Рішення

від 06.04.2023 по справі 904/195/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2023м. ДніпроСправа № 904/195/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від прокуратури: Ємельянов В.А.;

від позивача-1: представник не з`явився;

від позивача-2: представник не з`явився;

від відповідача: представник не з`явився,

дослідивши матеріали справи № 904/195/23

за позовом Керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі

1. Магдалинівської селищної ради,

2. Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Файне поле"

про скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання повернути земельну ділянка площею 98,9256 га,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Магдалинівської селищної ради (далі - позивач-1) та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - позивач-2) звернувся до господарського суду з позовною заявою від 30.12.2022 за вих. № 04/62-4614ВИХ-22 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Файне поле" (далі - відповідач) у якій просить суд:

скасувати державну реєстрацію права власності земельної ділянки, площею 98,9256га, кадастровий номер 12222383500:01:003:0891, яка розташовується на території Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 39835428) на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. № 61537327 від 12.11.2021 (номер запису про право 44999084);

скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 98,9256га, кадастровий номер 1222383500:01:003:0891, яка розташовується на території Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фане поле" (код ЄДРПОУ 43040125) на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. № 61537327 від 12.11.2021 (номер запису про право 44999084);

зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Файне поле" повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 98,9256 га, кадастровий номер 1222383500:01:003:0891, яка розташовується на території Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Магдалинівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Магдалинівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04338405).

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/195/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023.

Ухвалою від 12.01.2023 позовну заяву залишено без руху, прокуратурі запропоновано надати до господарського суду документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви листом з описом вкладень.

Через відділ документального забезпечення 17.01.2023 від прокуратури надійшов лист від 17.01.2023 за вих. № 04/62-226ВИХ-23 про виконання вимог ухвали суду разом з документами, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів. Оцінивши доказ відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів, господарський суд визнав його належним, а недоліки позовної заяви усунутими.

Ухвалою від 23.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.02.2023.

Ухвалою від 22.02.2022 підготовче засідання відкладено до 22.03.2023.

Ухвалою від 22.03.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 06.04.2023.

Ухвалу від 23.01.2023 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі позивач-1 та позивач-2 отримали 09.03.2023 та 08.03.2023, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які повернулися на адресу господарського суду 28.03.2023 (арк. 87, том 1) та 14.03.2023 (арк. 74, том 1) відповідно.

Отже, позивачі 1, 2 про судове провадження повідомлені належним чином, однак правом на подачу письмових пояснень по суті позовних вимог не скористалися.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2023 надсилалася відповідачу на адресу: 49005, м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 63, кв. 12 за трек-номером 4900099345352.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 14.03.2023 з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою" та/або «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Більш того, обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.03.2023.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2023 та всі подальші ухвали були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, суд встановив, що ухвала від 23.01.2023 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, а саме 03.03.2023.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 23.01.2023 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 20.03.2023, з урахуванням того, що п`ятнадцятиденний строк припав на суботу 18.03.2023, строк подачі відзиву є таким, що настав у перший за ним робочий день, що відповідає положеннями ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Станом на 06.04.2023 відзив відповідачем не надано.

В судовому засіданні 06.04.2023 прокурор відповів на запитання суду, надав пояснення у справі, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Інші учасники процесу явку представників не забезпечили.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції прокурора

Прокурор мотивує позовну заяву тим, що державну реєстрацію права власності та державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за відповідачем проведено при відсутності для цього правових підстав, а тому наявні підстави для скасування вказаної державної реєстрації та повернення земельної ділянки від відповідача позивачу.

Стислий виклад позиції позивачів 1, 2

Позивачі письмові пояснення по суті позовних вимог не надали.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: правомірності вибуття із користування власника спірної земельної ділянки, правомірності державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку за відповідачем та наявності правових підстав для повернення її власнику.

Суд встановив, що згідно з наказом від 28.01.2021 за №42-ОТГ відповідача-2 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність (арк. 24, том 1) вирішено передати позивачу-1 у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7026,8671 га. Крім цього, у наказі зазначено, що на використання земельних ділянок встановлено обмеження та право власності обмежено правами інших осіб.

За актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 28.01.2021 (арк. 24, том 1) позивач-2, відповідно до наказу від 28.01.2021 №42-ОТГ передав із державної власності, а позивач-1 прийняв земельні ділянки загальною площею 7026,7671 га.

Наказом позивача-2 від 04.03.2021 №111-ОТГ Про внесення змін до наказу позивача-2 від 28.01.2021 №42-ОТГ, у вказаному наказі внесено зміни в частині загальної площі переданої земельної ділянки і площу « 7026,8671 га» змінено на « 6890,0273 га».

За актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 04.03.2021 (арк. 26, том 1) позивач-2, відповідно до наказу від 04.03.2021 №111-ОТГ передав із державної власності, а позивач-1 прийняв земельні ділянки загальною площею 6890,0273 га.

У пункті 139 додатку до акту від 04.03.2021 вказано саме спірну земельну ділянку.

Рішенням позивача-1 від 31.03.2021 за №508-06/VIII Про прийняття у комунальну власність Магдалинівської селищної ради (Магдалинівської селищної територіальної громади) з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення позивач-1 прийняв земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6890,0273 га у комунальну власність Магдалинівської селищної ради (Магдалинівської селищної територіальної громади) Магдалинівського (Новомосковського) району.

На запит прокурора позивач-2 у листі від 22.09.2022 за №10-4-0.332-4009/2-22 (арк. 33, том 1) повідомив, що наказів про затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду відповідачу позивачем-2 не приймалося, договори оренди земельних ділянок з відповідачем позивачем-2 не укладалося, а заходи позовного провадження не вживалися.

Водночас, відповідно до інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, (інформаційна довідка №317303810 від 09.12.2022) (арк. 35, том 1) земельна ділянка з кадастровим номером 1222383500:01:003:0891 загальною площею 98.9256 га зареєстрована на праві власності за Державою Україна в особі позивача-2.

Того ж дня, 10.11.2021 право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано за відповідачем на підставі договору оренди земельної ділянки.

Прокурор долучає до матеріалів справи договір оренди земельної ділянки №13/25-12/20ДО від 24.12.2020, нібито укладений між позивачем-2 та відповідачем, проте позивач-2 заперечує укладання вказаного договору, а відповідач не скористався правом на подачу суду відзиву з власною правовою позицією.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до статей 142, 143 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

01.01.2013 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності.

Згідно із пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень до вказаного Закону України з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно зі статтею 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок із державної власності у комунальну і навпаки здійснюється за рішеннями самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018 Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад регламентовано передачу усіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад, крім тих земельних ділянок, які не можуть бути передані у комунальну власність.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Виходячи з наведеного, сільські, селищні, міські ради наділені делегованими повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної власності за межами населених пунктів та є правонаступниками Головного управління Держгеокадастру у області.

Згідно із наказом від 28.01.2021 за №42-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, з урахуванням змін внесених наказом від 04.03.2021 №111-ОТГ позивач-2 передав позивачу-1 у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6890,0273 га. Крім цього, у наказі зазначено, що на використання земельних ділянок встановлено обмеження та право власності обмежено правами інших осіб.

За актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 04.03.2021 (арк. 26, том 1) позивач-2, відповідно до наказу від 04.03.2021 №111-ОТГ передав із державної власності, а позивач-1 прийняв земельні ділянки загальною площею 6890,0273 га.

У пункті 139 додатку до акту від 04.03.2021 вказано саме спірну земельну ділянку.

Рішенням позивача-1 від 31.03.2021 за №508-06/VIII Про прийняття у комунальну власність Магдалинівської селищної ради (Магдалинівської селищної територіальної громади) з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення позивач-1 прийняв земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6890,0273 га у комунальну власність Магдалинівської селищної ради (Магдалинівської селищної територіальної громади) Магдалинівського (Новомосковського) району.

Отже, з 31.03.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 1222383500:01:003:0891 загальною площею 98.9256 га на праві комунальної власності належить позивачу-1, а тому державна реєстрація права власності на вказану земельну ділянку проведена на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. №61537327 від 12.11.2021 (номер запису про право 44999084) не відповідає ані фактичним обставинам справи, ані вимогам чинного заканодавства і підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

За змістом статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. У Державному реєстрі прав також реєструються передбачені законом речові права та їх обтяження на об`єкти незавершеного будівництва та майбутні об`єкти нерухомості. (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Частиною першою статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 статті 18 цього Закону).

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускається, зокрема, такий спосіб судового захисту порушених прав та інтересів особи, як судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Прокурор стверджує, що права власника земельної ділянки порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди за договором, який власником не укладався.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

В порушення статей 116, 122 Земельного кодексу України відповідач з відповідною заявою про надання дозволу на розробку проєкту відведення для надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не звертався, дозволу на розроблення такого проєкту землеустрою не отримував. Проєктна документація щодо відведення спірної земельної ділянки відповідачу не розроблялася, в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, проєкт землеустрою не погоджувався. Рішення відповідного органу щодо передачі у користування відповідачу спірної земельної ділянки не приймалося. Акт приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду, не підписувався.

Докази зворотного відповідач та інші учасники справи суду не надали.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (частина 1 статті 407 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Істотні умови договору оренди визначені частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Так, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.

Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін ( ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондується частинами другій, третій статті 215 Цивільного кодексу України, та висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач (в даному випадку прокурор) вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Судом встановлено, що довіреність №13-1-0.25-007/11-19 від 25.02.2019 на імя заступника начальника відділу у Магдалинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Момотюка П.Л. в автоматизованій системі «ДОК ПРОФ 3» на укладення договорів оренди земельних ділянок відсутня, що підтверджується листом позивача-2 від 22.09.2022 за вих.№10-4-0.332-4009/2-22 (арк. 33 зворот, том 1).

Водночас, в преамбулі договору оренди земельної ділянки №13/25-12/20ДО від 24.12.2020 наявна інформація, що зазначений договір укладений з боку орендодавця позивачем-2 в особі начальника відділу у Магдалинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Момотюка Петра Леонідовича, який діяв на підставі довіреності №13-1-0.25-007/11-19 від 25.02.2019, в автоматизованій системі «ДОК ПРОФ 3» відсутня.

Таким чином, суд доходить висновку, що договір оренди земельної ділянки №13/25-12/20ДО від 24.12.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Файне Поле" не укладався.

А відтак, у державного реєстратора були відсутні підстави задля державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки, а тому така державна реєстрація підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, юридичні факти.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст.317 Цивільного кодексу України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. (ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (п. 2 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ч. 1 ст.1213 Цивільного кодексу України).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Як встановлено вище, довіреність №13-1-0.25-007/11-19 від 25.02.2019 на імя заступника начальника відділу у Магдалинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Момотюка П.Л. в автоматизованій системі «ДОК ПРОФ 3» на укладення договору оренди земельної ділянки №13/25-12/20ДО від 24.12.2020 відсутня, а сам договір між позивачем-2 та відповідачем не укладався.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.27).

Враховуючи фактичні обставини справи, суд виснує, що позовні вимоги про повернення земельної ділянки із неправомірного користування відповідача є належним способом захисту, а тому вимога прокурора про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку підлягає задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача і стягуються на користь прокуратури.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скасувати державну реєстрацію права власності земельної ділянки, площею 98,9256га, кадастровий номер 1222383500:01:003:0891, яка розташовується на території МАГДАЛИНІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (Україна, 51100, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, селище міського типу Магдалинівка, вул.Центральна, будинок 32; Ідентифікаційний код 04338405), проведену за ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (Україна, 49006, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ФІЛОСОФСЬКА, будинок 39-А; Ідентифікаційний код 39835428) на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. №61537327 від 12.11.2021 (номер запису про право 44999084).

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 98,9256га, кадастровий номер 1222383500:01:003:0891, яка розташовується на території Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, проведену за ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАЙНЕ ПОЛЕ" (Україна, 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ГАГАРИНА, будинок 63, квартира 12; Ідентифікаційний код 43040125) на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. №61537327 від 12.11.2021 (номер запису про право 44999266).

Зобов`язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАЙНЕ ПОЛЕ" (Україна, 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ГАГАРИНА, будинок 63, квартира 12; Ідентифікаційний код 43040125) повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 98,9256 га, кадастровий номер 1222383500:01:003:0891, яка розташовується на території МАГДАЛИНІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (Україна, 51100, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, селище міського типу Магдалинівка, вул.Центральна, будинок 32; Ідентифікаційний код 04338405) Магдалинівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі МАГДАЛИНІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (Україна, 51100, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, селище міського типу Магдалинівка, вул.Центральна, будинок 32; Ідентифікаційний код 04338405).

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАЙНЕ ПОЛЕ" (Україна, 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ГАГАРИНА, будинок 63, квартира 12; Ідентифікаційний код 43040125) на користь ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (Україна, 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 38; Ідентифікаційний код 02909938) 7.443,00 грн (сім тисяч чотириста сорок три грн 00 к.) судового збору.

Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 17.04.2023.

Суддя С.А. Дупляк