Ухвала

від 11.04.2023 по справі 452/2892/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 452/2892/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/211/23 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові у режимі відеоконференції апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Купновичі Самбірського району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Никловичі Самбірського району Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 6 лютого 2023 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 299 КК України, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_10 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а:

вищевказаним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 299 КК України, та призначено йому покарання: за ч. 4ст. 186 КК Україниу виді 7 років позбавлення волі; за ч. 4.ст. 187 КК Україниу виді 9 років позбавлення волі із конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 299 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1ст. 70 КК Україниза сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, призначено остаточне покарання ОСОБА_7 у виді 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано з підстави недоведеності вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 11 липня 2022 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19» - залишено без змін до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України, та призначено йому покарання: за ч. 4.ст. 187 КК Україниу виді 8 років позбавлення волі із конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 357 КК України у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ч. 1ст.70КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання ОСОБА_9 у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_9 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано з підстави недоведеності вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, по епізоду 11 липня 2022 року.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з 11 липня 2022 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19» - залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Вирішено питання з речовими доказами, арештом майна та процесуальними витратами.

Згідно з вироком, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в умовах воєнного стану вчинили кримінальні правопорушення за таких обставин.

Так, ОСОБА_7 10 липня 2022 року приблизно о 19:00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в

АДРЕСА_3 , на подвір`ї житлового будинку ОСОБА_11 , достовірно розуміючи, що в країні діє воєнний стан, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, підійшов до ОСОБА_12 та із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, став наносити йому удари кулаками і ногами по його тулубі та обличчі, від яких останній впав на землю, спричинивши йому згідно висновку судово-медичної експертизи: по одному садну в лобній ділянці, на спинці носа, у правій привушній ділянці, на правому передпліччі, на лівій гомілці, які відносяться до легкого тілесного ушкодження та відкрито викрав в ОСОБА_12 з нагрудної кишені сорочки грошові кошти в сумі 100 гривень, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене, ч. 4

ст. 186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану.

ОСОБА_9 10 липня 2022 року приблизно о 19:00 год., будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в АДРЕСА_3 , на подвір`ї житлового будинку ОСОБА_11 , діючи умисно, під час побиття ОСОБА_12 обвинуваченим ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій,викрав з нагрудної кишені сорочки ОСОБА_13 військовий квиток,виданий на ім`я останнього, який являється важливим особистим документом.

Своїми діями ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 357 КК України, а саме: незаконне заволодіння будь-яким способом важливим особистим документом.

Крім того, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, разом з ОСОБА_9 , який також перебував у стані алкогольного сп`яніння, 11 липня 2022 року приблизно о 01:00 год., за попередньою змовою між собою, керуючисьєдиним злочинним умислом, направленимна вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з проникненням до житла та достовірно розуміючи, що в країні діє воєнний стан, шляхом вибиття вхідних дверей проникли у приміщення житлового будинку АДРЕСА_3 , в якому проживають ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_12 , де заздалегідь взятими дерев`яними палицями та кулаками почали наносити удари потерпілим, а саме: ОСОБА_7 наніс удари палицею по лівій руці потерпілої ОСОБА_14 , спричинивши їй синець на лівому передпліччі, який відноситься до легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, після удар кулаком в область грудей потерпілого ОСОБА_15 , та один удар ногою в область ноги спричинивши йому згідно висновку судово-медичної експертизи садно на лівій гомілці, який відноситься до легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Після чого, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_9 нанесли декілька ударів дерев`яними палицями, ногами та руками по тілу потерпілого ОСОБА_12 спричинивши йому згідно висновку судово-медичної експертизи закритий перелом нижньої третини лівої ліктьової кістки із зміщенням який відноситься до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, та відкрито заволоділи мобільним телефоном марки «SAMSUNG GT- Е2121В» вартістю 200 грн., який знаходився в кімнаті на холодильнику, двома банками чорного крему для взуття торгової марки «BARUS» загальною вартістю 19 грн. В подальшому, вибивши вхідні міжкімнатні двері до приміщення комори в даному будинку, відкрито викрали: чотири пачки вермишелю швидкого приготування торгової марки «ROLLTON» вагою 60 грам кожна, загальною вартістю 39 грн. 60 коп., дві пачки майонезу «Провансаль» вагою 190 грам кожна, загальною вартістю 33 грн., пачку вівсяних пластівців торгової марки «Ярка» вагою 400 грам вартістю 15 грн., пачку цукру вагою 1 кг. вартістю 34 грн., пачку цукру торгової марки «Повний глечик» вагою 900 грам вартістю 34 грн., пачку перцю чорного горошок торгової марки «Юліта» вагою 20 грам вартістю 8 грн., пачку перцю духмяного торгової марки «Юліта» вагою 15 грам вартістю 15 грн., пачку рису вагою 1 кг. вартістю 50 грн., пачку гречки вагою 1 кг. вартістю 50 грн.

Далі, ОСОБА_7 , розуміючи, що ОСОБА_9 знаходиться біля потерпілих та не випускає їх на вулицю, продовжуючи свій злочинний умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, відкрито, викрав із приміщення хліва десять птиць курей загальною вартістю 1800 грн., яким відірвавши голови, поскладав їх у мішок, а також із складського приміщення відкрито викрав 50 головок часнику загальною вартістю 250 грн., чим спричинили потерпілим ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 2547 грн. 60 коп.

Своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4

ст. 187 КК України, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій) вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло та в умовах воєнного стану, тобто, кримінальному правопорушенні передбаченому ч. 4 ст. 187 КК України.

Своїми діями ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій) вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло та в умовах воєнного стану, тобто, кримінальному правопорушенні передбаченому ч. 4 ст. 187 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 11 липня 2022 приблизно о 01:00 год., будучи у стані алкогольного сп`яніння, та перебуваючи у АДРЕСА_3 , маючи прямий умисел на жорстоке поводження з тваринами, нехтуючи існуючими правилами і нормами поведінки в суспільстві, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи щодо поводження з тваринами, нехтуючи вимогами Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», яким передбачено, що при поводженні з тваринами не допускаються дії, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження, на території зазначеного будинкового володіння ОСОБА_14 , зайшов до приміщення хліва та діючи умисно став ловити кури та механічним способом руками відривати їм голови від тушок, що є несумісним з життям та призвело до загибелі 10 курей.

Своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3

ст. 299 КК України, а саме: жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, вчинене умисно щодо двох і більше тварин, що призвело до їх загибелі.

Окрім цього, органом досудового розслідування ОСОБА_7 та ОСОБА_9 обвинувачуються у тому, що 11.07.2022 приблизно о 01:00 год., будучи у стані алкогольного сп`яніння, та перебуваючи у АДРЕСА_3 , за попередньою змовою групою осіб, діючи умисно, під час вчинення розбійного нападу на житловий будинок ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_12 , викрали з приміщення комори паспорти громадян України, видані на ім`я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також будинкову книгу, які являються важливими особистими документами.

Вказані дії ОСОБА_7 та ОСОБА_9 кваліфіковані за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом, який є важливим особистим документом.

Не погоджуючись із даним вироком, адвокат ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , та адвокат ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , звернулися з апеляційними скаргами.

У своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 6 лютого 2023 року щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 299 КК України, скасувати частково та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 299 КК України.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник покликається на те, що оскаржений вирок є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню в частині визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 299 КК України, оскільки у його діях відсутні ознаки цих кримінальних правопорушень. Зокрема, сторона захисту вважає, що дії ОСОБА_7 неправильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 299 КК України як жорстоке поводження з тваринами, що належать до хребетних, вчинене умисно щодо двох і більше тварин, що призвело до їх загибелі, з огляду на те, що знущання, вчинене із застосуванням жорстоких методів, означає завдання тварині болю, страждань шляхом нанесення ударів, заподіяння ушкоджень, позбавлення їжі або води, впливу термічних факторів, хімічних речовин тощо. Жорстокі методи полягають у безжальному поводженні з твариною, тривалому впливі на неї з метою отримання хворобливого самозадоволення від спостерігання за стражданнями тварини. Водночас, кури відносяться до сільськогосподарських тварин, тому їх дозволено не у заборонений спосіб умертвляти (тобто не шляхом утоплення, задушення, використання електричного струму та речовин, що призводять до отруєння). При цьому при проведенні клінічного огляду курячих туш і голів установлено, що голови відірвані від тушок механічним способом, що призвело до обезкровлення птиці та стало причиною їх смерті. Таким чином, описані в обвинувальному акті дії ОСОБА_7 по відношенні до курей не становлять склад злочину, передбачений ст. 299 КК України.

Також апелянт зазначає, що дії ОСОБА_7 неправильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 186 КК України, оскільки відсутні такі обов`язкові ознаки складу цього кримінального правопорушення як діяння викрадення та суб`єктивна сторона у формі прямого умислу. Наведене підтверджується тим, що між потерпілим та обвинуваченим ОСОБА_7 існував конфлікт з приводу того, що потерпілий обіцяв скосити подвір`я останнього, проте не зробив цього. Через це ОСОБА_7 почав наносити йому удари, в процесі чого потерпілий добровільно, без жодних на те вимог з боку обвинуваченого, передав йому сто гривень.

Як зазначає захисник, дії ОСОБА_7 неправильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки розбій це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу. З обставин справи слідує, що обвинувачені прибули у житлове приміщення потерпілих з метою вияснення особистого конфлікту, який розпочався ще в день образи ОСОБА_17 спільної подруги обвинувачених ОСОБА_18 , продовжився виясненням стосунків між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 на подвір`ї ОСОБА_11 , яке закінчилось побиттям обвинуваченого ОСОБА_12 . В подальшому обвинувачені, під впливом алкоголю, вирішили, що конфлікт до кінця не вичерпаний, а тому пішли до житла ОСОБА_12 , щоб поговорити про конфлікт. За наведеного, сторона захисту вважає, що жодного нападу не було, а насильство, яке застосовувалось до потерпілих, не було спрямоване на заволодіння майном; дії обвинувачених не мали корисливого мотиву. Відтак у цьому випадку має місце злочин проти життя та здоров`я.

У своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 6 лютого 2023 року скасувати в частині визнання ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України по епізоду від 10 липня 2022 року та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати невинним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України по епізоду від 10 липня 2022 року; змінити правову кваліфікацію дій ОСОБА_9 з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 4 ст. 186 КК України. Призначити ОСОБА_9 покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, 5 років позбавлення волі та застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник покликається на те, що судом неправильно встановлено вину обвинуваченого за ч. 3 ст. 357 КК України за епізодом від 10 липня 2022 року, оскільки, на думку захисника, вказаний військовий квиток потерпілий витягнув зі своєї кишені разом із сотнею гривень, які передав ОСОБА_7 . При цьому у який саме спосіб вказаний військовий квиток опинився у руках ОСОБА_9 не встановлено. Прямого умислу в діях ОСОБА_9 , спрямованого на заволодіння цим документом, не було, про що зазначив сам обвинувачений. Таким чином, достатніх доказів того, що останній забрав у потерпілого військовий квиток, немає.

Також апелянт зазначає, що судом неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки, згідно наявними доказами у справі, у діях останнього відсутні прояви насильства, небезпечні для життя чи здоров`я особи, що зазнала нападу. Підставою прибуття обвинувачених до житла потерпілих був конфлікт ОСОБА_7 з ОСОБА_12 , що підтверджується, в т.ч., показаннями потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , у яких обвинувачені запитали, де є ОСОБА_19 . На відеоматеріалі чути, як ОСОБА_19 просить в обвинувачених вибачення. Тобто до нанесення ОСОБА_12 тілесних ушкоджень призвела наявність особистого конфлікту. Наведене спростовує версію сторони обвинувачення, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вчинили напад на родину ОСОБА_20 саме з метою незаконного заволодіння майном. На думку апелянта, дії ОСОБА_9 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 186 КК України.

Крім того, адвокат вважає призначену ОСОБА_9 міру покарання занадто суворою, такою, що не відповідає обставинам справи та особі обвинуваченого. Зокрема, судом не враховані обставини, що пом`якшують покарання останнього, а саме: визнання вини, повне відшкодування збитків; не врахована позитивна характеристика обвинуваченого, думка потерпілих щодо призначення покарання, адже у судовому засіданні потерпілі зазначали, що примирилися з ОСОБА_9 , зазначили, що не вважають його суспільно-небезпечним. Сторона захисту вважає, що призначити обвинуваченому можливо із застосуванням статей 69, 75 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 свою апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_8 свою апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольнити.

Прокурор ОСОБА_10 заперечив проти задоволення апеляційних скарг, зазначивши, що такі не ґрунтуються на вимогах закону.

Потерпілі ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення апеляційного розгляду, у таке не з`явились, про поважність причин свого неприбуття не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подали.

З огляду на вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності потерпілих.

Заслухавши доповідача, позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла такого висновку.

Частиною 1ст. 404 КПК Українивстановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновки суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_7 та ОСОБА_9 невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України (по епізоду за 11 липня 2022 року), ніким з учасників процесу не оскірюються, а тому оскаржений вирок у цій частині апеляційним судом не переглядається.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За приписами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом першої інстанції під час розгляду даного кримінального провадження дотримано наведені вище вимоги кримінального процесуального закону, спрямовані на встановлення об`єктивної істини у справі, а його висновки про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 299 КК України, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України, за які їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах справи та викладеними у вироку доказами, які судом всебічно і повно досліджені та правильно і об`єктивно оцінені в їх сукупності та взаємозв`язку.

Зокрема, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 299 КК України, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України, місцевий суд обґрунтував, покликаючись, зокрема, на: показання потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а також письмові та речові докази: заяву ОСОБА_14 від 11 липня 2022 року, у якій вона просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 ; протокол огляду місця події від 11 липня 2022 року, з відеофіксацією та фототаблицею до нього, проведеного за місцем проживання потерпілих ОСОБА_20 за адресою: АДРЕСА_3 ; протокол №648 м/58/14-2022 про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії, що проводилася на підставі ухвали Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року, якою наданий дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової дії), а саме: зняття інформації з електронних інформаційних систем, із мобільного телефону «Redmi» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_7 ; висновок експерта судово-медичної експертизи №74/22 від 18 липня 2022 року щодо тілесних ушкоджень ОСОБА_14 ; висновок експерта судово-медичної експертизи №75/22 від 18 липня 2022 року щодо тілесних ушкоджень ОСОБА_15 ; висновок експерта судово-медичної експертизи №73/22 від 18 липня 2022 року щодо тілесних ушкоджень ОСОБА_12 ; протокол обшуку від 11 липня 2022 року,з відеофіксацією, проведеного за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 ; протокол проведення слідчого експерименту від 25 липня 2022 року, з відеофіксацією, проведеного з участю потерпілого ОСОБА_12 ; протокол проведення слідчого експерименту від 25 липня 2022 року, з відеофіксацією, проведеного з участю потерпілого ОСОБА_15 ; протокол проведення слідчого експерименту від 25 липня 2022 року, з відеофіксацією, проведеного з участю потерпілої ОСОБА_14 ; протокол проведення слідчого експерименту від 25 липня 2022 року, з відеофіксацією, проведеного з участю підозрюваного ОСОБА_9 ; протокол проведення слідчого експерименту від 25 липня 2022 року, з відеофіксацією, проведеного з участю підозрюваного ОСОБА_7 ; відповідь начальника Самбірської районної державної лікарні ветеринарної медицини ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області від 14 липня 2022 року за №3-111, наданої за результатами клінічного огляду курячих туш та їх голів; висновок експерта судової товарознавчої експертизи (з ілюстрованою таблицею) від 19 серпня року 2022 №СЕ-19/114-22/12647-ТВ, які детально викладені у вироку суду першої інстанції.

