Постанова

від 06.04.2023 по справі 904/4248/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2023 року м. Дніпро Справа № 904/4248/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Орєшкіної Е.В., Березкіної О.В..

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Верхацький І.В. - адвокат

від відповідача: Кобеляцький Д.М. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

та

Комунального підприємства

"Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міської ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023 р.

( суддя Золотарьова Я.С., м. Дніпро, повний текст рішення складено 13.02.2023 р. )

по справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Газопостачальна компанія "Нафтогаз України",

м. Київ

до

Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міської ради, м. Нікополь, Дніпропетровська обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

про стягнення заборгованості у розмірі 336 019,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міської ради та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 336 019,14 грн., з яких 245 275,52 грн. - основна заборгованість, 36 219,99 грн. - пеня, 4 878,61 грн. - 3% річних, 49 646,02 грн. - інфляційні втрати та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням виконання Відповідачем зобов`язань за типовим договором останньої надії, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р., внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 245 274,52 грн.. Позивачем за неналежне виконання умов договору нараховано пеню у розмірі 36 219,99 грн., 3% річних у розмірі 4 878,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 49 646,02 грн..

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що не згоден з ціною на газ, зазначеною Позивачем у позові. Відповідач посилається на договір № 03-1074/21-БО-Т від 12.11.2021 р., укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та вказує, що останній зареєстрував Споживача у реєстрі споживачів постачальника лише наприкінці грудня.

Третя особа зазначає, що відповідно до пункту 3.2 договору, постачання природного газу за договором здійснюється Постачальником виключно за умови включення Споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Водночас, при реєстрації Споживача по точці виходу Дніпропетровськгаз на інформаційній платформі Оператора ГТС, Товариство отримало повідомлення, що ЕІС-код Споживача зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку ( обкатів споживання ). У зв`язку з цим, Товариством було забезпечено своєчасну реєстрацію Споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС в реєстрі споживачів постачальника. Загальний обсяг природного газу, використаний зареєстрованими об`єктами Споживача у грудні 2021 року з ресурсів Товариства, а саме з 19.12.2021 р. по 31.12.2021 р. включно, складає 5 098,60 куб.м, про що було складено та направлено Споживачу для підписання відповідний акт приймання передачі.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023 р. позов задоволено частково - стягнуто з Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міськоїї ради, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 245 274,52 грн., пеню у розмірі 3 621,99 грн., 3% річних у розмірі 4 878,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 49 646,02 грн. та судовий збір у розмірі 5 001,32 грн..В іншій частині позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та узагальнення її доводів.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 32 598,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 32 598,00 грн. задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не погоджується з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023 р. щодо часткового задоволення позовних вимог у зв`язку зі зменшенням судом розміру пені до 3 621,99 грн. ( зменшено пеню на 90,00 % ) від заявлених до стягнення пені у сумі 36 219,99 грн. ( відмовлено у стягненні пені на суму - 32 598,00 грн.), а тому Позивач по справі вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 551 ЦК України, та процесуального, зокрема, ст. ст. 236 та 238 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог з наступних підстав. Також, Позивач не погоджується із пропорційним розподілом судом першої інстанції судових витрат із сплати Позивачем судового збору у зв`язку із зменшенням пені на 90 %, що суперечить судової практиці, яка викладена в абз. 3 п. 2.4. Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», а саме, що судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на Відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Водночас, на думку Скаржника, заявлена сума пені не є надмірно великою до боргу відповідача враховуючи процентне співвідношення виконання зобов`язання. Таким чином, суд неспівмірно зменшив заявлену до стягнення пеню на 90,00 % чим порушив принципи та підходи ВС у застосуванні ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

При цьому Скаржник зазначає, що суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст. 233 ГК України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище Відповідача по справі саме у грудні 2021 року, тобто в період виникнення спірних правовідносин. Саме по собі покликання на таке скрутне фінансове/матеріальне становище не є автоматичною підставою для зменшення пені на підставі положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Скаржник посилається на те, що Відповідачем не доведено реального скрутного фінансового стану, а тому положення ГПК України щодо обов`язку доказування не дотримано, адже Відповідач не надав доказів для того, щоб можна було зробити висновок про скрутний фінансовий стан Відповідача, саме в період виникнення правовідносин, чим було порушено положення ст.73 ГПК України, а також ст.74 ГПК України.

Скаржник наголошує на тому, що зменшення розміру пені на 90,00 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Беручи до уваги ті обставини, що відсутність вини Відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення пені, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України ст. ст. 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України.

Також, Скаржник зазначає, що в рішенні суду вирішено питання щодо розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнуто з Відповідача на користь Позивача 5 001,32 грн. судового збору, що суперечить судової практиці, яка викладена в абз.З п. 2.4. Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», а саме, «Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру». Таким чином, судом першої інстанції неправомірно покладено витрати із сплати судового збору у розмірі 38,97 грн. на Позивача.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міської ради та узагальнення її доводів.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою також звернулось Комунальне підприємство "Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міської ради, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023р. та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Відповідач вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази обґрунтованості ціни, за якою розраховувалася ціна газу. Відповідач в суді першої інстанції неодноразово зазначав, що не згоден із ціною газу саме у грудні 2021 року, вказаною Позивачем у позові. Ціна природного газу у зазначений період ТОВ «ГК «Нафтогаз України» зазначена від 43 262,44 грн. по 87 451,47 грн. за тис. куб метрів. При цьому, Відповідачем розрахунок ціни природного газу за тис. куб метрів на кожну дату, зазначену Позивачем у додатках до відповідного позову, не зазначено, як і не надані докази, що підтверджують ціну на природний газ у вказаний період.

Відповідач вважає, що суд Господарським судом Дніпропетровської області у спірних відносинах неправильно застосував норми матеріального права, а саме частину 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування; ч. 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» згідно якої права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу; пункт 8 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 р. № 2496 ( в редакції, що діяла на час спірних відносин ), Постачальник «останньої надії» зобов`язаний постачати природний газ споживачам за ціною, за якою він зобов`язався постачати природний газ споживачам відповідно до умов конкурсу на обрання постачальника «останньої надії»; пункт 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника останньої надії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 р. № 809 переможець конкурсу погоджується, що він як постачальник останньої надії буде здійснювати постачання природного газу за ціною, що з 01.10.2021 р. визначається за відповідною формулою.

Водночас, на думку Скаржника, відповідно до п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 р. № 809 переможець конкурсу погоджується, що він як постачальник останньої надії буде здійснювати постачання природного газу за ціною, що з 01.10.2021 р. визначається за формулою, складові якої не мають постійний характер. З даної формули не можливо побачити, яка дата визначення ціни, тобто є актуальною для розрахунку, а є посилання на дату, що передує дню визначення ціни або на дату розрахунку ціни. При цьому, в зв`язку із відсутністю вихідних даних для обчислення ціни газу у грудні 2021 року за формулою відповідно до Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 809, Відповідач був позбавлений можливості для здійснення контррозрахунку.

Відтак, на думку Скаржника, враховуючи зазначене, та те, що Позивач не обґрунтував суду суму основного боргу, яку просив стягнути з Відповідача, ціну природного газу за тис. куб метрів на кожну дату грудня 2021 року, зазначену Позивачем у додатках до відповідного позову, та відповідно до цього не довів правомірність стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Таким чином, Відповідач вважає, що у рішенні суду від 07.02.2023 р. по справі № 904/4248/22 обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме щодо наявності у відповідача перед позивачем суми боргу у розмірі 245 274,52 грн. та відповідно нарахованих на цю суму пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, не доведені.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міськоїї ради до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Комунальне підприємство просить суд залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023 р. у справі № 904/4248/22 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" без задоволення.

В обгрунтування своїх заперечень, Відповідач вказує на те, що у рішенні суду від 07.02.2023 р. по справі № 904/4248/22 обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме щодо наявності у Відповідача перед Позивачем суми боргу у розмірі 245 274,52 грн. та відповідно нарахованих на цю суму пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, не доведені.

Що стосується зменшення судом розміру заявленої пені на 90%, то Комунальне підприємство «Нікопольська міська лікарня № 4» Нікопольської міської ради звертало увагу суду першої інстанції, що воно є медичним закладом, який здійснює діяльність у сфері охорони здоров`я населення м. Нікополя, Нікопольського району та Дніпропетровської області.

Відповідач також вказує на те, що до сьогоднішнього дня м. Нікополь, Нікопольський район та безпосередньо Відповідач систематично потерпають від ворожих обстрілів зі сторони російських окупаційних військ, що супроводжується руйнуванням адміністративних будівель та медичних корпусів. На підтвердження тяжкого фінансового стану та значних пошкоджень будівель Відповідача, в матеріалах справи наявні копії Актів комісійного обстеження об`єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації: Акт № 1 від 21.07.2022 р.; Акт № 449 від 26.08.2022 р.. Також, в матеріалах справи наявна заява від 19.10.2022 р. на обстеження будівлі лікарні № 4 у зв`язку із влучанням в неї російських ракет. Додатково, Відповідач повідомляв, що він є медичним закладом і здійснює лікування як громадян міста, району та області, так і військових, які боронять нашу країну, з причин знаходження міста у прифронтовій зоні. Відповідач заявляв суду, що у випадку задоволення судом першої інстанції даного позову у повному обсязі таке рішення може призвести до значної гуманітарної катастрофи не тільки у м. Нікополі, а й у Нікопольському районі, з причини неможливості у Відповідача здійснювати належну діяльність у сфері охорони здоров`я та можливості, в такий нелегкий час, виплачувати заробітну плату працівникам лікарні (лікарям, хірургам та іншому персоналу, задіяному у діяльності лікарні).

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міськоїї ради, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що твердження Відповідача, що він не погоджується із рішення суду першої інстанції у зв`язку із ніби відсутністю доказів обґрунтованості ціни, за якою розраховувалась ціна газу - не відповідає ні обставинам, ні умовам типового договору.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що з 01.10.2021 р. ціна природного газу, що постачається Постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення Постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102. Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 01.10.2021 р. по 30.11.2021 р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 грн. за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість. Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб. метр. З 01.12.2021 р. ціна природного газу ( з урахуванням ПДВ ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Товариство також вказує на те, що укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідач споживав природний газ саме із ресурсу Постачальника «останньої надії» та частково розрахував за спожитий газ, а саме за поставку листопада 2021 р.. ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не має права самостійно включати споживачів до реєстру постачальника «останньої надії» та укладати з ними договори з власної ініціативи чи з ініціативи споживачів. При цьому, в таких випадках саме Відповідач повинен був діяти сумлінно та добросовісно, вжити заходів щодо припинення споживання природного газу. Відповідач згідно п. 11.3 Типового договору мав право розірвати договір без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання. Однак жодних заходів Відповідачем не було вжито, а тому в даному випадку відповідальність та обов`язок сплатити за спожитий природний газ покладається саме на Відповідача. Позивач виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі.

Крім того, Товариство зазначає про те, що оплати є місяць в якому мав місце факт постачання газу. Саме кінець місяця поставки є початком обрахунок наступного (місячного) строку впродовж якого повинен бути здійснений платіж. Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Кількість отриманого газу доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу на підставі якого складені акти приймання-передачі послуг розподілу газу. Також така інформація доступна відповідачу на інформаційні платформі Оператора ГТС за ЕІС-кодом. Більш того, згідно умов типового договору (пп. 5, п. 5.2) Відповідач був зобов`язаний знімати фактичні покази комерційних вузлів обліку газу та приладів обліку газу станом на 01 число місяця, що настає за місяцем постачання газу, та повідомляти ці дані Постачальнику та оформити акт приймання-передачі газу та надіслати його до п`ятого числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу. Однак зазначені умови договору Відповідачем не були виконанні.

Позивач наголошує, що Відповідач мав можливість вільно обирати собі іншого постачальника природного газу та в односторонньому порядку відмовитись від типового договору із постачальником «останньої надії» та розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій ( п. 11.3 типового договору ). Однак, Відповідач будучи обізнаним про умови типового договору споживав природний газ у листопаді та грудні 2021 р. із ресурсу Постачальника «останньої надії».

Відтак, Позивач вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі Відповідача не знаходять свого документального та правового підтвердження, не спростовують ні обставин справи, ні висновків суду першої інстанції ( окрім питання щодо зменшення пені на 90 % ), а отже, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права та прийняв рішення з дотриманням норм процесуального права.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу ТОВ «ГК «Нафтогаз України», Комунальне підприємство «Нікопольська міська лікарня № 4 «Нікопольської міської ради» зазначає, що не згодне із ціною газу саме у грудні 2021 року, вказаною Позивачем у позові. Ціна природного газу у зазначений період ТОВ «ГК «Нафтогаз України» зазначена від 43 262,44 грн. по 87 451,47 грн. за тис. куб метрів. При цьому, Відповідачем розрахунок ціни природного газу за тис. куб метрів на кожну дату, зазначену Позивачем у додатках до відповідного позову, не вказано, як і не надані докази, що підтверджують ціну на природний газ у вказаний період.

Беручи до уваги положення підпункту 6 пункту 6.2. Договору, Відповідач вважає, що актуальною датою розрахунку зміни ціни на природний газ є дата, що передує п`яті дням до введення її у дію. Відповідна інформація про зміну ціни на природний газ за п`ять днів до введення її у дію на сайті позивача була відсутня як в 2021 році так і на теперішній час Позивачем розрахунок ціни природного газу за тис. куб метрів із зазначенням розшифровки та актуальної дати розрахунку у позові не зазначав, у додатках до відповідного позову також не надавав.

Крім того, враховуючи зазначене, те, що Позивач не обґрунтував суду суму основного боргу, яку просив стягнути з Відповідача, ціну природного газу за тис. куб метрів на кожну дату грудня 2021 року, зазначену Позивачем у додатках до відповідного позову, та відповідно до цього не довів правомірність стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Таким чином, Відповідач вважає, що у рішенні суду від 07.02.2023 р. по справі №904/4248/22 обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме щодо наявності у Відповідача перед Позивачем суми боргу у розмірі 245 274,52 грн. та відповідно нарахованих на цю суму пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, не доведені. Крім того, без доведення ціни на природний газ у грудні 2021 року неможливо встановити обставини наявності заборгованості Відповідача перед Позивачем.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Березкіна О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4248/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023 р. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023 р. по справі № 904/4248/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.03.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Березкіна О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4248/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023 р. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.202 3р. по справі № 904/4248/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

08.03.2023 р. матеріали справи № 904/4248/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до розгляду в судове засідання на 06.04.2023 р..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2023 р. апеляційну скаргу Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023 р. у справі № 904/4248/22 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 7 560 грн. 43 коп..

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міської ради. Об`єднано до сумісного розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міської ради з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України". Розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 06.04.2023 р..

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - адвоката Верхацького Ігоря Володимировича електронною поштою надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2023 р., судове засідання у справі № 904/4248/22, призначене на 06.04.2023 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

Від представника Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міської ради - адвоката Кобеляцького Дмитра Миколайовича, електронною поштою надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2023 р., судове засідання у справі № 904/4248/22, призначене на 06.04.2023 р., вирішено провести з представником Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міської ради в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

Третя особа не скористалася своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечила явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Третьої особи.

У судовому засіданні 06.04.2023 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи ( далі - Оператор ГТС ) за участю операторів газорозподільних систем ( далі - оператори ГРМ ) об`єми природного газу, спожитого Відповідачем з 01.11.2021 р. по 18.12.2021 р. автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Позивача, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених Позивачем.

Факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника останньої надії та віднесення газу спожитого Відповідачем до портфеля постачальника останньої надії з наведених вище підстав підтверджується типовим договором та листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника останньої надії від оператора ГРМ ( форма № 10 ), відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом ( надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі оператора ГТС ).

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" ( далі договір ) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2501.

Відповідно до п. 2.1 типового договору "останньої надії" Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи ( п. 3.1 договору ).

Відповідно до п. 4.2 договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Згідно з п. 4.5 договору, у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XII Кодекс ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення Постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 01.10.2021 р. по 30.11.2021 р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 грн. за 1 куб. м. з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб.м., отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб.м.

З 01.12.2021 р. ціна природного газу ( з урахуванням ПДВ ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою Позивача.

На виконання умов укладеного між сторонами договору Позивач поставив Відповідачу у період з 02.12.2021 р. по 18.12.2021 р. природний газ на загальну суму 245 274,52 грн..

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) ( п. 4.3 договору ).

Відповідно до п. 4.4 договору, Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Позивачем був виставлений Відповідачу рахунок на оплату № 1972 від 10.01.2022 р. на суму 245 274,52 грн..

На час прийняття рішення, доказів оплати поставленого природного газу сторонами до матеріалів справи надано не було.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відповідач в суді першої інстанції погоджувався, що у період з 01.11.2021 р. по 18.12.2021 р. ним споживався природний газ за договором "останньої надії", але Відповідач не погоджується з ціною природного газу.

Також, Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені, яке обґрунтовано тим, що Позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов`язань або погіршення матеріального стану Позивача, тому у випадку прийняття рішення судом про стягнення суми основного боргу, є підстави для зменшення пені на 100%. Також, Відповідач просив суд врахувати його статус як бюджетної, неприбуткової організації. Крім того, Відповідач вказує, що м. Нікополь систематично потерпає від ворожих обстрілів зі сторони російських окупаційних військ, що супроводжується руйнуванням адміністративних будівель та медичних корпусів. Також, Відповідач зазначає, що лікарня приймає як цивільне населення, так і військових, які приймають участь у бойових діях. Відповідач вважає, що ці обставини достатньо підтверджують тяжкий фінансовий стан.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким частково задоволено позов та стягнуто з Відповідача на користь Позивача основний борг у розмірі 245 274,52 грн., пеню у розмірі 3 621,99 грн., 3% річних у розмірі 4 878,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 49 646,02 грн. та судовий збір у розмірі 5 001,32 грн.. В іншій частині позову відмовлено.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міської ради слід відмовити, а Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково, в частині стягнення витрат по сплаті судового збору, виходячи з наступного.

Враховуючи нездійснення наразі Відповідачем оплати поставленого природного газу у період з 02.12.2021 р. по 18.12.2021 р. та штрафних санкцій за несвоєчасну оплату поставленого природного газу за типовим договором останньої надії, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовними вимогами до до Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міської ради про стягнення означеної суми основного боргу та штрафних санкцій.

Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати вартості отриманого природного газу та штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов`язань зі своєчасної оплати вартості отриманого газу, обумовленої в договорі.

Беручи до уваги правову природу укладеного між сторонами Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" ( далі договір ) затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2501, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Наразі, отримання коштів (штрафних санкцій) за прострочення виконання такого зобов`язання з оплати поставленого товару є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі неоплати поставки товару на нарахування у відповідності до п. 4.5 його умов штрафних санкцій, а саме пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 р. № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 24.12.2019 р. прийнято постанову № 3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ".

Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 р. № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 р. № 809 від 09.12.2020 р. № 1236" ( далі - Постанова КМУ № 1102 ) набула чинності 26.10.2021 р..

П. 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 р. бюджетними установами ( в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та / або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та / або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Комунальне підприємство "Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міської ради є бюджетною установою ( в значенні Бюджетного кодексу України ), що не заперечується Відповідачем.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 р. (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно пункту 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

В типовому договорі було визначено порядок визначення ціни природного газу постачальника «останньої надії» із яким погодився Відповідач та частково виконав свої зобов`язання щодо оплати за поставлений газ у листопаді 2021 р., що свідчить про схвалення умов договору типового договору Відповідачем.

На виконання умов укладеного між сторонами договору Позивач поставив Відповідачу у період з 02.12.2021 р. по 18.12.2021 р. природний газ на загальну суму 245 274,52 грн..

Як вірно зазначив суд першої інстанції - відповідно до пункту 4.4 договору, строк оплати поставленого природного газу є таким, що настав.

З 01.10.2021 р. ціна природного газу щоденно розраховується постачальником «останньої надії» за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015р. № 809 в редакції постанови КМУ № 1102, а саме: ціна ПОН = [(SK VTP + SK Exit fee) Ч X-RateEUR Ч 10,6 + UA Entry fee ЧDaily booking coefficient Ч X-RateUSD + націнка] +податок на додану вартість, де: SK VTP - середньоарифметичне значення між «Bid» та «Offer» для котирування Day-ahead згідно з даними, опублікованими у джерелі котирувань ICIS European Spot Gas Markets під заголовком «Slovakia Price Assessment» на дату, що передує дню визначення ціни ПОН у євро/МВт·г; Exit fee - плата за вихід із газотранспортної системи Словаччини, розрахована за допомогою тарифного калькулятора, що розміщений за посиланням https://tis.eustream.sk/TisWeb/#/?nav=oa.calwlng=ENpcrw=true, з розрахунку на 10000 МВт·г денної потужності при бронюванні потужності на одну добу для кожного розрахункового місяця в точці «Budіnce», євро/МВт·г; UA Entry fee - тариф на послуги транспортування природного газу для входу в газотранспортну систему України на міждержавному з`єднанні для точки входу «Budіnce» на рівні 4,45 долара США за 1000 куб. метрів на добу без урахування податку на додану вартість; booking coefficient - коефіцієнт, який застосовується до тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу в газотранспортну систему на міждержавних з`єднаннях на регуляторний період 2020-2024 років у разі замовлення потужності на добу наперед на рівні 1,45; X-RateEUR - офіційний курс гривні до євро, актуальний на дату розрахунку ціни ПОН, опублікований на офіційному сайті Національного банку, гривень за 1 євро;-RateUSD - офіційний курс гривні до долара США, актуальний на дату розрахунку ціни ПОН, опублікований на офіційному сайті Національного банку, гривень за 1 долар США; націнка - 20 відсотків Ч [(SK VTP + SK Exit fee) Ч X-RateEUR Ч 10,6 + UA Entry fee Ч Daily booking coefficient Ч X-RateUSD]; податок на додану вартість - 20 відсотків Ч [(SK VTP + SK Exit fee) Ч X-RateEUR Ч 10,6 + UA Entry fee Ч Daily booking coefficient Ч X-RateUSD + націнка].

Інформація є загальнодоступною та опублікована, зокрема, у вищезгаданих джерелах котирувань ICIS European Spot Gas Markets під заголовком «Slovakia Price Assessment», на сайті https://tis.eustream.sk/TisWeb/#/?nav=oa.calwlng=ENpcrw=true, офіційному сайті Національного банку України, офіційному сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України».

Об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Як зазнає Позивач він проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Доступ до інформаційної платформи мають споживачі та постачальники. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 01.10.2021 р. по 30.11.2021 р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 грн. за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовувалася гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб. метр. З 01.12.2021 р. ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач споживав природний газ саме із ресурсу постачальника «останньої надії» та частково розрахував за спожитий газ, а саме за поставку листопада 2021 р.

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не має права самостійно включати споживачів до реєстру постачальника «останньої надії» та укладати з ними договори з власної ініціативи чи з ініціативи споживачів.

При цьому слід зауважити, що в таких випадках саме Відповідач повинен був діяти сумлінно та добросовісно, вжити заходів щодо припинення споживання природного газу. Відповідач згідно п. 11.3 Типового договору мав право розірвати договір без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання. Однак жодних заходів Відповідачем не було вжито, а тому в даному випадку відповідальність та обов`язок сплатити за спожитий природний газ покладається саме на Відповідача.

Позивач виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до

договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі.

Порядок здійснення оплати визначений п. 4.4. договору, яким передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Тобто визначальним для обрахунку перебігу строку оплати є місяць в якому мав місце факт постачання газу. Саме кінець місяця поставки є початком обрахунок наступного (місячного) строку впродовж якого повинен бути здійснений платіж.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Кількість отриманого газу доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу на підставі якого складені акти приймання-передачі послуг розподілу газу. Також така інформація доступна Відповідачу на інформаційні платформі Оператора ГТС за ЕІС-кодом.

Більш того, як слушно зауважив Позивач - згідно умов типового договору (пп. 5, п. 5.2) Відповідач був зобов`язаний знімати фактичні покази комерційних вузлів обліку газу та приладів обліку газу станом на 01 число місяця, що настає за місяцем постачання газу, та повідомляти ці дані Постачальнику та оформити акт приймання-передачі газу та надіслати його до п`ятого числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу. Однак зазначені умови договору Відповідачем не були виконанні.

Відповідач мав можливість вільно обирати собі іншого постачальника природного газу та в односторонньому порядку відмовитись від типового договору із постачальником «останньої надії» та розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій (п.11.3 типового договору).

Однак, Відповідач будучи обізнаним про умови типового договору споживав природний газ у листопаді та грудні 2021 р. із ресурсу постачальника «останньої надії».

Інші доводи Відповідача є безпідставними і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі Відповідача не знаходять свого документального та правового підтвердження, не спростовують обставин справи та висновків суду першої інстанції, а отже, Господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права.

Щодо доводів апеляційної скарги, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» стосовно часткового задоволення позовних вимог у зв`язку зі зменшенням судом розміру пені до 3 621,99 грн. ( зменшено пеню на 90,00 % ) від заявлених до стягнення пені у сумі 36 219,99 грн. ( відмовлено у стягненні пені на суму - 32 598,00 грн.), та покладення на Відповідача повністю судового збору в разі зменшення судом розміру пені, без урахування зменшення такого розміру, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.5 договору, у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого природного газу, Позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 36 219,99 грн. за період з 01.02.2022 р. по 30.09.2022 р..

Враховуючи, що факт порушення зобов`язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати поставленого природного газу, суд першої інстанції, перевіривши розрахунок пені, дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог Позивача щодо стягнення пені.

Як зазначалося раніше, Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені яке було обґрунтовано тим, що Позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов`язань або погіршення матеріального стану Позивача, тому у випадку прийняття рішення судом про стягнення суми основного боргу, є підстави для зменшення пені на 100%. Також, Відповідач просив суд врахувати його статус як бюджетної, неприбуткової організації. Крім того, Відповідач вказував на те, що м. Нікополь систематично потерпає від ворожих обстрілів зі сторони російських окупаційних військ, що супроводжується руйнуванням адміністративних будівель та медичних корпусів. Також, Відповідач зазначає, що лікарня приймає як цивільне населення, так і військових, які приймають участь у бойових діях. Відповідач вважає, що ці обставини достатньо підтверджують тяжкий фінансовий стан.

Посилаючись на винятковий випадок, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та необхідність використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд дійшов висновку про можливість зменшити розмір пені до 10 % для забезпечення балансу інтересів сторін та стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 621,99 грн.

Щодо застосування судом першої інстанції положень частини 3 ст. 551 ЦК України та частини 1 ст. 233 ГК України.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З гідно з частиною 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з Відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 ст. 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених ст. 2 ГПК України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника ( спонукання до належного виконання зобов`язання ) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України ( ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ).

Відтак, як слушно зауважив місцевий господарський суд - застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Доводи Скаржника ( ТОВ «ГК «Нафтогаз України» ) щодо невірного застосування судом першої інстанції норм частини 3 ст. 551 ЦК України та частини 1 ст. 233 ГК України та зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90 % (відсотків) без наявності відповідних підстав, судом апеляційної інстанції не беруться до уваги, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом, а не обов`язком суду, яке вирішується судом на власний розсуд із урахуванням конкретних обставин справи (винятковості обставин справи). Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду ( аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2019 р. у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 р. у справі № 904/3551/18 та від 28.08.2019 р. у справі № 910/11944/18, від 17.10.2019 р. У справі № 912/3237/18 ).

Разом з тим, як зазначає Відповідач відповідно до наказу МІНІСТЕРСТВА З ПИТАНЬ РЕІНТЕГРАЦІЇ ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ від 22.12.2022 р. № 309 ( на зміну наказу від 25.04.2022 р. № 75 ), Нікопольський район та Нікопольську територіальну громаду віднесено до переліку територіальних громад, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. До сьогоднішнього дня м. Нікополь, Нікопольський район та безпосередньо Відповідач систематично потерпають від ворожих обстрілів зі сторони російських окупаційних військ, що супроводжується руйнуванням адміністративних будівель та медичних корпусів. На підтвердження тяжкого фінансового стану та значних пошкоджень будівель Відповідача, в матеріалах справи наявні копії Актів комісійного обстеження об`єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації: Акт № 1 від 21.07.2022 р.; Акт № 449 від 26.08.2022 р.. Також, в матеріалах справи наявна заява від 19.10.2022 р. на обстеження будівлі лікарні № 4 у зв`язку із влучанням в неї російських ракет.

Додатково, Відповідач повідомляв, що він є медичним закладом і здійснює лікування як громадян міста, району та області, так і військових, які боронять нашу країну, з причин знаходження міста у прифронтовій зоні. Відповідач заявляв суду, що у випадку задоволення судом першої інстанції даного позову у повному обсязі таке рішення може призвести до значної гуманітарної катастрофи не тільки у м. Нікополі, а й у Нікопольському районі, з причини неможливості у Відповідача здійснювати належну діяльність у сфері охорони здоров`я та можливості, в такий нелегкий час, виплачувати заробітну плату працівникам лікарні (лікарям, хірургам та іншому персоналу, задіяному у діяльності лікарні).

У даному випадку суд першої інстанції з висновками якого погоджується апеляційний господарський суд, об`єктивно оцінивши даний випадок, врахувавши причини неналежного виконання зобов`язання Відповідачем, надавши оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з Відповідача на 90% та стягнення пені у розмірі 3 621,99 грн., на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Щодо доводів Скаржника ( ТОВ «ГК «Нафтогаз України» ) про неправомірність часткової відмови судом першої інстанції в стягненні судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 38,97 грн., колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду в оскаржуваній частині підлягає зміні, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, у разі зменшення судом розміру неустойки, судовий збір покладається на Відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 р. у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 р. у справі № 902/339/16.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч. 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при зменшені суми пені, не враховані наведені висновки Верховного Суду, внаслідок чого було помилково здійснено розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки, окрім розподілу судових витрат, є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційних скаргах аргументи, окрім розподілу судових витрат не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційних скарг сторін, крім скарги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» в частині розподілу судових витрат.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявників апеляційних скарг про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, крім скарги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» в частині розподілу судових витрат.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційних скарг в порядку ст. 269 ГПК України: апеляційна скарга Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міської ради задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" підлягає задоволенню частково, лише в частині розподілу витрат по сплаті судового збору, відповідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023 р. у справі № 904/4248/22 підлягає зміні в частині стягнення витрат по сплаті судового збору, в редакції цієї постанови апеляційного суду.

13. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржників.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023 р. у справі № 904/4248/22 змінити в частині стягнення витрат по сплаті судового збору, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

" Позов задовольнити частково.

Стягнути Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 245 274,52 грн., пеню, у розмірі 3 621,99 грн., 3% річних, у розмірі 4 878,61 грн., інфляційні втрати, у розмірі 49 646,02 грн. та судовий збір, у розмірі 5 040,29 грн., про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити. "

В решті рішення залишити без змін.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міської ради залишити без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.04.2023 р.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяЕ.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Березкіна