Рішення

від 01.03.2023 по справі 911/2163/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2023 р. Справа № 911/2163/22

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомДержавного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Техмашинокомплект",

Київська область, Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка

про стягнення 116 808,29 грн.

за участю секретаря судового засідання Васянович І.О.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмашинокомплект" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором про закупівлю (поставку) від 01.11.2021 р. № 21-182СтВ в розмірі 100020,00 грн., 7809,78 грн. пені, 7809,78 грн. штрафу, 468,59 грн. 3% річних та 700,14 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 01.11.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; роз`яснено відповідачу, що відзив на позовну заяву подається до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження (частина перша статті 251 ГПК України).

Ухвалою господарського суду від 16.01.2023 р. розгляд справи по суті призначено на 08.02.2023 р.

Ухвалою господарського суду від 08.02.2023 р. оголошено перерву до 01.03.2023 р.

13.02.2023 р. на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання, що відбудеться 01.03.2023 р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

15.02.2023 р. на поштову адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання, що відбудеться 01.03.2023 р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою господарського суду від 15.02.2023 р. клопотання представника ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" від 08.02.2023 р. № ЮД-1999 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів залишено без задоволення.

В судове засідання з`явився лише уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоч про місце, дату та час судового засідання був належним чином повідомлений ухвалою суду від 08.02.2023 р.

Поряд із наведеним, судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи по суті, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду даного спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, суд

встановив:

01.11.2021 р. між ДПАТ "НАК "Украгролізинг" (далі - покупець) та ТОВ "Техмашинкомплект" (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю (поставку) № 21-182СтВ/370, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товари за результатами проведених торгів на закупівлю "причепи, напівпричепи та пересувні контейнери" - за кодом СРV за ДК 021:2015 - 34220000-5 (причіп тракторний 2ПТС-4) в кількості 2 од. (далі - товар), зазначені в специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1.).

Найменування/ марка товару: причіп тракторний самоскидний 2ПТС-4.5. Загальна кількість одиниць Товару: 2 (дві) (п.п. 1.4., 1.5. договору).

Згідно з п. 3.1. договору ціна договору становить 400 080,00 грн., в тому числі ПДВ 66 680,00 грн. Ціна за одиницю товару становить 200 040,00 грн., в тому числі ПДВ 33 340,00 грн.

Відповідно до умов договору, визначених сторонами в п. 4.1.: розрахунки за товар (або його партію) проводяться в наступному порядку та розмірах:

-не пізніше наступного робочого дня з дати попереднього письмового замовлення покупця відповідно до п. 5.1 цього договору покупець перераховує постачальнику попередню оплату в розмірі 25% (двадцять п`ять відсотків) від вартості товару (або його партії) (пп. 4.1.1.);

-в день поставки (передачі) товару (або його партії) або на наступний робочий день покупець перераховує постачальнику 50% (п`ятдесят відсотків) від вартості товару (або його партії). В окремих випадках, за письмовим зверненням постачальника, в якому вказується дата поставки, покупець може розглянути питання щодо оплати цієї суми за 1 (один) робочий день до дати поставки (передачі) товару (або його партії) (пп. 4.1.2.);

-протягом 30 календарних днів з дати поставки (передачі) товару (або його партії) покупець перераховує постачальнику 25% (двадцять п`ять відсотків) від вартості (або його партії) (пп. 4.1.3.).

Постачальник зобов`язується передати (поставити) товар (партію товару) покупцю протягом 30 календарних днів з дня отримання від покупця попередньої оплати відповідно до пп. 4.1.1. договору (п. 5.2. договору).

Згідно із п. 7.2.3. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань з поставки товару (або його партії) постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від вартості непоставленого товару. У разі здійснення покупцем попередньої оплати, крім сплати зазначеного штрафу, покупець має право вимагати від постачальника повернути покупцю сплачені кошти (попередню оплату) з урахуванням індексу інфляції та, у відповідності до ст. 536 ЦК України, проценти за користування коштами з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за ввесь строк користування від суми неповернених коштів.

За порушення строків повернення попередньої оплати згідно п. 6.2.1. договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення повернення попередньої оплати.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток товариств.

На виконання умов наведеного договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 100020,00 грн. (25%), що підтверджується платіжним дорученням від 29.12.2021 р. № 4167, однак відповідачем не було здійснено поставку товару у встановлений договором строк.

З урахуванням наведеного, листом від 06.06.2022 р. № 15/230 позивач, з огляду на неможливість поставки товару, вимагав відповідача повернути кошти передоплати у розмірі 100020,00 грн. (25%) за договором про закупівлю (поставка) від 01.11.2021 р. № 21-182СтВ/370.

У відповідь ТОВ "Техмашинкомплект" направило позивачу лист від 09.06.2022 р. № 09.06.2022-1, у якому підтверджено отримання передоплати та зазначено, що співробітники компанії неодноразово пропонували позивачу отримати причепи, які з грудня 2021 року знаходились на майданчику відповідача. Поряд із цим, оскільки причепи придбано із залученням кредитної лінії АТ "ОТП БАНК", яку потрібно було погасити, причепи були реалізовані іншій компанії наприкінці травня 2022 року. Крім того, у листі вказано, що Постановою правління Національного банку України №36 від 04.03.2022 р. призупинено обслуговування ТОВ "Техмашинкомплект" в обслуговуючих банках (у зв`язку з тим, що засновниками компанії є громадяни Республіки Білорусь), що унеможливлює здійснення повернення передоплати.

09.08.2022 р. та 20.09.2022 р. НАК "Украгролізинг" було направлено ТОВ "Техмашинкомплект" вимоги №14/346 та №14/439 про повернення коштів передоплати, з повідомленням про те, що у разі не повернення передоплати позивач буде змушений розглянути питання щодо примусового стягнення боргу у судовому порядку разом із нарахуванням штрафних санкцій (копії листів з доказами направлення долучені до матеріалів справи).

Доказів надання відповіді на вказані вимоги матеріали справи не містять.

Поряд із наведеним, з урахуванням того, що відповідачем не було на вимогу позивача повернено передоплату в сумі 100020,00 грн., він звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 100020,00 грн. основного боргу, 7809,78 грн. пені, 700,14 грн. інфляційних втрат, 468,59 грн. 3% річних, 7809,78 грн. штрафу.

Водночас, відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позов не подав.

Частиною першою ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Положеннями ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої ст. 662, ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Умовами договору про закупівлю (поставка) №21-182СтВ/370 від 01.11.2021 (пункт 5.3) було передбачено поставку на території постачальника за актом приймання-передачі товару, місце поставки товару: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева 2.

Поряд із наведеним, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за наведеним договором, здійснення поставки товару за актом приймання-передачі товару за вказаною згідно наведених умов договору адресою.

Також, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про готовність товару до передання протягом 30 календарних днів з дати отримання передоплати (пункт 5.2 договору), тобто до 28.01.2022 р., цінним листом з описом та/ або електронним листом на офіційну електронну адресу, на виконання умов договору, визначених пунктом 11.6. та у відповідності до положень ст. 664 ЦК України.

При цьому, суд критично оцінює зміст листа відповідача від 09.06.2022 р. №09.06.2022-1, у якому зазначено, що "співробітники неодноразово пропонували отримати причепи, які з грудня 2021 р. знаходилися на майданчику ТОВ "Техмашинкомплект"", оскільки, по-перше, договором визначено порядок листування між сторонами (п. 11.6.), доказів дотримання якого суду не надано, а відтак, не доведено належного повідомлення позивача про готовність відповідача здійснити передачу за відповідним актом товару у встановлений договором строк; по-друге, передоплата відповідачем була отримана 29.12.2021 р., поставка передбачалася протягом наступних 30 календарних днів, що відповідачем вчинено не було, а відтак, останнім не виконано взяті на себе зобов`язання за наведеним договором щодо поставки товару у встановлений договором строк.

Частиною другою статті 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

У випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі №910/12382/17).

З урахуванням того, що матеріали справи не містять доказів дострокового розірвання (припинення) договору, шляхом повідомлення про це відповідача у місячний строк, що було б підставою для повернення протягом трьох днів від дати розірвання передоплати покупцю, судом враховано, що позивач листами від 06.06.2022 р., від 09.08.2022 р., від 20.09.2022 р. вимагав повернення сплаченого авансу, а відповідно до частини другої ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Враховуючи, що у листі НАК "Украгролізинг" від 06.06.2022 р. №15/230 строку повернення передоплати не встановлено, у відповідності до наведеної норми строк повернення авансу має бути визначений протягом семи днів з дати отримання вказаного листа, тобто, виходячи із аналізу змісту поданих доказів, в даному випадку не пізніше 16.06.2022 р.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати 100020,00 грн. є обґрунтованою, законною та такою, яку належить задовольнити повністю.

Разом з тим, у зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання, позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 7809,78 грн. штрафу, 7809,78 грн. пені (за період з 05.07.2022 р. по 30.08.2022 р.), 700,14 грн. інфляційних втрат (за липень 2022 року), 468,59 грн. 3% річних (за період з 05.07.2022 р. по 30.08.2022 р.).

Розглянувши наведені позовні вимоги у вказаній частині, суд зазначає таке:

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частинами першою та третьою статті 549 ЦК України та частини першої ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частинами четвертою та шостою статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України.

Згідно з ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, здійсненого позивачем, в межах заявленого періоду, з урахуванням визначених сторонами на власний розсуд умов договору, якими врегульовано порядок та строки нарахування пені, судом встановлено, що відповідний розрахунок здійснено позивачем невірно, а з відповідача, з урахуванням здійсненого судом розрахунку, підлягають стягненню 3562,36 грн. пені.

Поряд із наведеним, здійснивши перевірку розрахунку штрафу, заявленого позивачем до стягнення, врахувавши визначені сторонами на власний розсуд умови договору, виходячи із наведених положень чинного законодавства, судом встановлено, що відповідний розрахунок здійснено позивачем невірно, однак, згідно розрахунку здійсненого судом сума штрафу є більшою, від заявленої до стягнення позивачем, а відтак, врахувавши положення статті 14 ГПК України, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в межах суми заявленої позивачем.

Окрім наведеного, що стосується заявлених позивачем до відповідача позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке:

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

При цьому, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї правової норми поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли у кредитора виникає законне право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що у відповідача виникло перед позивачем грошове зобов`язання з повернення грошових коштів невикористаного авансу у розмірі 100020,00 грн., позивачем обґрунтовано заявлено вимоги про стягнення з відповідача, крім суми основного боргу, 3% річних та інфляційні втрати на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, здійсненого позивачем, в межах заявленого періоду, судом встановлено, що відповідний розрахунок здійснений вірно, а відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають: 700,14 грн. інфляційних втрат, 468,59 грн. 3 % річних.

Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 100020,00 грн. основного боргу, 3562,36 грн. пені, 700,14 грн. інфляційних втрат, 468,59 грн. 3 % річних, 7809,78 грн. штрафу. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, в даному випадку, має бути покладено судом на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 231, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмашинокомплект" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 2; код ЄДРПОУ 42667440) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01021, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А; код ЄДРПОУ 30401456) 100020 (сто тисяч двадцять) гривень 00 копійок основного боргу, 3562 (три тисячі п`ятсот шістдесят дві) гривні 36 копійок пені, 700 (сімсот) гривень 14 копійок інфляційних втрат, 468 (чотириста шістдесят вісім) гривень 59 копійок 3 % річних, 7809 (сім тисяч вісімсот дев`ять) гривень 78 копійок штрафу та 2390 (дві тисячі триста дев`яносто) гривню 79 копійок судового збору.

3.В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4.Видати наказ.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту рішення 14.04.2023 р.

Суддя А.В. Лопатін