Постанова

від 11.04.2023 по справі 522/11201/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3964/23

Справа № 522/11201/20

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Сінько А.І.,

учасники справи: позивачі- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос»

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2022 року, ухваленогоПриморським районним судом м. Одеси у складі: судді Домусчі Л.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Геліос» провизнання відсутнімправа іпотеки,скасування державної реєстрації іпотеки,

в с т а н о в и в:

У липні 2020 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду із вказаним позовом, який мотивували тим, щоними 08.10.2014 набуто право власності (спільна часткова) на кв. АДРЕСА_1 , заг. пл. 338,1 кв.м, житл. пл. 256,3 кв.м на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу з ТОВ «Трейдоптімум» (код ЄДРПОУ 32833969), яке було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в той же день.

На момент укладання і нотаріального посвідчення договору, тобто станом на 08.10.2014, будь-які записи у державних реєстрах про наявність обтяжень на квартиру, у тому числі у вигляді іпотеки, заборони або обмеження відчуження були відсутні. Жодні договори про встановлення будь-яких обтяжень, в тому числі і у вигляді іпотеки, позивачі ні з ким не укладали. Таким чином усі позивачі мають усі права, які передбачені ст. 317 ЦК України.

Проте у червні 2020 ОСОБА_1 стало відомо про намір звернути стягнення на їх квартиру ТОВ «Фінансова компанія "Геліос" у позасудовому порядку нібито в погашення боргу позивачів, шляхом її продажу від свого імені третій особі або прийняття її у власність з перереєстрацією права власності на неї з позивачів на ТОВ в якості правової підстави для здійснення таких дій була визначена наявність у відповідача права іпотеки на квартиру під забезпечення виконання грошового боргу. Проте позивачі не укладали ні з ким таких грошових зобов`язань, будь-якої вимоги про погашення боргу не отримували і їм невідомо про наявність підстав права іпотеки на квартиру під забезпечення виконання боргів позивачів або інших осіб.

Тому позивачі звернулись за відповідними відомостями до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зі змісту інформаційної довідки з`ясували, що: ТОВ «Трейдоптімум», як власник квартири, передало 30.05.2014 квартиру в іпотеку як майновий поручитель ПАТ «Імексбанк» під забезпечення виконання грошових зобов`язань ТОВ «Групбудсервіс». Строк виконання основного зобов`язання у розмірі 298 750600 грн визначений 18.05.2015. У зв`язку з чим було укладено між ТОВ «Трейдоптімум» та ПАТ «Імексбанк» договір іпотеки, посвідчений 30.05.2014, та право іпотеки було зареєстровано в ДРРПнаНМ 30.05.2014 з внесенням відповідного запису.

02.10.2014 даний договір іпотеки був розірваний згідно укладеного відповідного договору, який посвідчений нотаріально. Також було зареєстровано і припинення іпотеки на цю квартиру в ДРРПнаНМ 02.10.2014 на підставі рішення державного реєстратора-приватного нотаріуса.

Отже, при укладанні договору купівлі-продажу квартири позивачами будь-які обтяження, і іпотека були відсутні.

27.03.2019 державним реєстратором юридичного департаменту ОМР на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №46168210 був скасований запис про припинення іпотеки на підставі рішення Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 по справі №924/15/18.

Про такі процесуальні дії ніхто позивачів не повідомляв, до участі у розгляді даної судової справи ніхто із позивачів не залучався.

12.10.2019 проведено державну реєстрацію відступлення права іпотеки на спірну квартиру від ПАТ «Імексбанк» до ТОВ «Фінансова компанія "Геліос" згідно договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, що нотаріально посвідчений 11.10.2019 Про зазначене позивачі також не були повідомлені.

Таким чином, відповідач визначений як іпотекодержатель квартири, що належить позивачам, у зв`язку з чим ним створені перешкоди у можливості реалізації ними належного їм права власності на квартиру за своїм розсудом та обмеження, зокрема право вільного розпорядження, а також пряма загроза відчуження квартири в примусовому порядку.

Будь з ким позивачі іпотечний договір на квартиру не укладали.

Рішення суду, відповідно до якого у відповідача або у будь-якої іншої особи виникло право іпотеки на квартиру, не приймалось, а відповідний спір у судовому порядку не розглядався. За таких обставинах, відповідно дост. 3 Закону України «Про іпотеку»у якості правової підстави виникнення права іпотеки до позивачів може розглядатися лише закон, а саме - ст. 23 закону таст. 27 Закону України «Про заставу».

Проаналізувавши постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 по справі №924/15/18 вбачається, що цим рішенням суду договір між ТОВ «Трейдоптімум» та ПАТ «Імексбанк» про розірвання іпотечного договору від 02.10.2014 визнаний недійсним заст. 217 ЦК(нікчемним) як такий, що вчинений в порушення закону. За таких обставин 08.10.2014 при укладання з позивачами ТОВ «Трейдоптімум» договору купівлі-продажу квартири діяв вже як іпотекодавець за іпотечним договором, який не мав права укладати такий договір без згоди ПАТ «Імексбанк». Відповідно до ч. 3ст. 12 Закону «Про іпотеку»правочин, вчинений щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя є недійсним. За таких обставин, укладений 08.10.2014 договір купівлі-продажу квартири є недійсним (нікчемним) в силу прямої вказівки закону.

Відповідно до ч. 1, 4ст. 216 ЦКнедійсний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Тобто такий правочин не міг привести до передбачених ним правових наслідків, а саме-до переходу права власності на квартиру до позивачів. Отже перехід права власності на квартиру від ТОВ «Трейдоптімум» до позивачів не відбувся. Проте позивачі набули право власності на квартиру як добросовісні набувачі на підставі і в силу ч. 1ст. 330 ЦК України.

Станом на час укладання позивачами договору купівлі-продажу квартири було визначено, що відповідно до Закону саме держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У позивачів на той момент були відсутні підстави вважати продавця квартири таким, що не має права її відчужувати.

Дана підстава виникнення права власності, у відмінності від переходу права власності є початковим, а не похідним способом набуття права власності на майно. Тобто право власності в цьому випадку виникає знову та не передбачає правонаступництва, в тому числі обтяжень у вигляді іпотеки. Зокрема уст. 330 ЦКмова не йде про передачу права власності від однієї особи до іншої, оскільки, особа,що не має права відчужувати річ, не може відповідно і передати право власності на неї. Позивачі набули право власності не в наслідок переходу права власності, а в силуст.330ЦК України як добросовісні набувачі.

Таким чином правові підстави для виникнення права іпотеки відповідача на квартиру слід визнати відсутніми, а відповідно і право іпотеки, а застосовані проти позивачів обмеження їх права власності на квартиру є протиправними та повинні бути усунуті.

Тому позивачі вважають, виходячи із викладеного, що будь-які правові підстави для виникнення (набуття) у відповідача права іпотеки на квартиру-відсутні, а відповідно відсутнє і право іпотеки на квартиру, просили суд визнати відсутнім право іпотеки ТОВ «Фінансова компанія "Геліос" та скасувати державну реєстрацію іпотеки на квартиру за адресою АДРЕСА_2 , заг. пл. 338,1 кв.м, житл. пл. 256,3 кв.м та стягнути судові витрати.

Від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос»надійшов відзив на позовну заяву про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що 11.10.2019 між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «ФК «Геліос» було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, відповідно до якого ТОВ «ФК «Геліос» як новий іпотекодержатель набуває права вимоги банку до іпотекодавців, що зазначені у Додатку 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників іпотекодавців, спадкоємців іпотекодавців або інших осіб, до яких перейшли обов`язки іпотекодавців за договорами іпотеки з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них. Відповідно до договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 11.10.2019 до ТОВ «ФК «Геліос» перейшло право вимоги за іпотечним договором від 30.05.2014, що був укладений з ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Трейдоптіум» та посвідчений приватним нотаріусом Одеського МНО Чужовською Н.Ю., зареєстрований у реєстрі за №3122. З врахуванням вимог ст. 24 Закону України «Про іпотеку» договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 11.10.2019 було посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Київського МНО Журавльовою Л.М., зареєстровано у реєстрі за №874. Інформація щодо зміни іпотекодержателя спірної квартири була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З огляду на вказане, іпотекодержателем спірної квартири є ТОВ «ФК «Геліос», а іпотекодавцями є ТОВ «Трейдоптіум» та позивачі, як особи до яких перейшло право власності на предмет іпотеки, та відповідно вони мають права й несуть всі обов`язки іпотекодавця за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ними права власності на предмет іпотеки. Крім того, вказав, що для ТОВ «ФК «Геліос» іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна. Представник зазначає, що іпотека є чинною та перейшла до позивачів в момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, оскільки із скасуванням запису про припинення іпотеки, на підставі якого з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон виключено запис про обтяження та іпотеку, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон, який було припинено на підставі незаконного договору про розірвання іпотечного договору від 02.10.2014, оскільки відповідно до рішення Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 по справі №924/15/18 було застосовано наслідки недійсності договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 30.05.2014 між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Трейдоптіум», а саме повернуто сторони у стан, який існував до укладення цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна ТОВ «Трейдоптіум», а саме щодо квартири АДРЕСА_1 . Оскільки всі обов`язки іпотекодавця перейшли до позивачів у момент переходу до них права власності на предмет іпотеки, то при цьому не має значення, чи були вони обізнані з тим, що вказане майно обтяжене. Щодо посилання на недійсність договору купівлі-продажу, зазначають, що рішенням Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 по справі №924/15/18 було застосовано наслідки недійсності договору, позивачі самі зазначають, що з врахуванням викладених вище вимог закону, укладений 08.10.2014 договір купівлі-продажу між ТОВ «Трейдоптіум» та позивачами спірної квартири є недійсним, а тому до них не перейшло право власності на спірну квартиру. Оскільки позивачі стверджують, що право власності на спірну квартиру до них не перейшло, то на думку відповідача відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачами способу захисту є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Крім того, вважають, що вимоги позивачів не є належним способом захисту прав та є підставою для відмови у задоволенні позову. Зазначили, що оскільки основне зобов`язання, а саме кредитний договір про відкриття кредитної лінії №23/14 укладений 26.05.2014 р. між юридичними особами, а предметом оскарження в даній справі є права вимоги за іпотечним договором, то провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із віднесенням до юрисдикції господарських судів.

Від позивачів в особі свого представника ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій зазначив про відсутності підстав для закриття провадження у справі, посилаючись на те, що спірне майно - квартира зареєстрована за позивачами на праві власності як за фізичними особами, а не як за підприємцями, право іпотеки вважають відсутнім, а іпотечні відносини такими, що не склалися. Позов пред`явлено позивачами як фізичними особами за захистом зареєстрованого за ними права власності на житло з метою усунення перешкод у його здійсненні. Жодним чином зі здійсненням позивачами господарської діяльності даний позов не пов`язаний та спір з відповідачем виник не як із суб`єктом господарювання.

Ухвалою суду від 05.10.2020 у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі з підстав п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України відмовлено.

01.03.2021 представник позивачів надав суду заяву про зміну підстав позовних вимог шляхом їх доповнення, посилаючись на те, що у відповідача відсутні оригінали кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 26.05.2015 №23/14, первинні або будь-які інші документи, та не передано за Актом прийому-передачі, які підтверджують фактичне надання кредитних коштів за цим кредитним договором. Вважають що такий доказ як надана ними засвідчена копія кредитного договору, не повинен судом братися до уваги (ч. 5 ст. 95 ЦПК України). Відсутність кредитного договору, а також первинних документів, які підтверджують його виконання (надання кредитних коштів), є додатковою підставою для визнання права іпотеки відсутнім, оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Лист-повідомлення про відступлення прав за договором за спільним підписом ПАТ «ІМЕКСБАНК» та відповідачем також не надсилалось. Тому на думку позивачів, відповідачем не доведена наявність правових підстав для виникнення та існування кредитних зобов`язань, що забезпечується правом іпотеки на квартиру. Також не доведено що кредит взагалі надавався, при вирішенні справи №916/2099/15, та по справі №924/15/18 позивачі вже були власниками квартири, до участі у справі не залучались, а тому не визнають викладені в рішенні обставини.

10.03.2021 представник позивачів надав заяву про змінупідстав позовних вимог, в якій позивачі просять задовольнити позов з таких підстав:

- на момент укладання і нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 08.10.2014 між позивами та ТОВ «ТРЕЙДОПТІМУМ» право власності за ТОВ було зареєстровано, та будь-які записи у державних реєстрах про наявність обтяжень на квартиру, в тому числі у вигляді іпотеки, були відсутні, будь-які заборони або обмеження відчуження квартири встановлені та зареєстровані не були; право власності за позивачами зареєстровано у встановленому законом порядку, і підлягає застосування принцип реєстраційного підтвердження володіння, тобто ними набуто всі повноваження власника, зокрема і право володіння, За таких умов жоден з них не може бути обмежений в праві звернення до суду і здійснення користування і розпорядження квартирою; жодних договорів іпотеки позивачі не укладали, будь-яких повідомлень щодо наявності боргу та іпотеки до них не надходило; 02.10.2014 було розірвано договір іпотеки, про що було проведено відповідну державну реєстрацію і майже через 5 років 27.03.2019 державним реєстратором було скасовано запис припинення іпотеки на підставі рішення суду, про що їх не було повідомлено; на момент купівлі ними квартири обтяжень не було; позивачі до участі у судові справи не залучались, а тому не визнають викладені в рішенні обставини; про відступлення прав за договором іпотеки їх також не повідомляли; згода ПАТ «ІМЕКСБАНК» на укладання ТОВ «Трейдоптімум» з позивачами не надавалась, за таких обставин договір від 08.10.2014 є недійсним (нікчемним), отже переходу права власності до позивачів не відбулось. Позивачі набули право власності як добросовісні набувачі на підставі ч. 1 ст. 330 ЦК України, сплатили за цей договір кошти, нотаріус перевірив їх законність, і не знали про те, що ТОВ «ТРЕЙДОПТІМУМ» не мав права відчужувати квартиру. Саме Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. За таких обставин майно не може бути витребувано за ст. 388 ЦК України. Іпотека не є дійсною для позивачів, позивачі не набули статусу іпотекодавця і не несуть його обов`язків. В підготовчому засідання з`ясувалось, що у відповідача відсутні оригінали кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 26.05.2015 №23/14, первинні або будь-які інші документи, та не передано за Актом прийому-передачі, які підтверджують фактичне надання кредитних коштів за цим кредитним договором. Вважають що такий доказ як надана ними засвідчена копія кредитного договору, як доказ, не повинен судом братися до уваги (ч. 5 ст. 95 ЦПК України). Відсутність кредитного договору, а також первинних документів, які підтверджують його виконання (надання кредитних коштів) є додатковою підставою для визнання права іпотеки відсутнім, оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Лист-повідомлення про відступлення прав за договором за спільним підписом ПАТ «ІМЕКСБАНК» та відповідачем також не надсилалось. Таким чином на думку позивачів відповідачем не доведена наявність правових підстав для виникнення та існування кредитних зобов`язань, що забезпечується правом іпотеки на квартиру. Також не доведено що кредит взагалі надавався, при вирішенні справи №916/2099/15, та по справі №924/15/18 позивачі вже були власниками квартири, до участі у справі не залучались, а тому не визнають викладені в рішенні обставини. Придбаваючи квартиру у власність жодні норми законодавства позивачі не порушували та діяли добросовісно.

Від відповідача надійшов відзив на заяву про зміну підстав позовних вимог шляхом їх доповнення, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись, що Товариство із вказаними у заяві підставами не погоджується і вважає їх безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Вказав, що доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора у вдповдності до ч. 1 ст. 512 ЦК України ТОВ «ФК «Геліос» є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні, в даному випадку це договір №108 про відступлення прав вимоги від 11.10.2019, а не документи, що засвідчують права, що передаються. Права кредитора за кредитним договором перейшли до відповідача з моменту укладення договору №108, та саме вказаний договір є доказом переходу прав до позивача. Сам кредитний договір не є доказом переходу прав, та факт його передачі іншій стороні не спливає на перехід прав до нового кредитора. Іпотекодержателем спірної квартири є ТОВ «ФК «Геліос», а позивачі як особи, до яких перейшло право власності на предмет іпотеки, та відповідно вони мають права й несуть всі обов`язки іпотекодавця за іпотечним договором у межах вартості предмета іпотеки.

Від відповідача надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову від 10.03.2021, в якому зазначив, що у результаті застосування наслідків недійсності договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 30.05.2014 між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Трейдоптімум», повернувши сторони у стан, який існував до укладення цього правочину, іпотека є дійсною з моментувнесення пронеї первинногозапису в Державний реєстр іпотек. Враховуючи положення ст. 216 ЦК України, а також факт недійсностіДоговору пророзірвання іпотечногодоговору від30.05.2014з моментуйого укладення. ТОВ «Трейдоптімум»не мавправа беззгоди іпотекодержателяукладати договіркупівлі-продажувід 08.10.2014. У зв`язку із чим, договір купівлі-продажу від 08.10.2014 може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом сторін або іншої зацікавленої особи. Як вбачається з матеріалів позовної заяви та заяви про зміну підстав позовних вимог, позивачі були обізнані про відновлення запису про іпотеку від 30.05.2014 на підставі рішення Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 по справі №924/15/18, яке було вчинено державним реєстратором. Щодо наявності права вимоги за основним зобов`язанням вже досліджувалося в судовому порядку, що підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області по справі №916/20996/15 від 02.11.2015 про стягнення заборгованості з боржника за кредитним договором у розмірі 311256494,42 грн. В даному судовому процесі не стягується заборгованість за кредитним договором, тому відсутня необхідність у встановленні її обсягу. Достатньою підставою є її наявність, що не спростовується позивачами, належними доказами (належним виконанням). Позивачі не надали жодного доказу на погашення або виконання зобов`язань за кредитним договором.

15.11.2021 відповідачем ТОВ «ФК «Геліос» подано додаткові пояснення, у яких, зокрема вказали, що позивачі знали або мали знати про існування таких прав (іпотеки) чи обтяжень до укладення договору купівлі-продажу спірного майна. Іпотечний договір від 30.05.2014 , договір про розірвання іпотечного договору від 02.10.2014 та сам договір купівлі-продажу від 08.10.2014 були посвідчені одним приватним нотаріусом Чужовською Н.Ю., якому було достеменно відомо про дані обставини, а також свідчить про системність виведення з іпотеки майна шляхом відчуження спірної нерухомості позивачам, тощо. Вважають, що договір купівлі-продажу був укладений не за звичайних ринкових умов, а з певними «пільговими умовами» та мав на меті не фактичний продаж нерухомого майна з отриманням грошових коштів, а лише намагання виведення предмета іпотеки. Також, позивачі були обізнані в існування прав та обтяжень на нерухоме майно у вигляді іпотеки і що нерухоме майно відчужується із певними обтяженнями та за заниженою більше ніж в 5 разів ціною і позивачі укладаючи договір усвідомлено йшли на цей ризик.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» про визнання відсутнім права іпотеки, скасування державної реєстрації іпотеки задоволено.

Право іпотеки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42322556, місцезнаходження: м. Київ, вул. Нижній Вал. Буд. 7-9) на об`єкт нерухомості квартиру, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 338,1 кв.м, житловою площею 256,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 141607251101 визнано відсутнім.

Скасовано державну реєстрацію іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об`єкт нерухомості - квартиру, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 338,1 кв.м, житловою площею 256,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 141607251101, номер запису про іпотеку 5850432, дата, час державної реєстрації: 30.05.2014 14:46:02. Вирішено судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос»просить оскаржуване рішення, як ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі або закрити провадження у справі, у зв`язку з тим, що даний спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував положень ст. 23 Закону України «По іпотеку», у відповідності до якої всі обов`язки іпотекодавця перейшли до позивачів у момент переходу до них права власності на предмет іпотеки, і при цьому не має значення, чи були вони обізнані з тим, що вказане майно обтяжене іпотекою; незважаючи на те, що позивачі не є учасниками справи № 924/15/18, вони в силу вимог ст. 23 Закону України «По іпотеку» набули статус іпотекодавця(ів) та мають всі його права й несуть всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ними права власності на предмет іпотеки; про існування рішення у вказаній справі позивачам було відомо ще до подання позовної заяви (06.07.2020), але вони його не оскаржили; суд помилково прийшов до висновку, що дане рішення не носить преюдиційного характеру, зокрема до відносин, пов`язаних з іпотекою та нікчемним правочином; суд в порушення висновків, зроблених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 у справі № 917/1345/14, від 15 вересня 2019 у справі № 910/12525/20 щодо преюдиційного значення обставин, встановлених судовим рішенням, не звернув уваги щодо нікчемності Договору про розірвання іпотечного договору від 02.10.2012 № 4889 та не надав належної правової оцінки факту його нікчемності, ефект нікчемності якого має абсолютний ефект та дію щодо всіх, та допустив перегляді рішення, яке набрало законної сили; суд помилково прийшов до висновку щодо добросовісності позивачів як набувачів майна та що їм не було відомо про розірвання іпотеки, виходячи з бездіяльності влади, зміст якої судом не розкритий в рішенні; суд дійшов помилкових висновків про бездіяльність влади уповноваженої особи (Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), не зазначивши, в чому полягає така бездіяльність, а нікчемність правочину встановлюється законом, а не рішенням певної особи Фонду; не досліджено обставини того, що іпотечний договір від 30.05.2014, Договір про розірвання іпотечного договору від 02.10.2014 і сам Договір купівлі-продажу від 08.10.2014 були посвідчені одним тим самим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., якому було достеменно відомо про дані обставини, а також наведене свідчить про системність виведення з іпотеки майна шляхом відчуження спірної нерухомості АТ «Імексбанк»; вартість спірного майна за Договором купівлі-продажу була визначена відповідно до висновку про вартість майна від 02.10.2014, саме в день посвідчення Договору про розірвання іпотечного договору, що свідчить про планування угоди продажу заздалегідь до укладення Договору про розірвання іпотечного договору, а ТОВ «Трейдоптімум» мав на меті вивести предмет іпотеки та позивачі достеменно знали про обставини щодо договору іпотеки та його розірвання; сам договір купівлі-продажу відбувся за декілька днів після укладення нікчемного правочину Договору про розірвання іпотечного договору; продаж спірної нерухомості вчинено за 1300000 грн, які позивачі мали сплатити продавцю протягом 10 днів з моменту підписання договору, а саме право власності на спірне майно перейшло до Позивачів одразу в день укладення договору купівлі-продажу, на підтвердження розрахунку надана лише розписка директора ТОВ «Трейдоптімум» ОСОБА_5 , і ціна спірної нерухомості за 4 місяці до цього під час укладення іпотечного договору становила 7300000 грн, що майже в 6 разів перевищує ціну продажу квартири, що підтверджує неринкові умови угоди та певні «пільгові умови» та свідчить про фраудаторність такої угоди та опосередковано вказує на недобросовісність позивачів як набувачів майна; суд помилково ототожнив поняття припинення іпотеки з реєстраційною дією нотаріуса щодо припинення іпотеки в Державному реєстрі іпотек, відповідач довів, що основне зобов`язання за Кредитним договором не виконано, а отже іпотека є дійсною, і перехід права власності не є підставою для її припинення; судом не враховано, що належним доказом переходу до ТОВ «ФК «Геліос» права вимоги за Кредитним договором та Договору про забезпечення - є Договір № 108 про відступлення прав вимоги від 11.10.2019, а не Кредитний Договір та факт його передачі іншій стороні; суд помилково відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «ФК Геліос» про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки суб`єктна юрисдикція у спорах за подібними правовідносинами, у яких фізичною особою оспорюється похідне зобов`язання від основного зобов`язання, яке виникло між двома юридичними особами, належить до юрисдикції господарських судів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18, від 14.02.2020 у справі № 295/5047/18), а позивачами оспорюється обтяження іпотекою спірної квартири на забезпечення виконання основного зобов`язання кредитного договору від 26.05.2014 між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Групбудсервіс» між двома юридичними особами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачі не визнали апеляційну скаргу та просили рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2022 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Геліос» - без задоволення.

Доводи відзиву фактично зводяться до змісту обґрунтування позову про визнання відсутнім права іпотеки, скасування державної реєстрації іпотеки та посиланням на помилковість вимог апеляційної скарги про підвідомчість спору господарському суду, оскільки недостатньо лише суб`єктного складу основного зобов`язання, а зі змістом п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України необхідно щоб переданий спір був саме щодо іпотечного договору та фактичне існування кредитних зобов`язань, у забезпечення виконання яких укладений такий він, а у справі такі спори відсутні, і позивачі захищають як добросовісні набувачі своє право власності як фізичні особи; судом вірно задоволений позов, оскільки з`ясована відсутність основних зобов`язань, у забезпечення виконання яких укладався іпотечний договір; факт укладення кредитного договору належними доказами не доведений, оригінал договору відсутній, а рішення господарського суду Одеської області у справі № 916/2099/15 від 09.11.2015 не має преюдиційного значення для позивачів, які не брали участі у розгляді такої справи; факт надання кредитних коштів не доведений, первинні фінансові документи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В суді апеляційної інстанції представник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» Колосюк В.А. підтримав доводи своєї апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивачів ОСОБА_4 підтримали доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено,що 08.10.2014 ТОВ «Трейдоптімум» (код ЄДРПОУ 32833969) згідно нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу продало у спільну часткову власність ОСОБА_2 (62/100), ОСОБА_1 і ОСОБА_3 (38/100) квартиру за адресою АДРЕСА_2 , заг. пл. 338,1 кв.м, житл. пл. 256,3 кв.м, яка складається із 7 житлових кімнат. (а.с. 13-16 т. 1). Зазначений договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстр.№4965.

Вказана квартира належала продавцю на праві приватної власності на підставі нотаріально посвідченого 02.09.2013 договору купівлі-продажу за реєстр. №№3639 (а.с. 157-158 т. 1).

Згідно п. 3 договору продаж квартири вчинено за 1300000 грн. Отримання коштів за цим договором продавцем підтверджується нотаріально посвідченою заявою представника ТОВ «Трейдоптімум» від 08.10.2014 (а.с. 17 т. 1).

Право власності за вказаним договором купівлі-продажу було зареєстровано за позивачами у встановленому законом порядку, про що свідчить витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.10.2014 (а.с. 18-20 т. 1),

З витребуваної судом копії реєстраційної справи №141607251101 щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 , також вбачається зареєстрований між позивачами та ТОВ «ТРЕЙДОПТІМУМ» договір купівлі-продажу квартири від 08.10.2014.

Судом також встановлено, що 30.05.2014 між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «ТРЕЙДОПТІМУМ» (майновий поручитель за ТОВ «ГРУПБУДСЕРВІС») укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , заг. пл. 338,1 кв.м, житл. пл. 256,3 кв.м.

Вказаний договір іпотеки укладено в забезпечення вимоги іпотекодержателя за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №23/14 від 26.05.2014, який укладено між іпотекодержателем ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «ГРУПБУДСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 35880964) стосовно повернення суми кредиту та відсотків; сума кредиту 298750600 грн, строк повернення - 18.05.2015.

З реєстраційної справи та інформаційної довідки від 07.09.2022 вбачається про державну реєстрацію обтяження у вигляді запису про іпотеку та обтяження 30.05.2014.

02.10.2014 між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «ТРЕЙДОПТІМУМ» укладено договір про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстр.№4889. Цей договір є підставою для зняття заборони відчуження вказаного в іпотечному договорі нерухомого майна, а саме квартира АДРЕСА_1 .

Згідно рішення приватного нотаріуса як державного реєстратора від 02.10.2014 було здійснено державну реєстрацію припиненняіпотеки та обтяження за Договором іпотекищодо квартири (а.с. 198 т. 1), про що також свідчить Витяг з ДРРПнаНМ про реєстрацію обтяжень №27616629 від 02.10.2014 (а.с. 199 т. 1) та інформаційна довідка від 07.09.2022 про зміни в Реєстрі іпотек.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантуваннявкладів фізичних осіб 26 січня 2015 рокуприйнято рішення № 14 про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК" тапризначення уповноваженої особиФонду гарантуваннявкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністраціїв АТ "ІМЕКСБАНК" з призначенням уповноваженої особи.

В травні 2015 ПАТ «ІМЕКСБАНК» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "ГРУПБУДСЕРВІС" про стягнення заборгованості. Рішенням суду від 09.11.2015 (справа № 916/2099/15) позов задоволено та стягнуто заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 12.05.2014р. № 23/14 у розмірі 311256494,42 грн, з яких268875540 (двісті шістдесят вісім мільйонів вісімсот сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок) грн 00 коп.заборгованість за кредитом, 23977804 (двадцять три мільйони дев`ятсот сімдесят сім тисяч вісімсот чотири) грн, 97 коп. - заборгованість за відсотками та 18403149 (вісімнадцять мільйонів чотириста три тисячі сто сорок дев`ять) грн 44 коп. - пені.

11.10.2019 між ПАТ «ІМЕКСБАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ «Фінансова компанія «ГЕЛІОС» укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами за результатами відкритих торгів (аукціону), за якими новий іпотекодержатель набуває право вимоги Банку до іпотекодавців, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи право вимоги до правонаступників іпотекодавця, спадкоємців або інших осіб, до яких перейшли обов`язки іпотекодавців за договорами іпотеки. Згідно п. 3 цього договору встановлено, що банк та новий іпотекодержатель зобов`язані повідомити іпотекодавців про відступлення права вимоги за Іпотечними договорами протягом 5 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором у порядку, передбаченому чинним законодавством або відповідним іпотечним договором, в тому числі і з використанням форми повідомлення , яка наведена у дод. № 2 до цього договору. Сторони погоджується, що відповідно до ст. 516 ЦК України новий іпотекодержатель несе ризик настання дня нього несприятливих обставин у зв`язку з неповідомленням або несвоєчасним повідомленням іпотекодавців про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами на підставі цього договору. Згідно п.5 договору вбачається, що наявні у Банку документи, що підтверджують право вимоги до іпотекодавців, а також реєстр прав вимог передаються банком новому іпотеко держателю за відповідним актом не пізніше 3-х днів.

Також з інформаційної довідки та Витягу з ДРРПнаНМ встановлено, що 27.03.2019 скасовано реєстраційну дію припинення іпотеки на підставі постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 (справа №924/15/18) та внесено запис про іпотеку та запис про обтяження.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 (у справі № 924/15/18 за позовом ПАТ "Імексбанк" до ТОВ "Трейдоптімум", за участю третьої особи на боці позивача Фондугарантування вкладів фізичних осіб та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійнихвимог на предмет спору, на стороні Відповідача- ТОВ "Групбудсервіс» про застосування наслідків недійсності договору від 02 жовтня 2014 рокупро розірвання іпотечного договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем, повернувши сторони у стан, який існував до укладення цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна Відповідача, а саме: квартири АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з семи житлових кімнат житловою площею 256,3 кв.м, загальною площею 338,1 кв.м, які були зареєстровані згідно іпотечного договору, посвідченого 30 травня 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим номером №3122):

рішення господарського суду Хмельницької областівід 10 квітня 2018 рокув справі №924/15/18скасовано. Прийнято нове рішення,яким задоволено позовні вимоги повністю. Застосувано наслідки недійсності договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 30 травня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Імексбанк" та товариствомз обмеженою відповідальністю "Трейдоптімум", повернувши сторони у стан, який існував до укладання цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майнатоваристваз обмеженою відповідальністю "Трейдоптімум",а саме щодо квартири за АДРЕСА_1 ,яка в цілому складається з семи житлових кімнат, житловою площею - 256,3 кв.м., загальною площею - 338, 1 кв.м.

Вказане рішення було виконано державним реєстратором 27.03.2019 - внесено запис про іпотеку з 30.05.2014 та обтяження ПАТ «ІМЕКСБАНК».

У вказаній справі, зокрема, встановлено, що 02 жовтня 2014 року між ПАТ «ІМЕКСБАНК»,ТОВ "Трейдоптімум" та ТОВ "Групбудсервіс» було підписано договір про розірвання Договору іпотеки з ТОВ "Групбудсервіс», згідно пункту 1 якого,за взаємною згодою та керуючисьстатями 651-654 ЦК України, сторони вирішили розірвати Договір іпотеки з ТОВ "Групбудсервіс». 02 березня 2015 року наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за №66-в введено тимчасову адміністрацію та призначено тимчасового керуючого та було створено комісію, якій наказано в строк до 20 березня 2015 року здійснити детальну перевірку правочинів (у тому числі договорів), укладених або розірваних, в період з 27 січня 2014 року по 27 січня 2015 року, які підпадають під критерії, зазначені встатті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". На виконання вищевказаного наказу,комісією було складено акт перевірки правочинів на предмет нікчемності, в якому було встановлено, що в період з 27 січня 2014 року по 27 січня 2015 року ПАТ «ІМЕКСБАНК» було укладено, зокрема, нікчемний правочин про розірвання договору іпотеки,який став підставою для припинення діїДоговору іпотеки, предметом якого була вказана квартира. У зв`язку з чим 01.12.2017року було направлено вимоги до ТОВ Трейдоптімум" , ТОВ "Групбудсервіс» про нікчемність договору від 02 жовтня 2014 року про розірвання договору іпотеки на підставі пункту 1 частини 3статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з обгрунтованості позовних вимог, оскільки вважав, що рішення Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у справі № 924/15/18 не має для позивачів преюдиційного значення, оскільки вони як власники на момент вирішення спору щодо спірної квартири не були залучені до участі у справі, належні докази існування основного зобов`язання за кредитним договором відсутні, як відсутні і докази про направлення боржнику та позивачам повідомлень про відступлення прав вимоги за договором, позивачі є добросовісними набувачами квартири, оскільки станом на час укладання 08.10.2014 договору купівлі-продажу спірної квартири з позивачами будь-яких обтяжень не існувало, вони не повинні були передбачати наявність ризиків у вигляді обмежень шляхом внесення обтяжень через 5 років 6 місяців до Реєстру іпотек у зв`язку із бездіяльністю влади уповноваженої особи, та неприйнятним є їх вимушеність шукати способи компенсації своїх витрат, таке є неприйнятним та покладає на набувачів індивідуальний та надмірний тягар.

Суд вважав, що обраний позивачами спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання судом відсутнім права іпотеки ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» на спірний об`єкт свідчить про існування між учасниками справи фактично спору щодо відсутності або наявності права іпотеки за договором іпотеки від 30.05.2014, укладених між ПАТ «ІМЕКСБАНК» з ТОВ «Трейдоптімум». Такий спосіб захисту для позивачів суд вважав належним та ефективним.

Переглядаючи вказане рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Згідно з пунктом пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених закономвипадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

У пункті 5.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) вказано, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15 (провадження № 14-32цс20) звернула увагу, що із 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» - спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, якщо сторонами основного зобов`язання є тільки юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Іншими словами, до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем. Із зазначеної дати, якщо хоча б однією зі сторін основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, розглядається за правилами цивільного судочинства незалежно від того, чи заявляє позивач одночасно вимоги до фізичної особи - сторони основного зобов`язання та до сторони (сторін) акцесорного зобов`язання, зокрема, незалежно від того, чи об`єднані позовні вимоги щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів іпотеки, поруки тощо, укладених для забезпечення основного зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 906/277/18 (провадження № 12-300гс18). Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається з урахуванням суб`єктного складу сторін основного зобов`язання, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №(провадження № 14-409цс18).

Відповідно до положень ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У спірних правовідносинах сторонами основного зобов`язання (кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 23/14 від 26.05.2014) були юридичні особи ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «ГРУПБУДСЕРВІС».

На забезпечення належного виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 30.05.2014 між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «ТРЕЙДОПТІМУМ» (майновий поручитель за ТОВ «ГРУПБУДСЕРВІС») було укладено іпотечний договір, посвідчений 30.05.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 3122.

Предметом Договору іпотеки є квартира, яка в цілому складається з семи житлових кімнат, загальною площею 338,1 кв м, житловою площею 256,3 кв м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 141607251101, із оціночною вартістю згідно висновку експерта від 20.05.2014 7300000 (п. 1.4. Договору іпотеки), заставною вартістю предмета іпотеки 7300000 (п. 1.5. Договору іпотеки).

У розглядуваній справі позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як набувачі вказаної квартири за договором купівлі-продажу від 08.10.2014, укладеним із ТОВ «Трейдоптімум» після розірвання 02.10.2014 іпотечного договору, заявили позов доТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Геліос» провизнання відсутнімправа іпотеки,скасування державної реєстрації іпотеки, з яким звернулися до суду у липні 2020 року, тобто після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

При цьому позивачами ставиться питання про визнання відсутнім права іпотеки та скасування державної реєстрації іпотеки з огляду на відсутність в реєстрі запису про обтяження спірної квартири відповідно до іпотечного договору від 30.05.2014 станом на час її придбання і їх добросовісність як покупців, які не знали та не могли знати про обтяження, відомості про яке та саме обтяження були відсутні станом на час укладення договору купівлі-продажу.

Виходячи із часу звернення позивачів до суду із вказаним позовом, його предмету та підстав, характеру спірних правовідносин, враховуючищо спір виник щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи, справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Наведе узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19), від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15 (провадження № 14-32цс20) та постановах Верховного Суду у постановах від 03 березня 2021 року у справі № 522/1792/19, від 17 березня 2021 року у справі № 161/14986/18.

Тому слушними є доводи апеляційної скарги ТОВ «ФК «Геліос» в частині помилковості висновків суду про відмову відповідачу у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі з підстав п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Натомість, помилковими є доводи відзиву позивачів на апеляційну скаргу про необґрунтованість вимоги відповідача про закриття провадження у справі з посиланням на те, що у цій справі будь-які спори щодо іпотечного договору відсутні взагалі, а одного лише суб`єктного складу сторін основного зобов`язання для визначення господарської юрисдикції недостатньо, крім того, що позивачі доводять набуття ними як добросовісними набувачами права власності на спірну квартиру на підставі ст. 330 ЦК України, а також з підстав, передбачених ч. 1 ст. 317, ч. 1-2 ст. 319, ч. 102 ст. 321, ч. 2 ст. 386, ч. 1 ст. 391 ЦК України про захист зареєстрованого за ними права власності на житло від незаконного та безпідставного посягання з боку відповідача.

Як помилковим власним тлумаченням і таким, що не ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини сторін, є і посилання позивачів, що для виникненні іпотеки як похідного права недостатньо тільки укладення іпотечного договору, а необхідні ще й виникнення основного кредитного зобов`язання та укладення іпотечного договору для забезпечення основного зобов`язання, і що господарський суд не може приймати до розгляду спори, в яких позовні вимоги будуються на відсутності таких основних зобов`язань.

Вказане не спростовує усталеної практики Верховного Суду, зокрема його Великої Палати, щодо того, що юрисдикції господарських судів належать спори щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною першою статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та помилково розглянув справу по суті в порядку цивільного судочинства, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а провадження у цивільній справі - закриттю.

З огляду на те, що колегія суддів вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, задовольнивши клопотання відповідача ТОВ «ФК «Геліос» про закриття провадження у справі із зазначеної підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Згідно частини четвертої ст. 377 ЦПК Україниу разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першоїстатті 255 цього Кодексусуд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Тому колегія суддів у відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачам їх право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції, яким у даному випадку є Господарський суд Одеської області.

Крім того, що стосується застосованих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси заходів забезпечення теперішнього позову від 27 липня 2020 року у вигляді заборонисуб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомостіквартири,об`єкту житлової нерухомості, загальною площею 338,1 кв.м, житловою площею 256,3 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 141607251101, до вирішення спору судом, то колегія суддів зазначає, що Об`єднаною Палатою Верховного Суду в постанові від 18.04.2022 у справі № 705/4132/19 зроблений висновок про те, що якщо справа передана для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено її розгляд, рішення по суті не ухвалено, а отже й потреба у забезпеченні позову не відпала.

Вказане є обов`язковим для застосування апеляційним судом відповідних норм права згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Тому вказані заходи забезпечення теперішнього позову зберігають свою чинність.

Керуючись ст. 255, 256, 367, 374, 377 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос»задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2022 року скасувати.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» про закриття провадження у справі задовольнити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» про визнання відсутнім права іпотеки, скасування державної реєстрації іпотеки закрити.

Роз`яснити позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про наявність у них права протягом 10 днів з дня отримання постанови звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 14 квітня 2023 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.В.Кострицький

Ю.П. Лозко