Рішення

від 05.04.2023 по справі 761/10854/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/10854/22

Провадження № 2/761/4518/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Ткачук Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНТРІ ВІЛЕДЖ» про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в :

В червні 2022р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва, з позовом до відповідача ТОВ «КАНТРІ ВІЛЕДЖ», в якому просила суд:

- стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 890000,0 грн.; судовий збір у розмірі 8904,0 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20500,0 грн.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 17 січня 2022р. між сторонами був укладений нотаріально посвідчений, приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Клименко Д.Б. попередній договір купівлі-продажу таунхаусу, загальною площею 67,85 кв. м. за будівельною адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер 3222480401:01:100:5706 площею 0,0092 га на якій споруджується житловий будинок, що зареєстрований в реєстрі за №62 (далі по тексту - попередній договір). Згідно умов попереднього договору сторони дійшли згоди, що Основний договір (п.1) буде укладено в майбутньому в строк до 25 лютого 2022р., що є останнім днем для посвідчення договору купівлі-продажу. Окрім того, відповідно до п.4 попереднього договору, покупець (позивачка) передав, а продавець (відповідач) прийняв в якості завдатку грошову суму в розмірі 532000,0 грн., що на момент укладання даного договору еквівалентно 19000,0 дол. США, а також 358000,0 грн., що на момент укладання даного договору еквівалентно 12800,0 дол. США, та що входить в загальну суму платежів за основним договором згідно з п.5 попереднього договору. Тобто загальна сума грошових коштів, що була передана позивачкою відповідачу за двома розписками від 17 січня 2022р. складає 890400,00 грн. При цьому сторони в п. 3 попереднього договору обумовили що вартість будинку на момент підписання основного договору складатиме 929500,0 грн., що є еквівалентом 33800,0 дол. США, яка може бути збільшена або зменшена у випадку зміни курсу долара США. Але, в строк до 25 лютого 2022р. та до сьогоднішнього дня основний договір купівлі-продажу таунхаусу, загальною площею 67,85 кв. м. за будівельною адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер 3222480401:01:100:5706 площею 0,0092 га, на якій споруджується житловий будинок, так не був укладений. Передані позивачкою відповідачу грошові кошти у розмірі 890400,00 грн., відповідачем повернуті не були, без зазначення поважності причини.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, з метою захисту свого порушеного права позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2022р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2022р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні 15 лютого 2023р., представник позивача, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав, зазначених у позові, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

В судове засідання 05 квітня 2023р. сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку. Стороною позивача було подано на адресу суду заяву, про розгляд справи у відсутність сторони позивача. Відповідач, поважності причин неявки свого представника до суду не повідомив, відзив на позов стороною відповідача не подавався.

Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це вставнолено судом, що 17 січня 2022р. між ОСОБА_1 та ТОВ «КАНТРІ ВІЛЕДЖ» було укладено попередній договір купівлі-продажу таунхаусу, загальною площею 67,85 кв. м. за будівельною адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер 3222480401:01:100:5706 площею 0,0092 га, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Клименко Д.Б. за реєстровим № 62 (а.с. 10-13).

Відповідно до п.1 даного договору сторони зобов`язуються в майбутньому, укласти та підписати на умовах, визначених цим договором, договір купівлі-продажу таунхаусу, загальною площею 67,85 кв. м. за будівельною адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер 3222480401:01:100:5706 площею 0,0092 га, до 25 лютого 2022р., цей день є останнім днем для посвідчення договору купівлі-продажу.

Відповідно до п. 3 попереднього договору позивачка зобов`язується купити, а відповідач продати вказане вище нерухоме майно за 929500,0 грн., що є еквівалентом 33800,0 дол. США.

Відповідно до п. 4 та 5 попереднього договору, на підтвердження зобов`язання, викладеного п. 1 цього договору, і на забезпечення його виконання, під час нотаріального посвідчення цього договору позивачка передала директору відповідача ОСОБА_2 , в якості забезпечувального платежу суми коштів у розмірі 532000,0 грн. та 358400,0 грн., що на момент укладення цього договору, еквівалентно 31 800 доларів США., що входить в загальну суму платежів за основним договором. Передача грошових коштів підтверджується розписками від 17 січня 2022р., виданими підприємством відповідача в особі директора (а.с. 14, 15).

Також, умовами попереднього договору (п. 9.1) передбачено, що у випадку, якщо Основний договір не буде укладений до 25 лютого 2022р. з вини відповідача, то йому надається додатковий строк у три місяці для виконання вимог договору, після спливу якого попередній договір припиняється.

Даних про визнання попереднього договору недійсним або про його розірвання під час розгляду справи не надано.

Як зазначала позивачка, основний договір купівлі-продажу житлового будинку так і не було укладено у строк, визначений п. 1 попереднього договору.

Звертаючись до суду з вказаним позовом про стягнення з відповідача на користь позивачки грошових коштів у розмірі 890400,00 грн., остання посилалася на вимоги ст.ст. 546, 570, 635, 657 ЦК України та вказує, що основний договір укладено не було, а сплачена сума за попереднім договором є авансом, який підлягає поверненню позивачці.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, має відшкодувати другій стороні збитки, завдані прострочкою, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 635 ЦК України). Тобто винна сторона за попереднім договором зобов`язана виключно відшкодувати збитки.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеними Верховним Судом України №6226цс14.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов`язання.

Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами ст. 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Згідно з положеннями ст. ст. 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

Відповідно до частини першої ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, -у письмовій формі.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Оскільки договору купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана позивачкою грошова сума у розмірі 890400,0 грн., станом на день укладення попереднього договору є авансом, який підлягає поверненню, а не завдатком.

Сума грошових коштів, що за своєю правовою природою є авансом, підлягає поверненню особі, яка їх сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8904,0 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення суми витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч. 2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006р. у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018р. у справі № 826/1216/16.

Так, на підтвердження аргументів про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги від 08 червня 2022р.; розрахунок судових витрат, відповідно до якого гонорар адвоката складає 20500,0 грн.

З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на наведене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, задоволення позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову, значення справи для позивача, вимоги розумності і справедливості, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 12700,0 грн. Зазначений розмір витрат на правову допомогу суд вважає належним та співмірним із характером правовідносин та складністю справи.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 41 Конституції України; ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст. 15, 16, 525, 526, 627, 629, 635 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНТРІ ВІЛЕДЖ» (код ЄДРПОУ 44338950, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул.Жилянська, буд. 75), про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНТРІ ВІЛЕДЖ» на користь ОСОБА_1 суму авансу за попереднім договором купівлі - продажу від 17 січня 2022р. у розмірі 890400,0 /вісімсот дев`яносто тисяч чотириста/ грн.; судовий збір у розмірі 8904,0 /вісім тисяч дев`ятсот чотири/ грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12700,0 /дванадцять тисяч сімсот/ грн.

В решті судових витрат відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 14 квітня 2023р.

Суддя: