Постанова

від 17.04.2023 по справі 916/1600/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1600/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 , Одеська область, с.Кремидівка не з`явився;

від прокуратури Кривельова Т.М., за посвідченням ;

від Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ - не з`явився;

від Фермерське господарство "Відокремлена садиба "Серпень", Одеська область, с.Лабушне

- не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Одеська область, с.Кремидівка

на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 року, м. Одеса, суддя Лічман Л.В., повний текст рішення складено та підписано 13.02.2023 року

у справі №916/1600/22

за позовом Керівника Доброславської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 , Одеська область, с.Кремидівка

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фермерське господарство "Відокремлена садиба "Серпень", Одеська область, с. Лабушне

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У липні 2022 року Керівник Доброславської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м.Київ звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , Одеська область, с.Кремидівка у якій просив суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства ,,Відокремлена садиба ,,Серпень в сумі 160000,00 грн. основного боргу та 13854 грн. 91 коп. інфляційних втрат звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлю адміністрації із складськими приміщеннями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та в цілому складається з: будівель адміністрації із складськими приміщеннями А-А3, із загальною площею 2026,1 кв.м, вбиральні Б, вівчарні В, свинарників Гг, г3, відкритого зерноскладу з підсобними приміщеннями Ддд1, насосної Е, навісу Ж, сараю Зз, водонапірної вежі І, цистерни ІІ, майданчику для техніки ІІІ, огорожі № 1, вартістю 805262 грн., який належать іпотекодавцю ОСОБА_1 , на користь Фонду шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України ,,Про виконавче провадження.

В обґрунтування позовних вимог Керівник прокуратури посилається на те, що 04.12.2017 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством "Відокремлена садиба "Серпень", Одеська область, с. Лабушне було укладено договір № 120 ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, у відповідності до якого позивач надав господарству фінансову підтримку в сумі 400000 грн., а останній мав її повернути у визначений договором строк.

Проте, вказаної допомоги у повному обсязі Фермерським господарством повернуто не було, з огляду на що прокурор звернувся до господарського суду з відповідним позовом за наслідками розгляду якого, рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 року у справі № 916/1215/21 стягнуто з Фермерського господарства ,,Відокремлена садиба ,,Серпень на користь Фонду 160000,00 грн. основного боргу (два платежі за Договором у розмірі 80000,00 грн. кожний з термінами повернення до 30.09.2019 року та до 30.09.2020 року), 13854 грн. 91 коп. інфляційних втрат.

При цьому, керівник прокуратури вказує, що державним виконавцем Кодимського відділу ДВС у Подільському районі Одеської області при примусовому виконанні наказу Господарського суду Одеської області від 23.09.2021 року, виданого на виконання вказаного вище рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 року у справі №916/1215/21, були вжиті заходи примусового виконання, за результатами чого встановлено, що у боржника відсутнє нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення, з огляду на що, рішення місцевого господарського суду не виконане.

Відтак, за твердженням прокурора, залишок несплаченого боргу Фермерського господарства складає 160000 грн. основної заборгованості та 13854 грн. 91 коп. інфляційних втрат.

Також прокурор зауважує, що з метою забезпечення виконання зобов`язань Фермерського господарства, 04.12.2017 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств, м. Київ та відповідачем у справі укладено іпотечний договір, у якому останній виступає у якості майнового поручителя Фермерського господарства ,,Відокремлена садиба ,,Серпень з предметом іпотеки: будівлі адміністрації із складськими приміщеннями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та в цілому складається з: будівель адміністрації із складськими приміщеннями А-А3, із загальною площею 2026,1 кв.м, вбиральні Б, вівчарні В, свинарників Гг, г3, відкритого зерноскладу з підсобними приміщеннями Ддд1, насосної Е, навісу Ж, сараю Зз, водонапірної вежі І, цистерни ІІ, майданчику для техніки ІІІ, огорожі № 1, вартістю 805262 грн.

Таким чином, враховуючи невиконання Фермерським господарством ,,Відокремлена садиба ,,Серпень умов договору про надання фінансової підтримки фермерському господарству та рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 року у справі № 916/1215/21, прокурор вважає, що є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, яке належить ОСОБА_1 , шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України ,,Про виконавче провадження, у відповідності до умов іпотечного договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 року (суддя Лічман Л.В.) позовні вимоги прокурора задоволено частково; в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства ,,Відокремлена садиба ,,Серпень , Одеська обл., Кодимський р-н, с. Лабушне в сумі 160000 грн. основного боргу та 13854 грн. 91 коп. інфляційних втрат звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлю адміністрації із складськими приміщеннями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та в цілому складається з: будівель адміністрації із складськими приміщеннями А-А3 із загальною площею 2026,1 кв.м, вбиральні Б, вівчарні В, свинарників Гг, г3, відкритого зерноскладу з підсобними приміщеннями Ддд1, насосної Е, навісу Ж, сараю Зз, водонапірної вежі 1, цистерни ІІ, майданчику для техніки ІІІ, огорожі № 1, які належать іпотекодавцю ОСОБА_1 , Одеська обл., Одеський р-н, с. Кремидівка, на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України ,,Про виконавче провадження, за ціною, що буде визначена в ході виконавчого провадження; в іншій частині позову відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що у зв`язку із відсутністю доказів погашення Фермерським господарством ,,Відокремлена садиба ,,Серпень стягнутої з нього в судовому порядку заборгованості, наявність такої заборгованості не потребує доказування в силу вимог ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а тому у Господарства існує перед Фондом заборгованість за договором у сумі 173854 грн. 91 коп., з яких 160000 грн. основного боргу, 13854 грн. 91 коп. інфляційних втрат.

Відтак, за висновками місцевого господарського суду, в зв`язку з невиконанням Фермерським господарством ,,Відокремлена садиба ,,Серпень зобов`язань перед Укрдержфондом, в інтересах держави в особі останнього прокурором правомірно заявлено уточнену позовну вимогу до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлю адміністрації та інші приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом їх реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України ,,Про виконавче провадження, з метою погашення заборгованості Фермерським господарством ,,Відокремлена садиба ,,Серпень перед Фондом у сумі 160000,00 грн. основного боргу та 13854 грн. 91 коп. інфляційних втрат.

Водночас, як зазначено судом першої інстанції, на виконання вимог ч. 2 ст. 39 Закону України „Про іпотеку ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, з огляду на що судом до резолютивної частини цього рішення не було включено відомості про вартість іпотечного майна та внесено фразу ,,за ціною, що буде визначена в ході виконавчого провадження, що зумовило часткове задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

ОСОБА_1 , Одеська область, с.Кремидівка з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 року у справі №916/1600/22 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Доброславської окружної прокуратури в iнтересах держави в особi Українського державного фонду пiдтримки фермерських господарств вiдмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник, посилаючись на умови іпотечного договору від 04.12.2017 року, зазначає, що позов прокурора про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, оскільки строки повернення грошових коштів на настали, а тому відсутні підстави, встановлені п. 3.1.9 спірного іпотечного договору.

Крім того, апелянт за доводами апеляційної скарги наголошує, що відповідач не був учасником господарської справи №916/1215/21 та про наявність порушення зобов`язань за договором від 04.12.2017 року №120 ФГ-2017 йому стало відомо лише після пред`явлення прокурором позову. Проте, за документами, поданими в якості додатків до позовної заяви, жодних доказів про стан виконавчого провадження за справою №916/1215/21 на переконання скаржника не вбачається. До того ж, наявні виконавчі документи стосуються стягнення коштів на користь Одеської обласної прокуратури, а не особу, інтереси якої він представляє.

Інших доводів апеляційна скарга ОСОБА_1 , Одеська область, с.Кремидівка не містить.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , Одеська область, с.Кремидівка на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 року у справі №916/1600/22, справу призначено до судового розгляду.

07.04.2023 року поштою через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Одеська область, с.Кремидівка (вх. №482/23/Д1), у якому представник позивача, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини зазначив, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства «Відокремлена садиба «Серпень» у даному випадку є обґрунтованими, оскільки іпотекодержатель вибрав спосіб стягнення шляхом звернення із відповідним позовом до суду, що повністю узгоджується із вимогами Закону України «Про іпотеку» та умовами іпотечного договору. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу, в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні, прокурор заперечувала проти доводів та вимог апеляційної скарги з мотивів, викладених письмово у відзиві. Просила суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Представники інших учасників справи до суду апеляційної інстанції на розгляд апеляційної скарги не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах господарської справи звіти про електронну відправку ухвали про відкриття провадження та призначення справи до розгляду на офіційні електронні адреси сторін, а також наявні у справі поштові повідомлення.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалою не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , Одеська область, с.Кремидівка не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 року у справі №916/1600/22 не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

04.12.2017 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств, м. Київ та Фермерським господарством "Відокремлена садиба "Серпень", Одеська область, с. Лабушне було укладено договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 120 ФГ-2017, згідно умов розділу 1 якого, що визначає предмет даного договору, Фонд надає фінансову підтримку на поворотній основі Фермерському господарству ,,Відокремлена садиба ,,Серпень в сумі 400000 грн., а Фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим договором.

Метою надання фінансової підтримки за вказаним вище договором сторони погодили, що така підтримка надається для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності (розділ 2 договору).

Згідно із п.3.1 договору Укрдержфонд має право: вимагати від Фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка повернення. У разі прострочення Фермерським господарством графіка повернення коштів більш, ніж на 30 днів, Фонд має право в односторонньому порядку розірвати договір з достроковим поверненням повної суми наданої фінансової підтримки та застосуванням штрафних санкцій відповідно до п.п.5.1, 5.2 цього договору; вимагати від Фермерського господарства для забезпечення виконання зобов`язань за договором передачі в заставу запропонованого при подачі документів майна. Об`єкт договору застави: нерухоме майно, а саме: будівля адміністрації із складськими приміщеннями загальною площею 2026,1 кв.м, яка розташована за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Кубанка, 1-й км дороги Кубанка-Кремидівка, буд. 1. Вартість застави 805262,00 грн.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що Укрдержфонд зобов`язаний: надати обумовлену договором суму фінансової підтримки у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної суми платіжним дорученням на поточний рахунок Фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Відповідно до п. 3.4 Фермерське господарство було зобов`язане: повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 30 вересня 2018 року в сумі 80000,00 грн.; до 30 вересня 2019 року в сумі 80000,00 грн.; до 30 вересня 2020 року в сумі 80000,00 грн.; до 30 вересня 2021 року в сумі 80000,00 грн.; до 30 вересня 2022 року в сумі 80000,00 грн.

Вказаний договір діє до повного повернення Фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором (п.4.2 договору).

Відповідно до законодавства України у випадку прострочення строку виконання зобов`язання з повернення коштів фінансової підтримки Укрдержфонду Фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу (п.5.1 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін (п.7.1 договору) та діє до повного повернення Фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором (п. 7.2 договору).

З платіжного доручення від 11.12.2017 року №45 вбачається, що Укрдержфонд перерахував на рахунок Фермерського господарства кошти у розмірі 400000 грн. згідно умов укладеного договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 року у справі №916/1215/21 за позовом прокурора стягнуто з Фермерського господарства ,,Відокремлена садиба ,,Серпень на користь Укрдержфонду 160000 грн. основного боргу (два платежі за договором у розмірі 80000 грн. кожний з термінами повернення до 30.09.2019 року та до 30.09.2020 року), 13854 грн. 91 коп. інфляційних втрат. Вказане рішення набрало законної сили 23.09.2021 року.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Одеської області 23.09.2021 року видано Наказ на примусове виконання рішення №916/1215/21, на підставі якого Державним виконавцем Кодимського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Борщ Лідією Анатолієвною винесено постанову про арешт коштів боржника від 22.02.2022 року.

Письмових доказів щодо виконання боржником - Фермерським господарством ,,Відокремлена садиба ,,Серпень рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 року у справі № 916/1215/21 матеріали господарської справи не містять.

В той же час, як вбачається з матеріалів господарської справи, 04.12.2017 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, відповідно до п.1.1 якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, вказане в п.1.2 цього договору, для забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з договору №120 ФГ-2017 про надання підтримки на поворотній основі Фермерському господарству, укладеного між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством ,,Відокремлена садиба ,,Серпень від 04.12.2017 року, згідно якого Фермерському господарству ,,Відокремлена садиба ,,Серпень надається фінансова підтримка на поворотній основі в сумі 400000,00 грн, та Фермерське господарство ,,Відокремлена садиба ,,Серпень зобов`язане повернути такі грошові кошти згідно графіку, встановленого в п.3.4.2 Основного договору.

Іпотекою за цим договором також забезпечується вимоги Іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов`язаних із пред`явленням вимоги за Основним договором, зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, збитків, завданих порушенням умов цього договору та/або порушенням зобов`язань за Основним договором, неустойки, що підлягає сплаті за порушення умов цього договору.

У відповідності до даного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником та/або іпотекодавцем своїх зобов`язань за Основним договором та/або цим договором отримати задоволення своїх вимог за рахунок майна, вказаного у п.1.2 цього договору, переважно перед іншими кредиторами позичальника та/або іпотекодавця, у порядку, встановленому цим договором.

Пунктом 1.2 Іпотечного договору визначено, що предметом іпотеки за цим договором є будівля адміністрації із складськими приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (один) та в цілому складаються з: будівель адміністрації із складськими приміщеннями А-А3, загальною площею 2026,1 кв.м, вбиральні Б, вівчарні В, свинарників Гг, г3, відкритого зерноскладу з підсобними приміщеннями Ддд1, насосної Е, навісу Ж, сараю Зз, водонапірної вежі І, цистерни ІІ, майданчику для техніки ІІІ, огорожі № 1-4.

Право власності на будівлю адміністрації із складськими приміщеннями зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_1 07.06.2017 року за № 20871877 Лиманською районною державною адміністрацією Одеської області.

Ринкова вартість будівлі адміністрації із складськими приміщеннями становить 805262 грн. згідно висновку про вартість об`єкта оцінки, складеного ПП ,,БВКФ ,,КУЛЕКСПОБУД 16.11.2017 року (п.1.3 Іпотечного договору).

Пунктом 1.4. Іпотечного договору, сторони погодили, що вартість предмета іпотеки, визначена п.1.3 Іпотечного договору, є погодженою сторонами вартістю предмета іпотеки на момент укладення цього Іпотечного договору. Протягом строку дії цього Іпотечного договору вартість предмета іпотеки може бути змінена за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 3.1.9. Іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у визначених договором випадках.

Зокрема, коли термін виконання зобов`язань по поверненню кредиту та/або процентів за кредитом та/або комісії та/або неустойки згідно Основного договору чи неустойки згідно цього Іпотечного договору настав, проте зобов`язання залишається невиконаним (п.3.1.9.1 Іпотечного договору).

Розділом 5 Іпотечного договору сторони погодили умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, п. 5.1. Іпотечного договору визначено, що при настанні обставин, визначених п.3.1.9 цього договору, та в інших випадках, передбачених законодавством України, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог. іпотекодавець відповідає за виконання Основного договору як солідарний боржник, проте в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки іпотекодавець набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

Іпотекодержатель має право на власний розсуд обрати відповідно до Закону України ,,Про іпотеку один з таких способів стягнення: на підставі рішення суду (п.5.2.1 Іпотечного договору); на підставі виконавчого напису нотаріуса (п.5.2.2 Іпотечного договору); згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в цьому Іпотечному договорі (п.5.2.3 Іпотечного договору).

У разі, якщо іпотекодержатель обрав спосіб звернення стягнення, визначений пп.5.2.2 цього договору, то ініціювання процедури звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем шляхом направлення іпотекодавцю та позичальнику письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання відповідно до ст.35 Закону України ,,Про іпотеку.

У разі, якщо іпотекодержатель обрав спосіб звернення стягнення, визначений пп.5.2.1 цього договору, то попереднє направлення іпотекодавцю та позичальнику письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання відповідно до ст.35 Закону України ,,Про іпотеку не є обов`язковим та ініціювання процедури звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем шляхом звернення з позовом до суду (п.5.3 Іпотечного договору).

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду чи на підставі виконавчого напису нотаріуса, реалізація предмета іпотеки здійснюється згідно норм Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 39-50 Закону України «Про іпотеку» (крім випадків, коли іпотекодержатель звертається до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його іпотекодержателем у власність або коли іпотекодержатель звертається до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцю) (п. 5.4. договору).

Пунктом 5.5. договору сторони погодили, що норми ст. 39-50 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню до процедури проведення прилюдних торгів з реалізації предмету іпотеки протягом всього строку дії цього договору, навіть в тому випадку, коли звернення стягнення на предмет іпотеки розпочалося поза процедурою, визначеною цим договором.

За вимогами п. 6.1. Іпотечного договору, він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання усіх зобов`язань за Основним договором (з врахуванням всіх додаткових угод до нього), а також виконання усіх зобов`язань іпотекодавцем за цим договором та всіма договорами про внесення змін і доповнень до нього.

Також, як передбачено п. 8.2. договору, при частковому виконанні забезпеченого іпотекою зобов`язання за Основним договором, іпотека зберігається в початковому обсязі.

Вказаний договір підписано сторонами та скріплено печаткою Фонду. Посвідчено Іпотечний договір приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріалного округу Одеської області Марченком О.М.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що будівля адміністрації із складськими приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (один) та в цілому складаються з: будівель адміністрації із складськими приміщеннями А-А3, загальною площею 2026,1 кв.м, вбиральні Б, вівчарні В, свинарників Гг, г3, відкритого зерноскладу з підсобними приміщеннями Ддд1, насосної Е, навісу Ж, сараю Зз, водонапірної вежі І, цистерни ІІ, майданчику для техніки ІІІ, огорожі № 1-4 обтяжена іпотекою, зі строком виконання основного зобов`язання:30.09.2022 року, розмір основного зобов`язання 400000 грн., Іпотекодержатель: Український державний фонд підтримки фермерських господарств; майновий поручитель: ОСОБА_1 ; боржник: Фермерське господарство ,,Відокремлена садиба ,,Серпень.

Також, у матеріалах справи наявне листування між Керівником Доброславської окружної прокуратури Одеської області та Українським державним фондом підтримки фермерських господарств.

Зокрема, 30.06.2022 року Фонд повідомив прокурора на його запит від 18.02.2022 року №58-653вих-22 про те, що станом на 29.06.2022 року заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за договором не вживались. Також Фонд зазначив, що у зв`язку із відсутністю фінансування на судовий збір для подачі позову та особливостями роботи, пов`язаними із військовим станом в державі, не може належним чином здійснювати захист інтересів держави самостійно.

15.07.2022 року Керівник Доброславської окружної прокуратури Одеської області повідомив Український державний фонд підтримки фермерських господарств в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення прокурора в інтересах держави в особі Фонду до Господарського суду з відповідним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Інших належних та допустимих письмових доказів щодо наявних між сторонами правовідносин, як то доказів, які б свідчили про відсутність у відповідача перед Фондом заборгованості за договором фінансової підтримки, тощо, матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлю адміністрації із складськими приміщеннями, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, село Кубанка, 1-й км дороги Кубанка-Кремидівка, будинок № 1 та в цілому складається з: будівель адміністрації із складськими приміщеннями А-А3, із загальною площею 2026,1 кв.м, вбиральні Б, вівчарні В, свинарників Гг, г3, відкритого зерноскладу з підсобними приміщеннями Ддд1, насосної Е, навісу Ж, сараю Зз, водонапірної вежі І, цистерни ІІ, майданчику для техніки ІІІ, огорожі № 1, який належать іпотекодавцю ОСОБА_1 , на користь Фонду шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України ,,Про виконавче провадження.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції відхилив аргументи, викладені скаржником в апеляційній скарзі та погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні.

Перед переглядом справи по суті в межах доводів та вимог апеляційної скарги скаржника, колегія суддів зауважує, що за доводами апеляційної скарги скаржником не ставиться питання щодо наявності або відсутності підстав для представництва прокурором у даній справі інтересів Українського державного фонду підтримки фермерських господарств у господарському суді. Відтак, з огляду на вимоги ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, обставини щодо представництва прокурором інтересів Фонду у даній справі судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Переглядаючи справу №916/1600/22 по суті, судова колегія дійшла наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

За змістом положень вище зазначених норм права розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Суд забезпечує захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються, шляхом здійснення провадження у справах.

При цьому суд має встановити наявність в особи суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких особа звернулася до суду, адже на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Крім того, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Для ефективного судового захисту цивільного права або інтересу важливим також є обраний зацікавленою особою спосіб захисту, який має відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, характеру незаконного посягання та бути ефективним.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Так, судами у даній справі встановлено, що 04.12.2017 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, відповідно до п.1.1 якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме, будівлю адміністрації із складськими приміщеннями, що знаходяться за адресою: Одеська область, Лиманський район, село Кубанка, 1-й км дороги Кубанка-Кремидівка, будинок № 1 (один) та в цілому складаються з: будівель адміністрації із складськими приміщеннями А-А3, загальною площею 2026,1 кв.м, вбиральні Б, вівчарні В, свинарників Гг, г3, відкритого зерноскладу з підсобними приміщеннями Ддд1, насосної Е, навісу Ж, сараю Зз, водонапірної вежі І, цистерни ІІ, майданчику для техніки ІІІ, огорожі № 1-4, для забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з договору №120 ФГ-2017 про надання підтримки на поворотній основі Фермерському господарству, укладеного між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством ,,Відокремлена садиба ,,Серпень від 04.12.2017 року, згідно якого Фермерському господарству ,,Відокремлена садиба ,,Серпень було надано фінансову підтримку на поворотній основі в сумі 400000,00 грн., та Фермерське господарство ,,Відокремлена садиба ,,Серпень було зобов`язане повернути такі грошові кошти згідно графіку, встановленого в п.3.4.2 Основного договору.

З матеріалів справи також вбачається, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств скористався своїм правом на стягнення з Фермерського господарства суми заборгованості за договором від 04.12.2017 року, укладеним між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств, м. Київ та Фермерським господарством "Відокремлена садиба "Серпень", Одеська область, с. Лабушне про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 120 ФГ-2017, згідно якого, третій особі було надано фінансової підтримки у розмірі 400000 грн., внаслідок чого, рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 року у справі № 916/1215/21 за позовом прокурора стягнуто з Фермерського господарства ,,Відокремлена садиба ,,Серпень на користь Укрдержфонду 160000 грн. основного боргу (два платежі за договором у розмірі 80000 грн. кожний з термінами повернення до 30.09.2019 року та до 30.09.2020 року), 13854 грн. 91 коп. інфляційних втрат. Вказане рішення набрало законної сили 23.09.2021 року, але, відсутні докази про його повне виконання боржником.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В той же час, згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

З огляду на вказані обставини та те, що рішенням місцевого господарського суду фактично вирішене питання щодо наявної у третьої особи заборгованості перед Фондом, яка на час подання позову прокурора у даній справі не погашена, спірні правовідносини, які виникли між сторонами у справі №916/1600/22, є такими, що виникли з договору іпотеки.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (іпотекою).

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ч. 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 33 цього Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

З огляду на вказане Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, як визначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.07.2022 року у справі №361/1353/18 способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (ст. 39 Закону України «Про іпотеку») є: реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (ст. 41-47 Закону України «Про іпотеку»); продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (ст. 38 Закону України «Про іпотеку»).

Так, факт наявної за рішенням суду заборгованості Фермерського господарства перед Фондом відповідачем за доводами як відзиву на позовну заяву, так і апеляційної скарги не заперечується.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Тому факт неналежного виконання позичальником свого обов`язку за договором фінансової підтримки з повернення своєчасно отриманих коштів є преюдиційним та таким, що не потребує доказування.

У зв`язку із встановленим фактом невиконання позичальником за договором надання фінансової поворотної допомоги своїх господарських зобов`язань щодо повернення коштів, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визначено в оскаржуваному рішенні про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки будівлю адміністрації та інші приміщення, що належать іпотекодавцю, оскільки, як визначено у п. 1.1. Іпотечного договору від 04.12.2017 року, у відповідності до його умов, іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником та/або іпотекодавцем своїх зобов`язань за Основним договором та/або цим договором отримати задоволення своїх вимог за рахунок майна, вказаного у п.1.2 цього договору, переважно перед іншими кредиторами позичальника та/або іпотекодавця, у порядку, встановленому цим договором.

При цьому, іпотекодержатель, в силу принципу свободи договору, мав право на власний розсуд обрати відповідно до Закону України ,,Про іпотеку один з таких способів стягнення: на підставі рішення суду (п.5.2.1 Іпотечного договору); на підставі виконавчого напису нотаріуса (п.5.2.2 Іпотечного договору); згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в цьому Іпотечному договорі (п.5.2.3 Іпотечного договору). Та у разі, якщо іпотекодержатель обрав спосіб звернення стягнення, визначений пп.5.2.1 цього договору, то попереднє направлення іпотекодавцю та позичальнику письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання відповідно до ст.35 Закону України ,,Про іпотеку не є обов`язковим та ініціювання процедури звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем шляхом звернення з позовом до суду (п.5.3 Іпотечного договору).

Щодо доводів скаржника, викладених ним в апеляційній скарзі про те, що у останнього не виникло обов`язку на погашення заборгованості, оскільки строк повернення такої заборгованості спливає лише у вересні 2022 року, а тому позов прокурора про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, колегія суддів зазначає наступне.

Так, як раніше було зазначено судовою колегією за текстом постанови, за вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, зважаючи на те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 року у справі № 916/1215/21 за позовом прокурора стягнуто з Фермерського господарства ,,Відокремлена садиба ,,Серпень на користь Укрдержфонду 160000 грн. основного боргу та 13854 грн. 91 коп. інфляційних втрат, яке набрало законної сили, існують підстави вважати, що строк повернення грошових коштів настав у позичальника 23.09.2021 року, в день набрання рішенням законної сили.

Вказане беззаперечно свідчить про те, що позивачем підставно, у відповідності до вимог п. 3.1.9. заявлено вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки визначеним шляхом, оскільки термін виконання зобов`язань сплив, а зобов`язання залишились невиконаними.

Таким чином, зважаючи на наведені вище фактичні обставини, судова колегія зазначає про необґрунтованість доводів скаржника, зазначених ним в апеляційній скарзі, які зводяться лише цілком до незгоди з прийнятим та вірним по суті судовим рішенням.

Те ж саме стосується і доводів скаржника щодо відсутності у матеріалах справи письмових доказів, які свідчать про стан виконавчого провадження за наказом місцевого господарського суду №916/1600/22, адже ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції відповідачем не надано відповідних доказів на відсутність у третьої особи заборгованості перед позивачем та не спростовано належним чином доводів прокурора про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, судова колегія зауважує, що надані до позовної заяви прокурором письмові документи щодо відкриття виконавчого провадження у даному випадку не мають суттєвого впливу на висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене вище, колегія суддів зазначає, що твердження скаржника, викладені ним за текстом апеляційної скарги не знайшли свого відображення під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а тому не можуть слугувати підставами для його скасування або зміни, з огляду на що, рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 року у справі №916/1600/22 належить залишити без змін.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , Одеська область, с.Кремидівка задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 року у справі №916/1600/22 ухвалене з дотриманням норм матеріального права та вимог процесуального закону, з огляду на що підстав для його скасування або зміни не вбачається.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Одеська область, с.Кремидівка на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 року у справі №916/1600/22 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 року у справі №916/1600/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 17.04.2023 року.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2023 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош