Постанова

від 12.04.2023 по справі 917/30/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/30/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Багай Н. О., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 (колегія суддів: Терещенко О. І. - головуючий, Тихий П. В., Геза Т. Д.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.11.2021 (суддя Солодюк О. В.)

за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі: 1. Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області;

2. Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

до: 1. Комунального підприємства «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області;

2. Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Альфатекс»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача 2 - Північно-східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області,

про визнання недійсними рішень тендерного комітету, договору поставки та застосування наслідків недійсності правочину,

за участю:

позивача 2: Єзерська І. С.,

відповідача 2: Баранік К. В.,

третьої особи: Корецька М. О.,

прокурора: Янківський С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури, звернувшись з позовом в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Рада) та Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Департамент) до Комунального підприємства «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - КП «КрПСШРБУ», відповідач 1) та Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Альфатекс» (далі - ПП «Альфатекс», відповідач 2), просив визнати недійсними: рішення тендерного комітету КП «КрПСШРБУ» про затвердження тендерної документації щодо проведення відкритих торгів на закупівлю предмета «Машини для цивільного будівництва», код ДК 021:2015:43310000-9, оформлене протоколом від 22.02.2018 № 20 (далі - Рішення від 22.02.2018); рішення тендерного комітету КП «КрПСШРБУ») про визначення ПП «Альфатекс» переможцем закупівлі UA-2018-03-07-001289-c, оформлене протоколом від 07.05.2018 № 77 (далі - Рішення від 07.05.2018); договір поставки від 22.05.2018 № 141, укладений між КП «КрПСШРБУ» та ПП «Альфатекс», предметом якого є постачання машин для цивільного будівництва (ДК 021:2015:43310000-9) на суму 45 620 000 грн (далі - Договір № 141), та застосувати наслідки недійсності Договору № 141.

1.2 Позов обґрунтовано тим, що вартість техніки, придбаної за результатами відкритих торгів в межах закупівлі UA-2018-03-07-001289-с, перевищує середню ринкову вартість на 12 554 502,13 грн. За висновком прокурора, придбання КП «КрПСШРБУ» дорожньої техніки в межах вказаної публічної закупівлі за завищеними цінами здійснено всупереч принципу максимальної економії та ефективності здійснення публічних закупівель, закріпленого статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі», принципів обґрунтованості, результативності, ефективності функціонування бюджетної системи, визначених статтею 7 Бюджетного кодексу України, та з порушенням порядку використання бюджетних коштів одержувачем відповідно до вимог бюджетного законодавства, що кореспондується з пунктом 9 Порядку складання, розгляду, затвердження основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228). Також прокурор зазначає, що зміст тендерної документації додатково порушує такі принципи здійснення публічних закупівель, як недискримінація учасників та добросовісна конкуренція серед них (стаття 3 Закону України «Про публічні закупівлі») та заборону на встановлення замовником в тендерній документації дискримінаційних вимог до учасників (частина 4 статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі»).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.11.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022, в позові відмовлено.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що прокурор не довів порушення КП «КрПСШРБУ» в межах проведення процедури публічних закупівель приписів Закону України «Про публічні закупівлі», статті 7 Бюджетного кодексу України та пункту 9 Порядку № 228.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури (далі - прокурор) просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги прокурор посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосування норм матеріального та порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, що стосується повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін.

3.3 Також прокурор вказує на неправильне застосування судами статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі», статті 7 Бюджетного кодексу України та пункту 9 Порядку № 228 стосовно порушення замовником торгів процедури проведення публічної закупівлі, висновки Верховного Суду щодо застосування яких відсутні. При цьому з неправильним застосуванням вказаних норм нерозривно пов`язане, як вважає прокурор, неправильне застосування судами статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

3.4 Рада у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені прокурором в касаційній скарзі доводи і просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

3.5 Департамент у поясненнях, які за змістом є відзивом на касаційну скаргу, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

3.6 Відповідач 1, вважаючи безпідставними доводи прокурора, просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

3.7 ПП «Альфатекс» у відзиві на касаційну скаргу посилається на законність судових рішень, заперечує викладені прокурором в касаційній скарзі доводи, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить залишити скаргу без задоволення.

3.8 Подані третьою особою письмові пояснення щодо касаційної скарги прокурора не можуть бути прийняті до розгляду разом із касаційною скаргою, виходячи із наступного.

3.9 Відповідно до приписів частини 2 статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

3.10 Згідно зі статтею 297 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (ч.1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч.3).

3.11 Оскільки подані пояснення не містять обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а містять вимогу про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення, із зазначенням підстав для такого скасування, отже, за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак третьою особою не додано документа про сплату судового збору, а ГПК України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, подані пояснення залишаються без розгляду.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що КП «КрПСШРБУ» створене та засноване на комунальній формі власності для виконання потреб Кременчуцької міської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області. Засновником комунального підприємства є Кременчуцька міська територіальна громада в особі Ради, яка є одноосібним власником. Підприємство є балансоутримувачем міських доріг і повинно виконувати поточний ремонт та утримання вулично-шляхової мережі та внутрішньоквартальних проходів та проїздів Ради.

4.2 КП «КрПСШРБУ» є одержувачем бюджетних коштів відповідно до рішення XXVIII сесії Ради VII скликання від 21.12.2017 «Про затвердження Програми фінансової підтримки комунальних підприємств м. Кременчука на 2018 рік». Цим же рішенням затверджено Програму фінансової підтримки комунальних підприємств м. Кременчука на 2018 рік.

4.3 Відповідно до обсягу фінансування вказаної Програми відповідачу 1 на придбання спеціальної техніки та спеціального обладнання передбачено 41 570,425 тис. грн.

4.4 Рішенням Ради від 22.12.2017 «Про міський бюджет на 2018 рік» КП «КрПСШРБУ» передбачено на придбання спеціальної техніки - 40 070,425 тис грн.

4.5 Також суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням тендерного комітету КП «КрПСШРБУ» від 22.02.2018 (протокол № 20) затверджено тендерну документацію щодо проведення відкритих торгів на закупівлю предмета: «Машини для цивільного будівництва», код ДК 021:2015:43310000-9. Додаток 3 до тендерної документації містить перелік техніки (4 одиниці, 4 найменування), яку заплановано придбати.

4.6 Відповідач 1 в електронній системі публічних закупівель «prozorro.gov.ua» 07.03.2018 розмістив оголошення (ідентифікатор закупівлі - UA-2018- 03-07-001289-с) про проведення відкритих торгів на закупівлю машин для цивільного будівництва вартістю 47 000 000 грн.

4.7 Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій для участі у процедурі закупівлі надійшли документи та пропозиції від двох учасників: ПП «Альфатекс» з ціновою пропозицією 46 700 000 грн та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС-КТТ» з ціновою пропозицією 46 900 000 грн. У подальшому учасниками здійснено пониження цінових пропозицій до 45 620 000 грн та 45 765 000 грн відповідно.

4.8 Рішенням від 07.05.2018 замовник визначив ПП «Альфатекс» переможцем закупівлі UA-2018-03-07-001289-с та прийняв рішення про намір укласти договір відповідно до строків, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі».

4.9 Між КП «КрПСШРБУ» (покупець) та ПП «Альфатекс» (постачальник) укладено Договір № 141, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується у 2018 році поставити покупцю товар, зазначений в тендерній пропозиції, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

4.10 Кількість та асортимент товару зазначаються в Специфікації, яка є невід`ємним додатком до цього Договору (пункт 1.3 Договору № 141).

4.11 Відповідно до специфікації до Договору № 141 поставці підлягають: асфальтоукладач на гусеничному ходу фірми Vogele модель Super 1600-3 вартістю 15 374 000 грн; холодна фреза фірми Wirtgen модель W 200 вартістю 25 770 000 грн; коток дорожній самохідний гладковальцевий тандемний фірми XCMG модель XD82 вартістю 2 652 000 грн; коток дорожній самохідний на пневмоколісному ходу фірми XCMG модель ХР163 вартістю 1 824 000 грн.

4.12 Розрахунки за отриманий товар відповідно до укладеного Договору здійснюються за бюджетні кошти в сумі 39 420 065 грн, та за кошти підприємства 6 199 935 грн (пункт 4.3 Договору № 141).

4.13 Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018 (пункт 10.1 Договору № 141).

4.14 Згідно з актами приймання-передачі від 21.08.2018 та 20.09.2018 ПП «Альфатекс» передано, а КП «КрПСШРБУ» прийнято техніку в повному обсязі.

4.15 Прокурор в позові зазначив, що: в порушення пункту 4.3 Договору № 141 оплата придбаної техніки фактично здійснена в повному обсязі за кошти бюджету міста Кременчука (45 620 000 грн), отриманих відповідачем 1 з міського бюджету на виконання бюджетної програми (39 420 065 грн) та на поповнення статутного фонду підприємства (6 199 935 грн); зміст тендерної документації щодо проведення відкритих торгів на закупівлю предмета «Машини для цивільного будівництва», в порушення вимог статті 3, частини 3 статті 5, частини 4 статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» містить дискримінаційні вимоги в частині об`єднання в один предмет закупівлі чотирьох одиниць сучасної будівельної техніки, яка використовуються на різних етапах роботи, та має відмінне функціональне призначення під час виконання будівельних робіт, і надмірної й документально не обґрунтованої деталізації вимог до технічних характеристик предмета закупівлі, що створило передумови до штучного звуження кола потенційних учасників закупівлі, обмеження конкуренції та дискримінації учасників.

4.16 Отже, за висновком прокурора, відкриті торги в межах закупівлі UA-2018-03-07-001289-с проведені, а Договір № 141 укладено з порушенням основоположних засад функціонування бюджетної системи України та принципів здійснення публічних закупівель.

4.17 Суди, вирішуючи спір у цій справі, виходили з того, що відповідно до частини 1 статті 23, частини 6 статті 22 Бюджетного кодексу України, пункту 9 Порядку № 228 з бюджету фактично була перерахована лише та сума, на яку затверджені асигнування. При цьому виділення власником КП «КрПСШРБУ» 6 199 935,00 грн внеску до статутного капіталу підприємства коштами власника не суперечить статуту відповідача 1 та вимогам чинного законодавства. Придбана відповідачем 1 спеціалізована техніка за результатами закупівлі відповідно до статуту підприємства закріплена за «КрПСШРБУ» на праві повного господарського відання, є власністю Кременчуцької міської територіальної громади і використовується з метою благоустрою м. Кременчука та в інтересах територіальної громади.

4.18 Посилання прокурора в позові на те, що придбання відповідачем 1 дорожньої техніки в межах публічної закупівлі UA-2018-03-07-001289-с здійснено за завищеними цінами, як встановили суди першої і апеляційної інстанцій, не підтверджуються матеріалами справи, оскільки тендерні пропозиції з ціною, нижчою за ціну ПП «Альфатекс» до участі у процедурі закупівлі не надавались.

4.19 Також за висновком судів попередніх інстанцій: замовник самостійно визначає кваліфікаційні критерії з тих, що передбачені статтею 16 Закону України «Про публічні закупівлі», та вказує у тендерній документації інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям; вимоги тендерної документації та перелік документів, якими учасник повинен підтвердити свою відповідність таким вимогам, визначаються замовником самостійно, виходячи зі специфіки предмета закупівлі, керуючись принципами здійснення закупівель, закріпленими у статті 3 вказаного Закону та з дотриманням законодавства у цілому; визначення окремих частин предмета закупівлі (лотів) в межах єдиної процедури закупівлі здійснюється замовником самостійно, керуючись вимогами Закону України «Про публічні закупівлі» та розділу II Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Мінекономрозвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454, та є правом, а не обов`язком замовника і не є порушенням вимог чинного законодавства.

4.20 Що стосується посилання в позові на те, що тендерним комітетом надмірно деталізовано вимоги до технічних характеристик предмета закупівлі і встановлено таку кількість та перелік технічних вимог, що як наслідок складові предмету закупівлі по кожній позиції відповідають дорожній техніці лише одного конкретного виробника, суд першої інстанції врахував, що по тексту тендерної документації замовника поряд з кожним конкретним критерієм або назвою (найменуванням) того чи іншого оснащення зазначено «слід читати з виразом АБО ЕКВІВАЛЕНТ».

4.21 При цьому, як врахували суди, документація конкурсних торгів відповідача 1 не містить вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, тобто, не передбачає в документації вимоги, які ставлять учасників в нерівні умови в межах одних і тих же торгів, що підтверджується також відповіддю Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.05.2018 № 66/02/100.

4.22 Із встановлених судами обставин справи та із доводів прокурора не вбачається, що мало місце обмеження конкуренції та дискримінація учасників, створення нерівних умов для якихось інших конкретних осіб.

4.23 За встановлених обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прокурором не доведено порушення КП «КрПСШРБУ» у межах проведення процедури публічних закупівель статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі», статті 7 Бюджетного кодексу України та пункту 9 Порядку № 228.

4.24 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.25 Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.26 У справі № 924/233/18, на яку посилається скаржник, предметом позовних вимог було стягнення заборгованості за договором поставки молока. У цій справі № 924/233/18 суди відмовили у задоволенні позовних вимог з вказівкою на те, що позивачем не доведено неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленої продукції за договором у заявлений у позові період. Постановою Верховного Суду від 25.06.2020 у зазначеній справі судові рішення були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду у зв`язку з порушенням судами норм процесуального права, зокрема, статей 79, 86 ГПК України.

4.27 Скаржник стверджує, що при наданні оцінці доказам у справі, яка розглядається, суди не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

4.28 Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

4.29 При цьому слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

4.30 Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

4.31 Розглянувши доводи скаржника щодо неврахування судами викладених у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 висновків, колегія суддів їх відхиляє, оскільки у наведеній прокурором справі суди першої та апеляційної інстанцій та, відповідно, суд касаційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи зробили висновки щодо обґрунтованості/необґрунтованості позовних вимог. Водночас зміст оскаржуваних судових рішень у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність вимогам процесуального законодавства щодо оцінки доказів, законності та обґрунтованості судового рішення.

4.32 Крім того, процесуальні норми, у тому числі, щодо доказів і доказування (глава 5 «Докази та доказування» ГПК України) є універсальними під час розгляду господарських справ, водночас у кожній конкретній справі подаються (стаття 80 ГПК України), досліджуються (стаття 210 ГПК України) та оцінюються (стаття 86 ГПК України) докази щодо їх належності (стаття 76 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України) з урахуванням предмету та підстав позову, аргументів і доводів сторін.

4.33 За таких обставин наведений прокурором виключний випадок касаційного оскарження, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримав свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.34 Касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора відкрито також із посиланням на виключний випадок касаційного оскарження, передбачений пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.35 У касаційній скарзі скаржник зазначає про неправильне застосування судами статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі», статті 7 Бюджетного кодексу України та пункту 9 Порядку № 228 стосовно порушення замовником торгів процедури проведення публічної закупівлі, висновки Верховного Суду щодо застосування яких відсутні. При цьому з неправильним застосуванням вказаних норм нерозривно пов`язане, як вважає прокурор, неправильне застосування судами статей 203, 215 ЦК України.

4.36 Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у даній справі, слід зазначити, що правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначає Закон України «Про публічні закупівлі» (тут і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

4.37 Відповідно до статті 3 цього Закону закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

4.38 За змістом частини 1 статті 11 Закону України «Про публічні закупівлі» для організації та проведення процедур закупівель замовник утворює тендерний комітет (комітети) або визначає уповноважену особу (осіб). Тендерний комітет діє на засадах колегіальності та неупередженості.

4.39 Рішення тендерного комітету або уповноваженої особи оформлюється протоколом. У рішенні відображаються результати поіменного голосування членів комітету, присутніх на засіданні тендерного комітету, з кожного питання. Протокол підписується всіма членами комітету, присутніми на його засіданні, або всіма уповноваженими особами. У разі відмови члена тендерного комітету або однієї з уповноважених осіб підписати протокол про це зазначається у протоколі з обґрунтуванням причин відмови (частина 4 статті 11 Закону).

4.40 За приписами статті 16 цього ж Закону замовник вимагає від учасників процедури закупівлі подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям.

4.41 Згідно зі статтею 20 Закону України «Про публічні закупівлі» відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій.

4.42 За змістом статті 28 цього ж Закону оцінка тендерних пропозицій проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених замовником у тендерній документації, та шляхом застосування електронного аукціону. Критеріями оцінки, зокрема, є: у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, що виробляються, виконуються чи надаються не за окремо розробленою специфікацією (технічним проектом), для яких існує постійно діючий ринок, - ціна. Після оцінки пропозицій замовник розглядає тендерні пропозиції на відповідність вимогам тендерної документації з переліку учасників, починаючи з учасника, пропозиція якого за результатом оцінки визначена найбільш економічно вигідною. За результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовник визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно із цим Законом.

4.43 З огляду на викладені норми матеріального права та з урахуванням фактичних обставин справи і доказів у ній суди попередніх інстанцій встановили, що прокурором не доведено порушення законодавства при проведенні закупівлі, а тому обґрунтовано відмовили в задоволенні заявленого позову.

4.44 При цьому суди, посилаючись на відсутність підстав для визнання недійсним рішення тендерного комітету, дійшли висновку, що решта позовних вимог, зокрема, про визнання недійсним Договору № 141, як «кінцевого результату проведеної закупівлі», є похідними позовними вимогами від основної - визнання недійсним рішення тендерного комітету відповідача 1, оформленого протоколом № 20.

4.45 Водночас суди попередніх інстанцій не врахували, що оспорюване рішення тендерного комітету реалізоване та вичерпало дію виконанням, а саме укладенням Договору № 141.

4.46 Обґрунтовуючи позовну вимогу в частині визнання недійсним Договору № 141, прокурор зазначив ті ж самі підстави, що і за вимогою про визнання недійсним рішення тендерного комітету, а саме порушення встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» правил проведення закупівлі.

4.47 Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

4.48 Згідно з частиною 1 статті 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

4.49 Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

4.50 Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

4.51 Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

4.52 Виходячи з правового аналізу вищенаведених норм та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зважаючи на те, що позовні вимоги про визнання недійсним Договору № 141 обґрунтовано порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», статті 7 Бюджетного кодексу України та пункту 9 Порядку № 228, але за результатами розгляду справи доводи прокурора щодо порушення законодавства при проведенні закупівлі не підтвердились, колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним зазначеного Договору та, відповідно, застосування наслідків його недійсності.

4.53 Вирішуючи спір, суд першої інстанцій, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов загалом правильних висновків про відмову в задоволенні позову, проте помилково виходив з інших мотивів (що такі вимоги є похідними).

4.54 За наведених обставин Касаційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення у цій справі, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті судові рішення щодо відмови у задоволенні позову - залишити без змін.

4.55 Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

4.56 Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

4.57 З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальних частин оскаржуваних рішення і постанови із залишенням без змін їх резолютивних частин, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 296, 300, 308, 309, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження у справі № 917/30/21 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури в частині касаційного оскарження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.

В іншій частині касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.11.2021 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Н.О. Багай

Л.І. Рогач