Рішення

від 28.03.2023 по справі 925/1/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/1/23

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., із секретарем судового засідання Дяченко Т.В. за участю представників: позивача Мисюкевич К.В. за довіреністю, відповідача Франчука А.В. адвоката за ордером, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Провідна до Акціонерного товариства Вітаміни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю ІМЕКС ТРЕЙД про стягнення 298 604,23 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 298 604,23 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 02.05.2022 в місті Умань по вул. Київській, відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю Забезпеченого ЗІЛ, д.н. НОМЕР_1 (далі - Забезпечений ТЗ), під керуванням ОСОБА_1 , який працює в АТ «Вітаміни» та ТЗ НОNDA НR-V, д.н. НОМЕР_2 , ВАЗ, д.н. НОМЕР_3 , ВАЗ НОМЕР_4 , RENAULT, д.н. НОМЕР_5 , SKODA, н.з. НОМЕР_6 , ВАЗ, д.н. НОМЕР_7 , FORD, д.н. НОМЕР_8 , NISSAN, д.н. НОМЕР_9 , МЕRCEDES-ВЕNZ, д.н. НОМЕР_10 , LAND ROVER, д.н. НОМЕР_11 , ВАЗ, д.н. НОМЕР_12 , ЗАЗ, д.н. НОМЕР_13 , ВMW, д.н. НОМЕР_14 , СНЕVROLET, д.н. НОМЕР_15 , в результаті якої власникам автомобілів завдано матеріальних збитків.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 червня 2022 року (Справа № 705/1694/22) ОСОБА_1 , який працює начальником транспорту в АТ «Вітаміни», встановлено вину водія ОСОБА_1 у вчиненні ДТП та матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , направлено до Уманської окружної прокуратури в Черкаській області для вирішення питання про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення в ЄРДР.

Позивач вважає, що саме відповідач має відшкодувати шкоду, заподіяну в ДТП, оскільки факт перебування водія ОСОБА_1 у трудових правовідносинах з відповідачем підтверджується постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 червня 2022 року (Справа № 705/1694/22), в якій зазначено посаду та місце роботи винуватця ДТП - начальник транспорту АТ «Вітаміни»

Позивач вказував, що відповідно Полісу ЕР206912608 страхувальником є саме відповідач - АТ «Вітаміни» (код ЄДРПОУ 00480968), до якого страховик має право подати регресний позов з вище наведених підстав.

Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

23 січня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач з доводами, наведеними у позові не погодився та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на неналежність особи відповідача та недоведеність позовних вимог.

25 січня 2023 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зауважив, що Уманським міськрайонним судом при розгляді адміністративних матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності (справа №705/1694/22) було встановлено, що ОСОБА_1 працює начальником транспорту в АТ «ВІТАМІНИ», і ДТП було здійснено на службовому автомобілі, вину у вчиненні ДТП визнав.

Позивач просив суд для об`єктивного з`ясування обставин справи залучити до розгляду цієї справи в якості третіх осіб на стороні відповідача ОСОБА_1 та ТОВ «ІМЕКС ТРЕЙД з метою надання ними письмових пояснень та документів по справі.

03 лютого 2023 року відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких надав пояснення щодо доводів з приводу ненадання суду доказів направлення відповідачем позивачеві відповіді на первинну вимогу щодо відшкодування шкоди та вказав, що зазначена обставина не впливає на обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог.

Щодо посилання на ненадання відповідачем копії заяви ОСОБА_1 на звільнення, відповідач звернув увагу суду на те, що предметом розгляду даної справи не є законність такого звільнення, у тому числі наявність чи відсутність відповідної заяви ОСОБА_1 та дотримання процедури звільнення.

Відповідач зазначив, що постанова суду по справі про адміністративне правопорушення не містить висновків щодо вчинення ОСОБА_1 ДТП, та не відповідає ознакам постанови у справі про адміністративне правопорушення, наведеним у ч. 6 ст. 75 ГПК України, оскільки особу зазначеною постановою не притягнуто до адміністративної відповідальності.

Ухвалою суду від 09.02.2023 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 та ТОВ ІМЕКС ТРЕЙД та судове засідання відкласти на 12 год. 00 хв. 28 березня 2023 року.

27.03.2023 від третьої особи - ТОВ ІМЕКС ТРЕЙД надійшло до суду письмове пояснення по суті спору, в якому третя особа заперечувала проти задоволення позовних вимог вважаючи їх безпідставними, оскільки позивачем не надано доказів вчинення ДТП саме з вини ОСОБА_1 .

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених вимог та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники від третіх осіб в судове засідання не з`явилися.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників третіх осіб за наявними матеріалами в порядку ст. 202 ГПК України.

Суд, вислухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

22.11.2021 позивачем і відповідачем був укладений Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності

власників наземних транспортних засобів за №ЕР206912608 (далі - Поліс). Забезпеченим транспортним засобом за Полісом був вантажний автомобіль - ЗІЛ, д.н. НОМЕР_1 (далі -Забезпечений ТЗ).

02.05.2022 в місті Умань по вул. Київській відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю вантажного автомобіля ЗІЛ, д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортних засобів (далі ТЗ) НОNDA НR-V, д.н. НОМЕР_2 , ВАЗ, д.н. НОМЕР_3 , ВАЗ НОМЕР_4 , RENAULT, д.н. НОМЕР_5 , SKODA, н.з. НОМЕР_6 , ВАЗ, д.н. НОМЕР_7 , FORD, д.н. НОМЕР_8 , NISSAN, д.н. НОМЕР_9 , МЕRCEDES-ВЕNZ, д.н. НОМЕР_10 , LAND ROVER, д.н. НОМЕР_11 , ВАЗ, д.н. НОМЕР_12 , ЗАЗ, д.н. НОМЕР_13 , ВMW, д.н. НОМЕР_14 , СНЕVROLET, д.н. НОМЕР_15 , в результаті якої власникам автомобілів завдано матеріальних збитків.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 червня 2022 року (справа № 705/1694/22) вирішено матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , направити до Уманської окружної прокуратури в Черкаській області для вирішення питання про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Власники вище перелічених пошкоджених автомобілів звернулися до позивача із заявами про виплату страхового відшкодування, на підставі яких були проведені огляди та складені відповідні протоколи, страхові акти, а також договори про врегулювання страхового випадку.

Загальна сума страхового відшкодування становила 298604,23 грн.

Позивач, посилаючись на ч.1 ст.1172 ЦК України вважає, що саме відповідач має відшкодувати шкоду, заподіяну в ДТП, оскільки факт перебування водія ОСОБА_1 у трудових правовідносинах з відповідачем підтверджується саме постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 червня 2022 року (Справа № 705/1694/22).

Проте, в матеріалах справи містяться:

- лист/запит третьої особи (ТОВ ІМЕКС ТРЕЙД) від 18.04.2022 № 18/4 про звільнення з роботи АТ «Вітаміни» ОСОБА_1 до 02 травня 2022 р. згідно п.5.ч.1 ст.36 КЗпП України в порядку переведення до ТОВ ІМЕКС ТРЕЙД;

- заява ОСОБА_1 про його звільнення від 26.04.2022;

- договір оренди вантажного автомобіля від 27.04.2022, укладений між відповідачем і ТОВ ІМЕКС ТРЕЙД, відповідно до умов якого орендодавець (відповідач) передав орендарю (ТОВ ІМЕКС ТРЕЙД) в тимчасове володіння вантажний автомобіль марки «ЗІЛ», модель 431410, д.н. НОМЕР_1 у використання для перевезень вантажу;

- акт приймання-передачі від 27.04.2022 вказаного автомобіля;

- наказ відповідача про припинення трудового договору (контракту) від 29.04.2022 № 86п про переведення начальника транспортної дільниці ОСОБА_1 до ТОВ ІМЕКС ТРЕЙД;

- лист відповідача від 28.09.2022 № 434/01 щодо відшкодування шкоди, адресований ТОВ «Віндексгруп» із поясненням про те, що на час вчинення ОСОБА_1 ДТП, відповідач не був роботодавцем останнього та не був володільцем автомобіля «ЗІЛ».

За приписами ч.6 ст.75 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постанова Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 червня 2022 року (справа № 705/1694/22), на яку посилається позивач, як на доказ вчинення ОСОБА_1 ДТП, не містить висновків щодо вчинення ОСОБА_1 ДТП, та не відповідає ознакам постанови у справі про адміністративне правопорушення, наведеним у ч. 6 ст. 75 ГПК України, оскільки особу зазначеною постановою не притягнуто до адміністративної відповідальності.

Висновок цієї постанови полягав лише тому, щоб направити матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками ст.124 КУпАП до Уманської окружної прокуратури в Черкаській області для вирішення питання про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Такими законами, зокрема, є норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст. 1192 ЦК України).

Поряд з цим, суд відзначає, що на відміну від суброгації у страхових відносинах, де право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це виходить із змісту статей 559 та 1191 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм Цивільного кодексу України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні.

При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.

При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

У спірних правовідносинах позивач просить стягнути з відповідача в порядку ст. 1194 ЦК України завданих збитків в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування в розмірі 298604,23 грн.

Як зазначалося вище, ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє джерелом підвищеної небезпеки.

Зазначений висновок узгоджується з приписами ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України.

Отже, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини особи, яка на відповідній правовій підставі використовувала джерело підвищеної небезпеки, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Позивач зазначає, що на підставі постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 червня 2022 року (справа № 705/1694/22) матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , направлені до Уманської окружної прокуратури в Черкаській області для вирішення питання про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Водночас, суд зауважує, що посилання позивача про наявність підстав для застосування ст.ст. 1187, 1194 ЦК України саме щодо відповідача не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи.

Так, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту належності відповідачу автомобіля «ЗІЛ» під керуванням ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП (02.05.2022). Навпаки, в матеріалах справи знаходяться докази того, що з 29.04.2022 ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Отже, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що автомобіль «ЗІЛ» під керуванням ОСОБА_1 на час скоєння ДТП 02.05.2022 на будь-якій правовій підставі належав саме товариству відповідача, як і того, що ОСОБА_1 , про вину якого вказує позивач, виконував на момент події, службові обов`язки саме як працівник АТ «Вітаміни».

Надана позивачем постанова Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 червня 2022 року (справа № 705/1694/22) не дає підстав для висновку про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 298604,23 грн.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги у даній справі є недоведеними, необґрунтованими і такими, що не підтверджуються наявними матеріалами справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача та не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 14.04.2023.

Суддя К.І. Довгань