ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.04.2023м. ДніпроСправа № 904/37/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
за участі секретаря судового засідання Риженко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецгідробуд", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 3 213 412,31 грн.
Представники:
Від позивача: не з`явився
Від відповідача: не з`явився
Від третьої особи: не з`явився
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецгідробуд" про відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 3 213 412,31 грн.
Ухвалою від 04.01.2023 позовну заяву залишено без руху.
19.01.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 24.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено судове засідання на 27.02.2023.
27.02.2023 сторони в підготовче засідання не з`явилися.
Позивач в позовній заяві просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Ухвалою від 27.02.2023 відкладено підготовче засідання на 20.03.2023.
20.03.2023 сторони в підготовче засідання не з`явилися.
Позивач в позовній заяві просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Ухвалою від 20.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.04.2023.
10.04.2023 сторони в судове засідання не з`явилися.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
10.04.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, прийнято вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" позивачу перейшло право вимоги до відповідача у зв`язку з відшкодуванням своєму страхувальнику матеріальної шкоди, завданої страхувальником відповідача, визнаного винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 13.01.2021 у м. Кривий Ріг. Внаслідок вказаної ДТП застрахований у позивача транспортний засіб був пошкоджений на суму 3 247 712,52 грн.
Страхова компанія власника транспортного засобу, винного в ДТП, здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 128 000,00 грн.
Таким чином, невиплаченою залишається частина в розмірі 3 213 412,31 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність справи в суді повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 69).
Слід зазначити, що суд розміщав оголошення для відповідача на офіційному сайті суду з метою повідомлення останнього про наявність справи в суді (а.с. 61, 65).
ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.
Від третьої особи пояснення не надходили.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для стягнення суми страхового відшкодування.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
За приписами частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
У відповідності до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Як визначено статтею 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. У силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 22.04.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" (далі - страховик, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (страхувальник) був укладений генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту № 3001/294/124575, предметом якого, є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним (-и) засобом(-ами), зазначеним в п. 1 Страхового Сертифікату (далі Сертифікату), а саме: транспортний засіб вантажний автомобіль Volvo FM 8x4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вигодонабувачем за цим договором вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг».
Згідно підп.. 1.2.1 договору Страховим випадком за Договором є пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу, його складових частин, деталей або обладнання внаслідок дії наступних ризиків: ДТП - дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ.
Договір діє з моменту підписання і до закінчення дії кожного Сертифікату.
Строк дії Договору по відношенню до кожного окремого застрахованого ТЗ зазначається в окремому Сертифікаті.
Сертифікат набуває чинності з 00 год. 00 хв. (якщо інше не зазначено в Сертифікаті) дня, зазначеного в Сертифікаті, як дата початку строку дії Сертифікату, і діє до 24 год. 00 хв. дня, зазначеного в Сертифікаті, як дата закінчення строку дії Сертифікату.
Сторони також підписали страховий сертифікат, який є додатком №1 до договору, згідно якого страховою сумою є 4 228 879,00 грн., страховий тариф - 1,51%, франшиза - 0,00 грн.
Ліміт відшкодування: по кожному страховому випадку.
Строк дії сертифікату з 00.00 год. 08.08.2020 до 24.00 год 07.08.2021 включно.
Судом також встановлено, що 13.01.2021 по кар`єрній дорозі поблизу траси Р-74, яка веде від КПП № 16 до ЕКГ-83 в Тернівському районі у м. Кривий Ріг відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mercedes-Benz Actrоs -4141, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який не врахував дорожньої обстановки, безпечну швидкість руху, стан дорожнього покриття, своєчасно не застосував міри до зменшення швидкості та виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем Volvo FMХ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим спричинено майнових збитків.
Згідно з рахунками на оплату №ST-DN2100384 від 10.02.2021 на суму 1 626 597,27 грн., №ST-DN2100395 від 12.02.2021 на суму 828 575,28 грн., №ST-DN2100539 від 25.02.2021 на суму 792 540,00 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля Volvo FMХ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 3 247 712,52 грн.
01.04.2021 страхувальник звернувся до позивача із заявою про безготівковий перерахунок страхового відшкодування.
