Рішення

від 14.04.2023 по справі 494/84/23

БЕРЕЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Березівський районний суд Одеської області

14.04.2023

Справа № 494/84/23

Провадження № 2/494/164/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2023 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді:Римаря І.А

за участю: секретаря судового засідання Козубенко О.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справу№494/84/23за позовом ОСОБА_1 доТОВ «Березівськийелеватор» про розірвання трудового договору, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2023 року до Березівського районного суду Одеської області позивач звернулася з позовною заявою в обґрунтування якої зазначає, що 01.07.2008 згідно наказу №12785 від 01.07.2008 р. її було прийнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Березівський елеватор» на посаду прибиральниці - мийника, про що зроблено відповідний запис в трудову книжку . З 05.02.2009 року ОСОБА_1 було переведено на посаду секретаря керівника згідно наказу №21 від 05.02.2009 р. 08.04.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю створене в результаті реорганізації від приватного акціонерного товариства. Відповідний запис зроблений у трудовій книжці на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію № 522187 та наказу № 78 від 08.04.2010 р. Відкрите акціонерне товариство «Березівський елеватор» з 08.04.2010 року перейменоване у товариство з обмеженою відповідальністю «Березівський елеватор» - ТОВ «Березівський елеватор». 12.04.2010 року Позивач була переведа секретарем керівника відповідно до Наказу № 2 від 12.04.2010 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила доньку ОСОБА_2 . В період з «01» квітня 2018 року по «30» квітня 2021 року вона перебувала спочатку у відпустці по вагітності та пологам, а потім відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Після досягнення дитиною трирічного віку, позивачка мала намір продовжити трудову діяльність у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Березівський елеватор», проте, за адресою, де знаходилося підприємство, не виявилося нікого: ані керівництва, ані колективу, ані робочих місць та й самого виробництва за адресою ( АДРЕСА_1 ) . Як зазначає позивач, з січня 2019 року за незрозумілих обставин підприємством було припинено виплату грошових коштів (заробітня плата) своїм працівникам. Насьогодні відсутні будь-які зв`язки з позивачем, як з працівником, на її намагання зв`язатися з керівництвом, бухгалтерією або з відділом кадрів результатів не дали. Наразі позивач не має змоги офіційно влаштуватися на роботу, так як в трудовій книжці не має запису про звільнення. Але фактично вона вже не виконує своїх посадових обов`язків, не отримує заробітну плату та не перебуває на своєму робочому місці. 04 листопада 2022 року позивачем були направлені на офіційно відомі адреси підприємства листи з вимогою розірвати трудові відносини за власним бажанням та внести запис про звільнення в трудову книжку, згідно чинного законодавства. Дана необхідність виникла у зв`язку з фактичним припиненням роботи товариством, численними судовими провадженнями за наслідками діяльності товариства, зникненням керівництва. Так як відповіді не отримано, то 16.11.2022 р. ОСОБА_1 повторно направила листи з вимогою розірвати трудові відносини за власним бажанням, але не було відповіді і на повторно направлену заяву. Окрім цього, листи від 04.11.2022 року та від 16.11.2022 року повернулися назад з причиною, що адресат відсутній за вказаною адресою. Позивач повідомляє, що комісія по вирішенню трудових спорів на підприємстві не створювалась, так як

відсутній будь-хто із керівництва. У зв`язку з цим звернулася до суду з позовом про розірвання трудового договору.

Відповідно донаказу Березівського районногосуду Одеськоїобласті №1ОДвід 04.01.2023року,постанови КабінетуМіністрів України№211від 11.03.2020року «Прозапобігання поширеннюна територіїУкраїни гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з відповідними змінами), Постанови КМУ №392 від 20 травня 2020 року «Про встановлення карантинуз метою запобігання поширенню на території України гострої гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» ( з подальшими змінам) та відповідно до статті 29 Закону УкраїниПро захист населення від інфекційних хворобз метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з 12.03.2020 року до 30.04.2023 року на усій території України карантин. Згідно з рекомендаціями МОЗ України громадянам серед інших заходів запропоновано залишатися вдома, тримати дистанцію, дбати про власну безпеку.

Також указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 20.05.2023 р.

Ухвалою суду від 20.01.2023 року відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою суду від 07.03.2023 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду.

Позивач разом зі своїм представником у судові засідання 27.03.2023 року та 14.04.2023 року не з`явилися. Одночасно від них надійшла заява про слухання справи у їх відсутності (а.с.60). На задоволенні позову наполягають та не заперечують проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача у судові засідання 07.03.2023 року, 27.03.2023 року та 14.04.2023 року не з`явився жодного разу, про час та місце слухання справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток на його адресу, які повернулись з відповідними відмітками (а.с.42-43, 55-59). Окрім цього, виклик відповідача здійснювався оголошенням через веб-сайт Березівського районного суду Одеської області (а.с. 53).

Відповідно дост. 280 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогамст. 280 ЦПК України.

Суд, врахувавши заяву позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню за наступними підставами:

Згідно копії трудової книжки (а.с.10-13) позивачаприйнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Березівський елеватор» на посаду прибиральниці - мийника, про що зроблено відповідний запис в трудову книжку . З 05.02.2009 року ОСОБА_1 було переведено на посаду секретаря керівника згідно наказу №21 від 05.02.2009 р. 08.04.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю створене в результаті реорганізації від приватного акціонерного товариства. Відповідний запис зроблений у трудовій книжці на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію № 522187 та наказу № 78 від 08.04.2010 р. Відкрите акціонерне товариство «Березівський елеватор» з 08.04.2010 року перейменоване у товариство з обмеженою відповідальністю «Березівський елеватор» - ТОВ «Березівський елеватор». 12.04.2010 року позивач переведа секретарем керівника відповідно до Наказу № 2 від 12.04.2010 року.

Згідно заяв від 04.11.2022 року та 16.11.2022 року (а.с.23,29) позивач намагалася розірвати трудовий договір з роботодавцем, про що направила на адресу відповідача їх (а.с.27-28, 30-33).

Відповідно дост.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 2ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Відповідно дост. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Використання примусової праці забороняється.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 КЗпП України).

За змістомст. 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У п. 4 ч. 1ст. 36 КЗпП Українивизначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно зіст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначенест. 43 Конституції Україниправо на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудових відносин, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованихКонституцією України.

Встановлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням від 04.11.2022 року та 16.11.2022 року, направлення вказаної заяви до керівництва ТОВ «Березівський елеватор», свідчить про те, що позивачем дотримана процедура звільнення за власним бажанням.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушене право позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене ч. 1ст. 38 КЗпП України, оскільки не вирішення заяви про звільнення є порушенням її права щодо вільного вибору праці.

Трудове законодавство не передбачає обов`язкового двотижневого відпрацювання перед звільненням за власним бажанням, уст. 38 КЗпП Українивизначено лише обов`язок працівника письмово попередити роботодавця про наступне звільнення за два тижні. Таке попередження не залежить від того, чи працює працівник у момент попередження, чи перебуває на лікарняному або ж знаходиться у відпустці - він може хворіти навіть протягом усіх двох наступних тижнів і не відпрацювати фактично жодного дня після подання заяви про звільнення й роботодавець, навіть у

такому випадку, роботодавець не вправі відмовити йому у звільненні після спливу строку попередження.

Отже, на теперішній час трудові відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, досудове врегулювання спору не можливе, тому позивач позбавлена можливості звільнитися у встановленому законодавством (ст.38 КЗпПУ) порядку, не має можливості розірвати укладений між нею та відповідачем трудовий договір за власною ініціативою, що порушує її конституційні права - право на працю, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.21,36,38,232ч.1 п.1КЗпП України, ст.ст.10-13,76-81,89,141,247,258,259,263-265,280-282,352,354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ«Березівський елеватор»про розірвання трудового договору задовольнити.

Розірвати трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Березівський елеватор» (ідентифікаційний код 00955331, м. Київ Печерський район, вул. Чигоріна 18).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленомуЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до п.3Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номмер НОМЕР_1 ).

Відповідач Товариством з обмеженою відповідальністю «Березівський елеватор» (ідентифікаційний код 00955331, м. Київ Печерський район, вул. Чигоріна 18).

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.04.2023 року

Суддя І.А. Римар