Справа № 742/4675/21
Провадження № 2/761/1585/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
13 квітня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Романишеної І.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріна-Агро Охіньки» про стягнення орендної плати за земельну ділянку, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріна-Агро Охіньки» (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріна-Агро Охіньки» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6 627, 51 грн. в якості орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі, з урахуванням індексу інфляції та пені за несвоєчасну виплачену орендну плату.
В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він є власником земельної ділянки розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7424186200:05:000:0461, що розташована в Прилуцькому районі Чернігівської області на території Сухополов`янської територіальної громади.
Згідно з договором оренди землі від 30 вересня 2019 року земельна ділянка, як вказує позивач, була передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріна-Агро Охіньки» строком на 15 років, з орендною платою у розмірі 11% від нормативної грошової оцінки землі на рік, яка становить 53 909, 68 грн, тобто, розмір орендної плати становить 5 930,06 грн.
Проте, відповідач не здійснив виплату орендної плати за землю за 2020 рік, які позивач просив стягнути з відповідача на його користь.
Окрім, основної суми боргу з орендної плати за землю за 2020 рік, позивач також просив стягнути з відповідача індекс інфляції за період січень-жовтень 2021 року у розмірі 108,5% та пеню за період з 01 січня 2021 року по 23 листопада 2021 року у розмірі 193, 91 грн.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 грудня 2021 року матеріали цивільної справи №742/4675/21 передані за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2022 року для розгляду цивільної справи №742/4675/21 визначено суддю Шевченківського районного суду міста Києва Романишену І.П.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 січня 2022 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення копії ухвали суду подати відзив на позовну заяву у відповідності до статті 274 ЦПК України.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі, позовну заяву з доданими до неї документами уповноважена особа відповідача отримала 23 лютого 2022 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, проте, відзив на позов відповідачем у встановлений судом строк не подано з невідомих суду причин.
Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, загальною площею 2 га, кадастровий №7424186200:05:000:0461, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №182926604 від 30 вересня 2019 року.
30 вересня 2019 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріна-Агро Охіньки» (Орендар) укладено договір земельної ділянки, відповідно до умов якого, Орендодавець надав належну йому земельну ділянку, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2 га, яка знаходиться на території Охіньківської сільської ради Чернігівської області, кадастровий номер №7424186200:05:000:0461, строком на 15 років, зі сплатою орендної плати 5930,06 грн за один рік.
Згідно пункту 4.1.1 договору оренди орендна плата вноситься у грошовій, натуральній формі, у розмірі 11% від нормативної грошової оцінки об`єкта оренди на рік.
Відповідно до пункту 2.2 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є об`єктом оренди станом на 2019 рік складає 53 909,68 грн.
Пунктом 4.4 договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься до 31 грудня кожного поточного року, але не раніше ніж чим через 12 місяців з моменту укладення даного договору.
Як вбачається з копії акту приймання-передачі об`єкта оренди від 30 вересня 2019 року ОСОБА_1 (Орендодавець) передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріна-Агро Охіньки» (Орендар) прийняв у своє користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2 га, що знаходиться на території Охіньківської сільської ради Чернігівської області, кадастровий номер №7424186200:05:000:0461.
Позивач зазначає, що відповідачем не сплачено орендну плату за користування належною йому земельною ділянкою за 2020 рік, що стало підтавою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Такими Законами в даному випадку є Земельний кодекс України, Закон України «Про оренду землі».
Таким чином, в межах спірних правовідносин застосуванню підлягають положення Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) та Закон України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV (далі по тексту - Закон України від 06 жовтня 1998 року №161-XIV).
Так, за приписами частини 1 статті 93 ЗК України та статті 1 Закону України від 06 жовтня 1998 року №161-XIV під поняттям «право оренди земельної ділянки» слід розуміти строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.
Статтею 13 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У відповідності до частини 1 статті 14 Закону України від 06 жовтня 1998 року №161-XIV (в редакції, що діяла на момент укладення договору оренди) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї з сторін може бути посвідчений нотаріально.
Наведене в сукупності свідчить, що зміст прав та обов`язків, які виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі, а саме, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату у порядку і розмірі, встановленому договором або законом.
Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина 1 статті 15 Закону України від 06 жовтня 1998 року №161-XIV, в редакції станом на 30 вересня 2019 року).
Як вже було зазначено судом, між позивачем та відповідачем 30 вересня 2019 року укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером №7424186200:05:000:0461, вони погодили всі істотні умови договору, а саме: розмір орендної плати у розмірі 5930,06 грн, який визначили на рівні 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що станом на 2019 рік становить 53909,68 грн та обчислюється з урахуванням індексів інфляції; строки внесення орендної плати - не пізніше 31 грудня кожного поточного року, форма розрахунку - грошова.
Отже, нарахування орендної плати за вказаними договором повинно здійснюватися, в даному випадку, починаючи із 01 січня 2020 року та має бути сплачено не пізніше 31 грудня кожного поточного року.
Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (частина 1 статті 25 Закону України від 06 жовтня 1998 року №161-XIV), а орендодавець відповідно до частини 1 статті 24 цього Закону має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до положень статей 526-527 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
У статті 612 ЦК України вказано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору оренди землі, загальний борг по оплаті орендної плати за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року становить 5 930,06 грн.
Крім того, пунктом 4.3 договору оренди обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
За наявності умов договору, які сторони добровільно погодили, про визначення остаточного розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції, такий розмір має визначатись із застосуванням визначеного індексу інфляції.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 525/301/16-ц.
За офіційними даними Державної служби статистики України індекс інфляції за 2020 рік становить 105%, а не 108,5%, як зазначає позивач у своєму позові.
З урахуванням індексу інфляції орендна плата в 2020 році повинна становити - 6 226,56 грн (5 930,06 х 105%).
Крім того, відповідно до пункту 12.3 Договору оренди у разі невнесення орендної плати в строки, визначені чим договором, сплачується пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення.
Оскільки станом на 31 грудня 2020 року відповідач повинен був сплатити орендну плату відповідачу в розмірі 5 930,06 грн, то пеня за кожен день прострочення становить 0,593006 грн.
З позову вбачається, що позивач, починаючи з 01.01.2021 по 23.11.2021 р. просить стягнути з відповідача пеню, що складає 193, 91 грн (0,593006 грн*327 календарних днів прострочення платежу).
Вказаний розмір пені є обгрунтованим, математично вірним, а тому пеня у відповідному розміру підлягає стягненню з відповідача за порушення зобов`язання обумовленого договором.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, з урахуванням того, що позивачем вказаний невірний розрахунок індексу інфляції, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
У відповідності до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частинами 1, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідач процесуальним правом подання відзиву на позовну заяву, не скористався, тому доводи позивача відповідачем не спростовано.
Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 178, 259, 263, 264, 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріна-Агро Охіньки» про стягнення орендної плати за земельну ділянку- задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріна-Агро Охіньки» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року в загальному розмірі 6 420, 47 грн (шість тисяч чотириста двадцять гривень 47 копійки), що включає розмір боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 6226,56 грн, з урахуванням нарахованої пені за період 01 січня 2021 року по 13 квітня 2023 року у розмірі 193, 91 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріна-Агро Охіньки» на користь держави судовийзбір у розмірі 908, 00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріна-Агро Охіньки», місто Київ, пров. Тбіліський, 4/10, код ЄДРПОУ 42498276.
Повний текст судового рішення складено: 13.04.2023 р.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА
Суд | Шевченківський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 13.04.2023 |
Оприлюднено | 17.04.2023 |
Номер документу | 110237838 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них |
Цивільне
Шевченківський районний суд міста Києва
Романишена І. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні