Ухвала

від 30.03.2023 по справі 678/414/23

ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

Єдиний унікальний номер судової справи №678/414/23

Номер провадження №2-678-179/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року смт Летичів

Суддя Летичівського районного суду Хмельницької області Лазаренко А. В., ознайомившись з позовною заявою учасника релігійної громади Свято-Дмитрівського храму с. Суслівці Летичівського району Хмельницької Єпархії Української православної церкви ОСОБА_1 до релігійної громади Свято-Дмитрівського храму с. Суслівці Летичівського району Хмельницької Єпархії Української православної церкви, треті особа без самостійних вимог на предмет спору: Хмельницька єпархія Православної Церкви Української, Хмельницька єпархія Української Православної Церкви, Хмельницька обласна адміністрація, про визнання протоколу загальних зборів та Статуту релігійної організації у новій редакції недійсними «у порядку ст. 175 ЦПК України»,

встановив:

28 березня 2023 року до суду надійшла позовна заява учасника релігійної громади Свято-Дмитрівського храму с. Суслівці Летичівського району Хмельницької Єпархії Української православної церкви ОСОБА_1 , в якій просить: визнати недійсним протокол загальних (парафіяльних) зборів членів релігійної організації Релігійної громади Свято-Дмитрівського храму с. Суслівці Летичівського району Хмельницької Єпархії Української православної церкви № 1 від 19 червня 2022 року про затвердження списку парафіян-членів релігійної організації та про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях релігійної організації; визнати недійним Статут релігійної організації Релігійної громади Свято-Дмитрівського храму с. Суслівці Летичівського району Хмельницької Єпархії Української православної церкви в новій редакції, який зареєстрований розпорядженням начальника обласної військової адміністрації № 232/2022-р. від 21 липня 2022 року; скасувати в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміни внесені від 17 лютого 023 оку за № 1006611070002000582 на підставі заяви про реєстрацію Статут релігійної організації Релігійної громади Свято-Дмитрівського храму с. Суслівці Летичівського району Хмельницької Єпархії Української православної церкви в новій редакції, який зареєстрований розпорядженням начальника обласної військової адміністрації від 21 липня 2022 за №232/2022-р.

Дослідивши подану позовну заяву, суд приходить до наступних висновків.

У ст. 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди (ч. 1). Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (ч. 3).

У ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказано, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як зазначено у абз. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, загальна (цивільна) юрисдикція є всеохоплюючою; якщо справа не віднесена до юрисдикції інших (адміністративних чи господарських) судів, то вона підлягає розгляду загальним (цивільним) судом.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Вирішуючи питання про юрисдикцію, суд бере до уваги висновки, викладені у Постанові Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року (справа № 727/5575/19-ц, провадження № 61-16372св20).

Що стосується суті цього спору, то фактично підставою позову є незгода учасника релігійної організації з рішенням загальних зборами членів релігійної організації, оформленим протоколом №1 від 19.06.2022 року, оскільки, на думку позивача, воно прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.

Із цього вбачається, що позивач порушення своїх прав убачає в ухваленні відповідного рішення загальними зборами членів релігійної організації та у прийнятті нової редакції Статуту.

Положеннями пункту 3 частини першої статті 20 ГПК визначено, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала критерії розмежування справ між цивільною та господарською юрисдикціями, визнавши юрисдикцію господарського суду у справах про спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

Спори за участю громадського об`єднання зі статусом юридичної особи як учасника цивільних правовідносин підлягають розгляду у судах відповідно до вимог як ЦПК, так і ГПК залежно від змісту позовних вимог та сторін такого спору.

Відповідно до статті 13 Закону № 987-ХІІ, у чинній редакції, релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Згідно зі статтею 7 Закону № 987-ХІІ, у чинній редакції, релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Положеннями частин першої п`ятої статті 8 Закону № 987-ХІІ, у чинній редакції, визначено, що релігійна громада є місцевою Релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Відповідно до протоколу №1 загальних (парафіяльних) зборів членів релігійної громади Свято-Дмитрівського храму с. Суслівці Летичівського району Хмельницької Єпархії Української православної церкви, ухвалено затверджено список членів вказаної релігійної громади; змінено підлеглість у канонічних та організаційних питаннях; внесено зміни в Статут; обрано парафіяльну раду вказаної релігійної організації; уповноважено ОСОБА_2 підписати Статут у новій редакції та заяву до Хмельницької обласної військової адміністрації про його реєстрацію.

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюються загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Отже, спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження 12-84гс20) уточнила правову позицію, викладену в постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 916/2086/19, від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19, від 22 січня 2020 року у справі № 809/1025/17 та інших, у яких викладена аналогічна позиція, зазначивши, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

При вирішенні питання про прийняття позовної заяви суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми і змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

Вирішуючи питання про юрисдикцію спору необхідно виходити із характеру спірних правовідносин, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 5 ст. 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, її розгляд належить до компетенції господарського суду, тому у відкритті провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 19, 247, 258-260, 263, 268, 272-273, 351-355 ЦПК України,

постановив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою учасника релігійної громади Свято-Дмитрівського храму с. Суслівці Летичівського району Хмельницької Єпархії Української православної церкви ОСОБА_1 до релігійної громади Свято-Дмитрівського храму с. Суслівці Летичівського району Хмельницької Єпархії Української православної церкви, треті особа без самостійних вимог на предмет спору: Хмельницька єпархія Православної Церкви Української, Хмельницька єпархія Української Православної Церкви, Хмельницька обласна адміністрація, про визнання протоколу загальних зборів та Статуту релігійної організації у новій редакції недійсними «у порядку ст. 175 ЦПК України».

Роз`яснити позивачу - учаснику релігійної громади Свято-Дмитрівського храму с. Суслівці Летичівського району Хмельницької Єпархії Української православної церкви Горбатюка Надії Іванівни, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Копію ухвали не пізніше наступного дня після її постановлення разом з позовними матеріалами надіслати позивачу.

Копію позовної заяви залишити при матеріалах справи.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя підпис А. В. Лазаренко

Суддя А. В. Лазаренко