Постанова

від 12.04.2023 по справі 640/13532/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №640/13532/22 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

за участю

секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,

представника позивача Білак О.Б.,

представника відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року, прийнятого у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЛЛЕНДС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Роллендс» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2022 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу та вказує, що оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2022 у справі №640/13532/22 слід скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач вказує, що згідно поданої фінансової звітності малого підприємства за 2020 рік № 9373051643 від 02.03.2021, станом на 31.12.2020 у ТОВ «Роллендс» наявна поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги у сумі 8 921 000 грн.

Відповідач обізнаний, що дректором ТОВ «РОЛЛЕНДС» Нікуліним А.В. надано письмове пояснення до фінансової звітності малого підприємства за 2020 рік, що у зв`язку з ненавмисною помилкою, відповідальною особою при складанні річної фінансової звітності малого підприємства ТОВ «РОЛЛЕНДС» за 2020 рік було невірно рознесені дані бухгалтерського обліку.

Втім, ТОВ «РОЛЛЕНДС» не було подано до податкового органу й уточнюючої звітності щодо виправлення даних бухгалтерського обліку за 2020 рік.

Згідно поданої фінансової звітності малого підприємства за І кв 2021 року № 9095861237 від 23.04.2021 станом 01.01.2021 заборгованість, яка була відображено станом на 31.12.2020 - відсутня, поточна кредиторська заборгованість за товари роботи послуги становить у сумі 0 тис. грн, водночас, відповідач наголошує, що до перевірки не надано документи, що підтверджують погашення заборгованості.

Отже, відповідач вважає, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 30.10.2019 по 22.12.2021 встановлено, що ТОВ «РОЛЛЕНДС» до складу доходу не включено суму кредиторської заборгованості, в результаті чого занижено суму рядка 2120 Звіту «Інші операційні доходи» та рядку 01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за 2020 рік на 8 921 000 грн.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2023 відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її розгляд в судове засідання на 12.04.2023.

06.04.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач звертає увагу, що в апеляційній скарзі відсутня інформація щодо порушень допущених судом першої інстанції під час розгляду справи, відсутня інформація щодо невірного надання Окружним адміністративним судом міста Києва оцінки дослідженим доказам, апеляційна скарга не викладена у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, тому така не відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, не підлягає задоволенню.

Свої заперечення позивач обґрунтовував тим, що висновки контролюючого органу про встановлені у ході перевірки порушення було зроблено на підставі задекларованих ТОВ «РОЛЛЕНДС» показників у рядку 01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 30.10.2019 по 31.12.2020, а саме у зв`язку із встановленням їх заниження на загальну суму 8 921 000 грн, в т.ч. за 2020 рік на суму 8 921 000 грн. Зокрема, згідно поданої фінансової звітності малого підприємства за 2020 рік № 9373051643 від 02.03.2021, станом на 31.12.2020 у позивача була наявна поточна кредиторська заборгованість за товари роботи послуги (рядок 1615) у сумі 8 921 000 грн.

Разом з тим, згідно поданої фінансової звітності малого підприємства за 1 квартал 2021 року № 9095861237 від 23.04.2021, станом на 01.01.2021 заборгованість, яка була відображена станом на 31.12.2020 - відсутня, а поточна кредиторська заборгованість за товари роботи послуги (рядок 1615) становить 0 грн.

Позивач наголошує, що виявлена контролюючим органом сума доходу за 2020 рік складається із:

ціни автомобіля, поставленого ТОВ «Віннер Автомотів» (код 33496598) на підставі договору № БСЮ-2020-182 від 21.09.2020 на суму 8 911 000 грн, в т.ч. ПДВ 1 485 166,67 грн.;

ціни інформаційно-консультаційних послуг наданих ТОВ «Віннер Автомотів» (код 33496598) на підставі договору № БСЮ-2020-182 від 21.09.2020 та акта надання послуг № 005-Б від 23.09.2020 на суму 10 000 грн, в т.ч. ПДВ 16 667,67 грн.

позивач звертає увагу, що як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем у апеляційній скарзі, ТОВ «РОЛЛЕНДС» в повному обсязі оплачено вартість автомобіля та інформаційно-консультаційних послуг, зокрема відповідно до виписки АКБ «Індустріал Банк», що міститься в матеріалах справи, за період з 01 по 30.09.2020, та платіжних доручень: від 22.09.2020 на суму 4 090 700 грн. з призначенням платежу: «часткова оплата за автомобіль згідно договору № БСЮ-2020-182 від 21.09.2020, в т.ч. ПДВ 681 783,34 грн.»; від 21.09.2020 на суму 4 820 300 грн., з призначенням платежу: «часткова оплата за автомобіль згідно договору № БСЮ-2020-182 від 21.09.2020, в т.ч. ПДВ 803 383,33 грн.»; від 29.09.2020 на суму 10 000 грн, з призначенням платежу: «оплата за інформаційно-консультаційні послуги, в т.ч. ПДВ 1 666,67 грн.»

Позивач вважає, що Окружним адміністративним судом міста Києва взято до уваги та досліджено обставини щодо зазначення ТОВ «РОЛЛЕНДС», що висновок податкового органу щодо завищення позивачем від`ємного значення зроблено згідно розподільчого балансу на 10.11.2021, за яким ТОВ «РОЛЛЕНДС» передавало ТОВ «Аверлеста» незавершені капітальні інвестиції (код рядка 1005) на суму 7 806 000 грн (автомобіль Bentley Continental).

Отже, як зазначалось позивачем і досліджено Окружним адміністративним судом міста Києва під час розгляду справи № 640/13532/22 автомобіль Bentley Continental, який належав ТОВ «РОЛЛЕНДС», було передано ТОВ «Аверлеста» відповідно до акта приймання-передачі від 11.11.2021, а відтак ТОВ «Аверлеста» набуло у власніть згаданий автомобіль на підставі розподільчого балансу ТОВ «РОЛЛЕНДС» (додаток № 1 «Розшифровка статей Розподільчого балансу Позивача станом на 10.11.2021») і тому саме ТОВ «Аверлеста», як новий власник цього авто, мало своїм обов`язком згідно приписів Закону України «Про дорожній рух» зареєструвати останній у відповідних органах.

В судове засідання, призначене на 12.04.2023 з`явився представник позивача, яка вважала за можливе здійснювати розгляд даної справи за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений, втім в судове засідання не з`явився. Представник позивач надав пояснення по суті справи, правом подання додаткових доказів не скористався, виступив в судових дебатах.

Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 25.11.2021 № 9397-п, контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «РОЛЛЕНДС» (код 43319350) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.10.2019 по 22.12.2021, валютного законодавства за період з 30.10.2019 по 22.12.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 30.10.2019 по 22.12.2021.

За наслідками перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт від 30.12.2021 № 94791/26-15-07-02-06-17/43319350, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ «РОЛЛЕНДС»:

1) пунктів 44.1 та 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України - заниження податку на прибуток на загальну суму 1 605 780 грн, в т. ч. по періодам: за 2020 рік на суму 1 605 780 грн;

2) п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2021 року на суму 1 300 998 грн;

3) пунктів 201.1 та 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (з урахуванням вимог п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України), а саме не виписано та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні за листопад 2021 року;

4) п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України (з урахуванням вимог п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України), пунктів 8.1 - 8.4 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів" від 22.04.2014 за № 462, а саме: не повідомлено контролюючий орган за основним місцем обліку у встановленому порядку про 1 об`єкт оподаткування;

5) п. 49.2, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, розділу III "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку", затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 № 4, а саме: несвоєчасне подання 4 квартал 2020 року;

6) пп. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI щодо несвоєчасного подання звітності з єдиного соціального внеску за грудень 2020 року.

Не погоджуючись з висновками акту від 30.12.2021 № 94791/26-15-07-02-06-17/43319350, зокрема в частині порушення пунктів 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 1 605 780 грн, в т.ч. за 2020 рік на суму 1 605 780 грн, та порушення п. 189.1 ст. 189, 1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України щодо завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2021 року на суму 1 300 998 грн, позивач подав до Головного управління ДПС у м. Києві заперечення за вих. № 21/1-22/1 від 21.01.2022.

Розглянувши вказані заперечення, ГУ ДПС у м. Києві листом від 04.02.2022 № 2784/І/26-15-07-02-06-09 повідомило ТОВ «РОЛЛЕНДС» про те, що висновки акту від 30.12.2021 № 94791/26-15-07-02-06-17/43319350 вирішено залишити без змін, а заперечення - без задоволення.

Відтак, на підставі висновків акту перевірки контролюючим органом у відношенні ТОВ «РОЛЛЕНДС» прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2022 №00063520702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 1 605 780 грн, та податкове повідомлення-рішення №00063510702 про зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1 300 998 грн.

Не погоджуючись зі вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до контролюючого органу вищого рівня, за результатами розгляду якої ДПС України рішенням від 22.07.2022 № 7754/6/99-00-06-01-03-06 скасувало податкове повідомлення-рішення від 09.02.2022 №00063510702, а податкове повідомлення-рішення від 09.02.2022 № 00063520702 - залишило без змін.

Втім, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 09.02.2022 № 00063520702, вважаючи його безпідставним та таким, що не відповідає нормам податкового законодавства, прийнятим ГУ ДПС у м. Києві без врахування всіх обставин справи, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, виходив з того, що наявними по справі матеріалами підтверджуються доводи позивача про те, що станом на 31.12.2020 кредиторська заборгованість ТОВ «РОЛЛЕНДС» на суму 8 921 000 грн була погашена ним внаслідок раніше здійснених оплат на рахунок ТОВ "Віннер Автомотів". Натомість, відповідачем не було взято до уваги документи, які у розрізі наданих позивачем пояснень свідчили лише про допущення помилки у звітності ТОВ «РОЛЛЕНДС» та фактичну відсутність кредиторської заборгованості позивача на спірну суму на кінець 2020 року. А в даному випадку відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності регламентовано статтею 120 Податкового кодексу України.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

За приписами частин 1 та 2 ст. 3 Закон №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин 1, 3, 5, 8 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення).

На виконання п. 1.2 Положення господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.15 Положення первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Керуючись п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Керуючись ст. 216 Цивільного кодексу України платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

На виконання п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпункт 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" (П(С)БО 15), затверджене наказом Мінфіну від 29.11.1999 № 290 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

На виконання пунктів 5, 15 П(С)БО № 15 "Дохід" дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов`язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання" (П(С)БО 11), затверджене наказом Мінфіну від 31.01.2000 № 20 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності.

За приписами п. 5 П(С)БО № 11 "Зобов`язання" зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Як вірно вказує суд першої інстанції, платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Формування доходів та витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій.

Керуючись пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок та строки проведення документальних позапланових виїзних перевірок регламентовано статтями 78 та 82 Податкового кодексу України відповідно.

На виконання пунктів 85.2 ст. 85 ПК України встановлено обов`язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу наділені правом отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів.

Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності.

Ця норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності.

Як вказано вище, висновок відповідача про заниження позивачем у перевіряємий період податку на прибуток на загальну суму 1 605 780 грн ґрунтувався на тому, що згідно поданої ТОВ "РОЛЕНДС" звітності за 2020 рік та І квартал 2021 року у позивача на кінець 2020 року обліковувалась кредиторська заборгованість в сумі 8 921 000 грн і яка станом на 01.01.2021 вже була відсутня.

В той же час, позивач письмово пояснював податковому органу, що сталося допущення помилки у фінансовій звітності ТОВ "РОЛЕНДС" за 2020 рік внаслідок невірного рознесення даних бухгалтерського обліку. Втім, контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток за перевіряємий період через не включення до складу доходу вказаної кредиторської заборгованості, фактично у зв`язку із тим, що ТОВ "РОЛЕНДС" не було подано до податкового органу уточнюючої звітності щодо виправлення даних бухгалтерського обліку за 2020 рік.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, кредиторська заборгованість ТОВ "РОЛЕНДС" в сумі 8 921 000 грн, яка згідно поданої звітності обліковувалась за позивачем станом на 31.12.2020, складалася із ціни автомобіля, поставленого ТОВ "Віннер Автомотів" (код 33496598) на підставі договору БСЮ-2020-182 від 21.09.2020 на суму 8 911 000 грн, в т.ч. ПДВ - 1 485 166,67 грн, та ціни інформаційно-консультаційних послуг, наданих ТОВ "Віннер Автомотів" (код 33496598) на підставі договору БСЮ-2020-182 від 21.09.2020 та Акту надання послуг №005-Б від 23.09.2020 на суму 10 000 грн, в т.ч. ПДВ - 1 667,67 грн.

Як вказано вище, в матеріалах справи наявна копія виписки АКБ "Індустріал Банк" (код 313849) по банківському рахунку ТОВ "РОЛЕНДС" за період з 01.09.2020 до 30.09.2020, згідно відомостей якої, позивачем на банківський рахунок ТОВ "Віннер Автомотів" були здійснені наступні оплати: 21.09.2020 в сумі 4 820 300 грн в якості часткової оплати за автомобіль згідно договору №БСЮ-2020-182 від 21.09.2020, в т.ч. ПДВ 803 383,33 грн; 22.09.2020 в сумі 4 090 700 грн в якості часткової оплати за автомобіль згідно договору №БСЮ-2020-182 від 21.09.2020, в т.ч. ПДВ 681 783,34 грн; 29.09.2020 в сумі 10 000 грн в якості оплати за інформаційно-консультаційні послуги щодо питань постановки придбаного автомобіля на облік в сервісному центрі МВС згідно договору №005-Б від 23.09.2020, в т.ч. ПДВ 1 66,67 грн.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявними в справі матеріалами підтверджуються доводи ТОВ "РОЛЕНДС" про те, що станом на 31.12.2020 кредиторська заборгованість позивача на суму 8 921 000 грн була погашена ТОВ "РОЛЕНДС" внаслідок раніше здійснених оплат на рахунок ТОВ "Віннер Автомотів". А відповідачем не було взято до уваги документи, які у розрізі наданих позивачем пояснень свідчили лише про допущення помилки у звітності ТОВ "РОЛЕНДС" та фактичну відсутність кредиторської заборгованості позивача на спірну суму на кінець 2020 року.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки оскаржуване рішення податкового органу не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів із висновками суду першої інстанції погоджується, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова складена в повному обсязі 14 квітня 2023 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан