Рішення

від 13.04.2023 по справі 916/3358/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3358/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/3358/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ГРУП+» (65078, м. Одеса, вул. Інглезі, 15; код ЄДРПОУ 35880173)

до відповідача: Акціонерного товариства «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Акціонерного товариства «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ ВП 40081200);

про стягнення 7 344,22 грн.

1. Суть спору: 09.12.2022 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№3471/22) ТОВ «АВТО ГРУП+» до відповідача АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», в якій позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 02.02.2023, просить суд стягнути з відповідача 7 344,22 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з технічного обслуговування легкових автомобілів №ОД/НАС-21-930НЮ від 28.12.2021 щодо повної та своєчасної оплати за отримані послуги.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 позовну заяву ТОВ «АВТО ГРУП+» було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.

15.12.2022 до суду від позивача надійшла заява (вх.№28580/22) про усунення недоліків позовної заяви, згідно з якою позивач недоліки позовної заяви усунув в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.12.2022 було відкрито провадження у справі №916/3358/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст.ст. 247-252 ГПК України. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

30.12.2022 до суду надійшла заява ТОВ «АВТО ГРУП+» про зменшення розміру позовних вимог (вх.№30206/22 від 30.12.2022), в якій позивач у зв`язку з частковим погашенням заборгованості за договором про надання послуг з технічного обслуговування легкових автомобілів №ОД/НАС-21-930НЮ від 28.12.2021 у розмірі 7 867,56 та 3 622,44 грн. просив стягнути з відповідача на свою користь 22 980,00 грн. основного боргу та 7 344,22 грн. інфляційних втрат.

02.02.2023 до суду надійшла заява ТОВ «АВТО ГРУП+» про зменшення розміру позовних вимог (вх.№3412/23 від 02.02.2023), в якій позивач у зв`язку з повторним здійсненням відповідачем часткового погашення заборгованості 17.01.2023 у розмірі 11490 грн. та 27.01.2023 у розмірі 11490 грн., що зумовило остаточне погашення заборгованості за договором про надання послуг з технічного обслуговування легкових автомобілів №ОД/НАС-21-930НЮ від 28.12.2021, просив стягнути з відповідача на свою користь 7 344,22 грн. інфляційних втрат.

Щодо заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, то суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на те, що позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог з дотриманням приписів ст. 46 ГПК України, суд дійшов висновку про її прийняття до розгляду та задоволення, у зв`язку з чим суд визначає нову ціну позову у розмірі 7 344,22 грн.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи ТОВ «АВТО ГРУП+».

Позивач повідомив, що між ТОВ «АВТО ГРУП+» та AT «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування легкових автомобілів №ОД/НАС-21- 930НЮ від 28.12.2021 (далі - Договір), за умовами якого Виконавець зобов`язується за завданням Замовника особисто надати послуги з технічного обслуговування легкових автомобілів, кількість та перелік яких визначені у Додатку №1 до цього Договору, а AT «Українська залізниця» - прийняти та здійснити оплату за належним чином надані послуги у порядку та на умовах цього Договору й Додатків до нього (пункт 1.2. Договору.).

Як зазначив позивач, на виконання умов договору, 30.12.2021 він надав послугу з технічного обслуговування автомобілю Renault Duster держ.номер НОМЕР_1 на суму 31 470,25 гривень з ПДВ, що підтверджується актом виконаних робіт №АГ-00006726 від 30.12.2021 та автомобілю Renault Duster держ.номер НОМЕР_2 на суму 14489,75 гривень з ПДВ, що підтверджується актом виконаних робіт №АГ-00006729 від 30.12.2021

Однак як вказує позивач, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за Договором та лише 29.11.2022 здійснив часткове погашення заборгованості за договором в сумі 11 490,00 грн.

4. Обставини справи, встановлені судом.

За результатами публічних закупівель в електронній системі ProZorro за унікальним номером UA-2021-ll-24-002406-b, №14916370, 28.12.2021 між ТОВ «АВТО ГРУП+» (Виконавець) та AT «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» (Замовник) було укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування легкових автомобілів № ОД/НАС-21- 930НЮ, за умовами п. 1.2 якого Виконавець зобов`язався за завданням Замовника особисто надати послуги з технічного обслуговування легкових автомобілів, кількість та перелік яких визначені у Додатку №1 до цього Договору, а AT «Українська залізниця» - прийняти та здійснити оплату за належним чином надані послуги у порядку та на умовах цього Договору й Додатків до нього.

Згідно з пункту 1.3. договору послуги, які є предметом цього Договору, згідно національного класифікатора України «Єдиного закупівельного словника» відносяться до коду ДК 021:2015, а саме: 50110000-9 «Послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання» (Послуги з технічного обслуговування легкових автомобілів).

Вартість послуг визначається згідно Додатку №1, що є невід`ємною частиною Договору (пункт 5.1. договору).

Відповідно до пункту 5.2. договору, загальна вартість договору становить 45 960,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 5.4. договору визначено, що термін сплати за надані послуги настає на 45-й (сорок п`ятий) банківський день з дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по наданню послуг, які підлягають оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі, якщо Виконавець не є платником ПДВ, термін сплати за надані послуги здійснюються на 45-й (сорок п`ятий) банківський день з дати надання послуг. Датою надання послуг вважається день підписання акуту здачі-приймання наданих послуг.

За умовами п. 6.2 договору, здача-приймання результатів наданих послуг здійснюється сторонами на території Виконавця протягом 5 робочих днів з дати закінчення надання послуг і оформлюється актом здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до пункту 7.4.1. договору замовник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплатити за надані послуги.

Відповідно до п. п. 8.1, 8.2 договору, невиконання або неналежне виконання умов даного Договору є порушенням зобов`язання за цим Договором. За порушення виконання зобов`язання за цим договором Сторони несуть відповідальність відповідно до цього Договору та вимог чинного законодавства України.

Пунктами 10.1, 10.2 договору передбачено, що строк дії цього договору встановлюється сторонами з моменту його підписання до 31 грудня 2021 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань по даному договору. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

На виконання умов даного договору, позивач надав, а відповідач прийняв послугу з технічного обслуговування автомобілю Renault Duster держ.номер НОМЕР_1 на суму 31 470,25 гривень з ПДВ та автомобілю Renault Duster держ.номер НОМЕР_2 на суму 14 489,75 гривень з ПДВ, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт №АГ-00006726 від 30.12.2021 та №АГ-00006729 від 30.12.2021, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками.

14.01.2022 позивачем в ЄРПН зареєстровано податкові накладні №1442 щодо Акту виконаних робіт №АГ-00006726 від 30.12.2021 та №1443 щодо Акту виконаних робіт №АГ-00006729 від 30.12.2021.

05.04.2022 відповідач надіслав на електронну адресу позивача лист №НАС-09/113, в якому зазначав про можливість часткового погашення кредиторської заборгованості, яка виникла станом на 01.03.2022 за наступних умов:

1.Надання згоди контрагентом на реструктуризацію заборгованості станом на 01.03.2022. Реструктуризація заборгованості передбачає собою погашення її в розмірі не більше 25% загальної суми заборгованості щомісячно.

2.Надання контрагентом інформації про бенефіціарність свого підприємства та офіційно підтвердили, що їх діяльність не має відношення до російської федерації (далі - рф), тобто: кінцеві бенефіціарні власники/члени/учасники (акціонери) не є резидентами рф, бенефіціарні власники/члени/учасники (акціонери) не мають будь-яку частку в суб`єктах господарської діяльності рф, не співпрацюють з суб`єктами господарської діяльності, які зареєстровані відповідно до законодавства рф..

3.Надання контрагентом інформації, в довільній формі, про можливість подальшої діяльності вашого підприємства в умовах воєнного стану.

Враховуючи вищенаведене, на виконання рішення бюджетної наради, відповідач просив позивача в одноденний термін надати до адміністративно-господарської служби регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на електронну адресу: naek2@odz.gov.ua лист зі згодою на умови реструктуризації, довідку про кінцевих бенефіциарних власників, відсутність відносин з російською федерацією та інформацію про можливість подальшої співпраці з регіональною філію «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» в умовах воєнного стану, за необхідністю.

У відповідь на вказаний лист, позивач листом №08-04/2022 від 08.04.2022 надав свою згоду відповідачу на погашення заборгованості і розмірі 25% від загальної суми заборгованості щомісячно та повідомив про те, що ТОВ «АВТО ГРУП+» немає жодного відношення до російської федерації (далі - рф), тобто: кінцеві бенефіціарні власники не є резидентами рф, бенефіціарні власники не мають будь-якої частки в суб`єктах господарської діяльності рф, не співпрацюють з суб`єктами господарської діяльності, які зареєстровані відповідно до законодавства рф (структура власності додається). Щодо можливості подальшої діяльності в умовах воєнного стану, ТОВ «АВТО ГРУП+» зазначало, що враховуючи те, що ТОВ «АВТО ГРУП+» є офіційним дилером автомобілів марки Renault та одним із видів діяльності нашого підприємства є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, ТОВ «АВТО ГРУП+» з перших днів військової агресії рф проти України здійснює свою діяльність.

Проте, відповідач не здійснив жодного платежу, у зв`язку з чим позивач направив відповідачеві претензію від 22.06.2022 № 46, в якій виклав прохання в термін до 15.07.2022 сплатити наявну заборгованість у розмірі 45 960 гривень за договором про надання послуг з технічного обслуговування легкових автомобілів № ОД/НАС-21- 930НЮ від 28.12.2021.

Всупереч умовам Договору № ОД/НАС-21- 930НЮ від 28.12.2021, відповідач лише частково здійснив оплату наданих послуг на суму 11 490 грн., що відповідачем не заперечується.

Отже, станом на момент звернення позивача до господарського суду з даним позовом, заборгованість відповідача з урахуванням часткової оплати наданих послуг складала 34 470 грн., що останнім не заперечується.

Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази у сукупності, суд вважає доведеним факт надання позивачем послуг, обумовлених договором.

Як вже було зазначено вище, пунктом 5.4. договору визначено, що термін сплати за надані послуги настає на 45-й (сорок п`ятий) банківський день з дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по наданню послуг, які підлягають оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі, якщо Виконавець не є платником ПДВ, термін сплати за надані послуги здійснюються на 45-й (сорок п`ятий) банківський день з дати надання послуг. Датою надання послуг вважається день підписання акуту здачі-приймання наданих послуг.

Судом встановлено, що 14.01.2022 позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних було зареєстровано податкові накладні №1442 щодо Акту виконаних робіт №АГ-00006726 від 30.12.2021 та №1443 щодо Акту виконаних робіт №АГ-00006729 від 30.12.2021.

Таким чином, термін сплати за надані послуги за договором настав 27.02.2022.

Разом з тим, відповідач здійснив оплату наданих позивачем послуг лише частково на суму 11 490 грн., у зв`язку з чим його заборгованість перед позивачем за Договором № ОД/НАС-21- 930НЮ від 28.12.2021 складала 34 470 грн.

Отже, судом на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів та з урахуванням умов укладеного між сторонами договору з достовірністю встановлено, що відповідачем було прострочено термін оплати наданих послуг, що останнім не заперечується.

Таким чином, оскільки факт порушення встановленого умовами договору строку надання послуг з боку відповідача є встановленим, і останнім не заперечується, то, відповідно, і вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції є обґрунтованою.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань у розмірі 7 344,22 грн., суд встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак суд вважає розрахунки позивача в частині нарахованих сум вірними, а вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 7344,22 грн. обґрунтованими.

5.3. Щодо судових витрат.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Акціонерного товариства «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ ВП 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ГРУП+» (65078, м. Одеса, вул. Інглезі, 15; код ЄДРПОУ 35880173) 7 344 /сім тисяч триста сорок чотири/ грн. 22 коп. втрат від інфляції та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 /дві тисячі чотириста вісімдесят одна/грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Рішення складено та підписано 13 квітня 2023 року

Суддя Ю.М. Невінгловська