Постанова

від 04.04.2023 по справі 522/5307/14-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4533/23

Справа № 522/5307/14-ц

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Приходько Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2023 м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приходько Л.А. (суддя-доповідач)

суддів: Бездрабко В.О.,

Кутурланової О.В.,

секретар Виходець А.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 .

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРГРУП»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Грози Ірини Валентинівни на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2022 року у складі головуючого судді Чернявської Л.М.,

встановив:

В березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, встановлення порядку користування майном, виселення, вселення, зобов`язання не чинити перешкод в користуванні майном, стягнення грошових коштів.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2022 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду з підстав визначених пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Ухвала мотивована тим, що у судові засідання призначені на 04 жовтня 2022 року та 08 листопада 2022 року належним чином повідомлений позивач не з`явився. Заява представника позивача адвоката Гроза І.В. про відкладення розгляду справи призначеного на 08 листопада 2022 року з підстав зайнятості її у іншому судовому процесі судом не прийнята з огляду на те, що зайнятість у тому чи іншому судовому процесі є правом адвоката, проте не є обов`язком суду визнавати поважними причини пропуску судового засідання. Посилаючись на те, що судом були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, суд оцінив поведінку позивача як небажання особисто приймати участь в розгляді справи в суді.

В апеляційній скарзі адвокат Гроза І.В. діючи від імені ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги посилалась на те, що у заявах про відкладення розгляду справи представник позивача зазначав причину не можливості явки в судове засідання, а саме у зв`язку із участю у іншому судовому засіданні, а тому застосування судом першої інстанції положень пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України є необґрунтованим. Також посилалась на неможливість скорочення або прискорення будь-яких форм судочинства в період дії воєнного стану в Україні та надмірного формалізму при застосуванні норм процесуального законодавства.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи до апеляційного суду не надходили.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Гроза І.В., приймаючи участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримала за обставинами викладеними у скарзі, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення на електронні адреси представників учасників справи повісток про виклик до суду, які згідно довідок про доставку електронного листа доставлені до електронних скриньок адресатів, в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до висновку Верховного Суду висловленого у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

З огляду на вказане та враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, не повідомлення сторонами причин своєї неявки, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились до судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений позивач у судові засідання призначені на 04 жовтня 2022 року та 08 листопада 2022 року не з`явився, а викладені у заяві представника позивача адвоката Гроза І.В. про відкладення розгляду справи причини неявки в судове засідання не є поважними з огляду на те, що зайнятість у тому чи іншому судовому процесі є правом адвоката, проте не є обов`язком суду визнавати поважними причини пропуску судового засідання.

Проте з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом у березні 2014 року.

28 березня 2014 року здійснено авторозподіл справи, згідно положення Про автоматизовану систему документообігу суду та визначеного головуючого суддю у справі Суворову О.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2014 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, встановлення порядку користування майном, виселення, вселення, зобов`язання не чинити перешкод у користуванні майном та стягнення грошових коштів.

В червні 2014 року ОСОБА_2 подано до суду зустрічну позовну заяву про визначення часток у спільному майні подружжя, усунення перешкод в користуванні спільним майном подружжя та вселення у нього.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2014 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення часток у спільному майні подружжя, визнання права власності, усунення перешкод в користуванні спільним майном подружжя та вселення у нього залишено без руху із наданням заявнику строку для усунення недоліків заяви.

01 липня 2014 року протокольною ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу ПАТ «Укрпромбанк»

12 червня 2015 року, у зв`язку з перебуванням судді Суворової О.В. у відпустці невизначеної тривалості проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, яким визначений головуючий суддя у цій справі - Кравчук Т.С.

Ухвалою від 15 червня 2015 року вказану цивільну справу прийнято до свого провадження суддею Кравчук Т.С.

Ухвалою Приморського суду м. Одеси від 09 грудня 2015 року у зв`язку з призначенням у справі судової будівельно-технічної експертизи провадження у справі зупинено.

28 березня 2017 року до суду надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи № 7629 від 20 березня 2017 року

29 березня 2017 року ухвалою суду провадження у справі поновлено, справа призначена до розгляду.

Ухвалою Приморського суду м. Одеси від 21 червня 2017 року у справі призначена додаткова судова будівельно-технічна експертиза.

05 серпня 2019 року у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_4 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено головуючого суддю Чернявську Л.М.

17 березня 2020 року до суду надійшов висновок експерта № 17-3145/3146/3147 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 25 лютого 2020 року.

Ухвалою Приморського районного суду від 19 березня 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи ПАТ «Укрпромбанк» про поділ майна подружжя, встановлення порядку користування майном, виселення, вселення, зобов`язання не чинити перешкод в користуванні майном, стягнення грошових коштів прийнято до провадження судді Чернявської Л.М. Провадження у справі поновлено, призначено справу до розгляду у судове засідання.

Ухвалою суду від 15 липня 2020 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідача - ОСОБА_3 та ТОВ «ЮРГРУП». Виключено зі складу учасників по справі ПАТ «Укрпромбанк».

Розгляд справи неодноразово відкладався з різних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повторно до судового засідання не з`явився без поважних причини, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, враховуючи наступне.

Згідно частиною другою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, під повторністю неявки в судове засідання в цивільному процесі слід розуміти другу неявку поспіль належно повідомленого позивача.

З наведеного слідує, що право суду залишити заяву без розгляду виникає за наявності дворазового належного повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи, двократної, послідовної неявки позивача безпосередньо у судове засідання та відсутності його заяви про розгляд справи за його відсутності.

З матеріалів справи вбачається, що вказана цивільна справи перебуває в провадженні суду з березня 2014 року, підготовче засідання у справі не призначалось, змінювався склад суду, за клопотанням сторін витребувалися докази, призначалися судова будівельно-технічна та додаткова судова будівельно-технічна експертизи.

Два останні судові засідання у даній справі були призначені на 04 жовтня 2022 року та на 08 листопада 2022 року.

В судові засідання призначені на 04 жовтня 2022 року та 08 листопада 2022 року, ні позивач, ні його представник, будучи належними чином повідомленими про розгляд справи, не з`явились.

04 жовтня 2022 року від представника позивача, адвоката Гроза І.В., надійшла заява про відкладення розгляду справи з підстав неможливості її явки в судове засідання у зв`язку з тим, що вона приймає участь у іншому судовому засіданні в Овідіопольському районному суді Одеської області.

08 листопада 2022 року від представника позивача, адвоката Гроза І.В., надійшла заява про відкладення розгляду справи з підстав неможливості її явки в судове засідання у зв`язку з тим, що вона приймає участь у іншому судовому засіданні.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивача, адвокат Гроза І.В. пояснила, що дата судового засідання призначеного на 08 листопада 2022 року не була узгоджена з нею. Проте на призначений до розгляду справи час у неї було раніше призначено судове засідання у кримінальній справі, яке було узгоджене з нею та з іншими учасниками справи, а тому вона не могла не з`явитися в інше судове засідання. А враховуючи, що саме вона тривалий час надавала правничу допомогу позивачці у цій справі, вступ у справу нового представника викликав би необхідність відкладення розгляду для ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Так, у справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії»).

Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Частиною четвертою статті 10ЦПК Україниі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцю і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04.12.1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Белле проти Франції» та «Нун`єш Діаш проти Португалії»).

У пункті 55 рішення у справі «Kreuz v. Poland» («Креуз проти Польщі») від 19.06.2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

У справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», рішення від 28.10.1998 року) та у справі Miragall Escolano and others v. Spain («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», рішення від 13.01.2000 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Shishkov v. Russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20.02.2014 року).

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення Європейського суду з прав людини «De Geouffre de la Pradelle v. France» // Series A N 253- B).

Таким чином, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції на вищезазначене уваги звернув, допустився формального підходу до вирішення питання про залишення позову без розгляду, не врахувавши тривале знаходження справи на розгляді у суді, накопичення великої кількості матеріалів по справі, не прийняв до уваги положення статті 265 ЦК України.

Наведене вище, дає підстави колегії суддів дійти висновку про помилковість висновку суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Грози І.В., яка діє від імені ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому вона підлягає.

Відповідно до вимог статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду справі підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грози Ірини Валентинівни задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2022 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови суду складено 17 квітня 2023 року.

Головуючий Л.А. Приходько

Судді: В.О. Бездрабко

О.В. Кутурланова