Рішення

від 10.04.2023 по справі 926/5348/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

10 квітня 2023 року Справа № 926/5348/22

За позовом Управління комунальної власності Чернівецької міської ради

до Приватного підприємства Центр Ерудит

про стягнення неустойки за несвоєчасне звільнення приміщення в сумі 87662,35 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Меленко О.С.

Представники:

від позивача Іванович Л.Є.

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Управління комунальної власності Чернівецької міської ради звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Приватного підприємства Центр Ерудит про стягнення неустойки за несвоєчасне звільнення приміщення в сумі 87662,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір оренди нерухомого майна № 63 від 01.04.2013 року припинив свою дію з 28.12.2021 року. Повернення спірного приміщення відбулося лише 13.09.2022 року.

З огляду на те, що відповідач своєчасно не повернув об`єкт оренди, позивач на підставі ст.785 Цивільного кодексу України, п.5.6. Договору, п.3.21.1. «Методики про порядок розрахунку орендної плати за оренду майна, що належить до комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади», просить суд стягнути з відповідача 87662,35 грн неустойку за несвоєчасне звільнення приміщення за період з 01.02.2022 року по 12.09.2022 рік.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 грудня 2022 року, позовну заяву №926/5348/22 передано судді Тинку О.С.

Ухвалою від 30 грудня 2023 року прийнято справу № 926/5348/22 до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23 січня 2023 року.

У зв`язку із відсутністю електроенергії в приміщенні Господарського суду Чернівецької області, судове засідання 23 січня 2023 року не відбулося, що підтверджується актом заступника керівника апарату Господарського суду Чернівецької області про неможливість проведення судового засідання від 23 січня 2023 року, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 23 січня 2023 року суд призначив підготовче засідання на 08 лютого 2023 року.

Ухвалою суду від 08 лютого 2023 року постановлено: відкласти підготовче засідання на 22 лютого 2023 року; повідомити Приватне підприємство Центр Ерудит про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області; позивачу надати суду обґрунтований розрахунок позовних вимог.

Через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв`язку з тим, що з 09 години 08 хвилини до 11 години 00 хвилини 22 лютого 2023 року у Чернівецькій області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі 22 лютого 2023 року о 10 годині 00 хвилин не відбулось.

Ухвалою суду від 22 лютого 2023 року постановлено: призначити підготовче засідання на 08 березня 2023 року; повідомити Приватне підприємство Центр Ерудит про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою суду від 27 лютого 2023 року постановлено: виправити допущену описку в пункті першому резолютивної частини ухвали Господарського суду Чернівецької області від 22 лютого 2023 року по справі №926/5348/22, а саме - Призначити підготовче засідання на 08 березня 2022 року на 10 годину 30 хвилин змінити на Призначити підготовче засідання на 08 березня 2023 року на 10 годину 30 хвилин.

Ухвалою суду від 08 березня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27 березня 2023 року.

Ухвалою суду від 27 березня 2023 року постановлено: відкласти розгляд справи по суті на 10 квітня 2023 року; повідомити Приватне підприємство Центр Ерудит, як відповідача у справі №926/5348/22 про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

Представник позивача в судовому засіданні 10 квітня 2023 року просила суд позов задовольнити повністю.

Відповідач явку належного представника в судове засідання 10 квітня 2023 року не забезпечив.

При цьому, усі поштові кореспонденції направлені судом на юридичну адресу відповідача: 02064, м. Київ, проспект Маяковського Володимира, буд. 68 повернулись до суду з довідками АТ Укрпошти з вказаними причинами повернення кореспонденції - Адресат відсутній за вказаною адресою.

Суд вважає за необхідне зазначає наступне.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

За загальними вимогами пункту 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 року №270, поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п. 92. правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою Судова повістка в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою Судова повістка, які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено.

Оскільки довідками АТ «Укрпошти» підтверджено факт відсутності відповідача за адресою, тому день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участі. При цьому, неотримання відповідачем кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, відповідача неодноразово було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

Крім того, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїми процесуальними правами, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

01 квітня 2013 року між Департаментом економіки Чернівецької міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством «Центр Ерудит» (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № 63 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 28.05.2002 року №68/2 та заяви від 28.03.2013 року №02/01-11-1127/0 передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 197,8 кв. м, розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Шкільна,6 в цоколі будівлі, з метою використання його під навчальні класи.

У разі припинення або розірвання договору оренди орендар сплачує орендну плату по день передачі орендодавцю об`єкта оренди за актом приймання передання (пункт 2.15 Договору).

Згідно пункту 4.1.17 Договору, орендар зобов`язаний після закінчення строку дії договору у разі не продовження його на новий термін, чи у випадку його дострокового розірвання, протягом трьох робочих днів передати орендодавцю за актом приймання-передання об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі майна в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки, в разі погіршення стану або втрати об`єкта оренди.

Відповідно до пункту 5.4 Договору, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Договір укладено строком на два роки й одинадцять місяців, що діє з 01 квітня 2013 року до 28 лютого 2016 року включно (пункт 1.5. Договору).

Додатком № 1 до укладеного Договору, сторони встановили, що сума орендної плати становить 4120,57 грн.

24 лютого 2016 року сторони підписали Додатковий договір № 1 до Договору, яким продовжили строк дії договору до 27.01.2019 року та встановили розмір орендної плати в розмірі 6304,28 грн.

28 січня 2019 року сторони підписали Додатковий договір № 2 до Договору, яким продовжили строк дії договору до 27.12.2021 року (включно) та встановили розмір орендної плати в розмірі 8203,16 грн.

01 квітня 2019 року між сторонами укладено Додатковий договір про зміну орендодавця до Договору, яким визначено, що Департамент розвитку Чернівецької міської ради є правонаступником Департаменту економіки Чернівецької міської ради в частині діючих договорів оренди нежилих приміщень, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Чернівці.

17 грудня 2019 року сторони уклали Додатковий договір №3 до Договору, яким сторони визначили загальну площу орендованого приміщення 126,85 кв.м. (приміщення цоколю (3-4), (3-8)-(3-9), (3-12)-(3-15) та частину приміщень (3-1)-(3-2), (3-5), (3-10)-(3-11) спільного використання та встановили розмір орендної плати в розмірі 5525,59 грн.

Рішенням Чернівецької міської ради від 15.04.2021 року № 177 утворено Управління комунальної власності міської ради. Цим же рішенням міської ради Департамент розвитку міської ради ліквідовано з 01.07.2021 року.

Відповідно до пункту 1.6 "Положення управління комунальної власності міської ради", затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VIII скликання від 31.05.2021 року №253, управління є правонаступником Департаменту економіки Чернівецької міської ради та Департаменту розвитку Чернівецької міської ради в частині укладених до дати затвердження цього Положення договорів оренди та позички нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади міста Чернівців та обліку комунального майна територіальної громади міста Чернівців, в тому числі в частині договорів оренди, по яких необхідно стягнути заборгованість з орендної плати за комунальне майно, та виявлених порушень і недоліків під час здійснення перевірок відповідними контролюючими органами.

У зв`язку із несплатою Приватним підприємством «Центр Ерудит» орендної плати, Управління комунальної власності Чернівецької міської ради звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором оренди №63 від 01.04.2013 року в сумі 69158,16 грн та звільнення приміщення.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 14.06.2022 року у справі №926/891/22 досліджувались укладені між сторонами договори. За розглядом справи №926/891/22 суд вирішив позов задовольнити повністю.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.06.2022 року у справі №926/891/22, яке набрало законної сили 12.07.2022 року та на виконання якого 12.07.2022 року судом видано накази: «…стягнути з Приватного підприємства «Центр Ерудит» на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради заборгованості за договором оренди №63 від 01.04.2013 в сумі 69158,16 грн…»; «…зобов`язати Приватне підприємство «Центр Ерудит» звільнити нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Шкільна, 6 (приміщення цоколю (3-4), (3-8), (3-12), (3-15) та частину приміщень (3-1), (3-2), (3-5), (3-10), (3-11) спільного використання загальною площею 126,85 кв.м. шляхом повернення його Управлінню комунальної власності Чернівецької міської ради за актом приймання-передання у 3-денний термін після набрання вказаним рішенням законної сили...».

Означеним вище рішенням суду від 14.06.2022 року у справі №926/891/22 серед іншого було встановлено факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем та закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна №63 від 01.04.2013 року.

Також, за наслідками розгляду справи №926/891/22 з відповдіача на користь позивача було стягнуто неустойку за несвоєчасне звільнення приміщення за період з 28.12.2021 року по 31.01.2022 рік, а також було визначено строк у який відповідачу слід було повернути орендоване майно позивачу.

Як вбачається із наказу про примусове виконання рішення від 12.07.2022 року у справі №926/891/22, судом постановлено відповідачу строк для звільнення нежитлових приміщень, а саме: у 3-денний термін з моменту набрання рішення законної сили.

Отже, відповідач повинен був звільнити нежитлові приміщення у строк до 15.07.2022 року.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься акт державного виконавця від 13.09.2022 року, в якому зазначається, що на день складання означеного акту нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Шкільна, 6 звільнені, а рішення суду у справі №926/891/22 виконано.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по договору оренди нерухомого майна комунальної власності в частині повернення орендованого майна.

Відповідно до частини 1 статті 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частинами 4, 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

У відповідності до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічно статтею Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», за невиконання зобов`язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору оренди та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмету найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносин оренди з неправомірного користування майном можуть регулюватися положеннями договорів, які визначають наслідки неправомірного користування майном та нормами законодавства, які в імперативному порядку застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання в сфері орендних відносин.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України регламентовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 4.1.17 Договору, орендар зобов`язаний після закінчення строку дії договору у разі не продовження його на новий термін, чи у випадку його дострокового розірвання, протягом трьох робочих днів передати орендодавцю за актом приймання-передання об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі майна в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки, в разі погіршення стану або втрати об`єкта оренди.

Рішенням Господарського суду Чернівецьокї області від 14.06.2022 року у справі №926/891/22 установлено, що строк дії договору оренди нерухомого майна № 63 від 01.04.2013 року закінчився 27.12.2021 року.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено: «Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.».

Як встановлено вище судом, спірні нежитлові приміщення повернені позивачу 13.09.2022 року.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення наймодавцеві об`єкт оренди після закінчення дії договору та у 3-дений термін після набрання законної сили рішення Господарського суду Чернівецьокї області від 14.06.2022 року у справі №926/891/22.

Частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, передбачено санкцію за порушення такого зобов`язання (якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення).

Крім того, у пункті 5.6 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

У розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена статтею 785 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 Господарського кодексу України та статті 549 Цивільного кодексу України.

Так, застосування частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як особливої міри відповідальності, що визначена законодавцем за правовою природою як неустойка та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності (оскільки частиною другою передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору), а зокрема, щодо незастосування до неї положень статті 232 Господарського кодексу України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки інше передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

Суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість, законність та правильність нарахованої позивачем відповідачу неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за період з 01.02.2022 року по 12.09.2022 року в розмірі 87662,35 грн.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Згідно із статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 232, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Управління комунальної власності Чернівецької міської ради до Приватного підприємства Центр Ерудит про стягнення неустойки за несвоєчасне звільнення приміщення в сумі 87662,35 грн задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства Центр Ерудит (02232, м. Київ, проспект Маяковського Володимира, 68, код 214150767) на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, вул. Петровича Якоба, 18, код 44388619) неустойку за несвоєчасне звільнення приміщення в сумі 87662,35 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн.

У судовому засіданні 10 квітня 2023 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 14 квітня 2023 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя О.С. Тинок