Рішення

від 11.04.2023 по справі 921/49/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 квітня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/49/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бенестар (вул. Урожайна, 3/5, м. Тернопіль, 46012)

до відповідача Приватного акціонерного товариства Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар`єр (с. Коржова, Чортківський район, Тернопільська область, 48313)

про стягнення грошових коштів в сумі 33739,85 грн.

За участю від:

позивача не з`явився

відповідача не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю Бенестар звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар`єр про стягнення 29377,89 грн - інфляційних нарахувань та 4361,96 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві б/н, б/д (вх. №49 від 13.01.2023) посилається на те, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.08.2022 у справі № 921/248/22, яке набрало законної сили, стягнуто на його користь з Приватного акціонерного товариства Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар`єр 305003 грн боргу за договором №01/12/21/№21 від 01.12.2021 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу, а також 32478,14 грн інфляційних нарахувань, 2331,39 грн 3% річних, 5098,14 грн судового збору та 6000 грн витрат на правову допомогу.

Посилаючись на встановлені рішенням суду у справі № 921/248/22 обставини неналежного виконання договору №01/12/21/№21 від 01.12.2021 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу та платіжне доручення №8649 від 23.11.2022, згідно якого Бучацький МВДВС ПЗМУ МЮ перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 344910,67 грн на виконання цього рішення, а також приписи ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 29377,89 грн - інфляційних нарахувань та 4361,96 грн 3% річних за період 01.06.2022 до 23.11.2022, який не був предметом розгляду у справі № 921/248/22.

Позиція відповідача.

Відповідачем у відзиві №38 від 02.03.2023 (вх. №1985 від 07.03.2023) зазначено про те, що він частково погоджується з розрахунком позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів та не заперечує в частині стягнення з нього інфляційних втрат в сумі 29377,89 грн та 3% річних в сумі 3535 грн.

З приводу цього ним зазначено, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.08.2022 у справі № 921/248/22 з ПрАТ «Коржівський СГДК» стягнуто суму інфляційних втрат та 3% річних до 01.06.2022 включно. У зв`язку з цим розрахунок таких сум слід проводити не з 01.06.2022 (як вважає позивач), а з 02.06.2022.

Ним зазначено про безпідставність тверджень позивача щодо виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором лише 23.11.2022, оскільки згідно платіжного доручення №964 від 21.10.2022 відповідач, в рамках виконавчого провадження №70010321, сплатив всю суму, у тому числі основний борг 305003 грн.

З урахуванням наведеного ПрАТ Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар`єр зазначено, що правильним для розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних є період з 02.06.2022 до 21.10.2022, а не з 01.06.2022 до 23.11.2022, як зазначає ТОВ «БЕНЕСТАР».

У відзиві відповідач також просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн, вважаючи їх необґрунтованими та неспівмірними заявленій до стягнення сумі витрат із реальністю таких витрат, враховуючи зовсім незначний обсяг юридичної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді в порядку спрощеного провадження.

Ним звернено увагу на те, що в одержаних від позивача копіях позовної заяви та доданих до неї документів відсутня копія акту приймання виконаних робіт та детального опису виконаних робіт, зі змісту яких можливо б було побачити які саме адвокатом були виконані роботи на виконання умов договору. Також відсутні документи, які б підтверджували сплату позивачем на користь адвоката суми коштів за надані юридичні послуги за договором.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 18.01.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Бенестар було залишено без руху, на підставі ст. 174 ГПК України, у зв`язку з недотриманням заявником вимог ст. 164 ГПК України при її подачі до суду.

09.02.2023 ТОВ Бенестар подано заяву б/н, б/д (вх. № 1133) з якої вбачається, що позивачем у визначений судом строк усунуто недоліки позовної заяви, які було визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 18.01.2023.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.02.2023: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/49/23 за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання з повідомленням учасників судового процесу призначено на 06.03.2023; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Ухвалою суду від 06.03.2023 відкладено судове засідання на 06.04.2023.

Надалі, ухвалою суду від 06.04.2023: прийнято до розгляду відзив ПрАТ Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар`єр №38 від 02.03.2023 (вх. № 1985 від 07.03.2023), з додатками та звернення ТОВ Бенестар № 7 від 30.03.2023 (вх. № 2807 від 31.03.2023), з додатками та звернення б/н, б/д (вх. № 2841 від 03.04.2023), з додатками; відкладено судове засідання у справі № 921/49/23 на 11.04.2023; запропоновано відповідачу до 11.04.2023 надати суду завіренні копії постанови про відкриття та завершення виконавчого провадження № 70010321.

11.04.2023 від відповідача надійшла заява №45 від 10.04.2023 (вх. №3150), з якою долучено до матеріалів справи копії постанови ВП №70010321 про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2022 та постанови ВП №70010321 про закінчення виконавчого провадження від 28.11.2022.

Представник позивача в судове засідання 11.04.2023 не з`явився. У позовній заяві ТОВ Бенестар просило суд розгляд справи проводити без участі його представника.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 11.04.2023 не забезпечив.

Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч.3 ст.9 ГПК України).

Ухвалу суду від 06.04.2023 (якою сторони повідомлялись про дату, час та місце проведення розгляду справи в судовому засіданні 11.04.2023) було направлено на відомі суду їх електронні адреси, що наявні в матеріалах справи.

06.04.2023 суд з метою забезпечення прав сторін бути поінформованими про розгляд справи №921/49/23 оприлюднив інформацію на офіційній сторінці Господарського суду Тернопільської області веб-порталу судової влади у мережі Інтернет.

Отже, суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю. Отримавши ухвалу суду про відкриття провадження у справі, відповідач був поінформований про розгляд справи, предмет спору.

Про обізнаність відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання 11.04.2023 вказує надіслані ним із заявою №45 від 10.04.2023 документи на виконання вимог ухвали від 06.04.2023, якою розгляд справи було відкладено на 11.04.2023.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Суд, у судовому засіданні 11.04.2023, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю Бенестар звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар`єр" про стягнення 305003 грн боргу, 33792,56 грн - інфляційного збільшення, 2331,39 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.08.2022 у справі №921/248/22 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар`єр" (с. Коржова, Чортківський район, Тернопільська область, 48313, код ЄДРПОУ 21150620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕНЕСТАР" (вул. Урожайна, 3/5, м. Тернопіль, 46012, код ЄДРПОУ 44051337) 305003 грн основного боргу, 32478,14 грн інфляційних втрат, 2331,39 грн 3% річних, 5098,14 грн - судового збору та 6000 грн - витрат на правничу допомогу; в задоволенні решти позову відмовлено.

27.09.2022 Господарським судом Тернопільської області видано наказ на примусове виконання рішення від 17.08.2022 у справі №921/248/22.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 у справі №921/248/22 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Коржівський спеціальний гірничо-дробарний кар`єр» на рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.08.2022 у справі № 921/248/22, у зв`язку з його відмовою від апеляційної скарги.

07.10.2022 головним державним виконавцем Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Василик Оксаною Богданівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70010321 з примусового виконання наказу №921/248/22, виданого 27.09.2022 Господарським судом Тернопільської області.

У п.2 постанови ВП №70010321 від 07.10.2022 про відкриття виконавчого провадження зобов`язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Разом з цим, п.3 постанови державним виконавцем постановлено стягнути з боржника виконавчий збір в розмірі 34491,06 грн та витрати виконавчого провадження в сумі 183 грн, що разом складають 34674,06 грн.

В матеріалах справи міститься копія платіжного доручення №964 від 21.10.2022, згідно якого ПрАТ «Коржівський спеціальний гірничо-дробарний кар`єр» перераховано на рахунок Бучацького відділу ДВС кошти в сумі 379584,73 грн, з призначенням платежу: «оплата згідно постанови про відкриття виконавчого провадження №70010321 від 07.10.2022».

У свою чергу, Бучацьким МВДВС ПЗМУ МЮ перераховано на рахунок позивача 344910,67 грн платіжним дорученням №8649 від 23.11.2022, у призначенні платежу якого зазначено: «погашення боргу згідно наказу №921/248/22; 27.09.2022; ПрАТ«Коржівський спеціальний гірничо-дробарний кар`єр»; №70010321».

Після цього, 28.11.2022 головним державним виконавцем Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Василик Оксаною Богданівною, на підставі п. 9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №70010321. При цьому, державним виконавцем встановлено, що згідно платіжного доручення №8649 від 24.10.2022 боржником в повному розмірі сплачено заборгованість.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини 1 статті 526 зазначеного Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.08.2022 у справі №921/248/22 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар`єр" (с. Коржова, Чортківський район, Тернопільська область, 48313, код ЄДРПОУ 21150620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕНЕСТАР" (вул. Урожайна, 3/5, м. Тернопіль, 46012, код ЄДРПОУ 44051337) 305003 грн основного боргу, 32478,14 грн інфляційних втрат, 2331,39 грн 3% річних, 5098,14 грн судового збору та 6000 грн витрат на правничу допомогу, за неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар`єр" умов договору №01/12/21/№21 від 01.12.2021 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, між сторонами у справі №921/248/22 виник спір щодо виконання ПрАТ "Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар`єр" умов договору №01/12/21/№21 від 01.12.2021 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу.

Рішенням суду в господарській справі № 921/248/22 встановлено порушення ПрАТ "Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар`єр" права ТОВ «Бенестар» на своєчасну оплату за надані послуги з перевезення вантажу після 01.03.2022 на суму 305003 грн.

Згаданим рішенням суду також встановлено наявність у позивача права на передбачені ст. 625 ЦК України інфляційні нарахування в сумі 33792,56 грн та 3% річних в сумі 2331,39 грн за період з 01.03.2022 по 01.06.2022.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена ст.625 ЦК України.

Частиною 1 статті 625 цього Кодексу визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Водночас згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядаючи справу № 905/600/18 у постанові від 05.07.2019 навела свої висновки про те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Тобто законом передбачено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки становлять спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим законом випадках на приватних виконавців (ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Приписами п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

У ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Судом встановлено, що державним виконавцем 07.10.2022 винесено постанову ВП №70010321 з примусового виконання наказу виданого 27.09.2022 у справі №921/248/22, з встановленим боржником строком для подачі декларації про доходи та майно, а також визначеними сумами виконавчого збору в розмірі 34491,06 грн та витратами виконавчого провадження в сумі 183 грн, що разом складають 34674,06 грн.

З урахуванням змісту ч.2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», сума виконавчого збору (10%) обрахована державним виконавцем від суми заборгованості в розмірі 344910,67 грн (305003 грн основного боргу, 32478,14 грн інфляційних нарахувань, 2331,39 грн 3% річних, 5098,14 грн судового збору). Тобто, без урахування суми витрат на правову допомогу.

Органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам (ч.1 ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження»).

На примусове виконання рішення від 17.08.2022 у справі №921/248/22, в межах виконавчого провадження ВП №70010321, ПрАТ "Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар`єр" перераховано на рахунок органу ДВС кошти в сумі 379584,73 грн (344910,67 грн + 34491,06 грн + 183 грн). На підтвердження цьому, відповідачем долучено до матеріалів справи копію платіжного доручення №964 від 21.10.2022 на суму 379584,73 грн.

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наведене вказує про виконання відповідачем рішення суду, шляхом проведеної 21.10.2022 оплати заборгованості, а відтак і про припинення його грошового зобов`язання.

У ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки (ч.3 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пункт 13 Інструкції з організації примусового виконання рішень (затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (у редакції наказу Міністерства юстиції України №2832/5 від 29.09.2016) передбачає, що виконавець у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів зобов`язаний перерахувати кошти стягувачу - юридичній особі не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня їх надходження на відповідний рахунок.

Перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця здійснюється на підставі платіжних інструкцій. Копії платіжних інструкцій (реєстри до платіжних інструкцій) про перерахування коштів стягувачам долучаються до матеріалів виконавчого провадження, яким визначено належність указаних коштів стягувачам (п.14 Інструкції з організації примусового виконання рішень).

На виконання ч.3 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» платіжною інструкцією №8649 від 23.11.2022 органом ДВС перераховано на рахунок позивача суму заборгованості в розмірі 344910,67 грн, тобто оплачену відповідачем 21.10.2022 суму, після відрахованих від неї сум виконавчого збору та витрат на виконавче провадження.

У зв`язку з цим, посилаючись на п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», 28.11.2022 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №70010321.

При цьому, у п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» зазначена підстава закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань. Згідно проведеного перерахунку, враховуючи: встановлену судовим рішенням від 17.08.2022 суму боргу за надані послуги з перевезення вантажу; встановлені рішенням від 17.08.2022 періоди, за які судом у справі №921/248/22 стягнуто з відповідача інфляційні нарахування та 3% річних; дату оплати 21.10.2022 відповідачем заборгованості в межах виконавчого провадження ВП №70010321 з примусового виконання наказу від 27.09.2022 №921/248/22, граничні строки нарахувань та суму, на яку здійснювались нарахування, встановлено, що правомірними є нарахування 3534,69 грн 3% річних та 29377,89 грн інфляційних нарахувань за період 02.06.2022 до 20.10.2022.

Суд зазначає, що день фактичної оплати заборгованості не включається до часу прострочення виконання грошового зобов`язання при здійсненні розрахунку 3% річних, оскільки відповідний розрахунок здійснюється у днях, протягом яких не виконувалось грошове зобов`язання. День фактичної оплати заборгованості не може вважатись днем, протягом якого не виконувалось грошове зобов`язання. (Дану правову позицію викладено у Постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №3-1276г15, постановах Вищого господарського суду України від 24.01.2017 у справі №915/693/16, від 27.04.2016 у справі № 908/5105/15, від 18.10.2016 у справі №914/3794/15, від 20.07.2016 у справі № 914/4004/15, від 12.03.2015 у справі № 904/7361/14, від 15.02.2017 у справі №904/2556/16 ).

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Бенестар підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з Приватного акціонерного товариства Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар`єр 29377,89 грн інфляційних нарахувань та 3534,69 грн 3% річних.

З огляду на встановлену судом у даній справі обставину виконання 21.10.2022 відповідачем свого грошового зобов`язання по рішенню суду від 17.08.2022 у справі №921/248/22, позовні вимоги в частині стягнення 827,27 грн 3% річних не підлягають до задоволення, як необґрунтовані, оскільки нараховані за період після фактичного виконання відповідачем свого грошового обов`язку.

Розподіл судових витрат.

Одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 3 статті 123 ГПК України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 124 ГПК України вказано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Такими заявами відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України є, зокрема позовна заява.

Позивачем орієнтовний розрахунок суми судових витрат наведено в позовній заяві. Окрім зазначення суми судового збору, він також стосується вартості витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Справа №921/49/23 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У ч.3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Як вбачається з матеріалів справи 25.11.2022 між адвокатом Парубієм Іваном Миколайовичем (надалі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕНЕСТАР" (надалі - замовником) був укладений договір про надання юридичної (правничої) допомоги представництва інтересів та ведення справ в суді (надалі - договір), згідно із п.п. 1.1 якого виконавець зобов`язався надати замовнику консультаційні та юридичні (правничі) послуги щодо захисту та представництва інтересів замовника в судах усіх інстанцій та спеціалізації по вирішенні спору про стягнення боргу із Приватного акціонерного товариства "Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар`єр".

Згідно п. 3.1 договору з метою виконання обов`язків передбачених даним договором клієнт не обмежує адвоката у використанні прав, у т.ч. процесуальних, спрямованих на захист і представництво інтересів клієнта.

Відповідно до п. 4.1 договору послуги надаються замовнику шляхом: усного та письмового консультування з правових (юридичних) питань; складання необхідних процесуальних документів, заяв, скарг, клопотань, претензій та позовних заяв, будь-яких інших документів, перелік яких невичерпний.

Початок виконання робіт визначається з моменту підписання даного договору. Закінчення робіт з консультування визначається моментом підписання акту приймання виконаних робіт, а з представництва в суді моментом закінчення розгляду справи судом першої інстанції, другої або касаційної інстанцій (п. 4.2 договору).

У розділі 6 угоди сторони визначили розмір винагороди (гонорар) адвоката. Так, за послуги за п. 1.1 даного договору замовник виплачує виконавцю винагороду (гонорар), розмір якої та порядок виплати узгоджується за домовленістю між сторонами. Клієнт зобов`язується, окрім гонорару, сплатити кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням умов договору, до яких входять зокрема: оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом; оплата транспортних витрат; оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт; оплата перекладу та нотаріального посвідчення документів; оплата телефонних розмов; оплата інших необхідних для належного представництва інтересів замовника видатків. Договір укладено терміном на один рік і діє до 12.05.2023.

У п. 9.2. договору сторони погодили, що усі додаткові чи інші умови не викладені в даному договорі, обумовлюються в відповідних додатках до договору та підписуються сторонами і являються невід`ємною частиною договору.

Надалі, 30.11.2022 між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до цього договору, у п. 1, п. 3 якої сторони обумовили, що вартість наданої адвокатом клієнту правничої допомоги у суді першої інстанції у справі за заявою ТОВ "БЕНЕСТАР" до ПрАТ "Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар`єр", з врахуванням значення справи для клієнта, є фіксованою та становить 5000 грн. Незалежно від фактичних обсягів наданої адвокатом клієнту професійної правничої допомоги (консультація чи представництво) у суді першої інстанції у вказаній справі до винесення судом рішення, вартість наданих послуг є фіксованою.

У пункті 2 додаткової угоди №1 сторонами зазначено, що вказана вартість включає оплату за вивчення всієї історії правовідносин, складання процесуальних документів, представництво в суді першої інстанції незалежно від фактичної кількості судових засідань, повний юридичний супровід справи та консультації з правових питань.

Оплата за даним договором проводиться шляхом оплати 100% вартості послуг до 25.02.2022 (п. 4 додаткової угоди №1).

24.02.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору, якою сторонами обумовлено п. 4 додаткової угоди №1 від 30.11.2022 викласти у наступній редакції: «оплата за даним договором проводиться шляхом оплати 100% вартості послуг, не пізніше 14 днів після повного стягнення коштів з відповідача».

30.11.2022 сторонами також був підписаний акт прийому-передачі правничих послуг, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв наступні правничі послуги на суму 5000 грн:

- ознайомлення з обставинами правовідносин клієнта з ПрАТ "Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар`єр", вивчення наявних у клієнта документів, з`ясування фактичних обставин, надання консультацій з правових питань тривалістю 1 год., вартістю 1000 грн;

- підготовка та претензійна робота тривалістю 1 год., вартістю 1000 грн;

- підготовка позовної заяви тривалістю 2 год., вартістю 2000 грн;

- вивчення судової практики тривалістю 1 год., вартістю 1000 грн.

Зміст акту вказує на те, що у сторін відсутні претензії одна до одної щодо наданих по акту послуг.

Посилаючись на зазначені договір, акт виконаних робіт, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі.

За інформацією, яка міститься в Єдиному реєстрі адвокатів України, який створений та почав функціонувати з 16 січня 2013 року на підставі Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України (затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 26 (http://erau.unba.org.ua), який є загальнодоступним та загальновідомим Інтернет ресурсом та містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, які відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" набули права на зайняття адвокатською діяльністю, Парубієм Іваном Миколайовичем 26.06.2009 отримано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №554, видане відповідно до Закону України "Про адвокатуру", на підставі рішення Тернопільської обласної КДКА №22 від 26.06.2009.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

По акту наданих послуг від 30.11.2022 адвокат надав, а клієнт отримав правову допомогу у справі №921/49/23, вартістю 5000 грн.

Наведена сума відповідає обумовленому у п. 1 додаткової угоди №1 від 30.11.2022 до договору від 25.11.2022 фіксованому гонорару в розмірі 5000 грн.

У ч. 2 ст. 126 ГПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

- як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

- адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Висновки такого ж змісту наведені Верховним Судом у додатковій постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18.

Надання адвокатом Парубієм І.М. позивачу адвокатських послуг при розгляді справи № 921/49/23 підтверджується договором від 25.11.2022, актом прийому-передачі наданих послуг від 30.11.2022.

У погодженому сторонами порядку оплата за даним договором проводиться шляхом оплати 100% вартості послуг, не пізніше 14 днів після повного стягнення коштів з відповідача.

З приводу цього суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19, від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі № 753/1203/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч. 5 та ч. 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 зазначено, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони.

Також, обов`язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України) (Постанови Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17, від 16.01.2019 у справі №922/577/18, Додаткова Постанова Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №907/357/16).

ПрАТ Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар`єр у відзиві, в частині заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, стверджено про їх необґрунтованість та не співмірність із реальністю таких витрат, враховуючи незначний обсяг юридичної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді в порядку спрощеного провадження.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

При цьому, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження не співмірності заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України зазначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України передбачає, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, відповідно до ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог у даній справі, суд приходить до висновку що судовий збір та витрати на правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 16, 20, 73-80, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 236-240, 247-252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар`єр (с. Коржова, Чортківський район, Тернопільська область, 48313, ідентифікаційний код 21150620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бенестар (вул. Урожайна, 3/5, м. Тернопіль, 46012, ідентифікаційний код 44051337) 29377 (двадцять дев`ять тисяч триста сімдесят сім) грн 89 коп. інфляційних нарахувань, 3534 (три тисячі п`ятсот тридцять чотири) грн 69 коп. 3% річних, 2618 (дві тисячі шістсот вісімнядцять) грн 19 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат та 4877 (чотири тисячі вісімсот сімдесят сім) грн 40 коп. витрат на правову допомогу.

Видати наказ.

2. В задоволенні решти позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 14 квітня 2023 року.

Суддя І.П. Шумський