Постанова

від 11.04.2023 по справі 820/5065/17

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 р.Справа № 820/5065/17Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Ломоновської Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2022, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 17.08.22 року по справі № 820/5065/17

за позовом Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі по тексту позивач, Харківський облавтодор, підприємство) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (яке ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2022 року замінено його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі Управління, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 01 червня 2017 року №0000761316 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб щодо нарахування штрафних санкцій в розмірі 19 241,40 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, адміністративний позов задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що застосування штрафних санкцій на підставі статті 126 Податкового кодексу України не відповідає та не узгоджується із висновками акту перевірки, оскільки в останньому відповідач зазначав лише про встановлення порушень щодо неперерахування утриманого податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати оподатковуваного доходу, у зв`язку із чим платник повинен притягуватись до відповідальності згідно зі статтею 127 ПК України; разом з тим, позивач посилався й на безпідставне застосування штрафних санкцій в розмірах 50% та 75% належної до сплати суми податку як за порушення, вчинені вдруге та втретє протягом 1095 днів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2022р. адміністративний позов Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 01.06.2017 року № 0000761316 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі штрафних санкцій - 19241,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає рішення суду таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового судового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, суд першої інстанції невірно застосував приписи підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Посилається на те, що судом першої інстанції не було виконано вимоги Верховного Суду щодо з`ясування усіх обставин в адміністративній справі, що є найголовнішою умовою для прийняття обґрунтованого рішення у даній справі. Посилається на те, що колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вже надавала свій правовий висновок з питання застосування штрафних санкцій передбачених статтею 127 ПК України (постанова від 21.01.2020 у справі № 820/11382/15). З огляду на наведене, відповідач переконаний, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 01.06.2017 № 0000761316 діяв виключно у межах чинного законодавства, а відтак, позов не підлягає задоволенню. Вказує, що судом першої інстанції не було виконано вимоги Верховного Суду щодо з`ясування усіх обставин в адміністративній справі, а саме обставин стосовно того, коли був сплачений податок з доходів фізичних осіб по відношенню до моменту виплати доходу. Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2022 не може вважатись обґрунтованим, об`єктивним та таким, що ґрунтуються на нормах Закону. З огляду на наведене, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2022 по справі № 820/5065/17, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» відмовити.

Від ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що з правовою позицією суду першої інстанції повністю згодні, тому як вона узгоджується з правовою позицією між тими самими сторонами по той же перевірці у справі №820/4330/17, однак по іншій філії, також, як і по цій справі, справа розглядалась при повторному направленні Верховним судом на новий перегляд. У справі №820/4330/17 суд першої інстанції у постанові від 10.11.2020 р. та суд апеляційної інстанції у постанові від 27.01.2021 р. прийшли до аналогічних висновків, що й суд першої інстанції у даній справі. У Верховному суді справа №820/4330/17 не переглядалась. Просить у задоволені апеляційної скарги відповідачу відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити у силі.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .

Також в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів в електронний кабінет системи "Електронний Суд".

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до наказу начальника ГУ ДФС у Харківській області від 20.10.2016 року №2861 проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства Харківський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013року по 30.06.2016 року.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт від 18.05.2017 року №3750/20-40-14-11/03447285 яким встановлено порушення п.п. 168.1.2, п.п.168.1.5, п.168.1 ст.168, п.п. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме неперерахування утриманого податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати оподатковуваного доходу за попередній період (жовтень-грудень 2012 р.) в сумі 14692,99 грн., за січень 2013р. в сумі 7682,25 грн., за лютий 2013р. в сумі 6389,99 грн., за березень 2013р. в сумі 5144,62 грн. , за квітень 2013р. в сумі 8829,02 грн., за травень 2013р. в сумі 11868,99 грн., за липень 2013р. в сумі 11843,56 грн., за березень 2014р. в сумі 2639,99 грн., за вересень 2014р. в сумі 405,68 грн., за жовтень 2014р. в сумі 6203,41 грн., за листопад 2014р. в сумі 1299,72 грн., за грудень 2014р. в сумі 7940,56 грн., за січень 2015р. в сумі 9493,88 грн., за лютий 2015р. в сумі 6836,64 грн., за березень 2015р. в сумі 5417,43 грн., за червень 2015р..в сумі 7758,74 грн., за січень 2016р. в сумі 14595,97 грн., за лютий 2016р. в сумі 15389,71 грн., за березень 2016 р. в сумі 11440,56 грн.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 01.06.2017 року № 0000761316.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 01.06.2017 року № 0000761316, контролюючим органом за несплату податку доходів з фізичних осіб застосовано до Філії позивача штрафну санкцію вперше за вересень 2014 р. у розмірі 25%, що становить -101,42 грн., потім санкцію у розмірі 50% за жовтень 2014 р., за листопад 2014 р. - березень 2015 р., лютий 2016 р., березень 2016 р., відповідачем застосована штрафна санкція у розмірі 75 %, як за дії, що вчинені втретє та більше на загальну суму - 9339,96 грн.

Розглядаючи вказану справу, з урахуванням висновків, викладених Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 14.02.2022 р. по справі №820/5065/17, якою справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, суд враховує висновок Верховного Суду щодо передчасного застосування до спірних правовідносин положень ст. 127 Кодексу.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанції і передаючи справу на новий розгляд, дійшов висновку, що для застосування пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України потрібно, що б нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Тобто склад порушення пов`язується з фактом виплати доходу без сплати податку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Зазначеній нормі кореспондує положення ст. 18 Податкового кодексу України, згідно з якими, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Відповідно до положень п.57.1 статті 57 ПК України, податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податок з доходів фізичних осіб сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом "а" пункту 176.2 статті 175 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до Податкового кодексу України мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас, підпунктом 127.1 ст.127 Податкового кодексу України встановлено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету

Отже, пунктом 127.1 статті 127 Кодексу передбачено санкції за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Таким чином, для застосування пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України потрібно, що б нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Тобто склад порушення пов`язується з фактом виплати доходу без сплати податку.

Щодо встановлення обставин стосовно того, коли був сплачений податок з доходів фізичних осіб по відношенню до виплати доходу колегія суддів відзначає наступне.

Згідно п. 4 та п. 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015, № 727 (далі Порядок № 727) в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно пп.2 п. 4 розділу ІІІ Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Дослідивши акт перевірки на відповідність його вимогам Порядку № 727 суд відзначає, що в порушення вищезазначених приписів, він не містить дати як виплати доходу певним особам, так і дати сплати або несплати податку по відношенню до моменту виплати доходу з посиланням на первинні документи, котрі підтверджують такі виплати та сплату податку, на регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансову та іншу звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податку з доходів фізичних осіб підприємства.

Колегія суддів зазначає, що нарахування штрафних санкцій відповідачем на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України не відповідає та не узгоджується з висновками Акту перевірки, оскільки у висновках Акту перевірки відповідач зазначає тільки встановлені порушення щодо неперерахування утриманого податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати оподатковуваного доходу, тобто такий платник податків притягується до відповідальності згідно статті 127 ПК України.

Відносно правильності чи неправильності кваліфікації виявленого правопорушення суд зазначає, що податковим правопорушенням відповідно до статті 126 Податкового кодексу України є вчинення дії (платником податку) щодо фактичної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, але з затримкою (несвоєчасно), а відповідно до статті 127 Податкового кодексу України таким порушенням є бездіяльність податкового агента, тобто ненарахування, неутримання, несплата, неперерахування податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу.

Відтак, кваліфікуючою ознакою для застосування відповідальності відповідно до ст. 127 Податкового кодексу України в даному спорі є порушення саме податковим агентом встановлених правил щодо утримання податку у джерела виплати доходу. Джерелом виплати доходу є заробітна плата, з якої податковим агентом утримано податок на доходи фізичних осіб, але не перераховано у встановлені терміни до бюджету.

Суд зазначає, що висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, також викладено в рішенні Верховного Суду України від 22.03.2016 по справі (813/6774/13-а), в якому зазначено, що положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Відтак, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

Водночас, ст.127 Податкового кодексу України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що несплата (неперерахування) податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків є підставою для накладення штрафу згідно з ст. 127 Податкового кодексу України, а розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.01.2020 року по справі №820/11382/15.

При цьому, судом під час нового розгляду справи зі змісту податкових повідомлень-рішень та розрахунків штрафних санкцій встановлено, що контролюючим органом при здійсненні розрахунку штрафних санкцій здійснювалось нарахування останніх у розмірах 25%, 50% та 75 % в залежності від черговості допущення таких правопорушень.

Водночас, суд зазначає, що приписами ст.127 Податкового кодексу України визначено порядок застосування до платника податку відповідальності за допущене правопорушення, а саме вказано, що до платника застосовується штраф у відповідному розмірі від суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Під час нового розгляду справи встановлено, що контролюючим органом було здійснено нарахування сум штрафів за допущені порушення із розрахунку відповідного відсотка від суми сплаченої підприємством позивача в якості податкового агента, але не здійснено розрахунку від суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Представником контролюючого органу в порушення положень ч.2 ст.77 КАС України до суду не було надано жодних достатніх та належних доказів правомірності проведення зазначеного розрахунку штрафних санкцій стосовно підприємства позивача.

Вказані обставини на переконання суду свідчать про допущення контролюючим органом під час здійснення розрахунку штрафних санкцій та застосування до підприємства позивача санкцій у розмірі, який розрахований не у відповідності до норм податкового законодавства.

Отже, доказів виплати доходу без сплати податку та збору відповідачем до суду не надано та акт перевірки відповідних обставин не містить.

Таким чином, застосування до позивача санкцій передбачених ст.126 Податкового кодексу України слід вважати не правомірними, оскільки в акті перевірки не відображено кваліфікуючі ознаки порушення передбаченого цією статтею, а застосування до позивача санкцій передбачених ст. 127 Податкового кодексу України є неможливим у зв`язку з недоведеністю того що позивачем допущене правопорушення, а саме ненараховано, не утримано та/або несплачено (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків

На підставі викладеного, зважаючи на встановлені обставини та аналіз чинного законодавства, позовні вимоги Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" підлягають задоволенню.

З урахуванням вищенаведеного, доводи відповідача щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01 червня 2017 року №0000761316 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб щодо нарахування штрафних санкцій в розмірі 19 241,40 грн. є помилковими.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

З урахуванням того, що відповідно до п.6 ч.6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2022 по справі № 820/5065/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 17.04.2023 року