Рішення

від 17.04.2023 по справі 702/289/22

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 702/289/22

Провадження № 2/131/68/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2023 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Олексієнка О.Ю., за участю секретаря судових засідань Болотової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛатАгроІнвест" про розірвання договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом в якому вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Іллінці Іллінецького району Вінницької області помер його батько ОСОБА_2 у віці 68 років.

За життя ОСОБА_2 склав заповіт на позивача. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина.

Позивач прийняв спадщину на земельну ділянку площею 2,2286 га. кадастровий номер 0521285700:01:000:0131, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 08.02.2018 року № 144, виданого приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Нікітчук Н.А. та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.02.2018 року.

У березні 2022 року сестра позивача знайшла договір оренди та додаткові угоди до нього, що укладав за життя покійний батько, а саме:

Договір оренди землі віл 26 січня 2007 року, що укладений між покійним батьком ОСОБА_2 та ТОВ «ЛатАгроІнвест». Договір зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у відділі Держкомзему у Іллінецькому районі за №040885700023 від 24.03.2008 року;

Додаткова угода до договору оренди землі від 26 січня 2007 року, що укладена між покійним батьком ОСОБА_2 та ТОВ «ЛатАгроІнвест» від 01 лютого 2015 року - цією угодою договір було продовжено до 24 березня 2023 року.

Додаткова угода до договору оренди землі від 26 січня 2007 року, що укладена між покійним батьком ОСОБА_2 та ТОВ «ЛатАгроІнвесі» від 24 березня 2016 року - цією угодою договір було продовжено до 24.03.2028 року.

На даний час у позивача, як власника, успадкованої земельної ділянки виникла необхідність у веденні особистого сільськогосподарського виробництва та використовувати успадковану земельну ділянку для власних потреб.

Не бажаючи мати договірних відносин із відповідачем з приводу належної йому земельної ділянки, ОСОБА_1 звертався до відповідача з вимогою звільнити належну йому земельну ділянку, так як має намір обробляти її самостійно, проте будь-якої відповіді не отримав, про що свідчить повідомлення Орендодавця від 01.04.2022 року про дострокове розірвання договору оренди землі, яке було надіслано цінним листом, про що свідчить опис цінного листа та службовий чек накладна № 227001571170 від 18.04.2022 року.

Відповідач ігнорує позивача, та не розриває договір оренди.

Тому позивач просить суд розірвати договір оренди землі, укладений 26 січня 2007 року в селі Паріївка між орендодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ТОВ «ЛатАгроІнвест», що зареєстрований у Відділі Держкомзему у Іллінецькому районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 березня 2008 року за № 040885700176.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 20 липня 2022 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 13 жовтня 2022 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судові засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що заявлений позов підтримує в повному обсязі. При цьому судом вживались заходи для всебічного та об`єктивного розгляду справи шляхом винесення ухвали про обов`язкову участь позивача в судовому засіданні для надання пояснень.

Представник відповідача ТОВ «ЛатАгроІнвест» в судове засідання не з`явився подав до суду відзив в якому зазначив, що не заперечуючи фактичні обставини справи, зокрема - укладення Договору, його виконання сторонами, перехід до Позивача права власності на земельну ділянку, використання земельної ділянки відповідачем і т. д., позовні вимоги не визнає з огляду на те, що формулювання пункту 12.5 Договору, викладене із застосуванням сполучника «або», передбачає для нового власника земельної ділянки (Позивача) можливість вибору лише одного з двох варіантів, а саме - вимагати «зміни умов» чи «розірвання» Договору.

Дана норма Договору спрямована на захист прав нового власника земельної ділянки у контексті того, що умови існуючого Договору позивачем особисто не погоджувались, волевиявлення передавати землю в оренду відповідачу позивач не виражав.

Набувши статусу орендодавця за Договором, позивач отримав можливість реалізувати свої повноваження як власника земельної ділянки - прийняти всі умови Договору та погодитись на його подальше виконання, вимагати внесення змін до Договору або ж розірвання Договору (якщо якісь положення Договору позивача не влаштовують або він не бажає продовжувати договірні відносини з Відповідачем з будь-яких інших причин).

На початку лютого 2018 року позивач повідомив про перехід до нього права власності на земельну ділянку відповідача, а також надав копії правовстановлюючих документів на земельну ділянку, копію свого паспорта та РНОКПП, номер карткового рахунку для перерахування орендної плати.

21.02.2018 року, 28.09.2018 року, 31.07.2019 року, 10.07.2020 року та 06.05.2021 року Позивач отримував орендну плату у грошовій формі за 2017-2021 роки включно (платіжні доручення №306, №2308, №4865, №1219 та №4066 відповідно).

Конклюдентні дії позивача, які полягали в отриманні орендної плати протягом чотирьох років поспіль, вказують на відсутність наміру у позивача реалізувати своє право на зміну умов або на розірвання Договору саме у зв`язку із зміною власника земельної ділянки та свідчать про прийняття ним всіх умов Договору й бажання виконувати його у подальшому.

Отже, систематичне виконання новим власником землі умов Договору, прийняття з 2018 по 2021 рік орендної плати без будь-яких зауважень, унеможливлюють у подальшому пред`явлення позивачем вимоги про розірвання Договору на підставі п.12.5.

Відповідач вважає, що дії позивача, спрямовані на розірвання Договору за п.12.5, при зверненні позивача ще в лютому 2018 року до відповідача з повідомленням про зміну власника земельної ділянки, отриманні протягом 2018-2021 років позивачем орендної плати, а також з урахуванням передбаченого пунктом 12.5 Договору права орендодавця обирати лише один з двох варіантів поведінки, є недобросовісними та зважаючи на викладене, позивач належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами не довів наявність правових підстав для розірвання Договору та факт порушення своїх прав у зв`язку з набуттям статусу орендодавця за Договором, а також пропустив трирічний строк звернення до суду за захистом своїх прав.

Суд, розглянувши цивільну справу, дослідивши докази, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом установлено, що 26 січня 2007 року між покійним ОСОБА_2 та ТОВ «ЛатАгроІнвест» укладений Договір оренди землі. Договір зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у відділі Держкомзему у Іллінецькому районі за №040885700023 від 24.03.2008 року. Предметом договору є земельна ділянка площею 2,2286 га. кадастровий номер 0521285700:01:000:0131.

Додатковою угодою до договору оренди землі від 26 січня 2007 року, що укладена між покійним ОСОБА_2 та ТОВ «ЛатАгроІнвесі» від 24 березня 2016 року договір оренди землі продовжено до 24.03.2028 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після смерті останнього позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину на земельну ділянку згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.02.2018 року № 144, виданого приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Нікітчук Н.А. та відповідно внесено відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.02.2018 року.

Згідно, п. 12.5 Договору оренди землі від 26.01.2007 року - перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Тому, на думку позивача вказана обставина є підставою для розірвання договору землі від 26.01.2007.

При цьому, судом установлено, що на виконання умов вищенаведеного договору (п.4) щодо оплати орендної плати, ТОВ «ЛатАгроІнвесі» сплачувало орендну плату ОСОБА_1 , шляхом переведення грошових коштів на його особистий банківський рахунок, а саме 21.02.2018 за 2017 рік, 28.09.2018, 31.07.2019 за 2019 рік, 10.07.2020 за 2020 рік, 06.05.2021 за 2021 рік.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно, ст. 317 ЦК України надає власнику права володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом власності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

При укладанні договору оренди землі до орендаря переходить право володіти і користуватися об`єктом власності, а право розпоряджатися зберігається за власником. Тому власник може на власний розсуд розпорядитись об`єктом і передати право власності на нього іншій особі.

Відповідно до ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Частиною третьою статті 9 Закону України «Про оренду землі» також визначено, що до нового власника орендованої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки.

Тож чинне законодавство передбачає, що у договорі оренди землі може бути замінено як орендаря, так і орендодавця, і зміст наведеного законодавчого регулювання є спрямованим на збереження попередніх існуючих орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку чи реорганізації орендаря.

При відчуженні орендованої земельної ділянки попередній власник вибуває із орендних відносин, а новий власник має право і водночас зобов`язаний стати орендодавцем за договором оренди. При цьому законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

За змістом статей 30 та 31 Закону України «Про оренду землі» зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір оренди землі припиняється з підстав, наведених у частині першій статті 31 Закону України «Про оренду землі», а також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Разом з тим частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 вказаного Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Судом установлено, що на виконання умов вищенаведеного договору (п.4) щодо оплати орендної плати ТОВ «ЛатАгроІнвесі» сплачувало орендну плату ОСОБА_1 , шляхом переведення грошових коштів на його особистий банківський рахунок, а саме 21.02.2018 за 2017 рік, 28.09.2018, 31.07.2019 за 2019 рік, 10.07.2020 за 2020 рік, 06.05.2021 за 2021 рік.

Таким чином, з моменту отримання орендної плати та отримання її на протязі 4 років згідно умов договору, позивач ОСОБА_1 фактично прийняв всі умови вказаного договору. При цьому, вказана обставина спростовує посилання позивача про те, що він дізнався про договір оренди землі лише в березні 2022.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина перша - друга статті 640 ЦК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії позивача, який отримував орендну плату згідно умов оспорюваного договору оренди землі на протязі 4 років, а згодом пред`являє позов про розірвання договору оренди землі від 26 січня 2007 року, суперечить його попередній поведінці (отримання орендної плати на протязі 4 років) і є недобросовісним.

З огляду на наведені вище норми законодавства, умови договору оренди та фактичні обставини справи, та підстави поданого позову, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛатАгроІнвест" про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: