Ухвала

від 14.04.2023 по справі 916/1524/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"14" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1524/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вермонт-Лекс» (вх. № 2-512/23 від 13.04.2023) про забезпечення позову по справі №916/1524/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вермонт-Лекс» (провул. Топольського, № 4А, м. Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 38226804)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Свій Дім Дівелопмент» (вул. Южна, № 118, селище Ліски, Одеський р-н, Одеська обл., 67562, код ЄДРПОУ 43643829)

про розірвання договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, зобов`язання повернути майно та скасування запису про державну реєстрацію

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вермонт-Лекс» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свій Дім Дівелопмент», в якому просить суд:

- розірвати укладений 23.06.2020 між сторонами договір купівлі-продажу нерухомого майна: нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, селище Ліски, вул. Южна, будинок 118, приміщення 22, загальною площею 61,6 кв.м., який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М., зареєстрований в реєстрі за № 3086;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Свій Дім Дівелопмент» повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вермонт-Лекс» нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, селище Ліски, вул. Южна, будинок 118, приміщення 22, загальною площею 61,6 кв.м.;

- скасувати запис про право власності №37002502 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Свій Дім Дівелопмент» права приватної власності на нежитлове приміщення, загальною площею 61,6 кв.м, за адресою: Одеська область, Лиманський (Комінтернівський) район, селище Ліски, вул. Южна, будинок 118, приміщення 22, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1878380151227;

- розірвати укладений 23.06.2020 року між сторонами договір купівлі-продажу нерухомого майна: нежитлового приміщення , що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, селище Ліски, вул. Южна, будинок 118, приміщення 23, загальною площею 79,0 кв.м., який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М., зареєстрований в реєстрі за № 3087;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Свій Дім Дівелопмент» повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вермонт-Лекс» нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, селище Ліски, вул. Южна, будинок 118, приміщення 23, загальною площею 79,0 кв.м.;

- скасувати запис про право власності №37003505 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Свій Дім Дівелопмент» права приватної власності на нежитлове приміщення, загальною площею 79,0 кв.м, за адресою: Одеська область, Лиманський (Комінтернівський) район, селище Ліски, вул. Южна, будинок 118, приміщення 23, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1878395451227;

- розірвати укладений 23.06.2020 року між сторонами договір купівлі-продажу нерухомого майна: нежитлового приміщення , що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, селище Ліски, вул. Южна, будинок 118, приміщення 26, загальною площею 79,1 кв.м., який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М., зареєстрований в реєстрі за № 3088;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Свій Дім Дівелопмент» повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вермонт-Лекс»: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, селище Ліски, вул. Южна, будинок 118, приміщення 26, загальною площею 79,1 кв.м.;

- скасувати запис про право власності №37006749 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Свій Дім Дівелопмент» права приватної власності на нежитлове приміщення, загальною площею 79,1 кв.м, за адресою: Одеська область, Лиманський (Комінтернівський) район, селище Ліски, вул. Южна, будинок 118, приміщення 26, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1878404151227.

- розірвати укладений 23.06.2020 року між сторонами договір купівлі-продажу нерухомого майна: нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, селище Ліски, вул. Южна, будинок 118, приміщення 27, загальною площею 87,9 кв.м, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М., зареєстрований в реєстрі за № 3089;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Свій Дім Дівелопмент» повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вермонт-Лекс» нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, селище Ліски, вул. Южка, будинок 118, приміщення 27, загальною площею 87,9 кв.м.

- скасувати запис про право власності №37008274 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Свій Дім Дівелопмент» права приватної власності на нежитлове приміщення, загальною площею 87,9 кв.м, за адресою: Одеська область, Лиманський (Комінтернівський) район, селище Ліски, вул. Южна, будинок 118, приміщення 27, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1878309151227.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладених між сторонами договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 23.06.2020 в частині повної та своєчасної сплати вартості проданого позивачем майна.

Разом з позовною заявою 13.04.2023 до суду подано заяву ТОВ «Вермонт-Лекс» (вх. № 2-512/23) про забезпечення позову в порядку ст. 136 ГПК України, відповідно до якої позивач просить накласти арешт на наступне майно:

- нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, селище Ліски, вул. Южна, будинок 118, приміщення 22, загальною площею 61,6 кв.м;

- нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, селище Ліски, вул. Южна, будинок 118, приміщення 23, загальною площею 79,0 кв.м;

- нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, селище Ліски, вул. Южна, будинок 118, приміщення 26, загальною площею 79,1 кв.м;

- нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, селище Ліски, вул. Южна, будинок 118, приміщення 27, загальною площею 87,9 кв.м.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що підставами вищевказаних позовних вимог є істотне порушення відповідачем умов укладених договорів купівлі-продажу спірного майна, а саме несплата відповідачем у встановлені договором строки узгоджених цін за спірне майно.

Так, за ствердженням позивача, на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу, ним було передано, а відповідачем прийнято у власність вищевказані нежитлові приміщення та право власності на спірні нежитлові приміщення зареєстровані за відповідачем у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що дозволяє на сьогоднішній день відповідачу вільно розпоряджатися, в тому числі і відчужувати спірні об`єкти нерухомості.

Як вказує позивач, 02.12.2022, 27.12.2022 та 17.01.2023 він у встановленому законом порядку звертався на адресу відповідача із пропозицією про розірвання вищевказаних договорів нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: Одеська область, Лиманський район, селище Ліски, вул. Южна, будинок 118, проте відповідач, відмовився від одержання вказаних пропозицій про розірвання договору, та проігнорував їх, у двадцятиденний строк після доставки вказаних пропозицій, жодної відповіді не надав.

На переконання позивача, порушення відповідачем договору, а саме: не перерахування грошей в обумовленому договорами порядку, сумі та строки на рахунок продавця протягом року, але не пізніше 23.06.2021, являється істотним порушенням умов договорів, внаслідок чого підприємству позивача завдано шкоди, так як останнє позбавлено значної грошової суми, на яку воно розраховувало при укладенні вказаних договорів.

У зв язку з істотним порушенням відповідачем умов договорів купівлі-продажу, позивач вважає, що вони підлягають розірванню, а передане за вказаними договорами нерухоме майно - нежитлові приміщення підлягають поверненню продавцю.

Відтак, позивач наголошує, що наразі відповідач не виконав свої зобов`язання за вищевказаними договорами купівлі-продажу, та не повертає несплачене ним майно, тому у позивача, на його думку, є всі реальні та об`єктивні підстави вважати, що дізнавшись про розгляд справи в суді та за період розгляду справи в суді, відповідачем будуть вчинятися дії спрямовані на проведення відчуження належного йому майна третім особам, що може ускладнити або унеможливити виконання рішення в майбутньому.

В свою чергу позивач вважає, що неприйняття судом зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких підприємство звертається до суду.

Розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вермонт-Лекс» про забезпечення позову за вх. №2-512/23 від 13.04.2023, дослідивши докази, подані в її обґрунтування, господарський суд зазначає наступне:

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

При цьому особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести суду необхідність вжиття у справі заходів забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а також необхідним, в даному випадку, є обґрунтування заявником обставин, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відтак, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Так, згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, а оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому суд наголошує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову з урахуванням предмету позову може бути достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Водночас достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд враховує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового акту. Водночас, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зокрема, про такі обставини в даній справі могли би свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, відчуження нерухомості на користь третіх осіб, тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не може бути достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Наведена вище правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 25.05.2021 у справі №925/1441/20.

Так, згідно зі ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснивши оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вимог розумності, обґрунтованості і адекватності, суд дійшов висновку про таке.

Так, приймаючи рішення, господарський суд бере до уваги, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином позивач має довести суду можливість недобросовісних дій з боку відповідача, які спрямовано на створення труднощів у подальшому виконанні судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Суд відзначає, що наявність/відсутність обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, в тому числі наявність/відсутність сплати відповідачем у встановлені договорами строки узгоджених цін за спірне майно, суд встановлює під час розгляду справи по суті.

При цьому, заявником не враховано, що підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов`язаністю з позовною вимогою.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен не лише обґрунтувати причини звернення з такою заявою, а й надати суду докази існування фактичних обставин, що пов`язані з необхідністю вжиття таких заходів.

Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, а саме дій спрямованих на відчуження належного йому нерухомого майна, на яке позивач просить накласти арешт, та підготовки до вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно цього майна.

Більш того, позивачем взагалі не надано доказів, що спірне майно, на яке він просить накласти арешт, станом на день звернення до суду із даною заявою належить ТОВ «Свій Дім Дівелопмент» на праві приватної власності, оскільки додані позивачем до матеріалів позовної заяви Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєсрацію права власності сформовані 23.06.2020.

Між цим, як вбачається зі змісту заяви ТОВ «Вермонт-Лекс» про забезпечення позову, остання побудована виключно на припущеннях заявника без обґрунтування доказів, що незастосування заявлених ним заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Свій Дім Дівелопмент» може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, водночас, заявником не надано суду жодних доказів щодо наявності у відповідача наміру вчинення чи фактичного вчинення відповідачем дій, спрямованих, зокрема, на відчуження належного йому майна, а також інших доказів, з якими діюче законодавство пов`язує необхідність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких він звернувся в разі невжиття таких заходів.

В свою чергу, саме лише посилання заявника на наявність об`єктивного сумніву вважати, що рішення суду буде виконане, оскільки наведені факти та обставини в їх сукупності свідчать про недобросовісну поведінку відповідача щодо виконання умов договорів купівлі-продажу, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, оскільки є припущенням, не підтвердженим доказами.

Суд відзначає, що в контексті обов`язку позивача надати докази вчинення відповідачем відповідних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, вчинення яких обумовлюється в часі після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи скаржника не є тими обставинами, які б свідчили про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, з огляду на що доводи поданої заяви, є необґрунтованими.

Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 02.04.2019 року у справі № 918/702/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, господарський суд зазначає, що така підстава, як факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань за договором, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань відповідачем ще потребує доведення, тому не можна розглядати твердження заявника, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення майбутнього позову.

Відтак з матеріалів справи не вбачається загрози зникнення спірного нерухомого майна шляхом його подальшого продажу, оскільки заявником не надано будь-яких доказів, які б свідчили про здійснення ТОВ «Свій Дім Дівелопмент» під час запровадженого в Україні воєнного стану будь-яких дій щодо відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна, як і не надано актуальної інформацї щодо фактичного володіння відповідачем вказаним майном.

Таким чином, звертаючись до суду з даною заявою, позивач не навів (та не надав доказів існування) фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просить. Зокрема, позивач не надав жодних доказів того, що майно (об`єкти нерухомого майна) на момент вирішення спору дійсно належить відповідачу на праві власності та може зникнути або зменшитись.

За сукупності вищевикладених обставин, суд вважає, що заявником не доведено наявності обґрунтованого припущення, що майно, належне відповідачу на праві власності на момент пред`явлення заяви, може вибути/зменшитись після подання позивачем позову до відповідача та під час розгляду справи в суді без вжиття судом заходів забезпечення позову, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (у разі прийняття судом рішення про задоволення/часткове задоволення позову позивача) або ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, враховуючи, що самі лише твердження заявника про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, у разі задоволення позову, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для накладення арешту на майно відповідача, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вермонт-Лекс» про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову заявнику у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Керуючись статтями 2, 13, 86, 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вермонт-Лекс» (вх. № 2-512/23 від 13.04.2023) про забезпечення позову у справі № 916/1524/23 відмовити.

Ухвала набрала законної сили 14.04.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя О.В. Цісельський