Ухвала

від 11.04.2023 по справі 926/4296-б/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

11 квітня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/4296-б/21 Суддя Господарського суду Чернівецької області Дутка В.В., розглянувши заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на керівника банкрута у справі

за заявою Головного управління ДПС у Чернівецькій області, м.Чернівці

до товариства з обмеженою відповідальністю Л.Г.М., с. Черепківці Глибоцького району Чернівецької області

про банкрутство

представники сторін:

від кредитора Придій Н.О.

від банкрута Стрельніков В.В., ліквідатор

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Чернівецької області 21.10.2021 надійшла заява Головного управління ДПС у Чернівецькій області про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю Л.Г.М..

Ухвалою від 25.10.2021 прийнято заяву до розгляду та призначено підготовче засідання на 08.11.2021.

Ухвалою від 08.11.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ Л.Г.М.. Введено процедуру розпорядження майном. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Стрельнікова В.В. Попереднє засідання суду призначено на 18.01.2022.

10.11.2021 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет судом офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ Л.Г.М..

Постановою від 03.02.2022 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Стрельнікова В.В.

31.01.2023 до суду від ліквідатора надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності на керівника ТОВ Л.Г.М. Ліщука О.І.

Ухвалою від 01.02.2023 вказану заяву ліквідатора залишено без руху. Заявнику надано час на усунення недоліків.

Ухвалою від 07.02.2023 розгляд заяви призначено на 21.02.2023.

Ухвалою від 21.02.2023 відкладено розгляд заяви, розміщено оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті судової влади України. Витребувано від УДМС у Чернівецькій області інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1

07.03.2023 до суду від УДМС у Чернівецькій області надійшла відповідь про те, що за обліками відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 значиться знятим з реєстрації місця проживання з 20.10.2022.

Ухвалою від 09.03.2023 відкладено розгляд заяви на 28.03.2023, розміщено оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті судової влади України. Здійснено запит до Державної міграційної служби України про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

Ухвалою від 28.03.2023 відкладено розгляд заяви на 11.04.2023, розміщено оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті судової влади України.

03.04.2023 до суду від Державної міграційної служби України надійшла відповідь на запит про те, що місце проживання ОСОБА_1 20.10.2022 знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

10.04.2023 до суду від ліквідатора надійшло клопотання про розгляд заяви без присутності відповідача.

У судовому засіданні 11.04.2023 ліквідатор просив задовольнити заяву, представник кредитора просила розглянути заяву на розсуд суду.

Розглянувши заяву про покладення субсидіарної відповідальності на керівника банкрута, заслухавши представників сторін в судовому засіданні, господарський суд зазначає наступне.

В поданій заяві ліквідатор ТОВ Л.Г.М. Стрельніков В.В. просить суд покласти субсидіарну відповідальність на керівника ТОВ Л.Г.М., який виконував обов`язки директора та стягнути з ОСОБА_1 на користь банкрута грошові кошти в розмірі 1475041,18 грн у зв`язку з доведенням до банкрутства шляхом умисного ухилення від сплати податкових зобов`язань в особливо великому розмірі.

Частиною другою статті 61 КУзПБ передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності:

- об`єкту, яким є права кредиторів на задоволення вимог до Боржника, що лишились незадоволеними у справі про банкрутство;

- суб`єкта (суб`єктів) правопорушення, що визначені законом, якими є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;

- об`єктивної сторони правопорушення, яку складають обставини, що вказують на дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення/вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своєї сукупності призвели до неплатоспроможності боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;

- суб`єктивної сторони, яку складає ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, вини (умислу чи необережності) суб`єкта правопорушення.

У цих висновках Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду в питанні складу правопорушення, за яке покладається субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство, що сформульована та викладена у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11 тощо.

При цьому одним із визначальних критеріїв для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Проте, керівник ТОВ Л.Г.М. Ліщука О.І. такою можливістю не скористався і не надав суду доказів відсутності своєї вини.

А тому дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого частиною другою статті 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Щодо об`єктивної сторони порушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, то на відміну від норм Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, в нормах яких законодавець конкретно навів диспозицію кримінального та адміністративного порушення за порушення норм законодавства про банкрутство (зокрема, з доведення до банкрутства, за які особа притягається до кримінальної відповідальності), норми частини другої статті 61 КУзПБ хоча і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

А тому, для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, суд конкретизує об`єктивну сторону правопорушення з доведення до банкрутства або банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Окремо слід відзначити, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності (відповідно до наведених моделей) на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 ГК України).

Таким чином, для застосування інституту субсидіарної відповідальності ліквідатору, перед зверненням до суду, необхідно провести детальній аналіз та встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями директора та засновників банкрута і настанням негативних для кредиторів наслідків щодо непогашення їх кредиторських вимог, тобто встановити їх форму вини.

При цьому відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

В результаті дій та/або бездіяльності (протиправної поведінки) контролюючих осіб, які використовують свої корпоративні права як владу над юридичною особою, з метою завдати шкоди боржнику та кредиторам особа втрачає здатність до підприємництва. Первинною є шкода, що завдається майну юридичної особи і здатність її до майнової діяльності. Шкода, що завдається майновій сфері юридичної особи стає причиною розладу процесу організації і управління, тягне за собою зупинення виробничої діяльності та припинення господарських відносин з контрагентами і, зокрема, з кредиторами. Шкода виступає як мета, а протиправна поведінка - як засіб для її досягнення.

Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.

Виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), Суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

При цьому, з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством презумпцій, принципів змагальності і диспозитивності судочинства, ліквідатор, як позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Ліквідатор доводить наявність трьох елементів складу правопорушення:

1) протиправна поведінка (ліквідатор визначає особу, яка відповідальна за шкоду (суб`єкта відповідальності), наводить конкретні обставини, що пов`язані з діями такої особи, наводить аргументи невідповідності поведінки (дій) нормам конкретного законодавства, нормам господарського та цивільного права та що такі дії зменшили розмір забезпечення вимог, завдали шкоди боржнику і стали каталізатором стану неплатоспроможності, стали підставою припинення господарської діяльності, що в кінцевому рахунку призвело до банкрутства боржника та завдання шкоди майновим інтересам кредиторів);

2) шкода та її розмір (за змістом абзацу 1 частини другої статті 61 КУзПБ розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 922/2391/16).

Тлумачення цих норм свідчить, що вартість майна, яке було виведено з активів боржника не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а визначенню розміру останньої передує формування ліквідаційної маси.

Законодавець передбачив, що стягнені суми субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства включаються саме до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості.

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою - причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи як причини банкрутства та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що банкрутство боржника стало об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Отже, для застосування субсидіарної відповідальності необхідним є доведення відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статей 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора.

Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, тобто цією нормою визначено презумпцію вини у разі порушення зобов`язання.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 02.08.2022 по справі №908/314/18.

Судом встановлено, що ліквідатором було здійснено заходи щодо розшуку майна боржника та формування ліквідаційної маси, однак ні майна, ні грошових коштів, які можна включити в ліквідаційну масу, - за боржником не виявлено. Окрім того, ліквідатор звертався до відповідних органів із запитами про надання копії податкової та статистичної звітності за період з 2018 по 2021 роки. На вказані запити отримано відповіді про неподання податкової та статистичної звітностей за період з 2018 по 2021 роки.

Станом на дату подання даної заяви відсутні будь-які активи в ліквідаційній масі товариства (підтверджується актами інвентаризації). Згідно реєстру вимог кредиторів, наявні незадоволенні вимоги кредиторів в сумі 1475041,18 грн, які ліквідатор просить стягнути з керівника банкрута.

До заяви ліквідатором додано копію інформації про рух грошових коштів по особовим рахункам банкрута за період з 2014 по 2017 роки. Як вбачається із заяви, за період з 01.01.2014 по 31.12.2017 р. виявлено 101 документ по рахунку № НОМЕР_1 (980/UAN) в АТ Кредобанк із рухом грошових коштів на суму 3591593,20 грн, які в подальшому були спрямовані на купівлю іноземної валюти та перераховано контрагентам.

Як вбачається із заяви про покладення субсидіарної відповідальності, ліквідатор зазначає, що ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду у справі №607/10732/19 від 13.05.2019 (копія наявна в матеріалах справи) встановлено, що в ході досудового розслідування службові особи ТОВ Л.Г.М здійснюють незаконне ввезення, переміщення високоліквідних товарно-матеріальних цінностей до України із заниженням їх фактурної та митної вартості шляхом внесення посадовими особами завідомо неправдивих відомостей до декларації та інших офіційних документів. За даним фактом 01.03.2018 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження №12018210010000591 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Вищезазначені дії на думку ліквідатора свідчать про умисне ухилення від сплати податкових зобов`язань в особливо великому розмірі, що призвело до банкрутства підприємства.

Суд констатує, що ліквідатором не надано будь-яких достатніх та допустимих доказів та не доведено того, що до стійкої неплатоспроможності боржника призвели дії керівника банкрута, а також відсутні документальні докази на підтвердження зв`язку між діями ОСОБА_1 та фінансовим становищем банкрута. З наведених доказів, а саме ухвали слідчого судді та виписки по рахунку суд не може прийти до висновку, що саме ці дії призвели до банкрутства і виникнення заборгованості перед кредитором.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів. Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16 та від 15.02.2022 у справі № 927/219/20.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що ліквідатором банкрута не доведено наявність протиправної, в т.ч. недобросовісної поведінки керівника банкрута, як елементу (об`єктивної сторони) складу правопорушення, який є підставою для притягнення керівника банкрута до субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Керуючись ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ліквідатора Стрельнікова В.В. про покладення субсидіарної відповідальності на керівника ТОВ Л.Г.М. Ліщука О.І. - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дати складення та підписання повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги в порядку та строки, встановленні статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено і підписано 14.04.2023.

Суддя В.В.Дутка