Рішення

від 13.04.2023 по справі 916/424/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/424/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

розглянувши справу № 916/424/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер" /ЄДРПОУ 32998614, адреса - АДРЕСА_1, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт Трейд" /ЄДРПОУ 44024319, адреса - 65020, м. Одеса, вул. Базарна, 67/

про стягнення заборгованості у розмірі 414 504,00 грн

ВСТАНОВИВ:

31.01.2023 року товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 442/23/ до товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт Трейд" про стягнення заборгованості за рахунком № 58 від 17.06.2021 року у розмірі 414 504,00 грн, 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність повної оплати відповідачем за рахунком № 58 від 17.06.2021 року на поставку товару.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 193, 265 ГК України, ст.ст. 509, 525-527, 610 ЦК України.

Ухвалою суду від 06.02.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/424/23; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

23.03.2023 року на адресу суду надійшла заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу /вх. № 9416/23/, в якій позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 916/424/23 від 06.02.2023 року направлялись учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (65020, м. Одеса, вул. Базарна, 67, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

09.03.2023 року за вх. № 5967/23 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення, яке направлялося разом із ухвалою суду про відкриття провадження відповідачу, з відміткою листоноші: «адресат відмовився від отримання».

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 року було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/424/23, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, на виконання усної угоди сторін 17.06.2021 року ТОВ "Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер" /постачальник/ виставило ТОВ "Гарт Трейд" /покупець/ рахунок на оплату № 58 на суму 829 008,00 грн з ПДВ за товар:

- труба ПЕ 100 SDR 17 225х13.4 у кількості 1500 м, ціна - 450,00 грн;

- фланець стальний до втулки ПЕ D225 у кількості 12 шт, ціна - 660,00 грн;

- бурт приварний під фланець ПЕ 100 SDR 17 225х13.4 у кількості 12 шт, ціна - 660,00 грн.

23.06.2021 року ТОВ "Гарт Трейд" /покупець/ перерахувало на користь ТОВ "Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер" /постачальник/ грошові кошти у розмірі 207 252,00 грн з призначенням платежу: «Передплата за трубу згідно рахунку № 58 від 17.06.2021 року», що вбачається із платіжного доручення № 158.

На виконання рахунку № 58 від 17.06.2021 ТОВ "Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер" /постачальник/ поставило "Гарт Трейд" /покупець/ товар, що підтверджується:

- видатковою накладною № 39 від 30.06.2021 року та товарно-транспортної накладної № Р39 від 30.06.2021 року на суму 414 504,00 грн з ПДВ;

- видатковою накладною № 43 від 14.07.2021 року та товарно-транспортної накладної № Р42/43 від 14.07.2021 року на суму 414 504,00 грн з ПДВ.

Видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані сторонами без зауважень та застережень, скріплені печатками.

09.07.2021 року ТОВ "Гарт Трейд" /покупець/ перерахувало на користь ТОВ "Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер" /постачальник/ грошові кошти у розмірі 207 252,00 грн з призначенням платежу: «Передплата за трубу згідно рахунку № 58 від 17.06.2021 року», що вбачається із платіжного доручення № 210.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник ТОВ "Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер" виконав свої зобов`язання за рахунком № 58 від 17.06.2021 року та двома поставками від 30.06.2021 року та від 14.07.2021 року поставив товар на загальну суму 829 008,00 грн з ПДВ обумовлений в рахунку товар.

Проте покупець ТОВ "Гарт Трейд" здійснило лише часткову оплату за отриманий товар у розмірі 414 504,00 грн, оплативши його частками 23.06.2021 та 09.07.2021.

22.12.2021 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу вих. № 445 АБ/вих від 15.12.2021 року з вимогою сплатити залишок заборгованості у розмірі 414 504,00 грн. Вказана вимога повернута відправнику із відміткою на конверті листоноші «за закінченням терміну зберігання».

Оскільки відповідач не здійснив оплату товару, позивач вимушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

За правилами ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.263 ГК України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами.

Відповідно до ст.665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Відповідно до ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 зі змінами та доповненнями:

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення;

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 року № 916/922/19.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 58-1 ГК України (в редакції станом на час, коли оформлювались видаткові накладні) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними (постанова ВС від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17).

Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин (правова позиція, викладена в постанові ВС від 23.07.2019 року по справі № 918/780/18).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, а тому у разі, якщо сторони, які укладають договір, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, то правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до абз. 1 п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 року № 14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд зауважив, що тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова КГС ВС від 21.08.2020 № 904/2357/20).

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 414 504,00 грн відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер" про стягнення основного боргу цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, враховуючи відсутність будь-яких заперечень та доказів на їх підтвердження від відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер" підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 6 217,56 грн., що вбачається із квитанції від 20.01.2023 року.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер"" у повному обсязі, судовий збір у розмірі 6 217,56 грн підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, господарський суд зазначає наступне.

За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад господарського судочинства.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вказаною статтею передбачено, якими доказами заявник повинен підтверджувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві, датованій 17.01.2023 року, позивачем визначено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат в загальному розмірі 16 217,56 грн, з яких: 6 217,56 грн - судовий збір, 10 000,00 грн - витрати на правову допомогу.

Судом встановлено, що з метою захисту порушених прав, 04.01.2023 року між АО «Кучерука «Консільєрі» та ТОВ «Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер» укладено договір № 6 СС (судова справа) АБ/2023 про представництво інтересів в судових інстанціях.

Відповідно до п. 4.2 договору, сторони визнали, що загальна вартість юридичних послуг за представництво виконавцем в судових інстанціях інтересів замовника по судовій справі стосовно позову ТОВ «Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер» до ТОВ "Гарт Трейд" про стягнення 414 504,00 грн складає - 10 000,00 грн.

Судом встановлено, що представництво ТОВ «Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер» в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Кучеруком А.В. на підставі ордеру АЕ № 1174695 від 20.01.2023 року.

Судом детально проаналізовано наданий адвокатом акт № 1 від 27.02.2023 року приймання-передачі наданих юридичних послуг до договору про представництво інтересів в судових інстанціях № 6 СС (судова справа) АБ/2023 від 04.01.2023 року, відповідно до якого узгоджена сторонами винагорода виконавця становить 10 000,00 грн, з яких:

- опрацювання пакета первинних та інших документів: 2 години, ціна 1 години - 900,00 грн. Сума - 1 800,00 грн;

- надання попередньої юридичної консультації: 1 година, ціна 1 години - 100,00 грн. Сума - 100,00 грн;

- написання проекту позовної заяви. Підготування матеріалів позовної заяви /розрахунок судового збору, виготовлення комплекту позовної заяви і додатків для суду та учасників справи/. Направлення позовної заяви до суду: 5 годин, ціна 1 години - 900,00 грн. Сума - 4 500,00 грн;

- підготовка заперечень на відзив і інших процесуальних документів: 4 години, ціна 1 години - 900,00 грн. Сума - 3600,00 грн.

08.03.2023 року адвокатом виставлено позивачу рахунок № 1/23 ППБП на підставі договору про представництво інтересів в судових інстанціях № 6 СС (судова справа) АБ/2023 від 04.01.2023 року на суму 10 000,00 грн.

09.03.2023 року позивачем сплачено адвокату грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, що вбачається із квитанції № 4824-2107-3687-8806 від 09.03.2023 року.

Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту надання йому правничої допомоги.

Водночас, проаналізувавши зміст акту приймання-передачі наданих послуг, з урахуванням критерію реальності, дійсності, необхідності, розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн., з урахуванням їх розумності, є необґрунтованими.

Так, суд вважає безпідставними включенням до переліку послуг з правової допомоги адвоката послуг: «підготовка заперечень на відзив і інших процесуальних документів» на суму 3 600,00 грн. Оскільки відповідач не приймав участь у справі, відзив не було надано, а від так матеріали справи не містять ані відповідь на відзив, ані будь-якої іншої заяви з процесуальних питань від позивача.

Разом з тим, суд вважає безпідставним включенням до переліку послуг на суму 1 350,00 грн із розрахунку 1,5 години: «Підготування матеріалів позовної заяви /розрахунок судового збору, виготовлення комплекту позовної заяви і додатків для суду та учасників справи/. Направлення позовної заяви до суду», оскільки технічне копіюванням документів у вигляді поліграфічних послуг, їх завіряння, направлення документів поштою не є різновидом правничої допомоги, та не вимагає застосування професійних знань адвоката, тому такі дії не можуть бути віднесені до витрат на правничу допомогу. Більш того, жодних доказів, які б свідчили про сплачені поліграфічні послуги, які полягали саме в технічному копіюванні доданих до матеріалів справи документів відповідачем не надано. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №808/1849/18.

При цьому суд зауважує, що підготовлений адвокатом проект позовної заяви складається із 5 сторінок та не є значної складності. А відтак суд вважає, що вартість даної послуги з урахуванням критерію реальності, дійсності, необхідності, розумності становить 3 150,00 грн з розрахунку 3,5 години.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вважає за необхідне зазначити, що договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України".

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Суд зауважує, що у абз. 3 пункту 6.5 постанови ОП КГС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Також суд враховує те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінюючи співмірність заявленої до стягнення суми судових витрат, господарський суд враховує, що вказана справа відносить до категорії малозначних справ, розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також без залучення третіх осіб. Відповідач участі у справі не приймав, відзив на позов не було надано.

Оцінивши відповідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості та реальності, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування позивачу понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 5 050,00 грн, оскільки відповідачем не наведено жодних обставин або доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність понесених витрат на професійну правничу допомогу та/або неналежне оформлення документів, визначених Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74, 123, 126, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер" - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт Трейд" /ЄДРПОУ 44024319, адреса - 65020, м. Одеса, вул. Базарна, 67/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер" /ЄДРПОУ 32998614, адреса - АДРЕСА_1, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/ заборгованості за рахунком № 58 від 17.06.2021 року у розмірі 414 504,00 грн /чотириста чотирнадцять тисяч п`ятсот чотири гривні 00 копійок/.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт Трейд" /ЄДРПОУ 44024319, адреса - 65020, м. Одеса, вул. Базарна, 67/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер" /ЄДРПОУ 32998614, адреса - АДРЕСА_1, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/ судові витрати у розмірі 11 267,56 грн /одинадцять тисяч двісті шістдесят сім гривень 56 копійок/, з яких: 6 217,56 грн - судовий збір, 5 050,00 грн - витрати на правничу допомога.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження аби прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13 квітня 2023 р.

Суддя Н.Д. Петренко