Рішення

від 11.04.2023 по справі 950/2173/20

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 950/2173/20

Номер провадження 2/950/12/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Лебедин

11 квітня 2023 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Чхайло О. В.,

при секретарі судового засідання - Івановій О.І.,

з участю: позивача - ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_2 , представника відповідача - Звоновського Р.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лебединської міської ради Сумської області про визнання права на отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив визнати за ним право на отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення (паю), як колишньому члену Колективного сільськогосподарського підприємства «1-го Травня», яке було реорганізовано 03.06.1997 у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «1-го Травня» та ліквідоване 24.05.2012 без правонаступника.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 23.11.1996 він був прийнятий на посаду чабана виробничо-товарної ферми - 1, а також у цей же день прийнятий у члени КСП «1 Травня», яке на той час було зареєстроване та здійснювало свою діяльність у селі Червлене Лебединського району Сумської області. 03.12.1999 Президентом України видано Указ «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки», відповідно до якого колективні сільськогосподарські підприємства підлягали формуванню, у першу чергу з виділенням всім їх членам майнових та земельних паїв. Були проведені загальні збори членів КСП, сформована комісія по розпаюванню, яка і займалась всіма цими питаннями. Всі ці роботи, у тому числі і пов`язані з оформленням права власності та видачі членам КСП майнових сертифікатів та земельних актів, фінансувались та проводились адміністрацією КСП «1 Травня» та створеною комісією з розпаювання. Незважаючи на те, що він був членом зазначеного сільськогосподарського підприємства, земельного паю до цього часу не отримав, попри те, що свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «1 Травня» йому видане було. У вересні 2020 він звертався до Червленівської сільської ради із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як колишньому члену КСП. Однак, рішенням сільської ради від 25.09.2020 отримав відмову з тих підстав, що його прізвище відсутнє у списках пайовиків КСП «1 Травня», які мають право на земельну ділянку (пай), та в зв`язку з тим, що сільська рада не має права розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення державної власності, розташованими на її території. Від службових осіб сільради він дізнався, що списки пайщиків складалися влітку 1996, а він став членом колективного сільськогосподарського підприємства лише 23.11.1996 і скоріш за все саме тому його прізвище відсутнє у зазначеному списку.

В судовому засіданні позивач та його представниця позовні вимоги підтримали повністю з мотивів, наведених в позовній заяві. Стосовно строку позовної давності, то підстави для його застосування, на думку представниці, відсутні.

Представник відповідача проти позову заперечив. Вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Список громадян, як додаток до державного акта, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства та підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради. За змістом статей 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов, а саме: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта. Невнесення до списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Однак, на момент розпаювання землі позивач не був членом КСП «1 Травня», про що сам і заявляє у позовній заяві. Державний акт на право колективної власності, який виданий КСП «1 Травня», зареєстрований 20.06.1995 відповідно до рішення сесії Червленівської сільської Ради народних депутатів від 17.05.1995. Позивач же почав працювати у КСП «1 Травня» з 23.11.1996, а відповідно не перебував в членах КСП на час паювання та реєстрації державного акту на право колективної власності на землю та права на земельну часку не набув.

Крім цього, представник відповідача звертає увагу на те, що ОСОБА_1 пропущений строк позовної давності, так як він звернувся до суду більш ніж через 20 років після розпаювання КСП. Строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного земельного права становить три роки. При цьому позивач знав, що працював у КСП «1-го Травня» і знав, що розпаювання землі відбулося до його роботи у ньому, а тому у нього немає сертифіката і він не включений у список осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю. Причин, що перешкоджали протягом більш як 20 років звернутися в установленому законом порядку за захистом своїх порушених прав, позивач не навів, а його посилання на те, що відлік позовної давності треба розраховувати від рішення суду № 950/696/20 або від рішення Червленівської сільської ради від 25.09.2020 є помилковими.

Тому представник міської ради просив застосувати строк позовної давності, відмовити позивачу в задоволенні його вимог повністю.

Свідок ОСОБА_4 , допитаний в судовому засіданні, показав, що з 1995 року працював на посаді секретаря виконавчого комітету Червленівської сільської ради. В послідуючому був обраний на посаду голови зазначеної сільської ради, де і працював до 2020 року. Він добре пам`ятає порядок паювання земель, який проводився відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995. На підставі цього Указу була створена робоча комісія з працівників товариства «1 Травня», у роботі якої брав участь і він, як представник сільради. У 1995 році був виданий колективний державний акт на землю та до нього додано список осіб, які мають право на земельні частки. Надавали право на внесення до списку на отримання паю тим працівникам, які щойно були прийняті до членів підприємства. Процес формування списків тривав не один рік. Спочатку у списку значилося 493 особи і середній розмір паю склав 5,08 га. Станом на грудень 2002, коли слід вважати списки сформованими, остаточно значилося 513 чоловік і середній розмір паю становив 4,94 га. Були працівники, яких до списку не включили помилково, в тому числі ним є й ОСОБА_1 , який неодноразово звертався, в тому числі й до сільської ради з приводу отримання земельної ділянки, але питання щодо внесення його у списки чомусь не вирішувалося. З яких підстав йому відмовляли він сказати не може, так як письмових рішень з даного приводу немає. Діловодство так тоді велося, що документи не збереглися. У 2018 році був прийнятий Закон України за № 2498 і ті люди, які у свій час не були внесені у списки знову почали звертатися до сільської ради щодо виділення їм паю. У 2020 році мало місце звернення й позивача, якому було відмовлено у виділенні часки. Підставою такої відмови було те, що резервним фондом на той час сільська рада не розпоряджалася. Він вважає, що право заявника порушено, оскільки усим членам колишнього КСП, в тому числі й тим, що приходили на роботу пізніше ОСОБА_1 , земельні частки видавалися.

Заслухавши позивача, його представницю, представника відповідача, покази свідка, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що 23.11.1996 позивач був прийнятий на роботу чабаном на ВТФ - 1 та у члени Колективного сільськогосподарського підприємства «1 Травня», яке згідно протоколу № 1 від 12.04.1997 реорганізоване у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «1-го Травня», де ОСОБА_1 працював до 30.04.2007, після чого був звільнений у зв`язку з переводом в інше товариство, що вбачається з копії трудової книжки (а.с. 7-13).

Відповідно до державного акту на право колективної власності на землю СМ № 0006 від 20.06.1995 (а.с. 46) передано у колективну власність КСП «1 Травня», місцем знаходження якого є Червленівська сільська рада Лебединського району Сумської області, 2712 гектарів землі в межах згідно з планом.

Додатком до зазначеного акту є список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства.

Позивач зазначає, що його не було включено до списку осіб-членів КСП «1 Травня», які мають право на земельну ділянку (пай), хоча свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) він в подальшому все ж таки отримав (а.с. 33).

З показів свідка ОСОБА_4 встановлено, що для вирішення питання про отримання земельного паю ОСОБА_1 неодноразово звертався до сільської ради, в тому числі й у 2020 році з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (паю) у власність, як колишньому члену КСП (а.с. 62), але у його вимогах було відмовлено.

Відповідно до рішення Червленівської сільської ради від 25.09.2020 (а.с. 6) така відмова мотивована тим, що прізвище ОСОБА_1 відсутнє у списках пайовиків КСП «1 Травня», які мають право на земельну ділянку (пай), а також з тих підстав, що Червленівська сільська рада не має права розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення державної власності, розташованими на її території.

Позивач вважає, що зазначене рішення порушує його право, що й стало підставою звернення до суду.

Ухвалюючи рішення, суд погоджується з такими доводами ОСОБА_1 , зважаючи на наступне.

За містом ст. 5 Земельного кодексу України N 561-XII від 18.12.1990 року земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

За змістом статей 22, 23 Земельного кодексу України (1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і у разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Згідно з пунктами 1, 2 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Тобто, за умов відсутності трьох складових одночасно, а саме перебування позивача в членах колективного сільськогосподарського підприємства, отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю та включення особи до списку, доданого до цього акту, особа не має права на земельну частку (пай).

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства з питанням щодо внесення його до списку.

Судовим розглядом встановлено, що остаточний список осіб - членів КСП «1 Травня», які мають право на земельну частку (пай), був затверджений у грудні 2002 року, що встановлено з показань свідка ОСОБА_4 , який також підтвердив той факт, що ОСОБА_1 на той час працював і перебував у членах КСП «1 Травня» та набув право на отримання земельної частки, але його прізвище помилково не було внесено до списків осіб, які мають таке право.

Зазначені покази узгоджуються з записами в трудовій книжці позивача, відповідно до яких ОСОБА_1 був прийнятий на роботу та в члени КСП «1 Травня» 23.11.1996 (а.с. 7-8).

Крім того, свідок ОСОБА_4 показав, що спочатку у списку значилося 493 особи і розмір паю склав 5,08 га. Станом на грудень 2002, коли слід вважати списки сформованими остаточно, в ньому значилося 513 чоловік і середній розмір паю становив 4,94 га.

Даний факт свідчить про те, що комісією по розпаюванню, утвореною у підприємстві, списки дійсно доповнювалися не один рік новими членами підприємства та тими кого випадково не внесли до цього спику, у зв`язку з чим проводилося перепаювання та змінювався розмір в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів КСП до остаточно визначеного розміру у грудні 2002 і не включення ОСОБА_1 за таких умов до даного списку є порушенням права останнього.

Відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» -установити, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок

переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Зважаючи на той факт, що остаточний список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства «1 Травня», які мають право на земельну частку (пай), був сформований та затверджений лише в грудні 2002 року і на той час ОСОБА_1 був прийнятий у члени КСП, враховуючи ту обставину, що позивач визнаний таким, що має право на пайовий фонд майна КСП «1 Травня», як його член, про що свідчить свідоцтво про право власності на майновий пай (а.с. 33), суд дійшов висновку, що він також має право й на отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення (паю), як колишній член колективного сільськогосподарського підприємства, принаймні за рахунок резервного фонду, створеного під час передачі земель у колективну власність, відповідно до п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95.

Тому порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту.

Ухвалюючи рішення, суд не може погодитися з доводами представника відповідача про наявність підстав для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно положень ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до вимог ч. ч. 2-5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Сторона позивача посилається на те, що ОСОБА_1 намагався відновити своє право у позасудовому порядку та у 2020 році отримав рішення Червленівської сільської ради про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (паю) у власність, як колишньому члену КСП, після чого подав дану позову заяву до суду.

З показів свідка ОСОБА_4 також встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався, в тому числі й до сільської ради з приводу отримання земельної ділянки, але питання щодо внесення його у списки не вирішувалося. Письмові рішення з даного приводу не збереглися крім зазначеного вище рішення сільської ради 2020 року.

Таким чином, суд визнає поважними причини пропущення ОСОБА_1 позовної давності, оскільки встановив, що позивач вчиняв дії для відновлення свого порушеного права, але такі його дії позитивних результатів не принесли та до суду він зміг звернутися лише з отриманням рішення місцевої ради від 25.09.2020.

Судові витрати у дані справі, понесені позивачем, суд вважає необхідним віднести на його рахунок, оскільки ОСОБА_1 на їх розподілі не наполягає.

Керуючись ст. ст. 2-5, 76-81, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право на отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення (паю), як колишньому члену Колективного сільськогосподарського підприємства «1-го Травня», код ЄДРПОУ 02137447, яке було реорганізовано 03.06.1997 у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «1-го Травня» та ліквідоване 24.05.2012 без правонаступника.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.04.2023.

Суддя Олександр ЧХАЙЛО