Рішення

від 14.04.2023 по справі 160/2648/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2023 року Справа № 160/2648/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербіз" про стягнення 1262739,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2023р. через систему "Електронний суд" Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербіз" та просить:

- стягнути податковий борг з відповідача до бюджету у сумі 1262739,00 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку як платник податків в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області та має податковий борг по податку на додану вартість, який виник в наслідок несплати сум грошового зобов`язання визначених у податковому повідомленні-рішенні від 20.02.2015 №0000772204, а саме: в сумі, яка залишилась поза межами процедури податкового компромісу в частині визначеного грошового зобов`язання по податку на додану вартість у сумі 1 262 739 грн. (в тому числі 841 826 грн. - за основним платежем, 420 913 грн. - за штрафними санкціями). За наслідками судового оскарження наведеного ППР, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу з урахуванням вимог ст. 57 ПК України. Також позивач зазначає, що контролюючим органом відповідно до ст.59 Податкового кодексу України було сформовано податкову вимогу №17506-23 від 30.11.2015р., яка була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв`язку та отримана останнім 11.04.2016р. За викладеного, позивач зазначає, що він як контролюючий орган набув права звернутися до суду з адміністративним позовом про стягнення суми податкового боргу з платника податків відповідача у розмірі 1262739,00 грн. у відповідності до вимог ст.ст. 19, 20, 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 20.02.2023р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано, зокрема, відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням висновків викладених у постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2016р. у справі №826/16469/15, згідно до вимог ст.ст. 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.83).

Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 20.02.2023р., відзиву на позов суду не надав, як і не надав доказів погашення податкового боргу у добровільному порядку, про відкриття провадження у справі відповідача було повідомлено 20.02.2023р. засобами електронного зв`язку відповідно до вимог ст.ст. 124, 126, 129, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується електронним повідомленням, наявним в матеріалах справи (а.с.86).

У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 14.04.2023р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - контролюючий орган є суб`єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербіз" з 23.11.2007р. зареєстроване як юридична особа та знаходиться за адресою: 49020, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шевченка, буд.53, що підтверджується наявними у справі доказами (а.с.61-64).

Згідно наявних в матеріалах справи розрахунку податкового боргу та наданих витягів з інтегрованої картки платника податків відповідача, відповідач має податковий борг по податку на додану вартість на загальну суму 1262739,00 грн. (а.с.8-60).

Вказаний податковий борг виник внаслідок несплати у встановлені строки суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, а саме:

- згідно податкового повідомлення-рішення №0000772204/ПК від 24.02.2015р. на суму, що залишилась поза межами процедури податкового компромісу, в частині визначеного грошового зобов`язання по податку на додану вартість у сумі 1 262 739 грн., з яких 841 826 грн. - за основним платежем, 420 913 грн. - за штрафними санкціями, з урахуванням оскарження ППР у судовому порядку термін сплати до 30.07.2021р. включно, дата виникнення податкового боргу 02.08.2021р. (з урахуванням вихідних днів), що підтверджується розрахунком податкового боргу та копіями судових рішень у справі №826/16469/15, наявними у справі (а.с.65,71-77,91-106).

У зв`язку з несплатою відповідачем податкових зобов`язань, контролюючим органом були вжиті заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога форми Ю №17506-23 від 30.11.2015р. на загальну суму податкового боргу платника податку станом на 29.11.2015р. у загальному розмірі 171408,58 грн., яка була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв`язку та вручена відповідачеві 11.04.2016р., що підтверджується копіями відповідної вимоги та поштового повідомлення, наявними у справі (а.с.67,68).

Відповідно до вимог п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України (далі ПК України) у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як передбачено пунктом 54.5. статті 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Так, із матеріалів справи видно, що відповідач скористався своїм правом на оскарження податкового повідомлення-рішення, на підставі якого позивачем заявлено до стягнення податковий борг у даній справі, у судовому порядку, а саме:

- постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2016 у справі №826/16469/15, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 20.07.2021р., було відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіз» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про, зокрема, скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2015 № 0000772204, в частині неохопленій рішеннями про застосування податкового компромісу. Вказане судове рішення набрало законної сили 20.07.2021р., а тому грошові зобов`язання, визначене контролюючим органом за наведеними ППР вважаються узгодженими з 20.07.2021р. відповідно до приписів п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України (а.с.71-77,91-106).

Відповідно до пунктів 95.1-95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Відповідно до абзацу е пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Згідно до вимог ст.129-1 Конституції України, ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання.

Отже, з аналізу встановлених обставин та наведених норм чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з урахуванням наявності судового рішення, яке набрали законної сили та не надання відповідачем доказів погашення такої заборгованості, яка вважається узгодженою, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 1262739,00 грн. за вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням підлягають задоволенню, виходячи з вимог ст.129-1 Конституції України та ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у його постанові від 19.05.2020р. у справі №809/12/17, яка є обов`язковою для застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, при цьому, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач у встановлені строки відзиву на позов не подав, як і не надав жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про сплату узгодженого податкового боргу в сумі 25689258,88 грн. у встановлені законодавством строки та порядку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 1262739,00 грн., а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не находить підстав для їх розподілу, оскільки, по-перше, відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз; по-друге, позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову згідно п.27 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербіз" про стягнення 1262739,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербіз" (49020, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шевченка, буд.53; код ЄДРПОУ 35464180) до бюджету податковий борг у розмірі 1262739,00 грн. (один мільйон двісті шістдесят дві тисячі сімсот тридцять дев`ять гривень 00 коп.).

Розподіл судових витрат не здійснюється згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва