Рішення

від 15.03.2023 по справі 705/1248/21

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/1248/21

2/705/400/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2023 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

при секретарі Романовій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані Черкаської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Паланської сільської ради, третя особа: Друга уманська державна нотаріальна контора Уманська районна державна нотаріальна контора, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Іванов А.А. звернувся до суду з позовом до Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання права на земельну ділянку, в обґрунтування якої зазначив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , на ім`я якої за її життя, був виданий Сертифікат серії ЧР 0118200 від 25.12.1996 № 202 на земельну ділянку, площею 4,02 га, яка знаходиться в селі Посухівка, Уманського району, Черкаської області.

Після смерті ОСОБА_2 на протязі шести місяців в управління спадковим майном вступив її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За життя ОСОБА_3 не оформив право на земельну частку (пай), у зв`язку з втратою оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай). Після смерті останнього, була заведена спадкова справа, згідно матеріалів якої спадкоємцем був його син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 і після його смерті також була відкрита спадкова справа. Спадкоємцем після його смерті є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

11.08.2016 року мати неповнолітньої ОСОБА_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , звернулася до Уманської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу на ім`я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) КСПП «Посухівка» розміром 4,02 га села Посухівка Уманського району Черкаської області, однак нотаріусом у видачі такого свідоцтва було відмовлено.

У зв`язку з цим, виникла необхідність у зверненні до суду з вказаним позовом.

Просить суд визнати за ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , право власності на земельну частку (пай) КСПП «Посухівка», розташовану в селі Посухівка, Уманського району, Черкаської області, площею 4,02 га, в порядку спадкування за законом, що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифікату ЧР 0118200 від 25.12.1996 року № 202.

В подальшому, 31.01.2022 представник позивача подав до суду заяву про зміну предмету спору, а саме просить суд позовними вимогами вважати наступні:

Визнати за ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_5 , право на пай КСПП «Посухівка», розташований в селі Посухівка, Уманського району, Черкаської області, площею 4,02 га.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, на адресу суду від законного представника позивача ОСОБА_5 надійшла письмова заява, у якій просить суд розгляд справи проводити у її відсутність та у відсутність позивача, позовні вимоги підтримують та просять суд позов задовольнити.

Представник відповідача Паланської сільської ради в судове засідання не з`явився, на адресу суду надійшла письмова заява, у якій просять суд розгляд справи проводити у відсутність їх представника, та просять винести рішення у відповідності до вимог законодавства.

Представник третьої особи Другої уманської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, на адресу суду надійшла письмова заява, у якій просять суд розгляд справи проводити у відсутність їх представника, при винесенні рішення покладаються на думку суду.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст.80, 81 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Уманським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , актовий запис про смерть 2.

Згідно повідомлення управління Держгеокадастру в Уманському районі Черкаської області від 08.08.2016 року № 31-28-0.3-5239/15-16, у відповідності до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), оригінал сертифікату за серією ЧР 0118200 від 25.12.1996 року № 202 на земельну ділянку площею 4,02 га, яка знаходиться в с. Посухівка, був виданий ОСОБА_2 .

Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру № 71809821 від 15.03.2023.

Спадкодавець ОСОБА_2 проживала одиноко, але протягом шести місяців з дня смерті останньої, спадковим майном вступив її син ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою виданою виконавчим комітетом Посухівської сільської ради Уманського району Черкаської області від 10.08.2016 року за № 238.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по Уманському району Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, спадкоємець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про смерть № 2.

Після смерті ОСОБА_3 було відкрито спадкову справу, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру, виданого Уманською районною державною нотаріальною конторою виданого 29.05.2006 року за № 5161323.

За матеріалами спадкової справи № 306, ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_3 . 19.02.2010 року спадкоємцем було подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, розміром 2,65 га (кадастровий номер 7124380300:02:000:0104, та отримано відповідне свідоцтво, зареєстроване за № 3-795.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Другим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції.

Після його смерті також було відкрито спадкову справу, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру, виданою 20.01.2012 року за № 29393321.

Згідно матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , діюча від імені малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , звернулася до нотаріуса із заявою про те, що малолітня ОСОБА_1 приймає спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 .

Інший спадкоємець першої черги за законом, мати померлого ОСОБА_6 , звернулася до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини після сина ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 .

ОСОБА_5 , діючи в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 26.10.2012 року звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. 26.10.2012 року ОСОБА_7 , державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки: площею 2,6513 га, кадастровий номер 7124380300:02:000:0104, та площею 2,5910 га, кадастровий номер 71243803000:01:000:0109, зареєстровані в реєстрі за номерами: 2-3110 та 1-3112, відповідно.

Згідно матеріалів зазначених спадкових справ, свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку (пай), розміром 4,02 га, що знаходиться в с. Посухівка, та на який ОСОБА_2 було видано сертифікат ЧР 0118200, не видавалося нікому зі спадкоємців. Копія зазначеного сертифікату у матеріалах справи відсутня.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Водночас, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вбачається, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Згідно положень п. 4.14, 4.18 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі й склад спадкового майна. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку.

Пунктом 23постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктом 27 вказаної Постанови передбачено, що отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов`язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

За загальним правилом, визначеним в Главах 87, 89 ЦК України, здійснення права на спадкування та оформлення спадкоємців в спадкових правах здійснюється через нотаріуса і лише у тих випадках, коли об`єктивно неможливо спадкоємцеві оформитись в спадкових правах через нотаріуса, суд вправі визнати за таким спадкоємцем право власності на майно в порядку спадкування.

Так, статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.

Статтею 55 Конституції Українипередбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

На підставі ч. 5ст. 1268 ЦК України незалежно від часу відкриття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1216 ЦК Українипередбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно достатті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах спадкування», а саме в п. 11 роз`яснив, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X «Перехідні положення» ЗК України.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Згідно пунктів 16, 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже, Сертифікат на право на земельну частку (пай) посвідчує право громадян на відповідну частину земель сільськогосподарського призначення без виділу її в натурі (на місцевості). Державним актом на право власності на земельну ділянку, який видається після виділення власником земельних часток (паїв), посвідчується право власності на вже виділену землю, як об`єкт матеріального світу.

Крім того, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 30.03.2008 року № 7 «Про судову практику у справах спадкування», а саме в п. 10 роз`яснив, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Також, відповідно до листа № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування» зазначено, що у разі втрати, пошкодження сертифікату про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємця з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті свого батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадкоємець своєчасно звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оформила свої спадкові права шляхом отримання свідоцтв про право на спадщину за законом, але свідоцтва про право на земельну ділянку (пай) нею не отримано. Інший спадкоємець за законом, мати померлого, подала до нотаріуса заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті сина на користь ОСОБА_1 .

ОСОБА_4 , за життя прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та своєчасно звернувшись до нотаріуса також отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спадкового майна.

В свою чергу, спадкодавець ОСОБА_3 , за життя фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки на момент смерті спадкодавця проживав разом з нею та фактично вступив у володіння спадковим майном, але до нотаріуса не звертався, та спадкова справа, після смерті останньої не заводилася.

Згідно з правовою позицією ВС, що зазначена у Постанові від 25.03.2020 у справі №305/235/17 під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплаті податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.

Спадкодавцю ОСОБА_2 за життя було видано сертифікат серії ЧР 0118200 від 25.12.1996 року № 202 на земельну ділянку, площею 4,02 га, яка знаходиться в селі Посухівка Уманського району Черкаської області. Тобто майнові права на вказану земельну частку (пай) входила до складу спадкового майна, яке фактично було прийнято спадкоємцем ОСОБА_3 відповідно до положень ст. 531 ЦК УРСР 1963 року. В подальшому, після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем останнього вищевказаного сертифікату нотаріусу надано не було, через його відсутність станом на час звернення до нотаріуса.

За таких обставин, з урахуванням досліджених доказів по справі суд визнає, що наявні достатні підстави для визнання за позивачем права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, таке визнання не порушує прав, свобод чи інтересівінших осіб і може бути прийняте, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд вирішує судові витрати в порядку ст. 141 ЦПК України, але представником позивача у своїй заяві питання про стягнення судових витрат не ставиться.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 321, 328, 1216, 1218, 1225, 1268 ЦК України, ст. ст. 81, 125 ЗК України, ст.ст. 10, 12, 76-83, 211, 247, 259, 263-265, 268, 272, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Паланської сільської ради, третя особа: Друга уманська державна нотаріальна контора Уманська районна державна нотаріальна контора, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) КСПП «Посухівка», розташований в селі Посухівка, Уманського району, Черкаської області, площею 4,02 га, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) ЧР 0118200 від 25.12.1996 року № 202, виданого ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. В. Піньковський