Дослідивши відповідно до ст. 94 КПК України вищевказані докази і визнавши їх належними та допустимими, оцінивши їх у сукупності з іншими фактичними даними, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про: доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 299 КК України, як: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану; напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло та в умовах воєнного стану; жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, вчинене умисно щодо двох і більше тварин, що призвело до їх загибелі; та доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України, як: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло та в умовах воєнного стану; незаконне заволодіння будь-яким способом важливим особистим документом.

На переконання колегії суддів, викладені в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_6 доводи про недоведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 299 КК України, та необхідність закриття кримінального провадження у справі, свого підтвердження в ході апеляційного розгляду не знайшли.

Зокрема, у своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 вказує на те, що дії ОСОБА_7 не можуть бути кваліфіковані за ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки вказані злочини є корисливими, а тому, вчиняючи їх, особа прагне до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та вчиняє дії, спрямовані на негайне його вилучення. У цій ситуації, як зазначає апелянт, насильство, яке застосовувалось до потерпілих, не було спрямоване на заволодіння майном, дії обвинувачених не мали корисливого мотиву та прибули у житло потерпілих з метою з`ясування особистого конфлікту.

Втім, зазначені аргументи є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, родовим об`єктом злочинів проти власності є право власності, зміст якого становлять володіння, користування і розпорядження майном. Додатковими обов`язковими об`єктами злочинів, які вчиняють з використанням насильства або погрози його застосування (насильницький грабіж, розбій тощо), виступають здоров`я, життя, психічна або фізична недоторканість людини.

Згідно з абз. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 року №10 предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія.

При цьому грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності

потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.

Як слідує з показань потерпілого ОСОБА_12 , наданих під час допиту у суді першої інстанції, надвечір 10 липня 2022 року на подвір`ї ОСОБА_11 обвинувачений ОСОБА_7 почав його бити за те, що він не покосив йому траву на подвір`ї; від ударів він впав на землю, а ОСОБА_7 продовжив наносити удари. ОСОБА_7 побачив у кишені його сорочки 100 гривень, він віддав ці гроші останньому, оскільки той і так би їх забрав. Факт побиття ОСОБА_12 підтвердила також його мати ОСОБА_14 .

У свою чергу, обвинувачений ОСОБА_7 суду першої інстанції надав показання про те, що у нього з ОСОБА_12 виник конфлікт через його дівчину. Потерпілого він бив руками, ногами, стрибав на нього; гроші ОСОБА_12 віддав йому добровільно, щоб він перестав його бити, при цьому сам дістав їх з кишені сорочки.

У ході проведення слідчого експерименту 25 липня 2022 року, з відеофіксацією, потерпілий ОСОБА_12 детально розповів та відтворив на місці, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , обставини вчинення щодо нього кримінальних правопорушень, в тому числі і на подвір`ї ОСОБА_11 , та зазначив, що ОСОБА_7 забрав у нього 100 гривень.

Наведені докази у їх сукупності підтверджують вчинення ОСОБА_7 , на подвір`ї ОСОБА_11 , у відношенні до ОСОБА_12 саме грабежу, а не злочину проти здоров`я потерпілого. До такого висновку колегії суддів дає підстави дійти той факт, що вказаний злочин був припинений у момент, коли ОСОБА_12 віддав обвинуваченому 100 гривень, які мав із собою.

Попри те, що сторона захисту вказує на конфлікт, який виник між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , як на причину протиправних дій обвинуваченого, однак версії щодо виникнення конфлікту, озвучені потерпілим та обвинуваченим, відрізняються між собою. Так, потерпілий ОСОБА_12 вважає, що причиною його побиття стало те, що він не покосив траву на подвір`ї ОСОБА_7 . Водночас, сам обвинувачений у ході допиту вказав, що побив ОСОБА_12 , оскільки останній хотів зґвалтувати його знайому дівчину ОСОБА_21 .

Вказані розбіжності у причині виникнення конфлікту, заявлені обвинуваченим ОСОБА_7 потерпілому під час його побиття та суду у ході допиту, колегія суддів розцінює як обрану обвинуваченим лінію захисту, спрямовану на приховування його справжніх намірів та уникнення відповідальності за вчинене.

Стосовно вчинення ОСОБА_7 злочину,передбаченого ч.4ст.187КК України,колегія суддівзазначає,що з об`єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад може бути як відкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини). За цією ознакою розбій відрізняється, з одного боку, від крадіжки, з іншого, - від грабежу.

Напад органічно пов`язаний із фізичним або психічним насильством, яке при розбої має так званий інструментальний характер - виступає способом заволодіння майном або його утримання. При цьому фізичне насильство може полягати у протиправному впливі не лише на зовнішні частини тіла потерпілого (механічне їх травмування), а й внутрішні (отруєння), а також в інших діях насильницького характеру, які створюють небезпеку для життя чи здоров`я потерпілого (насильницьке тримання його в небезпечних для життя та здоров`я умовах).

Під насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй різного ступеню тілесних ушкоджень, а також інші насильницькі дії, які не призвели до певних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент заподіяння (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо).

Як слідує з показань потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , вночі 11 липня 2022 року близько 01:00 год. вхідні двері їхнього будинку, зачинені на засув, вибили ногами, після чого до будинку увійшло троє людей. ОСОБА_7 палицею вдарив ОСОБА_14 , а ОСОБА_9 вдарив у груди ОСОБА_15 , від чого він впав на підлогу, а потім втік на вулицю та викликав поліцію. Обвинувачені били їхнього сина ОСОБА_12 , після чого ОСОБА_7 почав вимагати в ОСОБА_14 «м`ясо». Надані обвинувачені виламали зачинені на замок двері в комору, звідки викрали продукти харчування та документи. Також ОСОБА_7 забрав з хліва 10 курей та часник. В цей час ОСОБА_9 утримував її, щоб не заважала.

Потерпілий ОСОБА_12 надав показання про те, що вночі 11 липня 2022 року, коли він уже спав, до його кімнати забігли ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . Спочатку його почав бити ОСОБА_7 палицею, а потім кілька разів вдарив і ОСОБА_9 , він впав з ліжка на підлогу, а вони продовжили наносити удари. Били його приблизно 10 хвилин руками, ногами, палицями. Потім обвинувачені виламали двері в комору, де були продукти харчування, та забрали їх. Крім цього, з кімнати викрали мобільний телефон. З ними була дівчина на ім`я ОСОБА_21 , яка знімала все на мобільний телефон. Це тривало приблизно 30 хвилин. Після пограбування ОСОБА_9 не випускав його матір з будинку, як наказав йому ОСОБА_7 . У той момент останній зайшов у приміщення хліва, а він втік.

У ході слідчого експерименту від 25 липня 2022 року, з відеофіксацією, потерпілий ОСОБА_12 детально відтворив обставини вчинення ОСОБА_7 та ОСОБА_22 щодо нього кримінальних правопорушень, зокрема, зазначив, що коли ОСОБА_7 його бив, то казав, що хоче «м`яса» і щоб він вів їх до комори; показав, як обвинувачені виламували та вибивали ногами двері у комору. Потерпілий ОСОБА_15 у ході слідчого експерименту 25 липня 2022 року, з відеофіксацією, розповів та відтворив обставини вчинення щодо нього кримінальних правопорушень, зокрема, як ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вибили двері ногами; зазначив, що у ОСОБА_7 в руках була палиця, якою він вдарив його дружину ОСОБА_14 по руці; показав, як ОСОБА_9 вдарив його в груди, як він впав; де та як ОСОБА_9 наносив йому удари по його лівій нозі; як він втік на вулицю, щоб викликати поліцію. Потерпіла ОСОБА_14 у ході слідчого експерименту від 25 липня 2022 року, з відеофіксацією, розповіла та відтворила обставини вчинення щодо неї кримінальних правопорушень, зокрема, пояснила, що бачила у вікно, як троє осіб йдуть по стежці у сторону її будинку, як вони виламали вхідні двері; де саме у коридорі ОСОБА_7 вдарив її палицею, а також кімнату, у якій били ОСОБА_23 , лежав її мобільний телефон, який обвинувачені викрали; де у коморі перебували продукти харчування та документи, які забрали обвинувачені.

У ході слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_7 показав, як рукою вибив вхідні двері в будинок ОСОБА_20 ; де в кімнаті будинку перебував ОСОБА_12 , коли вони з ОСОБА_9 зайшли до нього в кімнату; розказав, що вони били потерпілого руками та ногами, а він наніс потерпілому орієнтовно 15 ударів; також ОСОБА_7 продемонстрував, як вони з ОСОБА_9 виламували двері в комору, з якої викрали продукти харчування; розповів, як штовхнув потерпілу ОСОБА_14 .

Зазначені обставинипідтверджуються такожнаявними уматеріалах справивідеозаписами з карти пам`яті «МісroSD-32 GB», відповідно до яких ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, наносять руками та ногами удари ОСОБА_12 , котрий лежить на ліжку. Також на відео зафіксовано як ОСОБА_7 та ОСОБА_9 намагаються виламати навісний замок дверей у комору, а потерпіла ОСОБА_14 забороняє їм це робити, однак ОСОБА_7 хапає її рукою за горло. Усі дії обвинувачених супроводжуються криками та нецензурною лайкою.

Під час допиту у суді першої інстанції ОСОБА_7 зазначив, що після побиття ОСОБА_12 на подвір`ї ОСОБА_11 та отримання від потерпілого грошей у сумі 100 гривень, конфлікт між ними він вважав вичерпаним. Однак потім він із ОСОБА_9 придбали горілки, а закуски не було. Коли проходили повз будинок ОСОБА_20 , вирішили зайти до хати. Вхідні двері були зачинені, але не на замок; в коридорі будинку їх зустріла ОСОБА_14 , яка почала кричати та не пускати їх до ОСОБА_12 , він відштовхнув її і разом із ОСОБА_9 забігли у кімнату ОСОБА_12 та почали бити його. Після цього захотіли взяти закуску та пішли до комори, яка була зачинена на замок. Виламували двері палицею, однак вони не відчинялись, почали вибивати їх ногами; коли вибили двері в коморі, взяли продукти харчування, які поклали у чорний пакет. Також зазначив, що до стайні він не заходив, неживих курей у мішку йому дав ОСОБА_12 .

Обвинувачений ОСОБА_9 у ході допиту зазначив, що погано пам`ятає, що відбувалось у той день. Повідомив, що пам`ятає лише те, як він з ОСОБА_7 та його дівчиною ОСОБА_21 прийшли до будинку ОСОБА_20 , що він наносив удари ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , вибивав двері.

На переконання колегії суддів, зазначені докази у своїй сукупності підтверджують, що зазначені дії ОСОБА_7 судом першої інстанції правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК України.

Так,у своїйпостанові №753/2814/15-к від 28 березня 2019 року Верховний Суд зазначив про те, що однією з ознак, що характеризують розбій, є саме насильство, мета якого - намір одразу подолати опір потерпілого й попередити його протидію нападу. Агресивність, раптовість, небезпечність й спрямованість таких дій на подолання опору щодо особи, яка зазнала нападу, є відмінною ознакою. При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винних осіб.

Встановлені в ході судового розгляду та перевірені під час апеляційного перегляду обставини свідчать про те, що напад на сім`ю ОСОБА_20 був вчинений з метою заволодіння їхнім майном, зокрема, продуктами харчування, про що зазначив сам обвинувачений ОСОБА_7 , у якого разом з ОСОБА_9 та дівчиною ОСОБА_21 була пляшка горілки, однак не було закуски. Саме тому, одразу після подолання опору потерпілих шляхом нанесення їм ударів палицею ( ОСОБА_14 ); штовхання в груди ( ОСОБА_15 ), через що потерпілий впав на землю; жорстоке побиття ОСОБА_12 , в результаті якого в останнього була, у тому числі, зламана рука, обвинувачені почали виламувати двері у комору, де знаходились продукти харчування, про що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було достеменно відомо; після чого ОСОБА_7 пішов до хліва, щоб забрати наявних там курей. Окрім цього, ОСОБА_7 заявляв потерпілим ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , що «хоче м`яса», тобто отримання вказаних продуктів, які належали сім`ї потерпілих, і було метою протиправних дій обвинувачених.

Всупереч тверджень апеляційної скарги, застосоване щодо ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_12 насильство було спрямоване на подолання опору потерпілих, яких застали зненацька, прийшовши без попередження, посеред ночі, під час запровадженої через воєнний стан комендантської години. Дії обвинувачених супроводжувались раптовістю та невиправданою агресією, в тому числі і щодо потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які є особами похилого віку, а тому не могли дати відсіч нападникам. Що стосується потерпілого ОСОБА_12 , то такий у вечір перед нападом, вже був добряче побитий ОСОБА_7 під час пограбування, втім, останнього це не зупинило.

При цьому колегія суддів бере до уваги також і те, що потерпіла ОСОБА_14 забороняла обвинуваченим йти у комору, однак ОСОБА_7 , з метою подолання опору останньої, вхопив її за горло. Водночас, у момент, коли ОСОБА_7 забирав курей зі стайні, обвинувачений ОСОБА_9 утримував у будинку потерпілу ОСОБА_14 проти її волі. Наведене підтверджує, що обвинувачені вчинили напад саме з метою заволодіння майном. У протилежному випадку, дії ОСОБА_7 та ОСОБА_9 мали б обмежитись лише заподіянням тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_12 .

Наведене унеможливлює і перекваліфікацію дій ОСОБА_9 з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 4 ст. 186 КК України, про що просить у своїй апеляційній скарзі його захисник ОСОБА_8 , оскільки, вчиняючи вказаний злочин, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 діяли спільно, групою осіб за попередньою змовою. Тобто хоча обвинувачені і виконували різні ролі та вчиняли різний обсяг дій, їхні протиправні дії охоплювались єдиним умислом, спрямованим на досягнення спільного результату. Окрім цього, зазначені доводи були предметом перевірки суду першої інстанції та таким надано належну оцінку, з якою погоджується і апеляційний суд.

Стосовно заперечень апелянта щодо наявності у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» тварини - біологічні об`єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові. Сільськогосподарські тварини - тварини, що утримуються та розводяться людиною для отримання продуктів і сировини тваринного походження.

Для встановлення у діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України, необхідно встановити такі його елементи:

1) об`єкт злочину моральні засади суспільства в частині ставлення до тварин. Предмет злочину тварини, що належать до хребетних, тобто здатні рухатися і відчувати живі організми, які мають спинний хребет, утворений ланцюгом кісток або хрящів, що йде вздовж спини і містить у собі спинний мозок. До них належить риби, птахи, сухопутні істоти. Предметом цього злочину можуть бути і сільськогосподарські тварини;

2) об`єктивна сторона злочину жорстоке поводження з тваринами, яке, у розумінні вказаного вище Закону, включає знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило їх мучення, завдало їм фізичного болю, страждань, у тому числі спричинило тілесні ушкодження, каліцтво чи загибель, нацьковування тварин одна на одну та на інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, залишення тварин напризволяще, а також інші порушення правил утримання, поводження та транспортування тварин;

3) суб`єкт злочину загальний;

4) суб`єктивна сторона злочину характеризується умислом. Хуліганський або корисливий мотив є однією з альтернативних ознак складу злочину. Зокрема, корисливий мотив означає прагнення отримати матеріальну вигоду.

Як встановлено у ході судового розгляду, ОСОБА_7 зайшов у приміщення хліва за адресою: АДРЕСА_3 , та став ловити курей і механічним способом руками відривати їм голови від тушок, що є несумісним з життям та призвело до загибелі 10 курей.

У своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 вказує на те, що сільськогосподарських тварин (курей) дозволено у незаборонений спосіб умертвляти, а тому дії ОСОБА_7 не можуть бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 299 КК України.

Так, ст. 17 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» дозволяється умертвіння тварин, зокрема, для одержання господарсько корисної продукції.

Втім, одним з основних принципів поводження з тваринами є заборона жорстоких методів умертвіння тварин (ст. 4 Закону).

Згідно зіст.17вказаного Законупри умертвіннітварин маютьдотримуватися таківимоги: умертвінняпроводиться методами,що виключаютьпередсмертні стражданнятварин; приміщення,де проводитьсяумертвіння,повинно бутивідокремлене відприміщення,де утримуютьсяінші тварини; забороняється застосовувати негуманні методи умертвіння тварин, що призводять до загибелі від задушшя, електричного струму, больових ін`єкцій, отруєння, курареподібних препаратів, перегріву, та інші больові методи.

Як слідує з відповіді начальника Самбірської районної державної лікарні ветеринарної медицини ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області від 14 липня 2022 року за №3-111, при проведенні клінічного огляду курячих туш та їх голів, проведеного 14 липня 2022 року, встановлено, що голови відірвані від тушок механічним способом, що призвело до обезкровлення птиці та стало причиною їх смерті.

Згідно з даними, викладеними у протоколі огляду місця події від 11 липня 2022 року, при огляді подвір`я за адресою: АДРЕСА_3 , були виявлені курячі тушки та відірвані голови, деякі з трахеями, багато пір`я, сліди крові на землі та стовбурі дерева.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відривання голіруч голів курей від тушок не може вважатися гуманним методом умертвіння птиці. Такий спосіб завдає тварині зайвих мук, оскільки кури є живими істотами, мають центральну нервову систему та спроможні відчувати біль. При цьому заподіяння птахам смерті у такий спосіб є тривалішим у часі, аніж забій тварин за допомогою спеціально відведених для цього засобів. Окрім цього, обвинувачений таким чином призвів до загибелі 10 курей. До того ж, умертвіння курей проводилось у тому ж приміщенні (хліві), де знаходились інші тварини. Тобто своїми діями ОСОБА_7 призвів до передсмертних страждань 10 курей, тим самим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 299 КК України.

Водночас, колегія суддів не бере до уваги показання обвинуваченого про те, що вбивав птахів не він, а потерпілий ОСОБА_12 , оскільки зазначена версія ОСОБА_7 жодними доказами не підтверджена. Зокрема, потерпіла ОСОБА_14 зазначила, що саме ОСОБА_7 зайшов приміщення хліва, де став ловити курей та руками відривати їм голови від тушок, після чого склав їх у мішок та забрав із собою. Тушки 6 курей було виявлено та вилучено в ході обшуку будинку за місцем проживання ОСОБА_7 адресою: АДРЕСА_2 , що стверджується протоколом обшуку від 11 липня 2022 року, з відеофіксацією.

Не ґрунтуються на матеріалах справи і твердження адвоката ОСОБА_8 про визнання ОСОБА_9 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України.

Так, під час допиту у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_12 зазначив, що ОСОБА_9 , який був присутній при його побитті ОСОБА_7 , забрав у нього військовий квиток, при цьому кажучи, що він йому не потрібен.

Обвинувачений ОСОБА_9 суду надав показання про те, що він дійсно забрав у ОСОБА_12 військовий квиток (у формі книжечки зеленого кольору), проте не пам`ятає куди його подів.

