Рішення

від 14.04.2023 по справі 922/2602/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2602/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельтехсервіс" (50019, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Прорізна, 87/15) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Доркомспецтех" (61066, м. Харків, вул. Велозаводська, 2/5) про стягнення 99'670,71 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дизельтехсервіс" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Доркомспецтех", в якому просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 99'670,71 грн, з яких: 76'800 грн - попередня оплата, 7430,03 грн - пеня, 505 грн - 3% річних, 3415,68 грн - інфляційні витрати, 11'520 грн - штрафу та 2481 грн витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №95-22/ДТС від 25 липня 2022 року в частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №922/2602/22, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2022, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.12.2022 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Відділі обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківській області, а саме: 61066, м. Харків, вул. Велозаводська, 2/5.

Але судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "інші причини".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/2602/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

11 січня 2023 року від позивача надійшла заява (вх. №700) про розподіл судових витрат пов`язаних з розглядом справи.

Дана заява досліджена судом та приєднана до матеріалів справи.

Крім того, 27.10.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач, посилається на те, що після відкриття провадження 26.12.2022 року №922/2602/22, відповідач поставив товар визначений умовами Договору поставки №95-22/ДТС від 25 липня 2022 року, однак із суттєвим та тривалим порушенням строку, що визначений у Договорі. Тому позивач, просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 7430,03 грн пені, 505 грн 3% річних, 3415,68 грн інфляційних витрат, 11'520 грн штрафу, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481 грн та 10'500 грн, витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, а також, враховуючи те, що відповідно до п.2 ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, беручи до уваги направлення вказаної заяви на адресу відповідача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття заяви про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та здійснення подальшого розгляду справи з урахуванням поданої позивачем заяви.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Доркомспецтех" (надалі - Постачальник, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизельтехсервіс" (надалі - Покупець, Позивач) укладено Договір поставки №95-22/ДТС від 25 липня 2022 року (надалі - Договір).

Відповідно до предмету Договору Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язався вчасно і у повному обсязі прийняти та оплатити товар.

Постачальник зобов`язаний поставити товар протягом 5 календарних днів з моменту внесення Покупцем суми передоплати у розмірі 100% (п. 2.1. Договору).

Покупець зобов`язаний здійснити оплату затовар шляхом перерахування 100% передоплати від суми визначеної у рахунку-фактурі протягом 3 банківських днів з моменту його виставлення (п. 3.1. Договору).

31 серпня 2022 року Постачальником було виставлено рахунок-фактуру №62 на оплату товару - Манжет 75191-3104020-01 у кількості 10 одиниць. УКТ ЗЕД - 8431 на загальну суму 76'800 грн.

02.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дизельтехсервіс" перерахувало суму передоплати у розмірі 100 %, що еквівалентно 76'800 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2991 від 02.09.2022.

Отже, поставка оплаченої продукції згідно з умовами п. 2.1. Договору мала бути здійснена до 07 вересня 2022 року включно.

Позивач зазначає, що Відповідачем лише 13.02.2023 здійснено поставку товару у розмірі 76'800 грн. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

У зв`язку з простроченням поставки товару Відповідачем, Позивачем нараховано пеню в сумі 7430,03 грн, 3% річних у сумі 505 грн, інфляційні витрати в сумі 3415,68 грн та штраф у сумі 11'520 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд установив, що 02.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дизельтехсервіс" перерахувало суму передоплати у розмірі 100 %, що еквівалентно 76'800 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2991 від 02.09.2022.

Отже, поставка оплаченої продукції згідно з умовами п. 2.1. Договору мала бути здійснена до 07 вересня 2022 року включно. Проте Відповідачем лише 13.02.2023 здійснено поставку товару у розмірі 76'800 грн. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, беручи до уваги фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, Відповідач визнається судом таким, що з 08.09.2022 прострочив виконання зобов`язання з поставки товару на суму 76'800 грн.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 6.5. Договору у разі порушення Постачальником строку поставки товару визначеного у п. 2.1. Договору останній зобов`язаний сплатити Покупцю штраф у розмірі 15% під вартості непоставленого товару та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невиконаного зобов`язання.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, та встановлено, що їх розмір обчислено позивачем арифметично вірно.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну поставку товару у розмірі 7430,03 грн та 11'520 грн штрафу.

Щодо вимог про стягнення 3% річних у сумі 505 грн та інфляційних витрат у сумі 3415,68 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

24.10.2022 Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №1 від 24.10.2022 з вимогою повернути суму попередньої оплати у розмірі 76'800 грн, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, роздруківкою з офіційного вебсайту АТ "Укрпошта", які містяться в матеріалах справи.

Суд зазначає, що Відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку Позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України. Вказане зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у Договорі строку поставки, який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Таким чином, у Відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути Позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Враховуючи викладене, беручи до уваги фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, Відповідач визнається судом таким, що з 08.09.2022 прострочив виконання зобов`язання з повернення грошових коштів у сумі 76'800 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Врахувавши наведені норми чинного законодавства, порушення відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних вважає, що наданий розрахунок позивача відповідає нормам чинного законодавства та є арифметично вірним.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач надав заяву (вх. №700), в якій просить стягнути з відповідача 10'500 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з статтею 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За приписами ч.1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Представником позивача в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір від 01.01.2021 про надання правової допомоги; ордер №АЕ1158178; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №002045 від 19.02.2019; додаткову угоду № 5 від 01.10.2022 до договору про надання правової допомоги від 01.01.2021; детальний опис робіт від 15.12.2022; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №10 від 15.12.2022; додаткову угоду №6 від 01.01.2023 до договору про надання правової допомоги від 01.01.2021; рахунок на оплату № 10 від 15.10.2022.

Суд установив, що 01.01.2021 між Адвокатом Овдій Яною Петрівною та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизельтехсервис", в особі директора Кобякова С.Ю., укладено договору про надання правової допомоги, форма і зміст якого відповідає положенням ст.27 Закону про адвокатуру, загальнім та спеціальнім вимогам цивільного законодавства, які застосовуються до договорів про падання послуг та містять своє відображення у гл.52 ЦК Україні "Поняття та умови договору", гл.63 ЦК Україні "Послуги. Загальні положення".

Відповідно до детального опису виконаних робіт, виконаних адвокатом, передбачено суму надання правової допомоги у розмірі 10'500 грн.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд наголошує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Відповідач з клопотанням про неспівмірність понесених позивачем судових витрат не звертався.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником позивача дій, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, враховуючи задоволення позову у повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10'500 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Доркомспецтех"(61066, м. Харків, вул. Велозаводська, 2/5, код ЄДРПОУ 41328342) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельтехсервіс" (50019, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Прорізна, 87/15, код ЄДРПОУ 39817204 IBAN UA613223130000026006000011528) пеню в сумі 7430,03 грн, штраф у сумі 11'520 грн, 3% річних у сумі 505 грн, інфляційні витрати в сумі 3415,68 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481 грн та 10'500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дизельтехсервіс" (50019, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Прорізна, 87/15, код ЄДРПОУ 39817204 IBAN UA613223130000026006000011528).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Доркомспецтех" (61066, м. Харків, вул. Велозаводська, 2/5, код ЄДРПОУ 41328342).

У зв`язку з введенням Указом Президента України № 64/2022 воєнного стану на території України із 24.02.2022, обмеженим здійсненням судочинства Господарським судом Харківської області через проведення бойових дій на території міста Харкова та об`єктивну неможливість підписання даного рішення у строки, передбачені ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі складено та підписано судом за наявної можливості, після встановлення он-лайн доступу суддів та працівників апарату суду до системи "Діловодство спеціалізованого суду" 14 квітня 2023 року.

СуддяІ.В. Трофімов