Рішення

від 18.04.2023 по справі 720/2653/22

НОВОСЕЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

18.04.2023

Справа № 720/2653/22

Провадження № 2/720/201/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

з участю секретаря Лук`ян Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької районної військової адміністрації Чернівецької області та державного реєстратора Чернівецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» Воловика Сергія Олександровича про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування реєстрації права власності та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування реєстрації права власності та визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колгоспу «Зоря Буковини» розміром 2.50 в умовних кадастрових гектарах, яка розташована в межах Зеленогайської сільської ради, яка увійшла до складу Новоселицької об`єднаної територіальної громади. Спадщину після її смерті прийняла донька померлого ОСОБА_1 .. Рішенням Новоселицької міської ради № 3/55-7 від 28 січня 2021 року було затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж успадкованої земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виділено ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0576 га. Одночасно, дозволено зареєструвати право власності на землю та отримати витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак, рішенням державного реєстратора від 05 травня 2021 року було зупинено розгляд заяви позивача про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, оскільки вказана земельна ділянка зареєстрована за Новоселицькою районною державною адміністрацією та в послідуючому була передана в оренду ОСОБА_3 .. Вказане порушує право власності позивача на успадковану земельну ділянку, а тому просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 грудня 2018 року під індексним номером 44631726; скасувати реєстрацію права власності за Новоселицькою районною державною адміністрацією Чернівецької області на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,5419 га кадастровий номер 7323082400:02:006:0065, визнати право власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 ..

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, однак від неї надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача Чернівецької районної військової адміністрації Чернівецької області позов не визнав та пояснив, що рішенням 3/55-7 від 28 січня 2021 року Новоселицької районної державної адміністрації, правонаступником якої є Чернівецька районна державна адміністрація, права на інтереси позивача не порушено, а належним відповідачем по справі має бути державний реєстратор Воловик С.О., у зв`язку із чим просив відмовити в позові.

Відповідач державний реєстратор Чернівецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» Воловик С.О., будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився без поважних для суду причин.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колгоспу «Зоря Буковини» розміром 2.50 в умовних кадастрових гектарах, яка розташована в межах Зеленогайської сільської ради, яка увійшла до складу Новоселицької об`єднаної територіальної громади, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧВ № 0217298, виданого на підставі рішення Новоселицької райдержадміністрації № 278-р від 28 серпня 1997 року, зареєстрованого 30 березня 2001 року у Книзі реєстрації сертифікатів за № 396.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За змістом ст.ст. 1297, 1298, 1299 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину. У складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна 9стаття 182 цього кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, а не виникає у зв`язку із отриманням правовстановлюючого документа або здійсненням державної реєстрації права власності, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Слід зазначити, що відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов`язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Тобто, не оформлення позивачем права на спадщину та не отримання нею правовстановлюючого документу обмежує її у праві розпорядження спадковим майном, в той же час, не обмежує у праві володіння та користування спадщиною, що є складовими права власності.

Спадщину після смерті ОСОБА_2 як спадкоємець за законом 1 черги позивач ОСОБА_1 прийняла своєчасно, оскільки на момент смерті проживала разом із спадкодавцем та 01 вересня 2020 року нотаріусом на її ім`я було видано свідоцтво про право на спадщину, яка складається з права на вказану земельну ділянку (пай).

Рішенням Новоселицької міської ради № 3/55-7 від 28 січня 2021 року було затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж успадкованої земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧВ № 0217298, виданого на підставі рішення Новоселицької райдержадміністрації № 278-р від 28 серпня 1997 року, зареєстрованого 30 березня 2001 року у Книзі реєстрації сертифікатів за № 396.

Одночасно, вказаним рішенням Новоселицької міської ради виділено позивачу ОСОБА_1 земельну частку (пай) площею 2,0247 га, з неї площею 1,5419 га кадастровий номер 7323082400:02:006:0065 та площею 0,4828 га кадастровий номер 7323082400:02:009:0061, дозволено зареєструвати право власності на землю та отримати витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно і встановити межі земельної ділянки в натурі.

Позивач звернулась до державного реєстратора про реєстрацію права власності на земельну ділянку. Однак, рішенням державного реєстратора № 57990046 від 05 травня 2021 року розгляд заяви про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку було зупинено, оскільки вказана земельна ділянка відповідно до витягу з Державного земельного кадастру право власності на земельну ділянки площею 1,5419 га кадастровий номер 7323082400:02:006:0065 зареєстровано за Новоселицькою районною державною адміністрацією.

В справі № 6-164ц12 від 23 січня 2013 року Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого у спадкоємця, який у встановленому порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає у нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибувало з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Як вбачається із інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Воловиком С.О. 12 грудня 2018 року було зареєстровано права власності за Новоселицькою районною державною адміністрацією, правонаступником якої є Чернівецька районна військова адміністрація, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,5419 га кадастровий номер 7323082400:02:006:0065, номер запису про право власності 29465500. Підстава рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 15 грудня 2018 року під індексним номером 44631726.

Крім цього, в той же день державним реєстратором Воловиком С.О. 12 грудня 2018 року відповідно до розпорядження Новоселицької районної державної адміністрації №435-р від 08 жовтня 2018 року земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,5419 га кадастровий номер 7323082400:02:006:0065 було передано в оренду ОСОБА_3 на термін не більше 25 років.

Згідно п. 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року № 720/95 паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження

Тобто, сільським, селищним, міським радам чи районним державним адміністраціям надано право передавати в оренду для використання за цільовим призначенням нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, які відповідають земельним часткам (паям), про що власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці мають бути письмово повідомлені.

Чинне законодавство не дозволяє переоформити право власності за сільськими, селищними, міськими радами чи районними державними адміністраціями на успадковані, але не нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, оскільки це порушує право власності спадкоємців на вказані земельні ділянки.

В той же час, державна реєстрація права власності за Новоселицькою райдержадміністрацією, правонаступником якої є Чернівецька района військова адміністрація, на успадковану позивачем після смерті ОСОБА_2 земельну ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастрового номеру 7323082400:02:006:0065 площею 1,5419 га., порушує її право власності щодо даної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 319 ч.1 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права (ст. 391 ЦК України).

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Велика Палата Верховного Суду в п.п. 5, 6 своєї постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 зазначила, що як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19) ухвалення судових рішень, пов`язаних з питаннями державної реєстрації, обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав.

Частиною першою статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності, державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536цс18) міститься правовий висновок про те, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права.

Відповідно до статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону № 1952-IV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Водночас у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

За змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі № 1952-IV.

Вказані правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц.

Оскільки з 16 січня 2020 року матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, то наразі ефективним способом захисту порушених прав є саме скасування рішення суб`єкта державної реєстрації щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) .

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19.

За таких обставин скасування державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за Новоселицькою райдержадміністрацією з одночасним визнанням права власності на них за позивачем є ефективним способом захисту порушеного права адже задоволення такої позовної вимоги відновить права власності позивача на спірне майно, за захистом якого він звернувся до суду.

Приймаючи до уваги, що державна реєстрація земельної ділянки за Новоселицькою райдержадміністрацією порушує право власності позивача, суд вважає обґрунтованим звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права у обраний ним спосіб, що повністю відповідає вимогам ст.16 ЦК України та ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, у зв`язку із чим слід скасувати рішення про державну реєстрацію, державну реєстрацію та визначити за позивачем право власності на земельну ділянку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 ..

Посилання відповідача на те, що Новоселицькою районною державною адміністрацією, правонаступником якої є Чернівецька районна державна адміністрація, права на інтереси позивача не порушено, а належним відповідачем по справі мав бути державний реєстратор Воловик С.О., суд вважає безпідставним, оскільки спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

Саме до такого правового висновку прийшла колегія КГС Верховного Суду при вирішенні аналогічного спору у своїй постанові від 21 січня 2021 року в справі № 925/1222/19.

Крім цього, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04. грудня 2019 року у справі № 823/588/16, спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

Таким чином, оцінивши у сукупності наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає за необхідне скасувати рішення про державну реєстрацію, державну реєстрацію права власності за Новоселицькою райдержадміністрацією на успадковану позивачем після смерті ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,5419 га кадастровий номер 7323082400:02:006:0065 та одночасно визнати за позивачем права власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 21, 203, 216, 236, 319, 321, 391, 392, 393, 1268-1270 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 15 грудня 2018 року під індексним номером 44631726, яке прийнято державним реєстратором Чернівецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» Воловик Сергієм Олександровичем.

Скасувати реєстрацію права власності за Новоселицькою районною державною адміністрацією Чернівецької області, код ЄДРПОУ 04062044, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,5419 га кадастровий номер 7323082400:02:006:0065, здійснену 12 грудня 2018 року, номер запису про право власності 29465500.

Визнати право власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом в цілому на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,5419 га кадастровий номер 7323082400:02:006:0065, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ляху Г.О.