У подальшому, на підставі вказаних рахунків, страхового акту № 101066/1 від 01.04.2021, позивач сплатив вартість відновлювального ремонту Volvo FMХ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у сумі 3 341 412,31 грн.., що підтверджується платіжним дорученням № 818 від 02.04.2021.
Також судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Mercedes-Benz Actrоs -4141, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована ТДВ «СК «Альфа-Гарант» згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту № АР7476045, згідно з полісом № АР7476045.
Відповідно до статей 22, 1166 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Суд зазначає, що договір, укладений між позивачем та страхувальником, за своєю правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".
Як передбачено частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в статті 354 Господарського кодексу України та статті 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень статті 981 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
У відповідності до статті 4 Закону України "Про страхування" предметом договору страхування, зокрема, можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).
За визначенням статті 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як зазначалось судом вище, дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 13.01.2021 за участю застрахованого позивачем транспортного засобу марки Volvo FMХ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування, та майнова шкода, завдана страхувальникові позивача, була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору страхування.
Згідно зі статтею 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" до обов`язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Крім того, листом від 19.07.2011 Верховним Судом України роз`яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до частин 1, 2 статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Як убачається з матеріалів справи та зазначалось судом вище, вважаючи ДТП страховою подією, страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, у зв`язку із чим позивачем було визнано вищезазначене ДТП страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідний страховий акт.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Оскільки згідно із умовами договору страхування та страхового сертифыкату франшиза становить 0,00 грн., розмір страхового відшкодування, яке було виплачено позивачем, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем майну матеріального збитку, на розмір франшизи не зменшувався.
Згідно зі статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За змістом частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства, відшкодувати спричинений у ДТП збиток (компенсувати сплачене страхове відшкодування позивачу) має саме винна особа (особа, відповідальна за збиток).
Вина водія транспортного засобу марки водія автомобіля Mercedes-Benz Actrоs -4141, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення підтверджується постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.03.2021 у справі № 215/574/21 номер провадження 3-215/446/21.
У відповідності до вимог статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
ТДВ «СК «Альфа-Гарант» згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР7476045 здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 128 000,00 грн.
Як зазначив позивач, на момент скоєння ДТП винуватець - ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Дніпроспецгідробут», що також зафіксовано постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.03.2021 у справі № 215/574/21 номер провадження 3-215/446/21.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Отже, відповідач є особою, відповідальною за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду, та згідно з положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача, як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності.
Отже, непокритою сумою виплаченого позивачем страхового відшкодування є 3 213 412,31 грн.
Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Згідно з частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частин 1,2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частин 1, 3 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
При цьому частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищевикладене, у позивача, як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.
Так, позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 101066/ІНС.ЛОУ від 02.11.2021.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов`язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 у справі №23/279.
За висновками суду, внаслідок виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування наземного транспорту, останній набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як було встановлено судом вище, сума невідшкодованого залишку страхового відшкодування становить 3 213 412,31 грн.
Враховуючи те, що сума страхового відшкодування в залишковому розмірі 3 213 412,31 грн.. підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми або обґрунтованих заперечень щодо розміру страхового відшкодування, суд дійшов висновку про законність та доведеність вимог позивача до відповідача щодо стягнення витрат, пов`язаних зі сплатою страхового відшкодування в розмірі 3 213 412,31 грн.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецгідробуд", Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецгідробуд" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мелешкіна, буд. 29В, прим. 122; ідентифікаційний код 40726184) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 9; ідентифікаційний код 20113829) збитки в порядку регресу в розмірі 3 213 412,31 грн., судовий збір у розмірі 48 201,18 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2023.
Суддя Н.Г. Назаренко
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 10.04.2023 |
Оприлюднено | 18.04.2023 |
Номер документу | 110252012 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань страхування |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Назаренко Наталія Григорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Назаренко Наталія Григорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Назаренко Наталія Григорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Назаренко Наталія Григорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Назаренко Наталія Григорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Назаренко Наталія Григорівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні