Постанова

від 11.04.2023 по справі 908/2186/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2186/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Чередка А.Є., Коваль Л.А.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.01.2023 (повне судове рішення складено та підписано 02.01.2023, суддя Науменко А.О.) у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-Технологічні Трубопроводи", м.Буча, Київська область

до відповідача державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м.Київ в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Запорізька область, м. Енергодар

про стягнення 522 479 грн 41 коп.

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-Технологічні Трубопроводи" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 522 479 грн 41 коп., з яких: 414 772 грн 40 коп. - основний борг, 95 520 грн 91 коп. - інфляційні втрати, 12186 грн 10 коп. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №53-121-01-21-10490 від 22.07.2021 щодо оплати вартості поставленого товару. У зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо оплати, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховані відповідачу 3% річних та інфляційних втрат.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.01.2023 у даній справі позов задоволено. Стягнуто з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-Технологічні Трубопроводи" 414 772 грн 40 коп. основного боргу, 12 186 грн 10 коп. 3% річних, 95 520 грн 91 коп. інфляційних втрат та 7 837 грн 19 коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що неналежне виконання відповідачем зобов`язань підтверджено матеріалами справи. Доказів повної оплати основного боргу за договором поставки відповідачем не надано.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Державне підприємство "НАЕК "Енергоатом", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Аргументуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що умовами договору сторони розмежували строки сплати ПДВ від вартості наданих послуг, тобто сума в розмірі ПДВ сплачується виконавцю виключно після реєстрації останнім належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що обумовлено п.3.3 договору. Таким чином, строк оплати частини вартості наданих послуг у розмірі суми ПДВ не встановлений.

Внаслідок неправильного визначення судом граничного строку виконання відповідачем обов`язку зі сплати частини вартості поставленого товару у розмірі суми ПДВ, неправильно визначений період прострочки зі сплати ВП "Запорізька АЕС" частини вартості товару у розмірі ПДВ, а відповідно і суми 3% річних та інфляційних втрат.

3.2 Доводи інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

Позивач не погоджується із аргументами викладеними у апеляційній скарзі та вважає рішення господарського суду законним, обґрунтованим, винесеним із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Позивач зазначає, що строк виконання зобов`язання відповідача по договору є єдиним, встановленим на всю вартість поставленого товару та становить 60 календарних днів з дати його поставки. Тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат на всю вартість неоплаченого вчасно товару є законним та обґрунтованим.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Коваль Л.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2023 відкладено вирішення питання щодо прийняття апеляційним господарським судом певного процесуального рішення з розгляду даної апеляційної скарги після надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

13.02.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2023 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом надання доказів сплати судового збору в розмірі 11 755,79 грн та надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу листом з описом вкладення, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

На виконання вимог ухвали суду від 20.02.2023, скаржником надано докази усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 06.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою державного підприємство "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.01.2023; призначено справу до розгляду на 11.04.2023 на 15 годин 00 хвилин.

11.04.2023 у судове засідання з`явився представник позивача (поза межами приміщення суду), який надав відповідні пояснення.

Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та не забезпечив у судове засідання явку повноваженого представника, у поданому клопотанні просить розглянути справу за його відсутністю.

Враховуючи, що відповідач висловив свою правову позицію у поданій апеляційній скарзі, приймаючи до уваги, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

11.04.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судам

22.07.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-Технологічні Трубопроводи" (постачальник) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (покупець) укладений договір поставки товару № 53-121-01-21-10490, за умовами п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити товар на загальну суму 424 772 грн 40 коп., у т.ч. ПДВ - 70 795 грн 40 коп.

Строк поставки товару: серпень 2021 (п.1.2 договору).

Сторони передбачили, що ціна договору становить 424 772 грн 40 коп., у т.ч. 70 795 грн 40 коп. (п.3.1 договору).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного у п. 1.1 даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п.3.3. договору, оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної, в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Згідно з п.12.1. договору договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє протягом одного року з моменту укладення .

На виконання умов договору позивач за видатковою накладною №79 від 30.08.2021 поставив відповідачу товар на суму 424 772 грн 40 коп.

Податкова накладна №10 від 30.08.2021 зареєстрована постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних 15.09.2021.

Товар за видатковою накладною №79 від 30.08.2021 отримано відповідачем без заперечень.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого за договором товару, позивач направив відповідачеві претензію № 170-121 від 25.01.2022 про сплату заборгованості в сумі 424 772 грн 40 коп.

Відповідачем частково сплачено вартість поставленого товару у розмірі 10 000 грн 00 коп. Заборгованість за поставлений товар становить 414 772 грн 40 коп.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Предметом апеляційного перегляду є рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

У статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Спірні правовідносини сторін виникли за договором №457(1)20УК від 03.12.2020, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму умі 424 772 грн 40 коп.

Жодних зауважень щодо кількості або якості поставленого товару відповідач протягом строку прийняття по кількості та якості товару на адресу позивача не заявлено.

Відповідачем частково сплачено вартість поставленого товару, заборгованість за отриманий товар складає 414 772 грн 40 коп.

Відповідно до п.3.2 договору розрахунок за товар, здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначено в п.1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.3.3 договору).

Позивач з урахуванням вимог п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України (складення та реєстрації податкових накладних) зареєстрував податкові накладні, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про їх реєстрацію.

Відповідно до п.14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Пунктом 25 вказаного Порядку встановлено, що платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Згідно з п.188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів)

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п.18 постанови Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010 на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.

Матеріалами справи підтверджується факт дотримання позивачем умов договору щодо складення податкової накладної при постачанні товару відповідачу та її реєстрації у визначений Податковим кодексом України строк, про що свідчить відповідна квитанція.

Отже, позивачем виконано умови договору щодо поставки товару та реєстрації податкової накладної.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що належними та допустимими доказами поставки товару є видаткові накладні, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання цивільних (господарських) зобов`язань.

В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, на підставі якої покупець (відповідач) має право включити суму ПДВ до податкового кредиту та здійснювати розрахунки з бюджетом. Проте, здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ він має в межах визначеного договором строку - 60-ти календарних днів з дати поставки товару.

Враховуючи викладене, встановивши факт невиконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого товару на загальну суму 414 772 грн 40 коп., місцевий господарський суд дійшов аргументованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у вказаному розмірі.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Позивачем нараховано та заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12 186 грн 10 коп за загальний період прострочення з 01.11.2021 по 21.10.2022 та суму інфляційних втрат в розмірі 95 520 грн 91 коп за загальний період з листопада 2021 року по вересень 2022 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично вірним.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про те, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, тому у відповідача не виникло зобов`язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ, а відповідно суми 3% річних та інфляційних втрат.

Так, умови договору, які визначають його ціну (вартість товару), що підлягає сплаті покупцем за поставлений товар, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті.

Аналіз положень договору свідчить про те, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 3.3. договору включається у загальну ціну товару, зазначену у п. 3.2. договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю поставленого товару.

Зауваження в п. 3.2 договору щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання ним від постачальника податкових накладних, оформлених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товарів, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч.1 ст.188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.

4.5 Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відмовити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.01.2023 у справі №908/2782/21 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 17.04.2023

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді Л.А.Коваль

А.Є.Чередко