Ухвала

від 10.04.2023 по справі 755/1362/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/1362/23

Провадження №: 1-кп/755/749/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 січня 2023 року за № 12023100040000152 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожного окремо, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив :

у провадженні суду на стадії судового розгляду знаходиться дане кримінальне провадження та у якому, відповідно до ухвали суду від 17.02.2023, задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_8 , про обрання запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді утримання під вартою відносно ОСОБА_6 , та визначено строк дії такого типу заходу забезпечення кримінального провадження до 15.04.2023.

Цим же судовим рішенням визначено обвинуваченому заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 80 520 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок ТУ ДСА у місті Києві (одержувач - ТУДСАУ у місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк одержувач - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, розрахунковий рахунок - № р/р № UA128201720355259002001012089), із зобов`язанням обвинуваченого у разі внесення застави зобов`язано його прибувати до суду за першою вимогою у рамках цього кримінального провадження та у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю, не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати при наявності на зберігання до відповдіних ОДВ свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У ході розгляду даної справи, прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у порядку ч. 3 ст. 331 КПК, подала клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати двох місяців з огляду на наявність передумов передбачених ст. 177, 178, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, 199, 331 КПК, у той час, як сторона захисту вказала, що передумов для продовження даного типу запобіжного заходу не має з огляду на відсутність для цього обставин визначених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК, та стану здоров`я обвинуваченого, який потребує лікування, у зв`язку з чим вважали можливим визначити обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Відповідно Суд заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали судового провадження надходить наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).

Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Також, з положень норм ст. 199 КПК випливає, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою у т.ч. ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

У цій ситуації у вказаному кримінальному провадженні було висунуто обвинувачення ОСОБА_6 , за ч. 4 ст. 185 КК України, яке кваліфіковано, як таємне викрадення чужого майна(крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.

В ході обговорення вказаного питання відносно обвинуваченого, відповідно до обвинувального акту та клопотання про обрання запобіжного заходу встановлено такі відомості, як-то: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, громадянин України, не одружений, з середньою освітою, працюючий двірником в ТОВ «АВ Альянс», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 06 квітня 2021 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин, - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185 КК України, також у відношенні останнього 20 січня 2023 роки Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено вирок, яким його визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК та з урахуванням ст. 71 КК, призначено покарання у виді 5 років 10 днів позбавлення волі.

Обвинувачений на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров`я не має специфічних особливостей стану здоров`я, має типові соціальні зв`язки для особи її віку та статусу, прийнятну репутацію.

Відповідно, ураховуючи факт того, що дія будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри, Суд з цього питання відмічає таке.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак римінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Обвинувальний акт стосовно обвинуваченого перебуває на розгляді в суді, а відповідно до п. 13) ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведеного вище достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК, то слід відмітити метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час, як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) Суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.

Та з його урахуванням Суд відмічає, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу суд визнав дійсними ризики переховування, вчинення іншого кримінального правопорушення та впливу на потерпілого й свідків.

В цей час останні, окрім ризику впливу (усіх заявлених свідків судом допитано), є дійсними та не зменшились, адже указані ризики, як реальні, оцінюються в світлі (1) обставин цього кримінального провадження та (2) особистої ситуації (обставин) обвинуваченого (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

Того, що сама по собі суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому, слід відмітити, що, у цій ситуації, тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте окреслений у санкції статті строк у сукупності з іншими обставинами про особу обвинуваченого збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Дійсним є і ризик учинення іншого кримінального правопорушення, в поєднанні з тим, що останній не працює, відповідно і не має сталого джерела доходу, через що задовольняє свої побутові фінансові потреби в т.ч. шляхом вчинення певних злочинів проти власності.

При цьому, установлені в провадженні обставини свідчать про те, що заявлені ризики (визнані дійсними в цей час) не зменшились.

Щодо питання чи зможуть інші більш м`які запобіжні заходи, запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, то слід указати, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК (частина 1 статті 184 КПК).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, Суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж окреслені заявником по відношення до обвинуваченого не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене Суд у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК, та які були встановлені судом.

Відповідно Суд сприймає критично з даного питання доводи сторони захисту щодо відсутності обставин визначених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК.

При цьому, Суд уважно ставиться до того, що з плином часу продовжуване тримання заявника під вартою потребує більшого обґрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання.

Проте також звертає увагу, що в цій справі продовження строку тримання під вартою не є для обвинуваченого безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачатиме в якості альтернативи заставу.

Адже, відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинуваченому визначено заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тим самим останню він має можливість внести в будь-який момент.

Така сума (застави) була оцінена враховуючи данні про особу та його поведінку його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави обумовлювався судом тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

На цей час Суд не убачає підстав для зміни її розміру у розрізі дійсності обставин визначених ст.ст. 194, 199 КПК.

Тим самим, відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК є дійсним факт, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 17.02.2023 з урахуванням того, що з моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого обрано запобіжний захід у вигляді застав з дією обов`язків визначених в судовому рішенні від 17.02.2023.

Обставини визначені ст. 199 КПК є дійсними, так як завершити розгляд справи до закінчення строку дії даного заходу забезпечення кримінального провадження не є можливим.

За таких умов, Суд вважає за доцільне, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК, за наслідками розгляду питання продовжити його дію на строк, що обумовлений указаною статтею наведеного Кодексу та не може перевищувати двох місяців.

Так, як установлено, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується.

Стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення.

Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо всіх обвинувачених на більш м`який.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухиленню від суду.

Тобто, застосований запобіжний захід кореспондується відповідає визначеним КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу.

Як наслідок передумови для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, альтернативні запобіжні заходи не взмозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу у межах строків визначених ч. 3 ст. 331 КПК.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 331, 369-372, 376 КПК України, Суд постановив:

клопотання задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 08 червня 2023 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 17 лютого 2023 року з урахуванням того, що з моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого обрано запобіжний захід у вигляді застав з дією обов`язків визначених в судовому рішенні від 17 лютого 2023 року.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, як і не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 15:30 год. 14 квітня 2023 року.

С у д д я ОСОБА_1