Рішення

від 23.02.2023 по справі 917/1544/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2023 Справа № 917/1544/22

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукавтогаз" вул. Великокохнівська, буд. 3, с. Рокитне, Кременчуцький район, Полтавська область, 39740

до Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вул. 1905 року, буд. 27, м.Кременчук, Полтавська область, 39605

про стягнення 45 448,39грн

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники:

від позивача: адвокат Пахомова О.А., директор Ключко Н.Г.

від відповідача: не з`явився

Обставини справи:

29.11.2022 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява (вхід. №1667/22) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукавтогаз" до Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення заборгованості за Договором №225-БК від 09.11.2021 в розмірі 45 448,39грн, з яких: 34 081,70 грн - основний борг, 2 136,67 грн - пеня, 904,89 грн - 3% річних, 8 325,13 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 06.12.2022 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановив сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

27.12.2022р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №10313) в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від позивача 12.01.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. №360) в якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та здійснювати розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, позивач в даній заяві зазначає про те, що в наслідок похибки калькулятора вірним нарахуванням пені є сума менша на 1 копійку, а саме 2136,66 грн, в той час як в позовній заяві зазначено 2136,67 грн. З врахуванням викладеного позивач просить вважати вірною до стягнення суму пені у розмірі 2136,66грн. Суд розцінює дану вимогу позивача як уточнення позовних вимог у відповідності до п.3 ч.2 ст. 182 ГПК України.

07.02.2023 судове засідання не відбулося в зв`язку з перебуванням судді Паламарчука В.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 14.02.2023 року розгляд справи призначено на 23.02.2023 р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчукавтогаз» (далі - Позивач) та Комунальним підприємством «Благоустрій Кременчука» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Відповідач) було укладено договір про закупівлю товару № 225-БК від 09.11.2021 (далі - Договір).

За умовами Договору, Постачальник зобов`язувався поставити Відповідачу товар - Основні органічні хімічні речовини (24320000- 3 за ДК 021:2015) (газ стиснений для заправки автотранспорту (метан)), а Відповідач зобов`язався прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, поставка товару здійснюється шляхом заправки автотранспорту Покупця на автомобільних газонаповнюючих компресорних станціях (АГНКС) Постачальника, що обліковується лічильниками Постачальника та про що надається видаткова накладна і акт-приймання-передачі.

Згідно із 4.1 Договору, ціна Договору становить 49 900,00 грн, у т. ч. ПДВ - 20%.

Ціна за одиницю товару формується на дату отримання рахунку згідно цін, які існують на АГНКС Постачальника (п. 4.3 Договору).

Відповідно до умов пункту 6.1.1 Договору Відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Згідно із п. 5.2 Договору, оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з дати отримання товару на підставі підписаної Сторонами видаткової накладної та рахунку на оплату і акту приймання-передачі.

Згідно із п. 5.3 Договору у разі затримки відповідного бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання Покупцем бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок.

Згідно із п. 6.3 Договору, Позивач зобов`язувався, зокрема, забезпечити поставку товарів у строки та на умовах, встановлених Договором.

Умовами п.2.3 та 2.5 Договору визначено, що строк (термін) поставки становить з моменту підписання Договору до 31.12.2021 року включно, шляхом цілодобового відпуску товару на АГНКС Постачальника. Поставка товару здійснюється незалежно від стану оплати за попередньо отриманий Замовником товар.

Водночас, п. 6.4.1 Договору обумовлено права Постачальника, зокрема, Позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Згідно із п. 10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2021року включно, але в будь-якому випадку до проведення Сторонами взаємних розрахунків в повному обсязі.

Обсяг закупівлі Товару згідно із Специфікацією, що є Додатком №1 до Договору становить 1000 м3

Крім того, як зазначає позивач, між ним та Відповідачем до Договору № 225-БК від 09.11.2021 було укладено Додаткову угоду від 21.12.2021р., відповідно до якої сторони дійшли згоди, що фактичні обсяги закупівлі товару в 2021 році зменшити на 15 818,30 (п`ятнадцять тисяч вісімсот вісімнадцять грн.. 30 коп.) гривень з ПДВ, і складають 34 081,70 (тридцять чотири тисячі вісімдесят одна грн., 70 коп.) гривень з ПДВ відповідно до Специфікації, що є невід`ємною частиною Договору.

Позивач вказує, що на виконання взятих на себе зобов`язань, Позивач у відповідності до умов Договору належним чином здійснив поставку та передав у 2021 році Відповідачу Товар, що підтверджується підписаною Сторонами видатковою накладною №97 від 30.11.2021 та №99 від 17.12.2021р. та актами приймання- передачі від 30.11.2021р. та від 17.12.2021р., а також наданими Відповідачу рахунками, зокрема, №97 від 30.11.2021р. в обсязі 503 м3 на загальну суму 25 099,70 грн. та №99 від 17.12.2021р. в обсязі 180м3 на загальну суму 8 982,00 грн.

За твердженням позивача, Відповідач, в порушення обов`язків Покупця, у визначені договором строки (30 календарних дні з дати отримання товару) не виконав оплату отриманого ним Товару в обсязі 683 м3 за вказаними актами та накладними на загальну суму 34 081,70 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за вказаними актами та накладними на загальну суму 34 081,70 грн., а також 2 136,67 грн - пені, 904,89 грн - три процентів річних та 8 325,13 грн - інфляційних втрат за весь період порушення грошових зобов`язань.

При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчукавтогаз» та Комунальним підприємством «Благоустрій Кременчука» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області було укладено договір про закупівлю товару № 225-БК від 09.11.2021р.

Аналіз змісту Договору про закупівлю товару № 225-БК від 09.11.2021р. свідчить, що у зв`язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Виходячи із змісту ч. ч. 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, на виконання взятих на себе зобов`язань, Позивач у відповідності до умов Договору належним чином здійснив поставку та передав у 2021 році Відповідачу Товар, що підтверджується підписаними Сторонами видатковими накладними та актами приймання-передачі, а також наданими Відповідачу рахунками, зокрема, на загальну суму 34 081,70 грна,а саме

1. За видатковою накладною № 97 від 30.11.2021р. поставлений товар згідно Акту приймання-передачі товару від 30.11.2021р. в обсязі 503 куб. м газу на загальну суму 25099,70 грн;

2. За видатковою накладною №99 від 17.12.2021 поставлений товар згідно Акту приймання-передачі товару від 17.12.2021 в обсязі 180 куб. м газу на загальну суму 8 982,00 грн;

Суд зазначає, що відповідач у відзиві не заперечує факт отримання товару у обсязі, визначеному названими вище видатковими накладними та актами приймання-передачі товару.

Як зазначено у п. 5.2. Договору оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з дати отримання товару, на підставі підписаної Сторонами видаткової накладної та рахунку на оплату і акту приймання-передачі.

Відтак, з огляду на п. 5.2. Договору, строк виконання відповідачем зобов`язання по оплаті вартості отриманого товару за вказаними видатковими накладними та актами приймання-передачі товару є таким, що настав по закінченню 30 календарних днів з дати отримання товару, на підставі відповідних видаткової накладної та акту приймання-передачі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджено, що у встановлені Договором строки Відповідач розрахунку за поставлений Товар не здійснив.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що наявність заборгованості з оплати вартості отриманого товару у вищевказаному розмірі підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості в загальному розмірі 34 081,70 грн

Щодо посилання відповідача на те, що з позовом до суду ТОВ "Кременчукавтогаз" звернулось передчасно, так як строк виконання зобов`язань за Договором в частині повної оплати не настав, оскільки КП «Благоустрій Кременчука» було профінансовано не в повному обсязі суд зазначає, що виходячи із приписів ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від виконання обов`язків з оплати поставленого товару та від цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності.

Доводи Відповідача щодо відсутності обов`язку щодо здійснення розрахунків за відсутності бюджетних коштів спростовуються також практикою Європейського Суду з прав людини та позиціями Верховного Суду.

Так, згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини неодноразово зазначалось, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (рішення від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та рішення від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Правова позиція про те, що відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання, викладена також у постановах Верховного Суду від 21.02.2022 у справі 925/1545/20, від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17.

Отже, посилання Відповідача на те, що строк виконання зобов`язань за Договором в частині повної оплати не настав є необгрунтованим та безпідставним, а тому відхиляються судом.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення з відповідача пеня, 3% річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати вартості отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем при розгляді справи не спростовано.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 904,89 грн. - три процентів річних та 8 325,13 грн інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню 3% річних та інфляційних, суд встановив, що розраховані позивачем розміри не перевищують розрахованих судом сум, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних за порушення грошових зобов`язань за договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період з 31.12.2021 по 17.07.2022, що складає 2 136,66 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної сплати вартості отриманого товару.

Відповідно до п. 7.5. Договору у випадку затримки платежу за Товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає, що розрахований позивачем розмір пені не перевищує розрахованих судом сум, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за порушення грошових зобов`язань за договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Разом з тим, ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 34081,70 грн - основного боргу. 2136,66 грн - пені, 904,89 грн - 3% річних, 8 325,13 грн - інфляційних втрат.

У відповідності до вимог ст. 129 ГПУ України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. 1905 року, буд. 27, м.Кременчук, Полтавська область, 39605, код ЄДРПОУ 03351958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукавтогаз" (вул. Великокохнівська, буд. 3, с. Рокитне, Кременчуцький район, Полтавська область, 39740, код ЄДРПОУ 35538849) заборгованість за Договором №225-БК від 09.11.2021р., з яких: 34081,70 грн - основний борг, 2136,66 грн - пеня, 904,89 грн - 3% річних, 8325,13 грн - інфляційні втрати, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 2481,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України).

Повне рішення складено та підписано після виходу судді з лікарняного 14.04.2023р.

Суддя Паламарчук В.В.