Рішення

від 03.04.2023 по справі 916/3595/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3595/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліна Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши в судовому засіданні справу № 916/3595/22

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ (65009, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5, оф. № 616, код 37759120)

про визнання трудових відносин припиненими

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ про визнання трудових відносин припиненими.

В обґрунтовані позовних вимог, заявник посилається на порушення відповідачем його трудових прав, зокрема щодо його права бути звільненим з займаної посади за власним бажанням.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2022р. було відкрито провадження по справі № 916/3595/22. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.03.2023р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

31.10.2013 року рішенням учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ призначено директором Гриценко Ганну Анатоліївну. В зв`язку з одруженням на підставі свідоцтва про шлюб від 31.10.2017, серія НОМЕР_2 , виданого Чорноморським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області виникла необхідність у несенні змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань щодо зміни прізвища директора Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .

Відповідно до рішення учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ від 15.05.2018 року оформленого протоколом загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ внесено зміни про відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо зміни прізвища директора Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ ОСОБА_2 на Панфілова.

Згідно п.10.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ вищим органом Товариства є учасник (загальні збори учасників), загальні збори учасників складаються із учасників Товариства або призначених ними представників.

Пункт 11.1 Статуту передбачає, що виконавчим органом Товариства є Директор, з яким учасник може укладати відповідний контракт. Директор вирішує всі питання діяльності Товариства за винятком тих, які входять до компетенції учасника Товариства.

Пунктом 11.4 Статуту передбачено, що Директор без доручення діє від імені Товариства, представляє його інтереси, розпоряджується майном Товариства, укладає договори, наймає та звільняє працівників Товариства, видає відповідні довіреності, доручення, накази та розпорядження, обов`язкові для всіх працівників Товариства, здійсанює інші дії щодо оперативного управління Товариством.

Згідно зі ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

З метою реалізації свого права та у зв`язку з переїздом на нове місце проживання до іншої країни, директор Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ ОСОБА_1 24.10.2022 року направила загальним зборам Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ та єдиному його засновнику ОСОБА_4 заяву про звільнення за власним бажанням з 30.11.2022 року.

Оскільки позивач як директор Товариства не має самостійних повноважень щодло вирішення питання про своє звільнення з посади директора, ОСОБА_1 також на адресу єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ ОСОБА_4 направила повідомлення про скликання 29.11.2022 року позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ.

Враховуючи, що учасником Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ є громадянин російської федерації ОСОБА_4 , а усі поштові оператори України, припинили доставку поштової кореспонденції до та з росії з перших днів війни, ОСОБА_1 за для повідомлення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ ОСОБА_4 про її намір звільнення з посади директора та скликання загальних зборів учасників, вимушена була виїхати до Республіки Молдова, у якої ще зберігся поштовий зв`язок, для відправки заяви про звільнення та повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ ОСОБА_4 . Також додатково директор Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ здійснила розміщення повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ у газеті «Урядовий кур`єр» від 29.10.2022 року.

Однак учасник Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ ОСОБА_4 не прибув на позачергові загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ 29.11.2022 року, про що складено Акт та Протокол.

Уповноважений на звільнення директора орган товариства проігнорував повідомлення позивача про його звільнення та не розглянув по суті заяву позивача про звільнення. Такі дії свідчать про порушення трудових прав позивача, зокрема його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частини другої статті 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно із статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Як встановлено судом, у зв`язку з переїздом на нове місце проживання до іншої країни, директор Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ ОСОБА_1 24.10.2022 року направила загальним зборам Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ та єдиному його засновнику ОСОБА_4 заяву про звільнення за власним бажанням з 30.11.2022 року.

В зв`язку із тим, що учасником Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ є громадянин російської федерації ОСОБА_4 , ОСОБА_1 за для повідомлення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ ОСОБА_4 про її намір звільнення з посади директора та скликання загальних зборів учасників, вимушена була виїхати до Республіки Молдова, у якої ще зберігся поштовий зв`язок, для відправки заяви про звільнення та повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ ОСОБА_4 . Також додатково директор Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ здійснила розміщення повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ у газеті «Урядовий кур`єр» від 29.10.2022 року.

Однак учасник Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ ОСОБА_4 не прибув на позачергові загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ 29.11.2022 року, про що складено Акт та Протокол.

Суд зазначає, що неявка учасників товариства на загальні збори для розгляду питання щодо звільнення позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією права на працю та на припинення трудових відносин. В даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється. Іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає. Тому позивач змушений перебувати у трудових відносинах з відповідачем всупереч своєму бажанню. Проте, згідно з ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється. Тому наразі єдиним способом вирішення цього питання є визнання трудових відносин припиненими в судовому порядку.

Таку позицію висловив також Верховний суд в аналогічних справах (постанова від 03.07.2019 у справі №520/11437/16-ц, постанова від 24.12.2019 у справі №758/1861/18). В них, зокрема, сказано, що у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

З урахуванням встановлених обставин справи та, виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між сторонами, суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як ухвалення судового рішення про припинення трудових відносин з Товариством на підставі ч. 1 ст. 43 КЗпП України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ (65009, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5, оф. № 616, код 37759120) задовольнити повністю.

2. Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ (65009, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5, оф. № 616, код 37759120) припиненими з 30.11.2022 року з виключенням відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_1 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОР КО-ВОРКІНГ (65009, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5, оф. № 616, код 37759120) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 2481 (Дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 квітня 2023 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна