, від 27.05.2021 у справі № 902/502/20.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно ч. 1 ст. 612 Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином порушення зобов`язання за свої змістом є юридичним фактом, з яким пов`язуються певні негативні правові наслідки для правопорушника основною метою яких є забезпечення захисту, а у разі можливості - й відновлення порушення суб`єктивного цивільного права.

Враховуючи те, що своєчасність поставки товару постачальником є критерієм належності виконання зобов`язання з поставки товару, то пропущення постачальником встановленого в договорі строку поставки товару буде свідчити про порушенням зобов`язання з поставки товару.

Судом встановлено, що позивачем умови договору поставки відповідача виконано у повному обсязі, однак з порушенням строку поставки за заявкою відповідача на 11 днів, що є неналежним виконанням позивачем умов договору поставку, та відповідно, в силу приписів п. 2 договору забезпечення, є підставою для неповернення забезпечення за цим договором.

Стосовно посилань відповідача на те, що позивач не виконав своїх зобов`язань за договором поставки щодо поставки товару на суму 2663750,00 гривень, то на переконання суду вказані аргументи є безпідставними, адже за умовами договору поставки та додатку до цього договору поставка товару здійснюється на підставі сформованих заявок покупця на поставку товару, проте відповідачем не надано відповідних доказів, які б свідчили про виникнення у позивача обов`язку з поставки товару на зазначену суму.

Щодо посилань позивача на те, що фактичні дії відповідача свідчать про поставку позивачем у відповідності до умов договору, про що свідчить відсутність будь-яких дій з боку відповідача визначених пунктом 9.4. договору поставки, то з умов вказаного пункту слідує, що відповідач наділяється лише правом, а не обов`язком вчинення дій спрямованих на реалізацію вказаного пункту.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

З урахуванням наведених вище обставин, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з відповідача суми договірного забезпечення у розмірі 485994,00 гривень, а також нарахованих на цю суму інфляційних втрат та 3% річних як похідні від основної вимоги про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Промекс 21» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.04.2023.

Суддя Р.М. Колесник