Покликаючись в апеляційній скарзі на не встановлення способу, у який ОСОБА_9 забрав у потерпілого військовий квиток, захисник ОСОБА_8 вважає, що ці дії не можуть бути інкриміновані обвинуваченому.

Втім, ч. 3 ст. 357 КК України встановлює відповідальність за незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом.

З огляду на те, що військовий квиток належить до переліку інших важливих особистих документів, а спосіб учинення цього кримінального правопорушення для кваліфікації дій особи за ч. 3 ст. 357 КК України значення не має, враховуючи, що у ході судового розгляду встановлено, яким чином було скоєно вказане кримінальне правопорушення, а саме: шляхом відібрання ОСОБА_9 у потерпілого ОСОБА_15 військового квитка, що доводить наявність прямого умислу у діях ОСОБА_9 на вчинення цього кримінального проступку, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 свого підтвердження не знайшли.

За таких обставин, судовий розгляд у цьому провадженні відбувався відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства і, як наслідок, колегія суддів констатує дотримання місцевим судом загальної справедливості судового розгляду.

При цьому не заслуговують на увагу і доводи сторони адвоката ОСОБА_8 про надмірну суворість призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 покарання.

Так, призначаючи ОСОБА_9 покарання місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є особливо тяжким злочином (ч. 4 ст. 187 КК України) та кримінальним проступком (ч. 3 ст. 357 КК України), обставини їх учинення, дані про особу обвинуваченого, який на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, суспільно корисною діяльністю не займається, офіційно не працевлаштований, постійних доходів не має, за місцем проживання характеризується позитивно, як чесна та добросовісна людина, що користується авторитетом серед односельчан, скарг на нього не надходило, раніше не судимий; згідно з висновком судово-психіатричногоексперта №389від 9вересня 2022року ОСОБА_9 емоційно спокійний,врівноважений.Психічним захворюваннямне страждає,виявляє психічніта поведінковірозлади внаслідоквживання алкоголю,синдром залежності.Може усвідомлюватисвої діїта керуватиними.Під часінкримінованих дій ОСОБА_9 хронічним психічнимзахворюванням танедоумством нестраждав іне перебуваву тимчасовомучи іншомухворобливому стані.Міг усвідомлюватисвої діїта керуватиними.Його поведінкабула обумовленастаном простогоалкогольного сп`яніння.Застосування примусовихзаходів медичногохарактеру непотребує;відсутність обставин,що пом`якшуютьпокарання ОСОБА_9 ;вчинення злочинуу станіалкогольного сп`яніння,як обставину,що обтяжуєпокарання;думку потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_12 ,які зазначили,що претензійдо ОСОБА_9 не мають,заподіяну шкодувін відшкодуваву повномуобсязі; та дійшов висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_9 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, у межах санкцій статей, які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення.

На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_9 покарання за своїм видом і розміром відповідає його меті, визначеній ст. 50 КК України. При цьому покликання захисника на наявність обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_9 , не знайшли свого підтвердження, оскільки ОСОБА_9 визнав себе частково винним за ч. 4 ст. 187 КК України, за ч. 3 ст. 357 КК України винним себе не визнав, що унеможливлює врахування при призначенні йому покарання такої обставини, як щире каяття. Стосовно такої обставини як добровільне відшкодування заподіяної шкоди, то хоч ОСОБА_9 і відшкодував таку потерпілим, втім, в ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений не знає, куди подів військовий квиток потерпілого ОСОБА_12 , а тому відсутні підстави вважати, що заподіяна потерпілим шкода відшкодована повністю. Тим більше, враховуючи, що ОСОБА_12 є особою призовного віку, а в Україні запроваджено воєнний стан, тобто у будь-який момент останній може бути призваний для захисту Батьківщини. В той же час, відсутність у нього військового квитка може викликати певні складнощі як з відновленням викраденого документа, так і з виконанням громадського обов`язку, покладеного на нього Конституцією та Законами України.

Також колегія суддів зазначає, що думка потерпілих, хоч і враховується при призначенні покарання, однак така не є визначальною.

При цьому наявність в ОСОБА_9 позитивної характеристики, хоч і береться до уваги при визначенні міри покарання, однак не є достатньою підставою для зменшення розміру призначеного останньому покарання та, зокрема, застосування щодо нього ст. 69 КК України. Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що обвинуваченому призначене остаточне покарання у межах нижньої межі санкції ч. 4 ст. 187 КК України.

Водночас, не ґрунтуються на матеріалах справи доводи апеляційної скарги сторони захисту про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню у випадку, якщо особі призначено покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

За таких обставин, відсутні підстави для призначення ОСОБА_9 більш м`якого покарання, ніж визначене судом першої інстанції.

Також, на думку колегії суддів, призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, домірним вчиненому. Підстав вважати його явно несправедливим через м`якість або суворість колегія суддів не вбачає.

Тому з урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що вирок місцевого суду є належно вмотивованими й обґрунтованим і за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ньому наведено мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, та положення закону, яким він керувався, постановляючи рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції не встановлено.

З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 6 лютого 2023 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 залишити без змін, апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4