Рішення
від 29.03.2023 по справі 359/2722/20
БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/2722/20

Провадження № 2/359/314/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

29 березня 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючого судді Яковлевої Л.В.,

при секретарі Русан А.М.,

за участі представника позивачів адвоката Дорофеєва Д.А., представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Банк «Київська Русь» адвоката Ярошенко А.С., представника ТОВ ФК «Ю-Бейс» - адвоката Грекової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі, Київської області позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс», Державного підприємства «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лапкевич Тетяна Володимирівна, ОСОБА_3 про визнання недійсним електронного аукціону оформленого протоколом щодо продажу майнових прав та визнання недійсним договору купівлі продажу майнових прав, -

В С Т А Н О В И В :

21 квітня 2020 року ОСОБА_3 , через свого представника адвоката Матвєєву О.Я., звернулась з позовом в Бориспільський міськрайонний суд Київської області, яким просила визнати частково недійсним рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 337 від 13 лютого 2020 року в частині включення до пулу активів, що складаються з прав вимоги за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості, майнових прав за дебіторською заборгованістю, векселів та майнових прав, що випливають з векселів, нерухомості, майнових прав на нерухомість Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (далі по тексту - ПАТ «Банк Київська Русь»), майна, яке належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, а саме : 2/5 частини нерухомого майна приміщення, що складається з : митно ліцензійного складу А - IV загальною площею 5736, 3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 ; визнати недійсним аукціон (електронні торги) в частині продажу майнових прав на майно ОСОБА_3 відповідно протоколу електронного аукціону від 18 березня 2020 року за № UA-EA-2020-03-12-000009-b; вирішити питання про стягнення з відповідачів судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19 березня 2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Київська Русь» було укладено договір купівлі продажу частини нерухомого майна, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстровано в реєстрі за № 464, у зв`язку з чим позивач набула у власність 2/5 частини нерухомого майна приміщення, що складається з : митно ліцензійного складу А - IV загальною площею 5736, 3 кв.м., котельної та трансформа-торної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 . Вартість даного майна в розмірі 42507600, 00 грн., в тому числі ПДВ 7084600, 00 грн. сплачено покупцем в повному розмірі на рахунок банку. Постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року за № 190 ПАТ «Банк Київська Русь» визнано неплатоспроможним, у зв`язку з чим виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - ФГВФО) було прийнято рішення № 61 від 19 березня 2015 року про запровадження з 20 березня 2015 року тимчасової адміністрації та про призначення уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Київська Русь» Волкова О.Ю. з 20 березня 2015 року.

В червні 2015 року ПАТ «Банк Київська Русь» звернулось до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійс-ним нікчемного договору та застосування наслідків недійсності нікчемного договору (справа № 359/4886/15-ц).

Рішенням суду від 17 липня 2015 року в задоволенні позову банку відмовлено, яке ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 вересня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 09 березня 2016 року залишено без змін. Постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року заяву ПАТ «Банк Київська Русь» задоволено, всі вище вказані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду І інстанції.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2018 року в задоволенні позову банку відмовлено, яке постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року залишено без змін. Тобто, даними судовими рішеннями підтверджено дійсність договору купівлі продажу укладеного 19 березня 2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Київська Русь» щодо придбання частини нерухомого майна.

22 травня 2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ЛЮКСТРЕЙДІНГ» було укладено договір про поділ нерухомого майна, у зв`язку з чим право спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна : приміщення , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 припинено. ОСОБА_3 набула у власність митно ліцензійний склад А IV загальною площею 5710,2 кв.м., котельню та трансформаторну підстанцію Б-1, загальною площею 273 кв.м. (розмір квадратури об`єкту змінено на підставі довідки КП «Бориспільське бюро технічної інвентаризації»), а ТОВ «ЛЮКС-ТРЕЙДІНГ» набуло у власність виробниче приміщення корпусу 1-А, А-1, загальною площею 8848,7 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .

Всупереч наведеному на підставі рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 13 лютого 2020 року за № 337, 18 березня 2020 року на електронній платформі www.prozorro.sale було проведено відкриті торги, до яких було включено пул GL18N016951 з продажу активів, які обліковуються на балансі ПАТ «Банк Київська Русь», до якого, серед іншого, включено майнові права, належні ОСОБА_3 на вказане вище майно.

Листами від 06 березня 2020 року представник позивача просив ФГВФО та ПАТ «Банк Київська Русь» припинити незаконні дії щодо майна, належного ОСОБА_3 , які залишено без реагування.

За результатом проведених торгів складено Протокол електронного аукціону № UA-EA-2020-03-12-000009-b від 18 березня 2020 року, переможцем яких стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» (далі по тексту ТОВ «ФК «Ю-Бейс»). Зважаючи на вказане, позивач просила захистити її майнові права в судовому порядку та задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23 квітня 2020 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

19 травня 2020 року ФГВФО подав відзив на позов, яким росив відмовити у задоволенні позову зважаючи на те, що Фонд діяв в межах і спосіб повноважень, наданих Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». За своєю природою оскаржуване рішення № 337 від 13 лютого 2020 року є ненормативним актом індивідуальної дії, який встановлює конкретні приписи для банку та потенційних учасників відкритих торгів і є реалізованим, виконаним, у зв`язку з чим вичерпало свою дію. Крім того Фонд вважає, що позивачем не зазначено і не доведено, в чому саме відбулось порушення її прав, які ОСОБА_3 просить захистити в судовому порядку.

26 травня 2020 року від ПАТ «Банк Київська Русь» надійшов відзив на позов, яким просили відмовити у задоволенні позову, оскільки ФГВФО дотримано процедури реалізації майна неплатоспроможного банку та вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», жодних порушень прав позивача допущено не було. З аукціону відчужено майнові права, а не саме майно.

27 травня 2020 року ТОВ «ФК «Ю-Бейс» подало відзив на позов, яким просило відмовити у задоволенні позову зважаючи на те, що рішенням ФГВФО № 337 від 13 лютого 2020 року було затверджено умови продажу активів неплатоспроможного ПАТ «Банк Київська Русь». 18 березня 2020 року відбувся аукціон з продажу лоту GL18N016951, до якого було включено 5 одиниць, як активи банку, в тому числі майнові права на 2/5 частини нерухомого майна приміщення, що складається з митно ліцензійного складу А IV загальною площею 5736,3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 . Переможцем аукціону є ТОВ «ФК «Ю-Бейс», яким сплачено ціну лоту в розмірі 19294000, 00 грн. 22 квітня 2020 року між ПАТ «Банк Київська Русь» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» укладено договір № UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/1 про відступлення прав вимог. Товариство вважає дії ФГВФО правомірними та такими, що узгоджуються з нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», процедуру проведення торгів на платформі прозоро.продажі не порушено. Рішення ФГВФО № 337 від 13 лютого 2020 року є ненормативним актом, що вичерпав свою дію, а тому не підлягає скасуванню. Позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки він не призведе до відновлення прав ОСОБА_3

23 червня 2020 року ОСОБА_3 , через представника адвоката Матвєєву О.Я. подала до суду уточнені позовні вимоги, якими просила суд : визнати недійсним протокол електронного аукціону № UA-EA-2020-03-12-000009-b від 18 березня 2020 року про визначення переможцем ТОВ «ФК «Ю-Бейс»; визнати недійсним договір № UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/5 купівлі продажу майнових прав щодо нерухомого майна від 22 квітня 2020 року укладеного між ПАТ «Банк Київська Русь» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс»; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2020 року позивача ОСОБА_3 замінено на правонаступників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв`язку з чим ними 20 жовтня 2020 року подано до суду зміну та уточнення позовних вимог, якими просили суд : визнати недійсним протокол електронного аукціону № UA-EA-2020-03-12-000009-b від 18 березня 2020 року про визначення переможцем ТОВ «ФК «Ю-Бейс»; визнати недійсним договір № UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/5 купівлі продажу майнових прав щодо нерухомого майна від 22 квітня 2020 року укладеного між ПАТ «Банк Київська Русь» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс»; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 з 19 березня 2015 року була власником майна, а саме : 2/5 частини нерухомого майна приміщення, що складається з : митно ліцензійного складу А - IV загальною площею 5736, 3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 . Жодних правочинів власником майна щодо його відчуження не укладалось, договір купівлі продажу даного майна укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк Київська Русь» є чинним і в судовому порядку не скасований. Зважаючи на це, у ФГВФО на момент проведення аукціону не було прав включати до лоту та виставляти на продаж вказане майно як актив та власність банку. ПАТ «Банк Київська Русь» не мало права включати до ліквідаційної маси майнові права на ці приміщення та укладати з переможцем аукціону договір купівлі продажу майнових прав. ТОВ «ФК «Ю-Бейс», будучи обізнаним про відсутність права власності на майнові права у банку щодо спірного майна, могло відмовитись від участі у аукціоні та придбанні майнових прав, не укладати договір купівлі продажу майнових прав. Нотаріус не мала права посвідчувати договір купівлі продажу майнових прав між продавцем та переможцем у зв`язку з відсутністю відповідних правовстановлюючих документів у ПАТ «Банк Київська Русь» на майнові права, належні позивачу. Зважаючи на вказане та посилаючись на норми ст. 12, 177, 190, 203, 215, 317, 319, 656, 658 ЦК України просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

13 квітня 2021 року ДП «Прозоро.Продажі» подало до суду пояснення, якими просило відмовити у задоволенні позову в частині вимог до даного підприємства. Вимоги обґрунтовано тим, що згідно Регламенту роботи електронної торгової системи (далі по тексту - Регламент роботи ЕТС) ДП «Прозоро.Продажі» як адміністратор ЕТС здійснює виключно функції з технічної підтримки та адміністрування Центральної бази даних системи ЕТС. Підприємство не вчиняє жодних дій щодо організації, проведення та оформлення результатів торгів з продажу активів банку, а лише забезпечує технічну можливість ФГВФО / банку заводити через особовий кабінет інформацію про лот до ЕТС. Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідовуються та Регламентом роботи ЕТС взагалі не передбачено прав та повноважень адміністратора ЕТС щодо участі у передачі майнових прав на майно, що придбано за результатами аукціону, підписання договору купівлі продажу, тощо. ДП «Прозоро.Продажі» не вчиняє жодних дій у системі, не проводить жодних розрахунків (сплата / прийняття платежів) на підставі протоколу проведення електронних торгів та не здійснює будь яких дій, спрямованих на оформлення результатів електронних торгів. Відтак, адміністратор ЕТС не є та не може вважатись організатором аукціону в будь якому вигляді, не здійснює дій щодо передачі права власності на предмет торгів. Зважаючи на вказане, ДП «Прозоро.Продажі» наголосило, що є неналежним відповідачем у справі, а тому вимоги до нього не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 07 вересня 2021 року провадження у даній справі закрито. Постановою Верховного Суду від 27 квітня 2022 року залишено без змін постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, якою ухвалу суду І інстанції скасовано та направлено справу для продовження розгляду Бориспільським міськрайонним судом Київської області.

07 грудня 2022 року ФГВФО подав пояснення у справі, якими вважає позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що не підлягають задоволенню. ФГВФО зазначило, що позивачами, в порушення вимог ст. 175 ЦПК України, жодним чином не обгрунтоване порушення їх прав; відсутні посилання на докази та не надано їх до суду, якими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обгрунтовують свої позовні вимоги; не зазначено зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Відповідач вважає, що позовна вимога про визнання недійсним протоколу електронного аукціону є неналежним та неефективним способом захисту, а тому не підлягає задоволенню.

На момент внесення ФГВФО до лоту майнових прав щодо спірного майна та його відчуження ТОВ «ФК «Ю-Бейс» на підставі договору купівлі продажу майнових прав від 22 квітня 2020 року, ПАТ «Банк «Київська Русь» дійсно не було власником даного майна, оскільки воно вибуло з його володіння на підставі нікчемного правочину, який був предметом судового спору, у зв`язку з чим відчужувались саме майнові права на нього.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 359/4886/15на підставі укладеного між ПАТ «Банк Київська Русь» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» договору відступлення прав вимоги, замінено позивача ПАТ «Банк Київська Русь» у вказаній справі на правонаступника ТОВ «ФК «Ю-Бейс» та, відповідно, товариство набуло права вимоги банку до позичпльників та / або заставодавців та / або поручителів та / або фізичних осіб та / або фізичних осіб - підприємців та / або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1, 2 до договору. Вказаний договір про відступлення права вимоги є чинним і не скасований в судовому порядку та не розірваний сторонами.

Також ФГВФО наголосив, що відчуження майна власником здійснюється в результаті укладення правочину та на підставі рішення суду, натомість наявний договір № UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/5 купівлі продажу майнових прав не може порушувати права ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а отже обраний ними спосіб захисту щодо визнання договору купівлі продажу майнових прав є неналежним, оскілки не призведе до захисту їх нібито порушених прав чи інтересів.

16 січня 2023 року позивачі подали пояснення у справі, якими заявлені позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. Звернув увагу суду на те, що за наслідком тривалого судового розгляду вказаної вище цивільної справи за № 359/4886/15-ц постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14 вересня 2022 року касаційну скаргу ТОВ «ФК «Ю-Бейс», як правонаступника ПАТ «Банк Київська Русь» залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2021 року та рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2018 року, якими у задоволенні позову банку про визнання недійсним договору купівлі продажу нерухомого майна укладеного 19 березня 2015 року між ПАТ «Банк Київська Русь» та ОСОБА_3 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 щодо виділення в натурі нежитлових приміщень та припинення права спільної часткової власності задоволено. Відтак вказаний правочин є чинним та ОСОБА_3 законно набула у власність майно, а саме : приміщення загальною площею 5983,2 кв.м., що складались з митно ліцензійного складу А-IV загальною площею 5710,2 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .

Відтак ПАТ «Банк Київська Русь» на момент включення до лоту майнових прав на вказане майно та їх відчуження за договором купівлі продажу, укладеного з ТОВ «ФК «Ю-Бейс», не мало жодних прав щодо їх продажу, оскільки власником даного майна була ОСОБА_3 . В свою чергу ні ОСОБА_3 , ні її правонаступниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не укладали будь-яких правочинів щодо передачі майнових (речових) прав на приміщення.

В свою чергу приватний нотаріус Лапкевич Т.В. теж не повинна була посвідчувати спірний договір купівлі продажу майнових прав у зв`язку з відсутністю відповідних правовстановлюючих документів на майнові права на приміщення та право власності на нього у відповідача ПАТ «Банк Київська Русь».

Ухвалою суду від 25 січня 2023 року підготовче провадження у справі закрито та призначено її до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з викликом і повідомленням сторін.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи позивачі в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань на адресу суду не направили. Натомість уповноважили представляти власні інтереси в суді представника адвоката Дорофеєва Д.А., який позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник ПАТ «Банк Київська Русь», ФГВФО та представник ТОВ «ФК «Ю-Бейс» позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні з підстав, наведених у відзивах та поясненнях.

ДП «Прозоро. Продажі» будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання свого представника до суду не направило, про причини неявки суд не повідомило, заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Треті особи приватний нотаріус Лапкевич Т.В. та Рапопорт Л.І. до суду не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Натомість приватний нотаріус подала до суду заяву, якою розгляд справи просила здійснити у її відсутність.

Суд, заслухавши пояснення позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи з наявними в ній доказами, прийшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2передбачено, що відповідно до статей55,124 Конституції Українитастатті 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Згідно ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 19 березня 2015 року, між ПАТ «Банк «Київська Русь», в особі Голови Правління Братко В.І. та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу частини об`єкту нерухомого майна, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстровано в реєстрі за № 464.

Відповідно умов вказаного договору банк передав у власність ОСОБА_3 2/5 частини нерухомого майна приміщення, що складається з митно-ліцензійного складу А-ІV загальною площею 5736,3 кв. м.; котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відчуження нерухомого майна здійснено за 42 507600 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 7 084600 грн. 00 коп., шляхом перерахування безготівкових коштів (а.с. 23-24 т. 2).

У пункті 5.3 Положення про правління ПАТ «Банк «Київська Русь», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ «Банк «Київська Русь» від 19 серпня 2013 року за № 04/13 (далі Положення про банк) визначено, що голова правління розпоряд-жається майном і коштами банку, користується правом першого підпису, в тому числі на платіжних, фінансових, звітних документах тощо.

Згідно підпункту 22 пункту 3.1 Положення про банк до виключної компетенції спостереж-ної ради належить прийняття рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності банку.

Відповідно підпункту 19 пункту 7.2 статуту ПАТ «Банк «Київська Русь», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ «Банк «Київська Русь» від 19 серпня 2013 року за № 04/13, до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності банку.

Процедура припинення банку як юридичної особи проводиться у порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і ця процедура здійснюється з метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Наслідками початку процедури ліквідації банку, які передбачені ст. 46 спеціального Закону, є, зокрема, завершення банківської діяльності банку закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; настання строку виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) тощо.

19 березня 2015 року постановою Правління Національного банку України (далі по тексту - НБУ) за № 190ПАТ «Банк «Київська Русь»віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с. 25, 26 т. 2).

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО за № 61 від 19 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 20 березня 2015 року по 19 червня 2015 року та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію вПАТ «Банк «Київська Русь», яка відповідно розділу VII Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2 приступила до виконання обов`язків 20 березня 2015 року. В подальшому повноваження уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію вПАТ «Банк «Київська Русь» неодноразово продовжувались.

Відповідно ч. 1, 3, 5ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноваже-на особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволен-ня вимог вкладників та інших кредиторів банку.

У відповідності до пунктів 1, 2, 4, 9 ч. 1ст. 48 вказаного Закону України Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження : здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частинами 1 - 3ст. 50 ЗаконуУкраїни «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку Фонд гарантування приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь - яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбаченихзаконом, а також ліцензія, гудвіл. Майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом гарантування. Перелік майна банку, що підлягає оцінці суб`єктами оціночної діяльності, встановлюється Фондом гарантування. Для проведення оцінки майна Фонд має право залучати суб`єктів оціночної діяльності з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси банку.

Відповідно ч. 2ст. 51 вказаного ЗаконуФонд гарантування після затвердження виконав-чою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідацій-ної маси розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цимЗакономта нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Закон за № 4452-VI) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої на підставі ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів ФГВФО, його уповнова-жена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними, оскільки відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 38 вказаного Закону. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків і є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Згідно ч. 6 ст. 51 Закону за № 4452-VIмайно (активи) банку або кількох банків може бути реалізоване у такий спосіб : 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках). Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно - правовими актами Фонду.

Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури визначається Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за № 388 від 24 березня 2016 року (далі по тексту - Положення за № 388 від 24 березня2016 року).

За змістом пункту 3 розділу IV Положення за № 388 від 24 березня2016 року при плануванні продажів активів (майна) Фонд та уповноважені особи Фонду також враховують ризики, внутрішні та зовнішні обмеження продажу, зокрема, але не виключно: етап претензійно - позовної роботи, відсутність документів щодо активів (майна).

Згідно пункту 1 розділу V вказаного Положення протягом п`яти робочих днів після прийняття рішення Фонду щодо затвердження умов продажу активу (ів) (майна) банк на своєму веб-сайті і Фонд на своєму офіційному веб-сайті оприлюднюють публічні паспорти активів (майна) та паспорти відкритих торгів (аукціонів) за формою та структурою інформації, визначеними у додатках 7 - 16 до цього Положення.

Пунктом 5 розділу V Положення № 388 від 24 березня 2016 року визначено, що оголошення, яке розміщується на веб-сайті банку та офіційному веб-сайті Фонду, має містити : назву, опис, затверджену початкову ціну активу (майна) та іншу інформацію про такий актив (майно); місце проведення продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі; час та місце особистого ознайомлення з активом (майном); місцезнаходження, номер телефону, час роботи відповідальної особи банку за продаж активу (майна) або організації роздрібної торгівлі.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що 18 березня 2020 року ПАТ «Банк Київська Русь» та ФГВФО на своїх веб сайтах розмістили паспорт відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) банку та публічний паспорт активу на майнові права на нерухоме майно.

Так, до лоту № GL18N016951 зокрема, але не виключно, включено актив ПАТ «Банк «Київська Русь», що обліковується на балансі банку, а саме : майнові права на 2/5 частини нерухомого майна приміщення, що складається з митно ліцензійного складу А-IV загальною площею 5736,3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 . Початкову ціну лоту вказано станом на 18 березня 2020 року в розмірі 74205551 грн. 51 коп., публічний паспорт активу № 214626, дата проведення торгів 18 березня 2020 року (а.с. 63- 64 т. 2).

У публічному паспорті активу майнових прав на нерухоме майно, належних ПАТ «Банк «Київська Русь», відображено таку ж інформацію щодо вказаного вище майна, зазначено про наявність співвласників та відсутність земельної ділянки (а.с. 65 т. 2).

Відповідно п. 6 розділу VII вказаного Положення у разі зміни на будь-якому етапі організації або проведення процедури реалізації активів (майна) до моменту підписання договору купівлі-продажу активу (майна) його суттєвих характеристик, у тому числі погашення позичальником 20 % і більше від заборгованості за кредитним договором, виведення майна із застави банку, реструктуризація кредитної заборгованості відповідно до нормативно-правових актів Фонду, наявність судових рішень та інших факторів, які можуть вплинути на ціну продажу такого активу (майна) або зацікавленість потенційного покупця щодо його придбання, тощо, уповноважена особа Фонду інформує про це Фонд для розгляду питання щодо скасування відповідних відкритих торгів (аукціону) або продовження їх проведення з інформуванням про зміну суттєвих характеристик активу (майна) на сайті банку (ів) та веб-сайті Фонду, а також організатора відкритих торгів (аукціону) до дати проведення відкритих торгів (аукціону).

Доказів вчинення ФГВФО передбачених п. 6 розділу VII Положення за № 388 від 24 березня 2016 року дій до суду не надано.

Згідно пункту 5.10.3 Регламенту роботи ЕТС щодо організації та проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку та банків, що ліквідуються, банк зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вчиняти всі необхідні дії та заходи щодо надання інформації про лот, який пропонується до продажу на електронних торгах, відповідно документації про проведення торгів, вносити зміни або скасовувати електронні торги на підставі рішень Фонду.

В своїх листах, отриманих адресатами 10 березня 2020 року, направлених ОСОБА_3 на ім`я уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» Стрюковій І.О. та голові адміністративної ради ФГВФО ОСОБА_4 повідомляла, що є власником майна, а саме : приміщення, що складається з митно ліцензійного складу А-IV загальною площею 5736,3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 , які набуто нею за договором купівлі продажу укладеного 19 березня 2015 року з ПАТ «Банк «Київська Русь». На момент відчуження дане майно обліковувалось за банком і він був власником саме майна, а не майнових прав на нього. Даний договір є чинним та не скасований сторонами чи у судовому порядку (а.с. 36, 37 т. 1).

Також ОСОБА_3 зазначала, що дане майно, власником якого вона була, нею не передавалось у заставу, не обтяжувалось арештом та щодо майна не передавались іншим особам майнові права.

Зважаючи на інформацію, викладену ФГВФО на своєму офіційному сайті щодо намірів реалізувати з електронних торгів майнові права на належне їй на праві власності майно, просила виключити їх з лоту, оскільки майнові права на приміщення, що складається з митно ліцензійного складу А-IV загальною площею 5736,3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 , було незаконно включено ПАТ «Банк «Київська Русь» до активів банку.

18 березня 2020 року відбувся електронний аукціон за наслідком якого складено протокол за № UA-EA-2020-03-12-00000-b, в якому зазначено наступне : оператор, через електрон-ний майданчик якого заведено інформацію про лот в ЕТС dgf.prozorro.sale; оператор, через електронний майданчик якого переможець електронних торгів набув право участі в електронних торгах Товарна біржа «Українська енергетична біржа»; номер лоту GL18N016951; ВЛАСНИК АКТИВІВ ПАТ «Банк «Київська Русь»; статус аукціон відбувся; початок аукціону 18 березня 2020 року о 09 год. 47 хв. 48 сек., його завершення о 16 год. 48 хв. 59 сек.; актив лоту, зокрема, але не виключно - майнові права на 2/5 частини нерухомого майна приміщення, що складається з митно ліцензійного складу А-IV загальною площею 5736,3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 ; переможець ТОВ «ФК «Ю-Бейс»; ціна продажу лоту 19294000 грн. 00 коп. (а.с. 66 т. 2).

22 квітня 2020 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» (продавець) та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» (покупець) було укладено договір № UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/5 купівлі продажу майнових прав щодо нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 455 (а.с. 74-75 т. 2).

Згідно п. 1.1. вказаного договору продавець після настання відкладної обставини, передбаченої розділом 5', передав у власність покупця, а покупець прийняв їх у власність, майнові права щодо нерухомого майна, а саме : 2/5 частини нерухомого майна приміщення, що складається з митно ліцензійного складу А-IV загальною площею 5736,3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .

У цьому ж пункті вказано, що право власності у ПАТ «Банк «Київська Русь» на це майново виникло на підставі договору про задоволення вимог іпотеко держателя, посвідченого 29 травня 2014 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 191, яке було припинено на підставі договору купівлі продажу частини об`єкту нерухомого майна, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстровано в реєстрі за № 463, які є відмінними від права власності та які виникли та/ або можуть виникнути у майбутньому, а саме : визнання права власності на нерухоме майно; визнання правочину щодо припинення права власності продавця недійсним; припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності; відновлення становища, яке існувало до порушення прав продавця; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; інші майнові права, які пов`язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, тощо.

Суд звертає увагу, що в самому договорі у п. 1.1. вказано про припинення права власності банку на спірне майно у зв`язку з укладенням договору купівлі продажу частини об`єкту нерухомого майна з ОСОБА_3 .

За змістом п. 2.1 розділу ІІ цього договору продавець та покупець заявляють та гарантують один одному, що на дату укладення договору : покупець підтвердив, що до моменту укладення договору ознайомився та отримав від продавця інформацію щодо майнових прав; усі наявні у продавця документи щодо майнових прав передаються покупцю в день настання відкладальної обставини; покупець підтвердив, що розуміє характер майнових прав, що переходять до нього, повідомлений про всі права третіх осіб, які виникають з майнових прав, усвідомлює, погоджується та приймає усі ризики, пов`язані із таким переходом, у тому числі ризики того, що покупець у майбутньому не зможе отримати жодних коштів або майна за майновими правами, тощо.

У розділі 5' договору № UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/5 купівлі продажу майнових прав щодо нерухомого майна від 22 квітня 2020 року сторони домовились, що цей договір укладається з відкладальною обставиною, а саме : укладення покупцем договорів купівлі продажу (договорів відступлення прав вимоги) щодо усього майна та майнових прав / прав вимоги, які входять до складу пулу відповідно протоколу електронного аукціону, переможцем якого став покупець, № UA-EA-2020-03-12-000009-b від 18 березня 2020 року. Взаємні права та обов`язки сторін за цим договором виникають з моменту настання відкладальної обставини. Майнові права переходять від продавця до покупця після настання відкладальної обставини. До моменту настання відкладальної обставини майнові права належать продавцю.

В свою чергу, судом встановлено, що 19 березня 2015 року ОСОБА_3 зареєструвала право власності на : 2/5 частини нерухомого майна приміщення, що складається з митно ліцензійного складу А-IV загальною площею 5736,3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 , яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., номер запису про право власності 9111168.

22 травня 2018 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДІНГ» (далі по тексту ТОВ «ЛЮКСТРЕЙДІНГ») було укладено договір про поділ нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округуи Бадаховим Ю.Н. (а.с. 61 т. 2).

Згідно п. 1 даного договору сторони є співвласниками у спільній частковій власності на приміщення, що розташоване за адресою : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 131147132105, яке складається з : виробничого приміщення корпусу 1-А, А-1, митно ліцензійного складу А-IV, котельні та трансформа-торної підстанції Б-1.

В результаті поділу нежилих приміщень за цим договором ОСОБА_3 набула у власність митно ліцензійний склад А-IV, загальною площею 5710,2 кв.м., котельню та трансформаторну підстанцію Б-1, загальною площею 273,0 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .

Наведене підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 125144810 сформованої 24 травня 2018 року (а.с. 62 т. 2).

Тобто, на момент включення ПАТ «Банк «Київська Русь» та ФГВФО майнових прав на вказане майно до лоту, проведення електронного аукціону та укладення оскаржуваного договору купівлі продажу майнових прав, власником цього майна була саме ОСОБА_3 , а не банк, про що ОСОБА_3 завчасно, до проведення аукціону повідомила ФГВФО.

Крім того, на момент відчуження майнових прав на дане майно, воно юридично вже не існувало, оскільки на підставі договору про поділ нерухомого майна від 22 травня 2018 року, розмір частки ОСОБА_3 (щодо квадратури) було змінено.

06 травня 2020 року між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (обдаровані) було укладено договір дарування, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мелещенко О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 965.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули по частині у спільну часткову власність приміщення митно ліцензійного складу А-IV, загальною площею 5710,2 кв.м., котельню та трансформаторну підстанцію Б-1, загальною площею 273,0 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .

Наведене підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 208367998 та № 208367845 сформованих 06 травня 2020 року (а.с. 80, 81 т. 2).

ВідповідноРішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року за № 18-рп/2004щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідом-лених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечитиКонституціїі Законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».

Власний інтерес заінтересованої особи, яка не була стороною договору, полягає у тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Наведене узгоджується з правовою позицією, наведеною Верховним Судом України у справі за№ 6-605цс16від 25 травня 2016 року, у постанові Великої палати Верховний Суду від 18 квітня 2018 рокуу справі за № 439/212/14-ц|14-75цс18, у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі№ 750/2728/16-ц, у постанові від 04 липня 2018 року по справі№ 462/4611/13-ц.

Такий висновок повністю узгоджується з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 09 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно якого власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Тобто судова практика зміст ч. 3 ст. 215 ЦК України тлумачить таким чином, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 02 лютого 2021 року у справах за № 904/5976/19, № 904/6248/19, від 26 липня 2021 року у справі № 904/43/20 дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем наявності в нього як заінтересованої особи правових підстав щодо оспорювання правочинів з реалізації майна в контексті захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки укладення договору, зміст якого ставить під сумнів припинен-ня забезпечення виконання кредитного договору, ставить його у положення правової невизначеності. При цьому в зазначених постановах Верховний Суд вважав належним та ефективним способ захисту інтересу у правовій визначеності, які опосередковуються, зокрема, позовною вимогою про визнання недійсними договору купівлі - продажу, спрямованого на передання майнових прав (прав вимоги).

Завданням цивільного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1ст. 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч. 1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6ст. 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6ст. 203 ЦК Українипередбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У частині 1ст.650ЦК України вказано, щоособливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодав-ства.

Згідно ч. 1 ст.626, ст.629 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно вимог ст.6,627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1ст. 655 ЦК Українипередбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу товару, згідно ч. 1 ст. 658 ЦК України, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

У статті 659 ЦК України зазначено, що продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі - продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

Згідно ч. 4 ст. 656 ЦК України, до договору купівлі - продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Предметом договору купівлі - продажу, відповідно ч. 2, 3ст. 656 ЦК України, можуть бути майнові права. До договору купівлі - продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі - продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі - продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна (майнових прав), тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення у покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно (майнові права) та передання права власності (майнових прав) на майно боржника, до покупця учасника прилюдних торгів. З аналізу частини 1 ст. 650, ч. 1 ст. 655 та ч.4 ст. 656 ЦК України можна дійти висновку, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі продажу.

Наведене узгоджується з висновками викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі за № 922/3537/17, від 15 червня 2021 року у справі за № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справі за № 200/606/18.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на вищевказане, торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі - продажу майна чи майнових прав, то оскаржити можна сам договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду наведеною в постановах від 15 вересня 2022 року у справі за № 910/12525/20, від 19 січня 2021 року у справі за № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі за № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі за № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі за № 359/3373/16.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про визнання недійсним результату електронного аукціону від 18 березня 2020 року в частині визначення переможцем аукціону ТОВ «ФК «Ю-Бейс» щодо майнових прав на 2/5 частини нерухомого майна приміщення, що складається з митно ліцензійного складу А-IV загальною площею 5736,3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 оформлених протоко-лом електронного аукціону № UA-EA-2020-03-12-00000-b від 18 березня 2020 року не підлягають задоволенню.

Крім того, суд звертає також увагу на те, що ДП «Прозорро.Продажі» є адміністратором ЕТС та здійснює функції виключно з технічної підтримки та адміністрування Центральної бази даних системи відповідно Положення щодо організації продажу актіві (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гаранту-вання вкладів фізичних осіб за № 388 від 24 верезня 2016 року та Регламенту роботи електронної торгової системи для проведення електронного аукціону.Безпосередні організація відчуження майнових прав, зазначених у лоті, здійснені ФГВФО та ПАТ «Банк «Київська Русь».

Позивачем і відповідачем, згідно вимог ч. 2 ст. 48 ЦПК України можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особи. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Подібні висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі за № 523/9076/16-ц.

Відтак, зважаючи на те, що суд прийшов переконання щодо неефективності обраного способу захисту прав та інтересів позивачів шляхом заявлення позовної вимоги про визнання часткового недійсним протоколу електронного аукціону та враховуючи те, що ДП «Прозорро.Продажі» не вчиняє жодних дій щодо організації, проведення та оформлен-ня результатів торгів з продажу активі банків, що ліквідується, не має прав та повноважень щодо зупинення торгів, зміни та/або корегування лоту, суд вважає ДП «Прозорро. Продажі» неналежним відповідачем у справі, у зв`язку з чим вимоги до нього не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивачів про визнання недійсним договору купівлі продажу майнових прав, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» суд звертає увагу також на наступне.

17 липня 2015 року Бориспільським судом Київської області було ухвалено рішення у цивільній справі № 359/4886/15-ц за позовом ПАТ «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_3 про визнання недійсним нікчемного договору та застосування наслідків недійсності нікчемного договору та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Київська Русь» про виділ частки майна в натурі та припинення права спільної часткової власності на частину нежитлових приміщень, яким у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено та виділено ОСОБА_3 в натурі 2/5 частки нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 , а саме: митно-ліцензійний склад А-ІV загальною площею 5736,3 кв. м., котельна та трансформа-торна підстанція Б-І, загальною площею 273,7 кв.м.; припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 на 2/5 частки нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року заяву ПАТ «Банк «Київська Русь» задоволено. Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 вересня 2015 року та рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду даної цивільної справи Бориспільським міськрайонним судом Київської області ухвалою від 14 червня 2018 року заяву представник ОСОБА_3 від 05 червня 2018 року про залишення зустрічного позову без розгляду задоволено та залишено без розгляду зустрічний позов ОСОБА_3 ..

Рішенням суду І інстанції від 12 липня 2018 року, ухваленого у цивільній справі за № 359/4886/15-ц, у задоволенні позову ПАТ «Банк «Київська Русь» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року рішення Бориспіль-ського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року касаційну скаргу ПАТ «Банк «Київська Русь» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року скасувано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

13 серпня 2019 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Публічного ПАТ «Банк «Київська Русь» Білої І.В. залишено без задоволення, арішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року касаційну скаргу уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Стрюкової І.О. задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

17 грудня 2021 року Київським апеляційним судом ухвалено постанову, якою відмовлено у задоволенні апеляційної скаргиПАТ «Банк «Київська Русь», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Ю-Бейс», рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року касаційну скаргу ТОВ «ФК «Ю-Бейс» залишено без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2021 року залишено без змін.

Суд враховує, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови : обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі за № 917/1345/14 зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встанов-леним судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізня-ються від оцінки іншим судом обставин справи.

Зважаючи на вказане, суд приходить висновку, що договір купівлі продажу, укладений 19 березня 2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Київська Русь» є чинним та не скасованим у встановленому законом порядку. Відтак, саме ОСОБА_3 , з березня 2015 року по травень 2020 року була власником майна, а саме : 2/5 частин нерухомого майна приміщення, що складається з : митно ліцензійного складу А - IV загальною площею 5736, 3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів відчуження даного майна у вказаний період ОСОБА_3 на користь третіх осіб чи надання їм права розпоряджатись даним майном, укладати будь які правочини від її імені, тощо. Доказів протилежного сторонами у справі до суду не надано.

Відтак, дане майно та майнові права на нього не входили до активу ПАТ «Банк «Київська Русь» на момент їх включення до лоту для продажу на електронному аукціоні та ані банк, ані уповноважена особа ФГВФО не мали права розпоряджатись майновими правами щодо майна, яке на праві власності належало ОСОБА_3 ..

Крім того, ФГВФО та ПАТ «Банк «Київська Русь» були обізнаними про наявність судового спору по розгляду цивільної справи за № 359\4886/15-ц щодо, зокрема, визнання недійсним договору купівлі продажу майна укладеного 19 березня 2015 року між банком та ОСОБА_3 , оскільки були сторонами вказаної справи та приймали активну участь у її розгляді.

Незважаючи на це, навіть після отримання листів ОСОБА_3 , направлених нею до ФГВФО та ПАТ «Банк «Київська Русь» перед початком проведенням електронного аукціону, ФГВФО, всупереч вимог п. 6 розділу VII Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за № 388 від 24 березня 2016 року, не вчинив дій щодо скасування електронних торгів чи виключення майнових прав на спірне майно з лоту за № GL18N016951.

Більш того, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу майна від 19 березня 2015 року набула у власність таке майно : митно ліцензійний склад А - IV загальною площею 5736, 3 кв.м., котельню та трансформаторну підстанцію Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .

Однак 22 травня 2018 року між нею та ТОВ «ЛЮКСТРЕЙДІНГ» було укладено договір про поділ даного майна, у зв`язку з чим вона набула у власність майно вже у іншому розмірі, а саме : митно ліцензійний склад А - IV загальною площею 5710, 2 кв.м., котельню та трансформаторну підстанцію Б-1, загальною площею 273,0 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .

Даний договір про поділ даного майна від 22 травня 2018 року є чинним та не скасованим сторонами правочину чи у судовому порядку. Доказів протилежного до суду сторонами не надано.

Відтак, на момент включення майнових прав на спірне майно до лоту та його відчуження на підставі договору купівлі продажу майнових прав юридично вже не існувало майнових прав саме щодо такого майна, як митно ліцензійний склад А - IV загальною площею 5736, 3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .

Наведене, в свою чергу, також свідчить про безпідставне та незаконне розпорядження 22 березня 2020 року банком та ФГВФО і майновими правами на митно ліцензійний склад А - IV площею 26,1 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, площею 0,7 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 , які на момент укладення 22 березня 2020 року договору купівлі продажу майнових прав вже на підставі договору про поділ майна від 22 травня 2018 року належали третій особі, а саме - ТОВ «ЛЮКСТРЕЙДІНГ».

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція) кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При розгляді справ суди України застосовують положення Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права, що передбачено статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Підсумовуючи наведене, суд вважає обґрунтованими і законними вимоги позивачів про визнання недійсним договору за № UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/5 купівлі продажу майнових прав щодо нерухомого майна від 22 квітня 2020 року укладеного між ПАТ «Банк Київська Русь» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс».

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі за № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі за № 372/51/16-ц).

Встановивши, що позов пред`явлено до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Подібні висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі за № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі за № 570/3439/16-ц).

Зважаючи на те, що оспорюваний договір від 22 квітня 2020 року укладено між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс», суд приходить висновку, що ФГВФО є неналежним відповідачем у спорі за вимогою про визнання недійсним даного правочину, оскільки не є стороною даного договору. Відтак, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 саме до ФГВФО про визнання недійсним договору купівлі продажу майнових прав не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду з даним позовом позивачами сплачено судовий збір в розмірі 1681 грн. 60 коп. Наведене підтверджується квитанціями про сплату № 75567 та № 75545 від 16 квітня 2020 року по 840 грн. 80 коп. кожна (а.с. 56, 57 т. 1).

Відповідно вимог ч. 1, п. 3 ч. 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Зважаючи на часткове задоволення позову, суд, з урахуванням вимог ч. 1, п. 3 ч. 2, 8 ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути солідарно з ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп.

Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Конституційного Суду України № 18рп/2004 від 01 грудня 2004 року, ст. 2, 15, 16, 203, 215, 626 - 629, 650, 655, 658, 659 ЦК України, ст. 36, 38, 48, 50, 51 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», п. 5.10.3 Регламенту роботи електронної торгової системи, п. 3 р. 4, п. 1, 5 р. 5, п. 6 р. 7 Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, ст. 10 -12, 76 - 82, 133, 141, 259 - 263, 353, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс», Державного підприємства «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лапкевич Тетяна Володимирівна, ОСОБА_3 про визнання недійсним електронного аукціону оформленого протоколом щодо продажу майнових прав та визнання недійсним договору купівлі продажу майнових прав задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір № UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/5 купівлі - продажу майнових прав щодо нерухомого майна укладений 22 квітня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Тетяною Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за № 455.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Відомості про позивача-1 : ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_2 . Відомості про дату народження, паспортні дані - у суду відсутні.

Відомості про позивача-2 : ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_3 . Відомості про дату народження, паспортні дані - у суду відсутні.

Відомості про відповідача-2 : Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», код ЄДРПОУ - 24214088, адреса : м. Київ, вул. Хорива, буд. 11-а.

Відомості про відповідача-3 : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс», код ЄДРПОУ - 42901825, адреса : м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 55.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного проваджен-ня, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 07 квітня 2023 року.

Суддя Л.В. Яковлєва

Дата ухвалення рішення29.03.2023
Оприлюднено19.04.2023

Судовий реєстр по справі —359/2722/20

Ухвала від 27.02.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Дундар Ірина Олександрівна

Ухвала від 19.09.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Дундар Ірина Олександрівна

Ухвала від 17.08.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Дундар Ірина Олександрівна

Ухвала від 03.08.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Дундар Ірина Олександрівна

Ухвала від 03.08.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Дундар Ірина Олександрівна

Постанова від 27.06.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мазурик Олена Федорівна

Ухвала від 30.05.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мазурик Олена Федорівна

Ухвала від 30.05.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мазурик Олена Федорівна

Ухвала від 08.05.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мазурик Олена Федорівна

Рішення від 29.03.2023

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Яковлєва Л. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні