Рішення

від 10.03.2023 по справі 911/2662/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2662/22

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Солід Брук»

до Комунального підприємства «Дорожньо-експлуатаційне управління» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області

про стягнення 171 567,47 грн.

Без виклику учасників судового процесу;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Солід Брук» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Дорожньо-експлуатаційне управління» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області про стягнення 171 567,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором поставки № 2 від 12.01.2022 в частині здійснення оплати за поставлений товар. У зв`язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 147 500,00 грн основного боргу, 2 485,27 грн 3% річних та 7 375,00 грн, сплачених позивачем з метою забезпечення виконання договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/2662/22 від 19.12.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Солід Брук» залишено без руху.

02.01.2023 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 19.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.01.2023 було відкрито провадження у справі № 911/2662/22. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.01.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 07101, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, буд 8.

Відповідно до частини 2 статті 2Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.11.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

08.02.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

15.02.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог та відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.03.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Солід Брук» про зменшення розміру позовних вимог залишено без розгляду з посиланням на вимоги ст. 118, ч.2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 6 ст.233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

12.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Солід Брук» (далі постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Дорожньо-експлуатаційне управління» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (далі замовник, відповідач) укладено договір поставки № 2 (далі договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується продати та поставити товар, зазначений в п.1.2 даного договору, а замовник прийняти товар і оплатити його вартість у строки та порядку передбаченими цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування товару: Пісок для приготування піскосоляної суміші (наділі Товар).

За умовами п. 1.3 договору, кількість, номенклатура та вартість товару зазначаються в специфікації, що додається до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно із пп. 3.1, 3.2 договору, ціна цього договору становить 147 500,00 грн, у т.ч. ПДВ 24 583,33 грн.

Ціна на товар визначається в специфікації в гривнях з урахуванням усіх податків, зборів та інших витрат.

Відповідно до пп. 3.7-3.9 договору, постачальник під час укладання договору вносить забезпечення виконання цього договору у вигляді забезпечувального грошового платежу у розмірі 5% від загальної вартості цього договору поставки, що складає 7 375,00 грн без ПДВ, та укладає із замовником договір забезпечення виконання договору про закупівлю.

Термін дії забезпечення виконання договору дорівнює строку повного постачання товару постачальником, передбаченим договором.

Замовник повертає забезпечення виконання договору після належного виконання постачальником договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору недійсним та у випадках передбачених статтею 43 Закону України «Про публічні закупівлі», впродовж 5 банківських днів з дня настання зазначених обставин.

В пп. 4.1-4.4 договору сторонами узгоджено, що розрахунок проводиться шляхом оплати замовником вартості поставленого товару після підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Оплата здійснюється за рахунок власних коштів підприємства.

Розрахунки здійснюються у формі післяоплати протягом 120 календарних днів, з моменту підписання документів зазначених у п.4.1. договору, за умови наявності відповідної суми коштів у бюджеті міської територіальної громади.

Взаєморозрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються виходячи з фактичних обсягів поставки товару, ставок податків та зборів.

Відповідно до п.5.6 договору, дата поставки вказується у товарно-транспортній накладній про прийняття товару, що є датою поставки товару.

Одночасно, сторонами було укладено Додаток № 1, що є Специфікацією до договору від 12.01.2022 № 2 та його невід`ємною частиною.

Згідно Специфікації, сторони погодили кількість, номенклатуру та вартість товару що поставляється, а саме: Пісок у кількості 500 тонн вартістю 147 500,00 грн.

Враховуючи вимоги пп. 3.7-3.9 договору, позивачем сплачено на користь відповідача суму у розмірі 7 375,00 грн в якості забезпечення виконання договору № 2 від 12.01.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 12.01.2022.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання та протягом дії договору, поставлено відповідачу товар, а останнім, у свою чергу, прийнято товар на загальну суму 147 500,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2 від 17.01.2022 на суму 147 500,00 грн та товарно-транспортними накладними №6010-12-01/1 від 12.01.2022, №6010-12-01/1 від 12.01.2022, №1370-12-01 від 12.01.2022, №1370-12-01/1 від 12.01.2022, №8509-12-01 від 12.01.2022, №8509-12-01/1 від 12.01.2022, №2141-12-01 від 12.01.2022, №2141-12-01/1 від 12.01.2022, №2141-12-01 від 12.01.2022, №2141-12-01/1 від 12.01.2022 №6010-12-02 від 13.01.2022, №6010-12-02/1 від 13.01.2022,№6010-12-03 від 13.01.2022, №6010-12-03/1 від 13.01.2022, №6010-12-04 від 13.01.2022, №6010-12-04/1 від 13.01.2022, №1370-12-02 від 13.01.2022, №1370-12-02/01 від 13.01.2022, №1370-12-03 від 13.01.2022, №1370-12-03/1 від 13.01.2022, №1370-12-04 від 13.01.2022, №1370-12-04/1 від 13.01.2022, №2141-12-02 від 13.01.2022, №2141-12-02/1 від 13.01.2022, №2141-12-03 від 13.01.2022, №2141-12-03/1 від 13.01.2022, №2141-12-04 від 13.01.2022, №2141-12-04/1 від 13.01.2022, №5237-1 від 13.01.2022, що підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень та скріплені печатками підприємств (копії наявні в матеріалах справи).

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 25 від 31.10.2022, якою позивач просить відповідача виконати свої зобов`язання за договором поставки №2 від 12.01.2022 належним чином та перерахувати суму заборгованості в розмірі 147 500,00 грн протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії на рахунок позивача. Однак, вказану претензію залишено відповідачем без відповіді та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 08.02.2023, відповідач визнає позовні вимоги позивача частково на суму 118 900,00 грн, залишок боргу у сумі 28 600,00 грн відповідачем було сплачено на рахунок позивача, що підтверджується платіжними інструкціями №1506 від 29.12.2022 на суму 15 000,00 грн та №1512 від 29.12.2022 на суму 13 600,00 грн (копії наявні в матеріалах справи).

Заперечуючи проти стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач стверджує, що вони нараховані безпідставно з посиланням на розділ 8 договору поставки №2 від 12.01.2022 обставини непереборної сили. Відповідач стверджує, що через війну він має бути звільнений від будь-якої відповідальності за невиконання в повній мірі зобов`язань по договору поставки №2 від 12.01.2022. Крім того, відповідач стверджує, що в 2022 році, через військову агресію з боку російської федерації від не здійснював діяльність та не отримував фінансування з місцевого бюджету міста Славутич, а відповідно до п. 4.3 договору розрахунки здійснюються за умови наявності відповідної суми коштів у бюджеті міської територіальної громади.

Підсумовуючи вищевикладене, відповідач просить суд визнати заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №2 від 12.01.2022 у розмірі 118 900,00 грн, розстрочити суму погашення заборгованості для відповідача за договором поставки №2 від 12.01.2022 на 3-4 місяці, скасувати будь-які штрафні санкції нараховані позивачем та які вказані у позовній заяві.

У відповіді на відзив позивач визнає факт отримання ним часткової оплати за договором поставки №2 від 12.01.2022, та вважає твердження відповідача, щодо безпідставності нарахування 3% річних та інфляційних втрат, необґрунтованими.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 2 від 12.01.2022, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вище встановлено судом, на виконання умов договору постачання № 2 від 12.01.2022 та специфікації до нього позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 147 500,00 грн, що підтверджується видатковою накладною та товарно-транспортними накладними, які підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень та скріплені печатками підприємств.

З огляду на умови п. 4.3 договору №2 від 12.01.2022, оплата за товар мала бути здійснена відповідачем (як платником за цим договором) за видатковою накладною №2 від 17.01.2022 до 17.05.2022 включно.

Між тим, відповідачем не здійснено оплату товару як у встановлений строк, так і в подальшому, внаслідок чого у нього виник борг у розмірі 147 500,00 грн. При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач посилався на неможливість здійснення оплати за товар через затримку/відсутність бюджетного фінансування (п. 4.3 договору). Одночасно, у даному випадку слід зазначити, що затримка/відсутність бюджетного фінансування не є підставою для відстрочення виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати товару/звільнення відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати товару, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.02.2018 у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018 у справі № 904/6252/17, від 28.01.2019 по справі № 917/611/18 та Європейського Суду з прав людини, викладеною у справах «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус» та «Бурдов проти Росії».

Під час розгляду даної справи, а саме 29.12.2022, відповідач сплатив частину основного боргу в сумі 28 600,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1506 від 29.12.2022 та №1512 від 29.12.2022.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд, встановив відсутність предмету спору по даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Солід Брук» до Комунального підприємства «Дорожньо-експлуатаційне управління» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області про стягнення основного боргу в сумі 28 600,00 грн.

Проте, відповідачем свої обов`язки в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар у строки, які визначено умовами договору, належним чином виконано не було. Заборгованість у розмірі 118 900,00 грн відповідачем не сплачено. Протилежного не доведено, доказів повної та своєчасної оплати суду не надано.

Як зазначалось вище, відповідач у відзиві на позовну заяву частково визнав позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 118 900,00 грн.

Статтею 191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З наведеного вбачається, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, в основу судового рішення не може бути покладено лише факт визнання позову відповідачем, без дослідження при цьому обставин справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2020 у справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17)).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому законом порядку визнав позовні вимоги, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню в сумі 118 900,00 грн.

12.01.2022 на виконання вимог п. 3.7 договору поставки № 2 від 12.01.2022 сторони підписали договір забезпечення виконання договору №1, в пункті 2.1 якого узгоджено, що забезпеченням виконання договору поставки є грошові кошти в сумі 7 375,00 грн.

Відповідно до п. 3.10 договору забезпечення виконання договору №1 від 12.01.2022 замовник повертає забезпечення виконання договору поставки на поточний рахунок учасника переможця, зазначений в розділі 8 договору, після належного виконання учасником переможцем договору поставки в повному обсязі. Факт належного виконання учасником переможцем договору поставки в повному обсязі та належним чином підтверджується видатковою накладною та товарно-транспортній накладній, підписаним відповідно до умов договору поставки. Відповідна сума забезпечення перераховується учаснику переможцю впродовж 5 банківських днів з дня прийняття товару.

Суд встановив, що на виконання умов договору забезпечення виконання договору №1 від 12.01.2022 позивачем перераховано відповідачу суму забезпечення виконання договору в розмірі 7 375,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 12.01.2022.

З огляду на умови п. 3.10 договору забезпечення виконання договору №1 від 12.01.2022, сума забезпечення виконання договору мала бути повернена відповідачем до 24.01.2022 включно.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає факт укладання договору забезпечення виконання договору №1 від 12.01.2022, але жодних доводів або доказів відсутності у нього заборгованості перед позивачем за цим договором не наводить.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми забезпечення виконання договору підлягають задоволенню в сумі 7 375,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 485,27 грн. та інфляційні витрати у розмірі 14 207,20 грн.

Здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних витрат, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, а також, встановлених судом дат прострочення по сплаті грошового зобов`язання, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 2 485,27 грн та 14 207,20 грн відповідно.

Щодо посилань відповідача на обставини непереборної сили у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасну оплату поставленого товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.1 договору поставки №2 від 12.01.2022, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, війна тощо).

За умовами пункту 8.2 договору, сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі

Згідно з п.8.3 доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються уповноваженим органом.

За приписами статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів звернення до позивача в порядку та строки, визначені п. 8.2 договору, із повідомленням про обставини виникнення непереборної сили.

Посилання відповідача на роздруківку Указів Президента України про введення воєнного стану в Україні та Законів України про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» не може бути прийнята судом в якості доказу належного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин на виконання п. 8.2 договору. Доказів неможливості повідомлення позивача у строки, передбачені умовами договору, про настання форс-мажорних обставин відповідачем до суду також не надано.

Також, слід зазначити що в матеріалах справи відсутні документи, які видаються уповноваженими органами на підтвердження настання обставин непереборної сили для відповідача, що передбачено п. 8.3 договору.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням пп. 8.2-8.3 договору, відповідач позбавлений можливості посилатися на форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності.

В відзиві на позовну заяву відповідач просить розстрочити суму погашення заборгованості за договором поставки №2 від 12.01.2022 на 3-4 місяці. Обґрунтовуючи наявність підстав для розстрочення виконання рішення по справі, відповідач зазначає, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації, введенням військового стану та тимчасовою окупацією міста Славутич, у відповідача існують проблеми з фінансуванням та заборгованість по сплаті заробітної плати працівникам відповідача.

Разом з тим, судом відхиляються доводи відповідача з огляду на наступне.

Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України унормовано, що підставою для встановлення відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Питання про відстрочку виконання рішення розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України, тому заявник повинен надати докази наявності обставин, що передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 7.2 Постанови №9 від 17.10.2012 пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, в основу рішення про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

Відповідно до приписів ст. 218 Господарського кодексу України, не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зазначає, що відсутність коштів у відповідача не є виключною обставиною, яка може слугувати підставою для відстрочення існуючої заборгованості, тим паче, що в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які б підтверджували відсутність коштів у відповідача.

Враховуючи все вищезазначене у сукупності, господарський суд зазначає, що наведені заявником обставини в обґрунтування заяви про розстрочку існуючої заборгованості не є винятковими в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які б доводили неможливість своєчасного виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочення виконання рішення суду по справі № 911/2662/22.

Згідно з ч.1 ст.130 ГПК України та ч.3 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За подання цієї позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 573,52 грн, на підтвердження чого позивачем надано платіжне доручення № 68 від 09.12.2022.

Отже, 50% судового збору у розмірі 891,75 грн (в частині визнання позовних вимог відповідачем та прийняття цього визнання судом) у відповідності до ч.1 ст.130 ГПК України та ч.3 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

В іншій частині судовий збір у розмірі 1 252,77 грн покладається на відповідача на підставі статті 129 ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно до п.5 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Дорожньо-експлуатаційне управління» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (місцезнаходження: 07101, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8 код ЄДРПОУ 41885420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Солід Брук» (місцезнаходження: 14001, м. Чернігів, вул. Ціолковського, 30; код ЄДРПОУ 44374077) 118 900,00 грн. основного боргу, 7 375,00 грн забезпечення виконання договору, 2 485,27 грн 3% річних, 14 207,20 грн інфляційних втрат та 1 252,77 грн. судового збору.

3. Провадження у справі № 911/2662/22 в частині позовних Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Солід Брук» до Комунального підприємства «Дорожньо-експлуатаційне управління» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області про стягнення основного боргу в сумі 28 600,00 грн закрити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Солід Брук» (місцезнаходження: 14001, м. Чернігів, вул. Ціолковського, 30; код ЄДРПОУ 44374077) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 891,75 грн. сплачений на підставі платіжного доручення № 68 від 09.12.2022.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко